Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
04 вересня 2026 року №520/24591/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/24591/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії (представник позивача - адвокат Глазова Олена Миколаївна),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 18.12.2025 з урахуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, а також нездійснення виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі відповідно до рішення суду у справі № 520/17879/25;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 18.12.2025 без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі № 520/17879/25.
Ухвалою від 12 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/24591/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідача витребувано копії всіх доказів, що стосуються предмету спору, а також протокол перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 520/17879/25. Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином. Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, відповідач провів перерахунок його пенсії та нарахував різницю, проте виплату нарахованих сум здійснює не в повному обсязі, а частинами, посилаючись на обмеження, пов`язані з бюджетними асигнуваннями, чим фактично не виконує судове рішення.
Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення обґрунтував тим, що нараховані на виконання рішення суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень: механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату за ретроспективними судовими рішеннями та перерахованих за рішенням суду пенсій визначено пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX, а нормативно-правовий механізм використання бюджетних коштів - Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, до якого внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, за яким розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та на погашення заборгованості за ретроспективними судовими рішеннями здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду виходячи з виділених бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 29.12.2002 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, у розмірі 61 відсотка грошового забезпечення при вислузі 22 роки. Ці обставини підтверджені листами відповідача від 12.09.2024 № 2000-0203-8/162717 та від 16.06.2026 № 40528-38183/Ж-02/8-2000/26.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/17879/25, яке набрало законної сили 18 грудня 2025 року, вирішено спір позивача з відповідачем щодо перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023. Наявність цього судового рішення, дату набрання ним законної сили та факт його виконання шляхом проведення перерахунку відповідач визнав.
Так, у листі від 16.06.2026 № 40528-38183/Ж-02/8-2000/26, наданому на звернення представника позивача від 23.05.2026 (вх. від 28.05.2026), відповідач повідомив: «На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року по справі № 520/17879/25 … з датою набрання законної сили 18.12.2025 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та нараховано різницю в пенсії за період з 01.02.2023 по 31.01.2026, яку внесено до Реєстру судових рішень».
У тому ж листі відповідач зазначив: « 3 лютого 2026 року розпочато погашення поточної заборгованості та виплачено на теперішній час 4575,00 гривень» і «Залишок невиплачених коштів, які нараховано на виконання рішення суду, виплачуватиметься за умов надходження відповідного фінансування».
Правовою підставою такого порядку виплати відповідач назвав частини першу та другу статті 23 Бюджетного кодексу України, за якими будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, а також пункт 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», згідно з яким видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідач зазначив, що «виплата нарахованих на виконання судових рішень буде провадитись в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету», а також що «рішенням суду зобов`язань щодо виплати пенсії без урахування Порядку на головне управління не покладено». Реквізитів порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, який він застосовує, відповідач у листі не навів.
Отже, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується, що на виконання судового рішення, яке набрало законної сили 18.12.2025, перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 проведено, різницю в пенсії за період з 01.02.2023 по 31.01.2026 нараховано, проте нараховані суми виплачуються позивачу не в повному обсязі, а частинами, у межах бюджетних асигнувань, і станом на 16.06.2026 виплачено 4575,00 грн.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
Насамперед суд перевіряє, чи є заявлені вимоги предметом самостійного позову, а не питанням судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 520/17879/25. Предметом цього спору є дії відповідача з виплати вже нарахованих на виконання судового рішення сум частинами з посиланням на пункт 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», тобто нові правовідносини, які виникли після проведення перерахунку, а не питання виконання рішення у попередній справі, тому позов є допустимим і підлягає розгляду по суті.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах (статті 382, 383 КАС України) охоплює дії, вчинені на виконання саме того рішення, яким на суб`єкта владних повноважень покладено відповідний обов`язок. Рішенням у справі № 520/17879/25 на відповідача покладено обов`язок провести перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, і цей обов`язок відповідач виконав - перерахунок проведено, різницю нараховано. Предметом же цього спору є інші дії відповідача, вчинені вже після виконання зазначеного обов`язку, - застосування при виплаті нарахованих сум обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, починаючи з 18.12.2025. Ці дії рішенням у справі № 520/17879/25 не охоплюються і не можуть бути усунуті в порядку судового контролю за його виконанням, а тому підлягають перевірці за правилами позовного провадження.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 370 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Наведені приписи не допускають виконання судового рішення частково або залежно від умов, які в самому рішенні не встановлені. Обов`язковість судового рішення означає, що право особи, підтверджене цим рішенням, має бути реалізоване в повному обсязі та в порядку, визначеному законом, а не в тому обсязі, який суб`єкт владних повноважень визнає для себе можливим.
Суд відхиляє довід відповідача, за яким виплата нарахованих на виконання судового рішення сум провадиться в межах бюджетних асигнувань, з таких мотивів.
Стаття 23 Бюджетного кодексу України та пункт 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» регулюють порядок здійснення видатків з бюджету, тобто відносини між розпорядниками бюджетних коштів у бюджетному процесі. Ці норми не визначають ані обсягу права особи на пенсійне забезпечення, ані розміру пенсії, що підлягає виплаті конкретному пенсіонеру, і не наділяють орган Пенсійного фонду України правом виплачувати нараховану пенсію не в повному обсязі. Порядок планування та здійснення бюджетних видатків є внутрішнім питанням держави і не може ані зменшувати обсяг права особи, підтвердженого судовим рішенням, ані відкладати його реалізацію на невизначений строк.
Не заслуговує на увагу і довід відповідача про те, що рішенням суду зобов`язань щодо виплати пенсії без урахування відповідного порядку на нього не покладено. Обов`язок виплатити пенсію в розмірі, визначеному законом і підтвердженому судовим рішенням, випливає із самого Закону № 2262-ХІІ і з обов`язковості судового рішення, а не з наявності у резолютивній частині рішення окремого застереження. Відсутність у резолютивній частині раніше ухваленого судового рішення такого застереження не створює для органу Пенсійного фонду України самостійної правової підстави виплачувати нараховану пенсію частинами.
Крім того, відповідач послався на «Порядок», встановлений Кабінетом Міністрів України, не навівши ані його назви, ані дати і номера відповідного акта, а під час розгляду справи доказів на підтвердження правомірності застосованого ним порядку виплати не надав. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити, який саме нормативно-правовий акт застосовано відповідачем і чи є він чинним.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, за якою право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін; виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91). У рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу для невиконання судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, витребуваних судом доказів, у тому числі протоколу перерахунку пенсії та відомостей про помісячно нараховані і фактично виплачені суми, не надав, а тому правомірність своїх дій не довів.
Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 317004. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати розподілу не підлягають. Судовий збір за подання цього позову не сплачувався.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 169, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) щодо виплати пенсії ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.12.2025 з урахуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, та щодо нездійснення виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/17879/25.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) виплачувати ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію починаючи з 18.12.2025 без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/17879/25.
Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар