Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
04 вересня 2026 р. № 520/27087/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ольга Горшкова, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубка Валерія Юрійовича, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, за участі третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубка Валерія Юрійовича № 78346919 від 11 квітня 2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою № 66265275;
- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в особі уповноваженого державного реєстратора провести за заявою № 66265275 від 07 квітня 2025 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 22,0 кв. м, житловою площею 12,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1415277312101, на підставі іпотечного договору від 17 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за реєстровим № 5.
- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву № 66265275 від 07 квітня 2025 року з урахуванням правової оцінки суду, без застосування пункту 5-2 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" до зобов`язання за договором позики від 17 грудня 2018 року між двома фізичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Як встановлено з матеріалів позовної заяви, підставою для звернення до суду із даною позовною заявою є незгода позивача з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубка Валерія Юрійовича № 78346919 від 11 квітня 2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою № 66265275.
Беручи до уваги наведені норми, суд вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки із даним позовом про оскарження вищевказаного рішення позивач звернувся лише 31.08.2026.
Як вбачається із матеріалів справи, 07.04.2025 представник позивача Подвезько Лариса Федорівна, яка діяла на підставі довіреності від 24 січня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А. О. за реєстровим № 70, подала заяву про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на предмет іпотеки.
При цьому, вже 11.04.2025 державний реєстратор Зубко Валерій Юрійович прийняв рішення № 78346919 про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою № 66265275.
В позовній заяві представник позивача просить суд поновити пропущений строк звернення до суду зазначаючи, що позивач обрав паперовий спосіб одержання результату, а доказів вручення йому або представнику рішення № 78346919 до 17.08.2026, надсилання його поштою, через ЄСІКС, електронною поштою чи належного повідомлення телефоном позивач не має.
Проте, суд критично сприймає вказані доводи представника позивача та вважає за необхідне зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості отримати судовий захист, що зумовлено його власною пасивною поведінкою.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Зазначений висновок неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2025 по справі №300/546/23, від 07.04.2025 по справі №260/651/24, від 25.04.2025 по справі №440/9435/24 та інших.
Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.
При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).
Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Суд зазначає, що представником позивача у позовній заяві, не наведено жодних поважних причин та не надано жодних належних доказів, що свідчили б про наявність об`єктивних, непереборних обставин неможливості отримання інформації щодо наявності рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубка Валерія Юрійовича № 78346919 від 11 квітня 2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою № 66265275
Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.04.2025 по справі №440/9435/24 та інших.
Враховуючи вищевикладене суд вважає клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду безпідставним з підстав викладених судом вище.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, представником в тесті позовної заяви заявлено клопотання про витребування доказів, а саме:
1. повну електронну реєстраційну справу за заявою № 66265275 від 07 квітня 2025 року, включно з електронними образами всіх поданих документів, службовими рішеннями та метаданими розгляду;
2. оригінал або належним чином засвідчену копію «Листа проходження справи» за заявою № 66265275 з підписом ОСОБА_1 про одержання документів 17 серпня 2026 року;
3. докази дати та способу доведення рішення № 78346919 до відома Позивача або його представника, у тому числі поштові документи, розписки, відомості надсилання через ЄСІКС чи електронну пошту, журнали SMS-повідомлень і телефонних сповіщень - якщо такі існують;
4. відомості про дату фактичної видачі паперового рішення та повернення поданих для реєстрації оригіналів документів.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи та розглянувши клопотання представника позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Проаналізувавши клопотання представника позивача, суд зазначає, що представник позивача помилково ототожнює сприяння суду у реалізації обов`язку щодо подання доказів особами, які беруть участь у справі, з виконанням представником позивача свого обов`язку щодо збирання доказів для формування своєї правової позиції по справі, а також вважає, за необхідне звернути увагу представника позивача на те, що його не обмежено в можливості реалізувати свій обов`язок, щодо самостійного вжиття задля для отримання вказаних доказів, з огляду на вимоги ст. 80 КАС України.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубка Валерія Юрійовича, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, за участі третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.
Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ольга ГОРШКОВА