ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Полтава Справа № 440/3281/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гаврильєва С.С.,
представника позивача - Савченко Л.А.,
представника відповідача - Борисенко С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.12.2025 року № 0[телефон приховано].
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не згоден з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки № 16144/16-31-07-02-01/36523812 від 11.11.2025 року про заниження податку на додану вартість на загальну суму 244 666 грн., оскільки спірні господарські операції з ТОВ "ВЕЛКАН", ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" підтверджені первинними бухгалтерським документами, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту. Господарські операції позивача у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку та в повному обсязі відображені в податковому обліку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/3281/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
20.04.2026 року від Головного управління ДПС у Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначав, що в ході перевірки встановлено, що укладені між ТОВ "САНСЕРГБУД" та ТОВ "ВЕЛКАН", ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" договори не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становили їх предмет. Фактично ТОВ "САНСЕРГБУД" здійснювало безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання підприємствами ТОВ "ВЕЛКАН", ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" робіт і послуг, в результаті чого складені первинні документи всупереч норм частини 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у заявах по суті справи.
Заслухавши вступне слово учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 36523812) та є платником податку на додану вартість.
У період з 29.10.2025 року по 04.11.2025 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт № 16144/16-31-07-02-01/36523812 від 11.11.2025 року.
Перевіркою встановлено порушення:
1. п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п. 198.1 та п. 198.3 ст. 198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (зі змінами) результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 120 258 грн. за червень 2019 року, 124 408 грн. за листопад 2019 року.
На підставі акту перевірки № 16144/16-31-07-02-01/36523812 від 11.11.2025 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.12.2025 року № 0[телефон приховано] про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 305 832,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 244666 грн., за штрафними санкціями в сумі 61166,50 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.179, 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту а) пункту 185.1. статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Водночас пунктом 201.1. статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4. статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У свою чергу статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідачем встановлено заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 120 258 грн. за червень 2019 року, 124 408 грн. за листопад 2019 року.
Вказані висновки ґрунтуються на доводах відповідача щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "ВЕЛКАН", ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД".
Представник відповідача зазначає, що перевіркою встановлено сукупність фактів, які свідчать про нереальність задекларованих операцій з ТОВ "ВЕЛКАН" (код 42544730) щодо ТОВ "САНСЕРГБУД" за червень 2019 року на суму ПДВ 120 258 грн.
Згідно даних ЄРПН у червні 2019 ТОВ "САНСЕРГБУД" придбало у ТОВ "ВЕЛКАН" послуги із монтажу силоса (СВП.22.0.14 з естакадою, шнеком та вентиляторами, влаштування монолітних ж/б фундаментів з виготовленням та монтажем армокаркасів, влаштування гідроізоляційних монолітних ж/б фундаментів) на суму ПДВ 120 258 грн.
Перевіркою встановлено сукупність фактів, які свідчать про нереальність задекларованих операцій з ТОВ "ВЕЛКАН".
Фінансову звітність за 2019 рік ТОВ "ВЕЛКАН" до контролюючого органу не подано.
Згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно, Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкт нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі - Державний реєстр прав на нерухоме майно) у ТОВ "ВЕЛКАН" відсутні об`єкти нерухомого майна.
Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (вх. №[номер приховано] від 12.07.2019) в 2 кварталі 2019 на ТОВ "ВЕЛКАН" працювало 4 особи (жінки, прийняті на роботу 26.03.2019, з них 3 жінки на посаду менеджера та 1 жінка на посаду директора).
З вересня 2019 року ТОВ "ВЕЛКАН" не звітує до податкового органу.
За інформацією Головного управління ДПС в Одеській області встановлено відсутність ТОВ "ВЕЛКАН" (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою (жодної інформації щодо місцезнаходження підприємства не встановлено).
04.02.2020 Комісією регіонального рівня було прийнято рішення №28299 щодо відповідності ТОВ "ВЕЛКАН" п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку визначених Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України в г д 11.12.2019 №1165 (зі змінами) (далі - Порядок).
