ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 р. Справа № 520/33030/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Бабаєв А.І.) від 22.05.2026 по справі № 520/33030/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль декор"
до Київської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ "Профіль декор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2025 р. № UА100190/2025/000044/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2025 р. № UА100190/2025/000044/2, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 по справі № 520/33030/25 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UА100190/2025/000044/2 від 06.11.2025.
Стягнуто з Київської митниці (ЄДРПОУ 43997555, 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" (61012, Харківська обл., місто Харків, вул. Зброярська, будинок 3, ЄДРПОУ 42965344) сплачений судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки платіжним інструкціям від 15.05.2025 № 580 та від 04.09.2025 № 603, де сума перехованих коштів більша, ніж заявлено до митного оформлення. ВказуЄ. що для підтвердження оплати за оцінюваний товар ТОВ «ПРОФІЛЬ ДЕКОР» надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 15.05.2025 № 580, від 04.09.2025 № 603 на загальну суму платіжної операції 28 639,4 дол. США. В той же час, фактурна вартість товару згідно інвойсу від 18.08.2025 № BZ25DA027 становить 27 239,40 дол. США. Тобто, за наданими платіжними інструкціями сума перехованих коштів більша, ніж заявлено до митного оформлення. Окрім зазначеного, в гр. 70 «Призначення оплати» вказаних платіжних інструкцій наявне посилання тільки на Контракт та на додатки від 09.05.2025 № 3, № 4 (вартість товару становить 53 879,4 дол. США), без зазначення рахунку-фактури/інвойсу на підставі якого здійснюється імпорт товарів. Вказує, що декларантом до митного оформлення подано копію митної декларації країни відправлення від 22.08.2025 №31012025[телефон приховано] в якій зазначено, що поставка оцінюваних товарів здійснюється відповідно до документу №177XYEYEN31556A на умовах поставки FOB. Документ № 177XYEYEN31556A не подано декларантом до митного оформлення. Також посилається на те, що декларантом до митного оформлення відповідно до частини 2 статті 52 Кодексу не подано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню для підтвердження витрат (складових митної вартості), зокрема: - витрати на навантаження, вивантаження, обробку та зберігання оцінюваних товарів в порту Gioia Tauro (Італія); - витрати на зберігання оцінюваних товарів в порту Constanta (Румунія); - витрати на навантаження контейнера MSNU7602782 на транспортний засіб BH7199PC/BH5150XF в порту Constanta (Румунія); - витрати на перевезення транспортного засобу BH7199PC/BH5150XF міжнародною паромною переправою Ісакча (Румунія) - Орлівка (Україна). Вказує, що з урахуванням вищевикладених умов в Договорі (п.2.1.4-2.1.6) та Заявці, за результатами аналізу логістичного маршруту (Ningbo - Україна), вбачаються додатково понесені витрати на «Демередж та Детешн» (використання контейнерного обладнання) та обробку/зберігання/завантаження оцінюваної партії товару у транзитній країні, які не відображені в наданих до митного оформлення товарно-транспортних документах.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" та Jiangyin Bizoe Hardware Manufacturing Co., Ltd. (Китай), було укладено контракт № JBHM-PD-155-01 від 11.03.2024.
До митного оформлення було подано митну декларацію 25UA10[телефон приховано]U8, разом із якою подано: пакувальний лист № BZ25DA027 від 18.08.2025, інвойс №BZ25DA027 від 18.08.2025, коносамент №ZM25080971A від 27.08.2025, автотранспортну накладну №3111 від 31.10.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №580 від 15.05.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 603 від 04.09.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1928 від 30.10.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 788 від 31.10.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору №3 від 09.05.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору №4 від 09.05.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № JBHM-PD-155-01 від 11.03.2024, доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 28.10.2025, договір про надання послуг митного брокера № 19082024 від 19.08.2024, договір (контракт) про перевезення № 03082023 від 03.08.2023, договір (контракт) про перевезення № 07082025/2 від 07.08.2025, договір (контракт) про перевезення № 25/0601 від 06.01.2025, заявка №27 від 20.08.2025, електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат № 25С3202D3135/00011 від 09.09.2025, копія митної декларації країни відправлення № 31012025[телефон приховано] від 22.08.2025.
Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2025 р. № UА100190/2025/000044/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2025/000527.
Вважаючи протиправним оскаржуване рішення, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100190/2025/000044/2 від 06.11.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний органу має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.
За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що 21.10.2025 декларантом підприємства позивача подано до Київської митниці митну декларацію 25UA10[телефон приховано]U8.
На підтвердження заявленої митної вартості разом із митною декларацією подано: пакувальний лист № BZ25DA027 від 18.08.2025, інвойс № BZ25DA027 від 18.08.2025, коносамент № ZM25080971A від 27.08.2025, автотранспортну накладну № 3111 від 31.10.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №580 від 15.05.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 603 від 04.09.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1928 від 30.10.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 788 від 31.10.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору №3 від 09.05.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору №4 від 09.05.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № JBHM-PD-155-01 від 11.03.2024, доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 28.10.2025, договір про надання послуг митного брокера № 19082024 від 19.08.2024, договір (контракт) про перевезення № 03082023 від 03.08.2023, договір (контракт) про перевезення № 07082025/2 від 07.08.2025, договір (контракт) про перевезення № 25/0601 від 06.01.2025, заявка №27 від 20.08.2025, електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат № 25С3202D3135/00011 від 09.09.2025, копія митної декларації країни відправлення № 31012025[телефон приховано] від 22.08.2025.
Разом з тим, Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2025 р. № UА100190/2025/000044/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2025/000527.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які слугували підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.
Що стосується доводів апелянта про те, що за наданими платіжними інструкціями сума перехованих коштів більша, ніж заявлено до митного оформлення, колегія суддів зазначає, що до митного оформлення надано платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 15.05.2025 № 580 на суму 9 581,81 USD та від 14.09.2025 №603 на суму 19 057,59 USD з відмітками банка про дату прийняття до виконання платежу.
Також, позивачем додано до позову та надано до митного органу платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 15.05.2025 № 580 на суму 9 581,81 USD та від 14.09.2025 № 603 на суму 19 057,59 USD з відмітками банка про дату виконання платежу, які підтверджують проведення оплати за товар.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 15.05.2025 № 580 на суму 9 581,81 USD призначення платежу: payment Door HANDLE Contract JBHM-PD-155-01 dd 11.03.2024 app 3 dd 09.05.2025 - 6173,82, app 4 dd 09.05.2025 - 3407,99.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 04.09.2025 № 603 на суму 19 057,59 USD призначення платежу: payment Door HANDLE Contract JBHM-PD-155-01 dd 11.03.2024 app 3 dd 09.05.2025 - 14405,58, app 4 dd 09.05.202 - 3252,01, app 4-1 09.05.2025 - 1400,00.
Як вказувалося вище, разом з митною декларацією позивачем (його декларантом) надавалися, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № JBHM-PD-155-01 від 11.03.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору №3 від 09.05.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору №4 від 09.05.2025 і в наведених вище платіжних інструкціях міститься посилання як на договір так і на додатки 3 та 4, де загальна сума становить 27239,40 USD, що відповідає фактурній вартості товару згідно інвойсу від 18.08.2025 № BZ25DA027.
При цьому, в платіжній інструкції № 603 від 04.09.2025 також міститься і посилання на доповнення до зовнішньоекономічного договору № 4-1 від 09.05.2025 на суму 1400,00 USD, та як вказував позивач, відповідно до узгодженої практики господарських відносин з даним Постачальником за даним платіжним документом йде оплата за декількома Додатками, що укладено на виконання цього Контракту постачання (в певних випадках це часткова попередня оплата, в деяких доплата суми що залишилася за поставки товару за іншими Додатками, які не стосуються даної поставки).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів в наданих платіжних документах у графі «Призначення платежу» є чітке посилання на Додатки, за якими було здійснено поставку товару і оформлено ВМД, а тому доводи митного органу в цій частині є безпідставними.
З цих же мотивів безпідставними є і доводи митного органу про те, що в гр. 70 «Призначення оплати» вказаних платіжних інструкцій наявне посилання тільки на Контракт та на додатки від 09.05.2025 № 3, № 4 (вартість товару становить 53879,4 дол. США), без зазначення рахунку-фактури/інвойсу на підставі якого здійснюється імпорт товарів.
Щодо доводів митного органу про те, що декларантом до митного оформлення подано копію митної декларації країни відправлення від 22.08.2025 № 31012025[телефон приховано] в якій зазначено, що поставка оцінюваних товарів здійснюється відповідно до документу № 177XYEYEN31556A на умовах поставки FOB, але документ № 177XYEYEN31556A не подано декларантом до митного оформлення, колегія суддів зазначає, що листом вих. № 0112/25 від 01.12.2025 р. позивачем надано документ № 177XYEYEN31556A, який вказано в графі митної декларації країни відправлення від 22.08.2025 № 31012025[телефон приховано], а також встановлено, що зазначений документ - це лінійний коносамент.
Що стосується доводів апелянта про те, що копія митної декларації країни відправлення № 31012025[телефон приховано] не містить дати експорту, отже не є остаточно оформленим документом та не підтверджує факт здійснення експорту товарів, а свідчить лише про намір щодо вивезення товарів, колегія суддів зазначає, що декларування товарів при здійсненні експортно-імпортних операцій в Китаї, також здійснюється шляхом подачі усіх відомостей в електронному вигляді і головним критерієм справжності та оригінальності експортної декларації є наявність реєстраційного номеру та/або електронного штрих-коду (QR-коду).
З матеріалів справи судом встановлено, що наданий нами документ повністю відповідає усім цим вимогам.
Крім того, колегія суддів зазначає, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як "експортна декларація країни відправлення".
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19
Отже, декларація країни відправлення не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Щодо доводів відповідача щодо того, що декларантом невірно проведено розрахунок заявленої митної вартості оцінюваних товарів, судом встановлено таке.
Відповідно до Довідки про транспортні витрати Вих. № 788 від 31/10/2025 р. вартість транспортування вантажу по маршруту порт Нінгбо, Китай - Констанца, Румунія- пп Орлівка митний кордон - м. Харків, Україна, в авто держ. № НОМЕР_1 / ВН5150ХF по ЦМР 3111 - становить: Фрахт Нінгбо, Китай - Констанца, Румунія контейнер MSNU7602782, коносамент ZM25080971A - 43420,00 грн. Вантажно-розвантажувальні роботи та локальні витрати в порту Констанца, Румунія контейнер MSNU7602782, коносамент ZM25080971A- 12660,00 грн. Оформлення декларації Т1- 4220,00 грн. Вартість автоперевезення з Констанца, Румунія до пункту митного контролю Орлівка, Україна - 21100,00 грн. Вартість автоперевезення з пункту митного контролю Орлівка, Україна до м. Харків, Україна - 23843,00 грн.
Рахунок на оплату № 1928 від 30.10.2025 р. відображає всі понесені витрати при транспортуванні, а долучена до позову платіжна інструкція від 13.11.2025 р. № 5676 містить всі відмітки банку про здійснену платіжну операцію.
Крім того, відповідно до Довідки про транспортні витрати Вих. № 788 від 31/10/2025 р. страхування вантажу не здійснювалось, отже відповідно такі документи і не могли бути надані.
Щодо витрат на навантаження, вивантаження, обробку та зберігання контейнера в порту Gioia Tauro (Італія) включено у вартість фрахта, а надалі контейнер був перевантажений на судно MSC GIANNA III/рейс CA542А з подальшою доставкою до порту Constanta (Румунія).
Витрати на зберігання оцінюваних товарів в порту Constanta (Румунія) - Контейнер MSNU7602782 під час митного оформлення зберігався у порту Constanta (Румунія) в рамках вільних днів зберігання, тобто додаткових витрат понесено не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що всі витрати повністю враховано, додаткових затрат у експедитора під час транспортування товару не виникло, а тому доводи митного органу в цій частині є безпідставними.
Щодо доводів митного органу про те, що до митного оформлення не долучено первинних бухгалтерських документів, виданих суб`єктами господарювання, які залучались безпосередньо до процесу перевезення оцінюваної партії товару («F Logitic group», Medditerranean Ship PPI Company», «Autospectrans FFC LLC»), колегія суддів зазначає, що зазначені компанії є суб`єктами міжнародних морських перевезень, з якими безпосередньо взаємодіяв експедитор, з яким підприємством позивача був укладений відповідний договір на транспортно-експедиторське обслуговування, а тому первинні бухгалтерські документи і не могли бути надані позивача, оскільки жодних відносин із цими суб`єктами у підприємства позивача не було.
Щодо доводів апелянта про те, що до наданого рахунку на оплату № 1928 від 30 жовтня 2025 р, були створені додаткові рахунки № 1, 2 та 3 на загальну суму 134407 грн, що свідчить про додаткові замовчуванні понесені витрати на транспортування товару, які позивач не додав до митної вартості, колегія суддів зазначає, що рахунки на оплату № 1, 2 та 3 стосуються іншої партії товару, а всі понесені транспортні витрати за цією поставкою чітко відображені у наданих документах, які кореспондуються між собою, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.
Що стосується посилання відповідача на наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, колегія суддів зазначає таке.
Так, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16.
Колегія суддів зазначає, що в межах цих правовідносин фактично відповідач у вказаних вище повідомленнях запитував у підприємства позивача документи, які вже було ним подані ще до направлення повідомлень, або запитував документи, які не були в наявності (та не повинні були бути в наявності).
В свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять достатні відомості про складові митної вартості товару, дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості товару, є достатніми.
При цьому, в оскаржуваних рішеннях відповідач зазначив, що позивач відмовився від надання документів, що підтверджують складові митної вартості, однак, колегія суддів вважає, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки в направлених до митниці листах позивач лише повідомив митний орган про відсутність у нього додаткових документів. Таким чином, колегія суддів вважає, що таке повідомлення декларанта митний орган невірно розцінив, як відмову від надання документів, зважаючи на те, що повний пакет документів був наданий митному органу позивачем разом з митними деклараціями.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.
На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірних рішень про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.
Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Тобто, позивачем було надано всі можливі (та наявні у нього) документи, які в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару.
Доводи відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ціна, вказана платником в митних деклараціях, об`єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА100190/2025/000044/2 від 06.11.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 по справі № 520/33030/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) І.С. Чалий
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло