КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1125/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
позивач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
відповідач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що позивачки є дружиною і матір`ю військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з постановою ВЛК його захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби. Втім, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом №74/в від 28.08.2025 року, позивачкам відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 через те, що він вважався таким, що самовільно залишив військову частину, оскільки у грудні 2022 року не прибув до розташування військової частини після завершення довгострокового лікування. Позивачки зазначають, що причиною смерті ОСОБА_3 стали наслідки отриманого ним у червні 2022 року вогнепального поранення, у зв`язку з яким він перебував на довготривалому лікуванні, та через погіршення стану здоров`я не зміг прибути до військової частини. Вказують, що смерть ОСОБА_3 не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення та посилаються на те, що за фактом самовільного залишення військової частини чи дезертирства ОСОБА_3 відсутнє рішення суду, що набрало законної сили. З цих підстав просять суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлено протоколом №74/в від 28.08.2025 року про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, сержанта ОСОБА_3 ;
- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_3 ;
- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її сина - військовослужбовця ОСОБА_3 .
Ухвалою судді від 04.03.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивачкам відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту "а" статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Надані документи свідчать, що смерть ОСОБА_3 настала у період самовільного перебування поза військовою частиною, а тому вона не пов`язана із проходженням військової служби.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.
ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , з яким вона з 23.09.1995 року перебувала у зареєстрованому шлюбі.
На підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" ОСОБА_3 06.03.2022 року був призваний на військову службу по мобілізації та проходив її у складі військової частини НОМЕР_3 .
Ця військова частина діяла у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ).
У травні 2022 року ОСОБА_3 під час участі у бойових діях отримав вогнепальне поранення та травму, у зв`язку з чим вибув на лікування у заклади охорони здоров`я поза розташуванням військової частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 №338 від 04.12.2022 року сержант ОСОБА_3 з 04.12.2022 року зарахований у розпорядження командира військової частини як такий, що знаходиться на довготривалому лікуванні.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 №362 від 28.12.2022 року сержант ОСОБА_3 зарахований у розпорядження командира військової частини як такий, що самовільно залишив військову частину, після лікування не прибув до розташування військової частини, з 20.12.2022 року знятий з усіх видів забезпечення.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у стаціонарному відділенні КНП "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради".
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №19 від 03.01.2023 року причиною смерті ОСОБА_3 стала легенева недостатність, плевропневмонія лівобічна.
Актовий запис про смерть ОСОБА_3 складений 05.01.2023 року.
Згідно з висновком експерта комунальної закладу "Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи" №14 від 24.01.2023 року смерть ОСОБА_3 настала від плевропневмонії, перебіг якої ускладнився легеневою недостатністю. При судово- токсикологічній експертизі з крові від трупа ОСОБА_3 етиловий алкоголь не виявлений.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 09.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023052100000059 внесені відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 КК України.
У жовтні 2023 року комісія військової частини НОМЕР_3 , призначена наказом командира військової частини №672 від 25.09.2023 року, провела службове розслідування за фактом смерті військовослужбовця ОСОБА_3 під час самовільного залишення військової частини та склала акт від 05.10.2023 року. За висновками цього акту смерть ОСОБА_3 настала від хвороби, яка не пов`язання з проходженням військової служби чи виконанням обов`язків військової служби (наказ №670 від 05.10.2023 року).
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 №276-РС від 10.11.2023 року (по особовому складу) та наказом командира військової частини НОМЕР_3 №314 від 10.11.2023 року (по стройовій частині) сержанта ОСОБА_3 з 02.01.2023 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 у зв`язку зі смертю. Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
У січні 2024 року 11 Регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України прийняла постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), оформлену протоколом №186 від 17.01.2024 року. Установила, що захворювання сержанта ОСОБА_3 , що послужило причиною його смерті (легенева недостатність, плевропневмонія лівобічна), отримане ним під час проходження військової служби. Постановила - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.
Позивачки у квітні 2025 року звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявами від 07.04.2025 року про виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_5 склав висновок №4640 від 18.04.2025 року щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги матері ОСОБА_2 та дружині ОСОБА_1 , згідно з яким вони не мають права на одержання грошової допомоги (військовослужбовець скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.408 КК України).
ІНФОРМАЦІЯ_5 направив вказаний висновок разом з іншими документами до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для розгляду.
На засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 28.08.2025 року розглянуто подані документи та прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері та дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, сержанта ОСОБА_3 . Комісія вказала, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 28.12.2022 року №362 (по стройовій частині) ОСОБА_3 вважався таким, що в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину, після довготривалого лікування не прибув до розташування військової частини та з 20.12.2022 року знятий з усіх видів забезпечення. Відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер у лікувальному закладі 01.01.2023 року. У витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначено, що відносно ОСОБА_3 було відкрито кримінально провадження №42023052100000059 від 09.01.2023 року за частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України. Частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану. Згідно зі статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем є адміністративним правопорушенням. Відповідно до статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком кримінального або адміністративного правопорушення. (пункт 1 протоколу №74/в від 28.08.2025 року).
Не погоджуючись із таким рішенням, позивачки звернулися до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (надалі - Закон №2011-XII) на дату смерті ОСОБА_3 містив такі норми:
Стаття 3. Сфера дії цього Закону
1. Дія цього Закону поширюється на:
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
2. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Стаття 16. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві
1. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
2. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
3. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Стаття 16-1. Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги
1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Стаття 16-3. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги
1. Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
6. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
8. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
9. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 16-4. Підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються
1. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975), який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:
1. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).
2. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
3. Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата складання актового запису про смерть.
20. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
У разі подання заяви в паперовій формі до неї додаються копії документів разом з оригіналами (для посвідчення цих копій), а у разі подання заяви засобами електронної пошти заява та копії документів подаються з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
До заяви додаються завірені копії:
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблої (померлої) особи в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров`я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося.
22. Призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
23. Керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів.
25. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
29. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
32. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Порядком, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Згідно з пунктом 4.6 розділу ІV Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року №530, право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до пунктів 1 - 3 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого).
З метою визначення причинного зв`язку загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста командиром військової частини, де проходив службу (збори) військовослужбовець, військовозобов`язаний чи резервіст, здійснюються такі заходи: на розгляд штатної військово-лікарської комісії (далі - ВЛК), яка приймає постанову про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, надсилаються копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства (висновок ВЛК про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, лікарське свідоцтво про смерть, акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком командира військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи документи правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті).
Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП.
Обласні ТЦКСП для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) подають у Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України зокрема такі документи:
- висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (додаток 9);
- заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 10);
- копію свідоцтва про смерть військовослужбовця;
- витяг з наказу про виключення особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зі списків особового складу військової частини;
- копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) особи, зазначеної в пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Такими документами можуть бути копія акта про нещасний випадок військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, витяги з документів правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті (поранення, контузії, каліцтва, травми), матеріали службового розслідування, судове рішення, інші медичні або військово-облікові документи;
- копія постанови штатної ВЛК про встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
Наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 року №564 затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Згідно з пунктами 1, 4 розділу ІІ цього Положення основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Комісія відмовляє в призначенні одноразової грошової допомоги у разі, якщо встановлено, що загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до пунктів 10, 12 розділу ІІІ цього Положення результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні. Рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку.
Суд установив, що позивачки є членами сім`ї (дружиною і матір`ю) військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 через плевропневмонію, ускладнену легеневою недостатністю. Згідно з постановою ВЛК це захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, пов`язані з проходженням військової служби (протокол 11 Регіональної ВЛК №186 від 17.01.2024 року).
Позивачки належать до кола осіб, які мають право на призначення та отримання ОГД, визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII.
Відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону №2011-XII, пункту 3 Порядку №975 позивачки мали можливість реалізувати право на отримання ОГД протягом трьох років з дати складання актового запису про смерть військовослужбовця.
Позивачки у встановлений строк, а саме 07.04.2025 року, звернулися до ТЦКСП із заявами про виплату їм ОГД у зв`язку із смертю чоловіка та сина.
Комісія Міністерства оборони України прийняла протокольне рішення (пункт 1 протоколу №74/в від 28.08.2025 року), яким відмовила у призначенні ОГД позивачкам, пославшись на наявність підстав, за якими згідно зі статтею 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата ОГД не здійснюється. Підставою для прийняття комісією рішення про відмову у виплаті ОГД слугував висновок про те, що військовослужбовець на час смерті самовільно залишив військову частину, що є кримінальним правопорушенням (стаття 408 КК України) та адміністративним правопорушенням (стаття 172-11 КУпАП). Комісія послалася на наказ командира військової частини НОМЕР_3 №362 від 28.12.2022 року, витяг з ЄРДР про відкриття кримінального провадження №42023052100000059 від 09.01.2023 року, акт службового розслідування від 05.10.2023 року.
Суд вважає, що таке рішення ґрунтується на помилковому тлумаченні положень статті 16-4 Закону №2011-XII.
Згідно зі статтею 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата ОГД не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, в) у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
При цьому передбачене підпунктом "а" статті 16-4 Закону №2011-XII та пунктом 29 Порядку №975 обмеження права на отримання ОГД пов`язане не з формальним встановленням у діянні особи ознак кримінального або адміністративного правопорушення, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок вчинення ним такого діяння.
Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою (діями) військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2026 року у справі №280/1655/25 вказав, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, а тому обмеження права на її отримання мають тлумачитися не розширено, а відповідно до їхньої мети та за умови встановлення всіх юридично значущих обставин.
У спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги необхідно розмежовувати дві групи юридичних обставин: по-перше, наявність передбаченого законом зв`язку смерті військовослужбовця з проходженням військової служби; по-друге, наявність або відсутність передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII виключень із права на допомогу. Відсутність такого зв`язку є самостійною підставою для відмови, відмінною від підстав, визначених статтею 16-4 Закону №2011-XII. Якщо ж зв`язок зі службою встановлено, компетентний орган зобов`язаний перевірити відсутність передбачених законом виключень, які, однак, не можуть застосовуватися формально або розширено.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 року у справі №160/2379/21 вказав, що зазначення в документах, що подаються на підтвердження причин та обставин смерті військовослужбовця, про вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення на час настання смерті не визначається як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця має бути наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення.
Законодавець пов`язує обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги не з самим фактом порушення військовослужбовцем певних правил чи нормативних вимог, а з вчиненням ним саме кримінального або адміністративного правопорушення, передбаченого відповідним законом, та за умови встановлення причинного зв`язку між таким правопорушенням і настанням смерті.
У такому разі необхідним є доведення Міністерством оборони України того, що саме протиправна поведінка загиблого (померлого) перебувала у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті та була її юридично значущою причиною, а не лише супутньою обставиною відповідної події.
Зазначений підхід ґрунтується на принципі справедливості, який у цій категорії спорів вимагає розмежування різних за своєю природою випадків смерті військовослужбовця. Смерть під час виконання військового обов`язку, внаслідок захворювання, пов`язаного зі службою, не може прирівнюватися до смерті, що настала внаслідок власної протиправної поведінки військовослужбовця, яка призвела до його смерті, якщо у ній вбачаються ознаки вчинення кримінального або адміністративного правопорушення. Водночас висновок про те, що смерть стала наслідком такої поведінки, має ґрунтуватися не на суб`єктивній оцінці особи загиблого, а виключно на правовій оцінці належних і допустимих доказів.
Документи про причини та обставини смерті (акти службового або спеціального розслідування, довідки про обставини травми чи смерті, накази командирів, постанови ВЛК, матеріали кримінального чи адміністративного провадження, рішення суду тощо) мають містити інформацію, достатню для перевірки наявності або відсутності підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII, і давати змогу встановити не лише медичну причину смерті, а й фактичний механізм події.
Стаття 16-4 Закону №2011-XII не передбачає позбавлення членів сім`ї військовослужбовця права на одноразову грошову допомогу лише у зв`язку з фактом самовільного залишення ним військової частини або наявністю відомостей про можливе вчинення ним кримінального правопорушення. Обов`язковою умовою застосування цієї норми є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між вчиненим військовослужбовцем кримінальним чи адміністративним правопорушенням та його смертю.
У випадку ОСОБА_3 такий причинно-наслідковий зв`язок відповідачем не встановлений і не доведений. Навпаки, лікарським свідоцтвом про смерть, висновком судово-медичної експертизи та постановою ВЛК встановлено конкретну причину смерті - плевропневмонію, ускладнену легеневою недостатністю, а також причинний зв`язок захворювання, що призвело до смерті, з проходженням військової служби.
Смерть військовослужбовця ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного зі службою, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону № 2011-XII, лише з огляду на те, що він не прибув до військової частини після завершення лікування 20.12.2022 року і з цього часу обліковувався як СЗЧ.
Суд зазначає, що відповідно до статті 408 КК України дезертирство це - самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета - військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди.
Відповідно до статті 172-11 КУпАП адміністративним правопорушенням є самовільне залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Нез`явлення на службу з поважних причин не кваліфікується як правопорушення. Поважними причинами нез`явлення вчасно на службу є хвороба військовослужбовця або його родичів, перешкоди стихійного характеру чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.
З матеріалів справи вбачається, що сержант ОСОБА_3 тривалий час лікувався після тяжкого поранення, отриманого 16.05.2022 року, та перебував у відпустках за станом здоров`я. Востаннє він вибув на лікування з 05.09.2022 року (наказ командира військової частини НОМЕР_3 №248 від 05.09.2022 року). За висновком ВЛК від 25.10.2022 року він потребував лікування в КНП "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради" з метою демонтажу АЗФ або заміни методу фіксації. З 20.12.2022 року він вважався таким, що самовільно залишив військову частину (наказ командира військової частини НОМЕР_3 №362 від 28.12.2022 року). Втім у грудні 2022 року у позивача виникла і розвинулася хвороба, у зв`язку з якою він у тяжкому стані 27.12.2022 року був госпіталізований до КНП "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради". Смерть позивача настала 01.01.2023 року під час лікування у цьому лікувальному закладі.
Такі обставини свідчать про те, що нез`явлення ОСОБА_3 до військової частини після завершення лікування було зумовлене не його наміром ухилитися від військової служби, а об`єктивними обставинами, пов`язаними зі станом його здоров`я.
Це виключає кваліфікацію його дій як адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-11 КУпАП, та спростовує мету ухилитися від військової служби, що є обов`язковою ознакою дезертирства.
Сам факт внесення відомостей до ЄРДР та наявність кримінального провадження не доводить, що смерть є наслідком кримінального правопорушення. Винуватість позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 КК України, не встановлена.
Суд вважає, що відповідач безпідставно кваліфікував поведінку позивача як дезертирство (самовільне залишення військової частини) і не довів причинного-наслідкового зв`язку між неприбуттям позивача на службу після завершення лікування та його захворюванням і смертю.
Причиною смерті ОСОБА_3 стало захворювання, а не наслідки будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення.
Отже, спірне рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене пунктом 1 протоколу №74/в від 28.08.2025 року, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправним та його належить скасувати.
За правилами частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд вважає, що порушене право позивачів слід захистити, зобов`язавши відповідача повторно розглянути питання про призначення їм одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення.
При повторному розгляді цього питання Міністерство оборони України зобов`язане врахувати правову оцінку суду щодо застосування підпункту "а" статті 16-4 Закону №2011-XII, надати оцінку поданим документам та іншим обставинам, що підлягають перевірці під час вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, і прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, здійснені позивачками витрати на оплату судового збору слід стягнути на їхню користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 262, 295 КАС України, суд,
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 протокольного рішення №74/в від 28.08.2025 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