08.08.2023 Комісією регіонального рівня було прийнято рішення №89014 щодо невідповідності ТОВ "ВЕЛКАН" критеріям ризиковості платника податку у зв`язку з анулюванням свідоцтво платника ПДВ за рішенням контролюючого органу.
В ланцюгах руху сум ПДВ ТОВ "ВЕЛКАН" придбає аналогічні послуги з влаштування піщаної подушки під бетонну підготовку, монтаж силоса СВП.22014 з естакадою, шнеком та вентиляторами, тощо у ТОВ "ТРІП ТРЕЙД КОМПАНІ" (код 42715682), далі на адресу ТОВ "САНСЕРГБУД".
ТОВ "ТРІП ТРЕЙД КОМПАНІ" (код 42715682), місце обліку станом на дату написання акта - ГУ ДПС у Вінницькій області, на момент взаємовідносин - ГУ ДПС у Донецькій області, з серпня 2019 року не звітується до контролюючого органу.
Свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.08.2020 за рiшенням контролюючого органу у зв`язку з ненаданням декларацій протягом року.
Фінансову звітність за 2019 рік ТОВ "ТРІП ТРЕЙД КОМПАНІ" не подано.
Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (формою 20-ОПП), ТОВ "ТРІП ТРЕЙД КОМПАНІ" до контролюючого органу не подавало.
Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (вх.№ [номер приховано] від 17.07.2019) в 2 кварталі 2019 на ТОВ "ТРІП ТРЕЙД КОМПАНІ" працювало 4 особи (з них 1 особа прийнята на роботу 12.04.2019, а 3 особи прийняті - 25.06.2019 на посаду менеджера).
Отже, ТОВ "ТРІП ТРЕЙД КОМПАНІ" не забезпечено достатньою кількістю штатних одиниць управлінського та технічного персоналу для виконання робіт/надання послуг.
За результатами проведеного аналізу даних ЄРПН встановлено, що ТОВ "ВЕЛКАН" у червні 2019 здійснювало реалізацію товарів, надавало послуги, виконувало роботи на адресу 16 покупців з різних регіонів України з будівництва, капітальні ремонти, спеціалізовані будівельні роботи, тощо.
Перевіркою встановлено відсутність у ТОВ "ВЕЛКАН" фізичної та технологічної можливості для здійснення досліджувальної операції протягом червня 2019 року одночасно із задекларованими обсягами надання послуг (виконання робіт) різного характеру обмеженими трудовими ресурсами у великих обсягах в різних регіонах України.
Отже, законне джерело походження послуг, робіт, наданих ТОВ "ВЕЛКАН" на адресу ТОВ "САНСЕРГБУД" - не встановлено.
Варто звернути увагу на віддаленість об`єкта провадження господарської діяльності ТОВ "ВЕЛКАН". Так, податкова адреса цих СГ (на момент взаємовідносин) - м. Маріуполь, а місце безпосереднього надання послуг на адресу ТОВ "САНСЕРГБУД" - с. Світлогірське Дніпропетровська область, Криничанський р-н., с. Леухи Вінницька обл., Іллінецький р-н.
Виходячи з вищевикладеного, реальне джерело походження послуг монтажу силоса, армокаркасів, влаштування пщаної подушки під бетон, тощо нібито наданих ТОВ "ВЕЛКАН" на адресу ТОВ "САНСЕРГБУД" не встановлено.
Перевіркою встановлено сукупність фактів, які свідчать про нереальність задекларованих операцій з ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 43108591) щодо ТОВ "САНСЕРГБУД" за листопад 2019 на суму ПДВ 124 408 грн.
Встановлено, що ТОВ "САНСЕРГБУД" придбавало послуги з монтажу не для власних потреб у межах своєї господарської діяльності, а з метою виконання договірних зобов`язань перед ПП "ЗАХІДНА АГРАРНА КОМПАНІЯ" згідно з договором виконання робіт №270619 від 27.09.2019 року.
ТОВ "САНСЕРГБУД" до перевірки надано табель обліку використання робочого часу (типова форма №П-5) за листопад 2019 року. Відповідно до якого штатна чисельність товариства становила 18 працівників будівельно-монтажної бригади.
Згідно з наказами на відрядження, наданими до перевірки, в зв`язку з виробничою необхідністю було направлено 12 працівників ТОВ "САНСЕРГБУД" до виконання робіт по монтажу обладнання за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Чаруків, вул. Вокзальна, 156 (термін відрядження - 30 днів).
Тобто, ТОВ "САНСЕРГБУД" забезпечено достатньою кількістю штатних працівників для виконання робіт з монтажу без залучення сторонніх організацій.
Факт відрядження фахівців ТОВ "САНСЕРГБУД" до місця безпосереднього надання послуг підтверджено відповідними наказами.
Згідно даних фінансової звітності (Форма № 1-м) поданої ТОВ "ЛІМО- ТРЕЙД" до контролюючого органу (вх.№ [номер приховано] від 22.01.2020) станом на 31.12.2019 балансова (залишкова) вартість основних засобів становила 1768 тис.грн.
Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (формою 20-ОПП), ТОВ "ЛІМО- ТРЕЙД" до контролюючого органу не подавало.
Варто зазначити, що згідно умов договору виконання робіт №270619 від 27.09.2019 року визначених у п. 2.7., 2.8 Виконавець зобов`язується навчити призначений Покупцем обслуговуючий персонал, роботі з обладнанням і правилам його подальшої експлуатації та обслуговуванню.
Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (вх.№ [номер приховано] від 10.01.2020) в 4 кварталі 2019 на ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" працювало 5 осіб на посадах: паркетник, землероб, інженер-будівельник, моторист бетонозмішувальних установок, які прийняті на роботу 01.11.2019, та директор.
Серед зазначених осіб, відсутні фахівці, що мають необхідні знання та досвід для проведення інструктажів з правил користування технікою і введенням її в експлуатацію.
Таким чином, підприємство фактично не мало можливості забезпечити належне навчання персоналу та введення техніки в експлуатацію власними силами.
За результатами проведеного аналізу даних ЄРПН встановлено, що ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" у листопаді 2019 виконувало ремонтні та монтажні роботи, надавало послуги на адресу 34 СГД, розташованим у різних регіонах України.
Враховуючи кількість контрагентів, географічну віддаленість об`єктів та обсяг заявлених робіт, встановлено, що ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" фактично не мало можливості забезпечити виконання робіт з монтажу силоса та скребкового конвеєру на адресу ПП "ЗАХІДНА АГРАРНА КОМПАНІЯ" у повному обсязі та в належні строки.
Із матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "САНСЕРГБУД" та ТОВ "ВЕЛКАН" укладено договір виконання робіт №180519 від 18 травня 2019 року на виконання робіт з влаштування піщаної подушки під бетонну підготовку, влаштування монолітних ж/б фундаментів з виготовлення та монтажем армокаркасів, влаштуванням гідроізоляції монолітних ж/б фундаменті.
Виконання зазначених робіт підтверджується актом №83 здачі - приймання виконаних робіт від 21.06.2019 року на суму 328 971 грн. (ПДВ - 54828,50).
На дану суму виконавцем - ТОВ "ВЕЛКАН" замовнику - ТОВ "САНСЕРГБУД" виписано рахунок фактуру №062106 від 21.06.2019, який сплачено 09.07.2019, що підтверджується платіжною інструкцією №5188 від 09.07.2019 року.
На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на дані поставлені послуги/роботи була виписана та зареєстрована податкова накладна № 83 від 21.06.2019 р., а отже, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України такі податкові накладні є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Також, між ТОВ "САНСЕРГБУД" та ТОВ "ВЕЛКАН" укладено договір виконання робіт №030619 від 03 червня 2019 року на виконання будівельно-монтажних робіт, предметом якого було виконання комплексу робіт, пов`язаних із монтажем силоса СВП.22.0.14 з естакадою, шнеком та вентиляторами.
Виконання зазначених робіт підтверджується актом №84 здачі-приймання виконаних робіт від 27.06.2019 р. на суму 392 580 грн. (ПДВ - 65430,00).
На дану суму виконавцем - ТОВ "ВЕЛКАН" замовнику - ТОВ "САНСЕРГБУД" виписано рахунок фактуру №062714 від 27.06.2019, який сплачено 09.07.2019, що підтверджується платіжною інструкцією №5187 від 09.07.2019 року.
На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на дані поставлені послуги/роботи була виписана та зареєстрована податкова накладна № 84 від 27.06.2019 р., а отже, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України такі податкові накладні є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, між ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" - Виконавець та ТОВ "САНСЕРГБУД" - Замовник, укладено договір виконання робіт №021019 від 02.10.2019 року, предметом якого є зобов`язання Виконавця виконати роботи: з монтажу скребкового конвеєра 150т/год L=8 м; з монтажу скребкового конвеєра 150т/год L=23 м; з монтажу скребкового конвеєра 150т/год L=42 м; з монтажу скребкового конвеєра 150т/год L=17 м; з монтажу скребкового конвеєра 150т/год L=31 м; монтаж силосу EKS-040445 (шнек зачисний, система аерації, вентилятори).
Виконання зазначених робіт підтверджується актами здачі - приймання виконаних робіт № 15 від 21.11.2019 року, №14 від 25.11.2019 року.
На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на дані поставлені послуги/роботи була виписані та зареєстровані податкові накладні №15 від 21.11.2019 р., №14 від 25.11.2019 р., а отже, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України такі податкові накладні є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.
Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Зауваження відповідача щодо змісту та форми актів здачі - приймання виконаних робіт та податкових накладних відсутні.
Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.
Крім того, контрагенти позивача - ТОВ "ВЕЛКАН", ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" мали ліцензії Державної архітектурно - будівельної інспекції України на виконання робіт з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середнім та значними наслідками згідно переліку.
Надані суду первинні документи підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "ВЕЛКАН", ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" будівельно - монтажних робіт та є підставою для віднесення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.
Вказані роботи були використані позивачем межах своєї господарської діяльності під час виконання комплексу будівельно - монтажних робіт для підприємств агропромислового комплексу, зокрема: ТОВ "Зернова плюс", ТОВ "Агрофірма Дар", ТОВ "Західна аграрна компанія".
Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.
Таким чином, на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.
Контрагенти позивача під час здійснення господарської операції та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарських операцій були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.
Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.
Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товарів, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.
Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Суд зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.
При цьому суд відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податків покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальником товарів (послуг) по ланцюгу.
Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).
Суд відхиляє посилання представника відповідача на кримінальне провадження №4201700[телефон приховано], відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, як на підставу для винесення спірних рішень, оскільки на даний час відсутній вирок суду відносно посадових осіб ТОВ "САНСЕРГБУД", а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ "ВЕЛКАН", не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям позивача з контрагентами ТОВ "ВЕЛКАН", ТОВ "ЛІМО-ТРЕЙД" здійснено при помилковому розумінні норм діючого законодавства України та фактичних обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власного рішення, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог ТОВ "САНСЕРГБУД".
Стосовно клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн., суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 3 ст. 132 Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
У цій справі до її матеріалів на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу долучені належним чином завірені копії: договору про надання правничої допомоги від 17.11.2025 № 54/11-25, акту № 54-4 приймання - передачі наданих послуг від 30.04.2026, рахунку на оплату № 4-54-04-26 від 30.04.2026, ордеру.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 5000 грн.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути в повному обсязі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" (пров. Ніколаєвського, 4, м. Карлівка, Полтавський район, Полтавська область, 39500; код ЄДРПОУ 36523812) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 02.12.2025 року № 0[телефон приховано].
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНСЕРГБУД" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3669,99 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.09.2026 року.
Головуючий суддя А.Б. Головко