КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2633/26ДСК
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі-відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо не розгляду заяви від 14.04.2026 року про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) як особи, що визнана непридатною до військової служби, не є військовозобов`язаною особою, виключена та знята з військового обліку;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) розглянути заяву від 14.04.2026 року про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), як особи, що визнана непридатною до військової служби, не є військовозобов`язаною особою, виключена та знята з військового обліку, прийнявши за нею рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.09.2001 військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до статті 77 «в» Наказу Міністерства оборони України №2 від 1994 року, про що зроблено записи у його документах. Зокрема, у сформованому 23.03.2026 військово-обліковому документі «Резерв+» містилися відомості про його виключення з військового обліку. Відмітка про набуття статусу не військовозобов`язаної особи також міститься у паспорті громадянина України.
Водночас у квітні 2026 року відомості про його військово-обліковий статус у Реєстрі були змінені - у сформованому 13.04.2026 військово-обліковому документі зазначено категорію «військовозобов`язаний», постанова ВЛК - «Непридатний з виключенням з військового обліку» змінилась на «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Також, у військово-обліковому документі, сформованому за допомогою застосунку «Резерв+», з`явилась інформація про «Причина звернення до Нацполіції: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».
Поряд з цим, заяву про взяття його на військовий облік він не подавав, повісток про необхідність прибуття до ТЦК та СП чи проходження ВЛК не отримував, а тому вважає відсутніми правові підстави як для поновлення його на військовому обліку, так і для внесення відомостей про порушення правил військового обліку та розшук.
З метою приведення відомостей Реєстру у відповідність до наявних у нього документів 15.04.2026 направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 14.04.2026, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Вказану заяву відповідач отримав 16.04.2026, однак станом на дату звернення до суду її по суті не розглянув, відповідного рішення не прийняв та спірні відомості у Реєстрі не виправив.
Вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки факт його непридатності до військової служби та виключення з військового обліку було встановлено ще у 2001 році, а набуття ним статусу невійськовозобов`язаного підтверджувалося як документами військового обліку, так і відомостями Реєстру до їх подальшої зміни.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що наявні документи військового обліку не підтверджують факт виключення позивача з військового обліку. Зокрема, згідно відомостей Обліково алфавітної книги призовників 1982 року народження, які проживають на території Петрівського району Кіровоградської області ОСОБА_1 протоколом № 4 від 13.09.2001 визнаний військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 (з якого прибув 26.09.2001 до ІНФОРМАЦІЯ_6 ) відповідно до Наказу МОУ №207 від 12.07.1999 «непридатний до в/служби в мирний час» із зазначенням статті 59-б.
Також відповідач критично оцінює посилання позивача на відмітку в паспорті, зазначаючи, що на відповідному штампі міститься напис «Військовообов`язаний», тоді як частину «не» дописано від руки, при цьому неможливо встановити, ким, коли та за яких обставин це було зроблено. У зв`язку з цим відповідач вважає, що належних доказів виключення позивача з військового обліку до матеріалів справи не надано.
Вказує, що станом на час подання відзиву позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних, оскільки рішення про його виключення з військового обліку не приймалося. Водночас обставини та підстави попереднього внесення до Єдиного державного реестру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку перевіряються у межах службової перевірки.
З огляду на викладене вважає, що протиправної бездіяльності щодо позивача не допущено, підстав для внесення до Реєстру відомостей про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку немає.
Позивач надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Додатково вказує, що факт його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку підтверджувався не лише відміткою у паспорті, а й відомостями військово-облікового документа, сформованого у додатку «Резерв+», у якому до внесення відповідачем змін містилися відомості про його виключення з військового обліку та статус «невійськовозобов`язаний».
Наголошує, що посилання відповідача на обліково-алфавітну книгу свідчить лише про невідповідність відомостей в різних облікових документах, що не може створювати для нього негативних наслідків. Водночас відповідач не надав доказів правомірності зміни у Реєстрі його статусу з «не військовозобов`язаний» на «військовозобов`язаний» та відомостей про постанову ВЛК.
Ухвалою суду від 30.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано докази по справі.
20.07.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшов відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити, та поновити строк для подання відзиву.
03.08.2026 ухвалою суду у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено. Відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , поданий 20.07.2026, прийнято як письмові пояснення відповідача.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на даний час перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно записів у обліково-алфавітній книзі призовників 1982 року народження, які проживали на території Петрівського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 протоколом №4 від 13.09.2001 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 був визнаний «непридатним до військової служби у мирний час» за статтею 59 «б» Наказу МОУ №207 від 12.07.1999 (а.с. 41зв.-42).
У паперовій обліковій картці позивача у розділі "Відомості про медичні огляди" міститься запис про медичний огляд позивача ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому запис про непридатність до служби з виключенням з обліку за гр. І ст. 59-б розкладу хвороб закреслено зі слів "з виключенням з обліку" та дописано "в мирний час обмежно придатний у військовий час" (а.с. 41).
Відповідно до відомостей з електронного військово-облікового документу, сформованого у мобільному застосунку «Резерв+» 23.03.2026, позивач згідно постанови ВЛК від 13.09.2001 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку, категорія обліку - «не військовозобов`язаний», підстава виключення - «непридатні» (а.с. 22).
У паспорті громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_3 наявний штамп Олександрійського ОГВК Кіровоградської області від 11.02.2003, у тексті якого перед словом «військовообов`язаний» рукописним способом дописано частку «не» (а.с. 18зв.-21).
Разом з тим, у сформованому 13.04.2026 за допомогою застосунку «Резерв+» електроному військово-обліковому документі позивача вже зазначено його категорію обліку як «військовозобов`язаний», у графі щодо підстави зняття/виключення відповідні відомості відсутні, а постанова ВЛК від 13.09.2001 - «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». У цьому ж документі містяться відомості про порушення правил військового обліку та про звернення до Національної поліції з 12.04.2026 з підстав «не пройшли (відмовилися від проходження) ВЛК» (а.с. 22зв.)
08.04.2026 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з адвокатським запитом щодо дати та правових підстав виключення ОСОБА_1 з військового обліку, а також рішення, на підставі якого таке виключення було здійснено (а.с. 27).
У відповідь на адвокатський запит відповідач листом №3/1392 від 18.04.2026 повідомив, що позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 , а станом на 15.04.2026 щодо нього є відомості про порушення правил військового обліку у зв`язку з відсутністю звіряння облікових даних. Позивачу було рекомендовано прибути до третього відділу для проведення звіряння облікових даних та, за наявності відповідних підстав, пред`явити документи, необхідні для виключення з військового обліку (а.с. 28).
Також, 15.04.2026 ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 14.04.2026, в якій просив привести відомості щодо його військово-облікового статусу у відповідність до наявних у нього документів та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання його непридатним до військової служби (а.с. 23зв.-24).
Зазначену заяву разом із додатками позивач направив засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення (а.с. 25-26).
Відповідно до відомостей про відстеження поштового відправлення № 283[телефон приховано], відправлення вручено адресату 16.04.2026 (а.с. 26зв.)
Окремого рішення за результатами розгляду заяви позивача від 14.04.2026, а також відповіді на цю заяву матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.
Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - положення №154, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм суд дійшов висновку про те, що до завдань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки серед іншого належить ведення військового обліку військовозобов`язаних та розгляд звернень громадян, у тому числі і з цих питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п. 3 Порядку №1487).
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (п. 20 Порядку №1487).
Абзацом 3 пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов`язаних з військового обліку, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальної інформації.
Правові та організаційні засади функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
За змістом статті 1 цього Закону Реєстр створено для забезпечення військового обліку громадян України.
Частиною восьмою статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України..
Пунктами 1, 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено право військовозобов`язаного отримувати відомості про себе, внесені до Реєстру, та звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Пунктом 2 частини першої статті 14 цього Закону визначено, що ведення Реєстру включає внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних, у тому числі на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру самими військовозобов`язаними.
Пунктом 3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), передбачено, що відомості, зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі. Відповідно до пункту 4 цього Порядку в разі невідповідності таких відомостей громадянин для внесення відповідних змін у паперовій формі звертається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку; зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на орган ведення Реєстру покладено обов`язок за зверненням особи розглянути питання про усунення розбіжності між відомостями військово-облікового документа та Реєстру, вжити залежних від нього заходів для встановлення обставин, від яких залежить вирішення цього питання, та прийняти вмотивоване рішення по суті звернення.
Водночас Реєстр є офіційною державною інформаційною системою, призначеною для забезпечення військового обліку громадян України. Відомості, які до нього вносяться, повинні бути підтвердженими та відповідати первинним офіційним документам.
Наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 №2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за №177/386, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України (далі - Положення №2) громадян, які підлягали приписці до призових дільниць та призову на строкову військову службу.
Наказом Міністра оборони України від 12.07.1999 №207 "Про внесення змін та доповнень до наказу Міністра оборони України від 4 січня 1994 року №2" (далі - Наказ №207) додатки 1, 2, 3 до цього Положення викладено в нової редакції. Отже, станом на 13.09.2001, тобто на дату проходження позивачем військово-лікарської комісії, відповідні положення застосовувалися у редакції Наказу №207.
Пунктом 95 Положення №2 в редакції Наказом №207 передбачалося, що Залежно від стану здоров`я громадянам, придатним до військової служби, та тим, які призиваються на строкову військову службу, встановлюється один із ступенів обмеження 1, 2, 3 або 4. Особам, тимчасово непридатним до військової служби, встановлюється ступінь обмеження 5, непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатним у воєнний час 6, непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку 7.
Відповідно до пункту 96 Положення №2 лікар виносить одну із таких постанов про придатність (тимчасову або повну непридатність) до строкової служби:
а) "придатний до військової служби. Ступінь обмеження 1 (2, 3, 4)";
б) "тимчасово непридатний до військової служби. Ступінь обмеження 5";
в) "непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час. Ступінь обмеження 6";
г) "непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку. Ступінь обмеження 7".
Додатком 1 до Положення №2 у редакції Наказу №207 затверджено Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначали ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (далі - Розклад хвороб).
Розкладом хвороб було визначено окремі графи залежно від категорії осіб, які проходили медичний огляд. Зокрема, графа I застосовувалася до громадян при приписці до призових дільниць та при призові на строкову військову службу.
Стаття 59 Розкладу хвороб була віднесена до розділу «Хвороби сечостатевої системи» та передбачала хронічні захворювання нирок, зокрема хронічний гломерулонефрит, хронічний первинний пієлонефрит, нефросклероз, нефротичний синдром, зморщена нирка, первинний амілоїдоз нирок, хронічний інтерсти- ціальний нефрит та інші нефропатії.
Пунктом «б» статті 59 Розкладу хвороб охоплювалися хронічні захворювання нирок із помірним порушенням функцій. При цьому за графою I застосування пункту «б» статті 59 передбачало висновок «непридатні до військової служби зі зняттям з військового обліку», ступінь обмеження 7 (СО-7) .
Таким чином, за нормативним регулюванням, чинним станом на 13.09.2001, застосування до призовника пункту «б» статті 59 Розкладу хвороб за графою I передбачало його визнання непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку із встановленням ступеня обмеження 7 (СО-7).
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на обліково-алфавітну книгу призовників 1982 року народження, відповідно до якої ОСОБА_1 протоколом №4 від 13.09.2001 військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 був визаний непридатним до військової служби у мирний час із зазначенням статті 59 «б». Відтак відповідач дійшов висновку, що позивачу було встановлено ступінь обмеження 6 - «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», а не ступінь обмеження 7, який передбачав непридатність зі зняттям з військового обліку.
Водночас безпосередній зміст статті 59 Розкладу хвороб свідчить, що пункт «б» цієї статті передбачав хронічні захворювання нирок з помірним порушенням функцій, а для осіб, які оглядалися за відповідною для призовників графою, наслідком застосування статті 59 «б» було визнання непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку.
Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.06.2026 у справі №138/36/24, щодо необхідності врахування змісту термінів «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку».
Так, Верховний Суд зазначив, що поняття «виключення з військового обліку» було введено на законодавчому рівні з 31.07.1999, однак підзаконні нормативно-правові акти Міністерства оборони України не відображали цих змін.
При цьому певні види хвороб, які відповідно до чинного на той час Положення №2, зумовлюють непридатність «зі зняттям з військового обліку» свідчать про те, що таке «зняття з обліку» означало не тимчасове зняття з обліку в значенні сучасної частини 4 статті 37 Закону №2232-XII, а остаточне виключення з військового обліку у зв`язку з повною непридатністю до військової служби.
Такі недоліки в належному врядуванні і підтриманні термінології нормативних актів в актуальному стані не можуть тлумачитися проти інтересів особи і призводити до порушення її прав. Правозастосовна практика, керуючись принципом пріоритету суті над формою, повинна оцінювати зміст рішення держави про звільнення особи від військового обов`язку, а не технічне оформлення цього рішення.
Наведений висновок має значення для цієї справи, оскільки на дату проходження ОСОБА_1 ВЛК (13.09.2001) Положення №2 продовжувало використовувати термін «непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».
За таких обставин посилання відповідача на запис в обліково-алфавітній книзі є недостатним для усунення наявних суперечностей у військово-облікових документах, тим більше що зазначена в цьому ж записі стаття 59 «б» Розкладу хвороб не узгоджується з висновком відповідача про визнання позивача непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час (СО-6).
Разом з тим суд зазначає, що предметом судового розгляду у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 14.04.2026 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносно ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що згідно відомостей з електронного військово-облікового документу, сформованого у мобільному застосунку «Резерв+», сформованого 23.03.2026, позивач згідно постанови ВЛК від 13.09.2001 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку та значився у категорії обліку - «не військовозобов`язаний», підстава виключення - «непридатні».
Натомість у військово-обліковому документі, сформованому 13.04.2026, категорію обліку позивача вже визначено як «військовозобов`язаний», відомості про підставу зняття/виключення відсутні, а зміст постанови ВЛК від 13.09.2001 зазначено як "Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час".
Отже, протягом нетривалого періоду часу офіційні відомості щодо військово-облікового статусу позивача були змінені, що об`єктивно зумовлювало необхідність з`ясування причин таких змін та перевірки первинних документів, на підставі яких сформовано відповідні відомості.
Відтак, 15.04.2026 ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 14.04.2026, в якій просив привести відомості щодо його військово-облікового статусу у відповідність до наявних у нього документів та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання його непридатним до військової служби.
При цьому матеріали справи не містять доказів розгляду відповідачем заяви від 14.04.2026 по суті, прийняття за результатами її розгляду відповідного рішення та повідомлення позивача про результати такого розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з статею 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Частинами 1, 4 статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону №393/96-ВР, відповідно до якої, органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Як зазначено судом вище 15.04.2026 позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою, в якій просив привести відомості щодо його військово-облікового статусу у відповідність до наявних у нього документів та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання його непридатним до військової служби.
Заява позивача, незалежно від способу її подання, підлягала до розгляду по суті порушеного у ній питання (клопотання).
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його компетенції.
Відповідач не надав доказів розгляду заяви позивача по суті, хоча отримання заяви покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок не лише формально її зареєструвати, а й перевірити викладені заявником обставини, дослідити надані документи, за необхідності витребувати додаткові матеріали та прийняти за результатами розгляду мотивоване рішення в межах наданих повноважень.
Суд відзначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин мала місце протиправна бездіяльність відповідача, яка виразилась у не розгляді заяви позивача від 14.04.2026 поданої про внесення відомостей відносно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Поряд з цим, відповідь на адвокатський запит, у якій представнику позивача повідомлено про перебування позивача на обліку військовозобов`язаних та рекомендовано останньому прибути до ІНФОРМАЦІЯ_8 для звіряння облікових даних та пред`явлення документів, необхідних для виключення з військового обліку не є результатом розгляду заяви від 14.04.2026.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.04.2026 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своєї бездіяльності.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача 1064,96 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилась у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 14.04.2026 про внесення відомостей відносно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.04.2026 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК