ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
04 вересня 2026 року Львів Справа № 380/20619/25 пров. № А/857/36428/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Курильця А. Р.
суддів - Кузьмича С. М.
Мікули О. І.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 380/20619/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
в с т а н о в и в:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 13 липня 2026 року шляхом доставлення копії до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що встановлено за допомогою функціоналу комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
На виконання умов вказаної ухвали Львівська митниця подала заяву про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги щодо сплати судового збору, яка мотивована тим, що у Львівської митниці відсутні кошти для сплати судового збору.
Відтак просить відстрочити строк на усунення недоліку апеляційної скарги щодо сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції враховує, що саме по собі посилання на відсутність коштів не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на таке та без надання відповідних доказів того, що обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Разом з тим, будь-які обставини, які пов`язані з діяльністю скаржника, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму послаблення у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.
Між тим, колегія суддів нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є вкрай неаргументованими, адже не містять належного підтвердження доказами.
Виписка з рахунка за 23.07.2026, не свідчить про відсутність коштів протягом усього періоду часу з моменту початку відліку строку на апеляційне оскарження, а вказує про їх відсутність лише станом на конкретну дату.
Також, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
Скаржник є державною установою, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, при цьому апелянт не може і не повинен отримувати вигоду від недостатнього фінансування.
У ситуації з дотримання строків державними органами, поважними причинами апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.
Посилання на відсутність фінансування витрат на сплату судового збору колегією суддів відхиляється, оскільки ці обставини стосуються адміністративно-організаційної діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень.
Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму ''послаблення'' у відносинах, що прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.
Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, обмежене фінансування не є поважною причиною пропуску строку на оскарження чи підставою для продовження (поновлення) процесуального строку.
Колегія суддів констатує, що дійсно, введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування).
Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для продовження процесуального строку.
Отже, із заяви про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги щодо сплати судового збору, не вбачається наявності обставин, що вплинули на можливість сплати судового збору у встановлений законодавством строк і розмірі.
Варто констатувати, що скаржник мав достатній ліміт часу для усунення недоліків апеляційної скарги, однак такі не усунені. Відтак, легітимні очікування апелянта, не можуть вважатися порушеними.
Загалом колегія суддів не може визнати таку поведінку апелянта добросовісною, та вважає її спрямованою на безпідставне затягування судового розгляду. Скаржником не продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження.
Суд зазначає, що принцип ефективного судового захисту, гарантований статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (European Convention on Human Rights, 1950), охоплює не лише реальну можливість звернення до суду, але й передбачає обов`язок сторін діяти добросовісно і не використовувати процесуальні механізми для затягування чи уникнення виконання судового рішення.
Такий підхід відповідає сучасним європейським стандартам, спрямованим на запобігання зловживанням процесу і забезпечення справедливого балансу між правом на доступ до суду та принципом правової визначеності.
Відповідно до пункту 2 Додатка до Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec (2024)2 від 05 квітня 2024 року "Щодо протидії використанню стратегічних позовів проти участі громадськості" (Recommendation CM/Rec (2024)2 of the Committee of Ministers to member States on countering the use of strategic lawsuits against public participation, 5 April 2024), держави-члени Ради Європи повинні забезпечувати належний баланс між правом особи на доступ до суду та необхідністю протидії зловживальним судовим діям.
Подібний підхід відображено також у преамбулі (пункт 31) та статті 10 Директиви (ЄС) 2024/1069 Європейського Парламенту і Ради від 11 квітня 2024 року "Про захист осіб, які беруть участь у публічному обговоренні, від явно необґрунтованих позовів або зловживальних судових проваджень" (Directive (EU) 2024/1069 of the European Parliament and of the Council of 11 April 2024 on protecting persons who engage in public participation from manifestly unfounded claims or abusive court proceedings), у яких підкреслено, що процесуальні гарантії проти зловживань мають застосовуватися без обмеження ефективного доступу до правосуддя та з урахуванням необхідності досягнення справедливого балансу.
Вимога пропорційності та процесуальної сумлінності, спільна для зазначених європейських стандартів, становить невід`ємну умову реалізації права на справедливий суд і правової визначеності. З огляду на це, застосування процесуальних строків до суб`єкта владних повноважень, який не довів поважності їх пропуску, відповідає вказаним принципам.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
У встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні заяви Львівської митниці щодо відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 380/20619/25 повернути скаржнику.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула