ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 280/7410/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2026 ( суддя Конишева О.В.) в адміністративній справі №280/7410/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у переведенні пенсії Відділу перерахунку пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головною управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.05.2024 №923210138359;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області року повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , перевівши позивачці пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до положень Закону України "Про державну службу", на підставі заяви, поданої 23.05.2024 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідок Виконавчого комітету Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області № 074 від 22.05.2024 та Молочанської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області № 133 від 22.05.2024, № 134 від 22.05.2024, 150/2 від 14.06.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №280/7410/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.05.2024 №923210138359;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 23.05.2024 з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи з 25.04.2006 по 01.05.2016 та перерахувати пенсію за віком з врахуванням довідки Виконавчого комітету Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області № 074 від 22.05.2024 та Молочанської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області № 133 від 22.05.2024, № 134 від 22.05.2024, 150/2 від 14.06.2024, у зв`язку із чим провести перерахунок і виплату пенсії з 23.05.2024, з урахуванням вже виплачених сум.
06.04.2026 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про визнання дій протиправними, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, в якій заявник просить суд:
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року по справі № 280/7410/24;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати усі періоди та довідки, відповідно до висновків суду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року по справі № 280/7410/2;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування в повному обсязі при обчисленні пенсії: відпускних у сумі 55198.08грн, виплачених за 2020-2024 роки, відряджень у сумі 131161.66грн, час перебування в полоні у сумі 32093.46грн, матеріальну допомога на оздоровлення 38017.76 (57026.64-19008.88) виплачену за період з 1 травня 2023 року по 30 квітня 2024 року, згідно довідок №74 виданої виконавчим комітетом Молочанської міської ради та довідки №134 виданої Молочанською міською військовою адміністрацією;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 23.05.2024 року перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII з урахуванням всіх виплат, а саме: відпускних у сумі 55198.08грн, виплачених за 2020- 2024 роки; відряджень у сумі 131161.66грн; час перебування в полоні у сумі 32093.46грн; матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 38017.76грн (57026.64- 19008.88) виплачену за період з 1 травня 2023 року по 30 квітня 2024 року, вказаних в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №74 від 22.05.2024 року виданої виконавчим комітетом Молочанської міської ради та довідки №134 від 22.05.2024 року виданої Молочанською міською військовою адміністрацією, шляхом ділення загальної суми всіх виплат, а саме: 945283.59грн (врахованих при обчисленні пенсії) та 256470,96 грн (не врахованих при обчисленні пенсії) на наявні місяці роботи вказані в довідках, тобто, на 40 місяців, з урахуванням раніше виплачених сум;
відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у цій справі;
зобов`язати відповідача подати до суду у визначений строк звіт про виконання рішення;
у разі невиконання - застосувати передбачені законом заходи впливу.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі №280/7410/24 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що станом на теперішній час відповідач не вжив усіх необхідних заходів для повного та належного виконання рішення суду, що призводить до подальшого порушення прав та законних інтересів заявника, зокрема у сфері соціального забезпечення. У цій справі суд не надав належної оцінки тому, що спірні обставини стосуються не нового визначення пенсії, а правильності розрахунку середньомісячного заробітку у розмірі 51538,36 грн, який став базою для визначення пенсії у 23610,00 грн. Позивач вказував на конкретні порушення у структурі цього розрахунку, зокрема щодо включення або не включення окремих видів виплат, визначених у довідках, які прямо були покладені в основу судового рішення. Суд же не дослідив, чи відповідає цей розрахунок змісту довідок №074, №133, №134 та №150/2, і чи не відбулося фактичного зменшення пенсійної бази через адміністративне тлумачення відповідача. Таким чином, суд фактично ухилився від перевірки головного питання, яке було предметом заяви - чи виконано судове рішення належним чином, тобто відповідно до його змісту, а не лише формально. Замість цього суд зосередився на зовнішніх ознаках виконання (наявність розпорядження, здійснення переведення), що є недостатнім для висновку про повне виконання судового акта. Крім того, суд не врахував, що поняття «новий спір» не може застосовуватися автоматично у випадках, коли особа оскаржує саме спосіб виконання судового рішення. Розмежування між новим спором і спором щодо виконання є принциповим, оскільки неправильна кваліфікація позбавляє особу ефективного засобу судового захисту. У даному випадку позивач не ставив питання про нове призначення пенсії або зміну правового регулювання, а вказував на те, що відповідач, формально виконуючи рішення, фактично викривив його зміст. Це прямо підпадає під сферу дії ст. 383 КАС України, яка передбачає можливість судового реагування на дії, вчинені під час виконання рішення, якщо вони порушують права особи. Суд також не врахував правову природу окремої ухвали, яка відповідно до ст. 249 КАС України є інструментом реагування на порушення закону, виявлені під час розгляду справи або пов`язані з її виконанням. Метою цього інституту є не лише фіксація порушення, але й усунення причин та умов, що сприяють його виникненню. В даному випадку суд не дослідив, чи мало місце системне або одиничне порушення з боку органу Пенсійного фонду при виконанні судових рішень аналогічної категорії, що могло бути підставою для окремого реагування. У підсумку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви без належного дослідження суті спору, без перевірки правильності арифметичного та правового механізму виконання судового рішення, а також без належного розмежування між новим спором і спором щодо способу виконання рішення. Такий підхід призвів до фактичного звуження змісту ст. 383 КАС України і позбавлення позивача ефективного процесуального механізму захисту від можливого неналежного виконання судового рішення.
У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 2 статті 14 КАС України, встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.
Верховний Суд в ухвалі від 18.04.2022 у справі №754/12702/14-а дійшов висновку, що судовий контроль в порядку норм статті 382 КАС України шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може бути встановлено за таких умов: рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.
Суд зазначає, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Крім цього у Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.
Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов`язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.
Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Верховного Суду від 07 травня 2024 року по справі №160/5259/20.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19, від 20 вересня 2023 року у справі №9901/116/20.
Аналіз положень статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 6 вказаної статті КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративний суд, який, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяє реалізації конституційних засад обов`язковості судового рішення.
Фактичне не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.
Встановлення дійсних причин виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналіз відповідних актів законодавства та дій суб`єкта владних повноважень, здійснених та спрямованих на виконання судового рішення, перевірка їх відповідності вимогам законодавства, встановлення наявності та форми вини відповідної посадової особи, здійснюються відповідним адміністративним судом на стадії судового контролю за виконанням рішення.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №280/7410/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.05.2024 №923210138359;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 23.05.2024 з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи з 25.04.2006 по 01.05.2016 та перерахувати пенсію за віком з врахуванням довідки Виконавчого комітету Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області № 074 від 22.05.2024 та Молочанської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області № 133 від 22.05.2024, № 134 від 22.05.2024, 150/2 від 14.06.2024, у зв`язку із чим провести перерахунок і виплату пенсії з 23.05.2024, з урахуванням вже виплачених сум.
На виконання рішення суду по справі № 280/7410/24, яке набрало законної сили 25.12.2024, відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 по справі № 280/7410/24, відповідач розпорядженням № 923210138359 від 08.04.2025 перевело ОСОБА_1 з 23.05.2024 з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з врахуванням до стажу державної служби періоду роботи з 25.04.2006 по 01.05.2016 та перерахувало пенсію за віком з врахуванням довідки Виконавчого комітету Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області № 074 від 22.05.2024 та Молочанської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області № 133 від 22.05.2024, № 134 від 22.05.2024, №150/2 від 14.06.2024. Після уточнення зарплати для обчислення пенсії державного службовця з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця визначених судом, з включенням виплат передбачених законодавством склала 51538,36 грн, в тому числі: надбавка за виконання особливо важливої роботи 94875,83 грн.+премія 235486,78 грн.+ матеріальна допомога на оздоровлення 19008,88 грн. (57026,64:12*4)(від 22.05.2024 №134); надбавка за виконання особливо важливої роботи 396782,30+премія 152461,18 грн.+ матеріальна допомога на оздоровлення 4200,00 грн+індексація зарплати 4668,62 грн. ( від 22.05.2024 № 074); посадовий оклад 28150,50 грн.+надбавна за ранг 600,00 грн.+надбавка за вислугу років 7037,63 грн. (від 22.05.2024 № 133, від 14.06.2024 № 150/2); середній розмір інших виплат 157,23 грн. Розмір пенсії державного службовця склав 23610,00 грн ( 51538,36*60%).
Разом з тим, позивачка наголошує, що суд не надав належної оцінки тому, що спірні обставини стосуються не нового визначення пенсії, а правильності розрахунку середньомісячного заробітку у розмірі 51538,36 грн, який став базою для визначення пенсії у 23610,00 грн. Позивач вказував на конкретні порушення у структурі цього розрахунку, зокрема щодо включення або не включення окремих видів виплат, визначених у довідках, які прямо були покладені в основу судового рішення. Суд же не дослідив, чи відповідає цей розрахунок змісту довідок №074, №133, №134 та №150/2, і чи не відбулося фактичного зменшення пенсійної бази через адміністративне тлумачення відповідача.
Отже, саме із проведенням розрахунку пенсії у такий спосіб не погоджується позивач, вказуючи на допущення відповідачем порушень вимог законодавства та невиконання судових рішень.
Надаючи правову оцінку доводам апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що судовий контроль в порядку статті 383 КАС України спрямований на забезпечення виконання рішення за результатом вирішення публічно-правового спору та правомірності дій чи рішень суб`єкта владних повноважень, вчинених/прийнятих на виконання рішення в адміністративній справі.
Отже, для застосування вказаних заходів судового контролю має мати місце саме факт протиправності дій суб`єкта владних повноважень, тобто дій, які не відповідають способу та порядку, визначеним у відповідному судовому рішенні.
При цьому, оспорюваною у даній справі була протиправність дій відповідача щодо відмови у переведені з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи з 25.04.2006 по 01.05.2016 та перерахування пенсії за віком з врахуванням довідки Виконавчого комітету Молочанської міської ради Пологівського району Запорізької області № 074 від 22.05.2024 та Молочанської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області № 133 від 22.05.2024, № 134 від 22.05.2024, 150/2 від 14.06.2024.
Водночас, у даній справі судом не розглядався спір щодо розміру, в якому має бути перерахована пенсія позивача, а позивач не погоджується саме із розрахунком пенсії, тоді як незгода позивача з правильністю обчислення середньомісячного заробітку (51538,36 грн) та підсумкового розміру пенсії є новим предметом спору, а отже вимоги заявника виходять за межі виконання рішення та не підтверджують протиправність дій відповідача, вчинених на виконання рішення саме у цій адміністративній справі.
Таким чином, оскільки на виконання судового рішення в цій адміністративній справі відповідачем вчинені дії відповідно до покладеного судом на відповідача зобов`язання, а незгода позивача із порядком розрахунку пенсії виходить за межі спірних правовідносин у даній справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право звернутися до суду з новою позовною заявою в порядку, передбаченому нормами КАС України.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2026 в адміністративній справі №280/7410/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст виготовлено 31 серпня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко