ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8751/26 Справа № 214/8424/25 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 214/8424/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідачі ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербань Олександр Сергійович, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Гринем Н.Г.у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 01 червня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про стягнення страхового відшкодування, та моральної шкоди спричиненої внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 07 червня 2025 року о 11-55 годині ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Toyota Yaris, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі по вул. Гетьманська, біля будинку 86 в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області, була не уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не відреагувала на її зміну не переконавшись у зміні напрямку руху, не розрахувала безпечної швидкості, не врахувавши дорожню обстановку здійснила наїзд на транспортний засіб - автомобіль марки Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який по інерції здійснив наїзд на транспортний засіб - автомобіль марки BAIC EU260, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 .
Внаслідок транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_2 порушила п.п.2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР України.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року у справі № 214/5836/25 водія ОСОБА_5 визнано винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили (а.с.17-19).
17 червня 2025 року пошкоджений транспортний засіб - автомобіль марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був оглянутий експертом, про що було складено акт огляду. Відповідно до звіту № 194114 від 28 червня 2025 року про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку становить 253 428,50 грн, а вартість залишків відповідно до довідки № 194114 від 11 липня 2025 року складає 113 580 грн.
16 липня 2025 року на підставі звіту № 194114 від 28 червня 2025 року та довідки № 194114 від 11 липня 2025 року було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 152462/1 та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 139 848,50 грн.
Напротивагу звіту № 194114 від 28 червня 2025 року про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ позивачем надано висновок експерта № 117/25 транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку від 11 липня 2025 року, складеного судовим експертом Рейнюком О.В., відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля марки Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 318 034,03 грн (ринкова вартість автомобіля марки Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , у аварійному стані на момент ДТП: 07 червня 2025 року, складає 86 979,28 грн.
Саме керуючись вказаним вище висновком, вартість матеріального збитку становить 318 034,03 грн, а розмір страхового відшкодування, нарахованого та виплаченого страховою, становить 139 798,50 грн, тому позивач просив стягнути з відповідача Страхової компанії на свою користь різницю у сумі 91 256,25 грн.
Крім того позивач зазначала, що діями відповідача ОСОБА_2 їй було спричинено моральні страждання, розмір яких позивачка оцінила в 10 000 грн, оскільки внаслідок неправомірних дій позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає в емоційному стресі, дискомфорті, схвильованості та безпорадності, у зв`язку із ДТП, моральними переживаннями, у зв`язку із пошкодженням власного майна. Зазначені негативні наслідки ДТП були тривалими й істотними для позивача.
На підставі наведенного вище, позивач просила суд стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» страхове відшкодування у розмірі 91 256,25 грн, стягнути із ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 10 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди, з відповідачів Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» та ОСОБА_2 14 000 грн судових витрат на залучення експерта та 28 000 грн- витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2 000 грн, в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 2 000 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Апеляційна скарга, обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачка на власний розсуд погодилась із розміром страхового відшкодування АТ СК «ББС ІНШУРАНС» в сумі 139 798,50 грн та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до Страхової компанії суперечить як попередній поведінці, так і засадам розумності та диспозитивності, оскільки в матеріалах справи на аркушах справи, на які суд посилається, взагалі відсутній факт погодження суми страхового відшкодування між позивачем та відповідачем. Обставина зазначена судом як встановлена, повністю не відповідає дійсності та матеріалам справи. Позивач не погоджувала суму страхового відшкодування із відповідачем, та більше того, після виплати страхового відшкодування не погоджувався із сумою виплати, та зазначала про це страховику у листуванні електронною поштою. Позивач подавала стандартний документ - повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування, однак у вказаних документах не погоджувала жодної суми, оскільки на той час сума страхового відшкодування не була встановлена.
Апелянт звертає, що оцінювач ОСОБА_6 не приймав участі в огляді транспортного засобу щодо якого він проводив оцінку, відповідачем АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» не долучено до матеріалів справи протоколу огляду транспортного засобу. При цьому посилається на те, що судовий експерт Рейнюк О.В., який проводив автотоварозначвче дослідження, чітко зазначив, що калькуляція розрахована за допомогою програмного забезпечення «Audatex». Вказане зазначено в кінці кожної сторінки калькуляції. У описовій частині висновку експерта при зазначені джерел, які використовувалися, вказано: Програмний продукт для складання калькуляції відновлювального ремонту автомобілів «AUDATEX» версія "Audanet" липень 2025 року Німеччина. Експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за статтями 384-385 КК України, про що міститься підпис експерта Рейнюка О.В . В свою чергу оцінювач не несе ніякої відповідальності за наданий ним звіт, тому навість у своєму звіту є фраза «оцінювач не несе відповідальності за достовірність представлених документів … ».
Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було обґрунтовано відмову в задоволенні повних вимог за спричинення моральної шкоди. Судом першої інстанції при визначенні розміру морального відшкодування не враховано, що транспортний засіб, що надлежить позивачці, внаслідок ДТП відновленню не підлягає, відповідач після ДТП взагалі не відшкодувала ніякої шкоди позивачеві. Позивачем у позовній заяві зазначалося, що спричинена їй моральна шкода полягає у емоційному стресі, дискомфорті, схвильованості та безпорадності, у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, моральними переживаннями, у зв`язку із пошкодження власного майна. На улагодження усіх проблем, які у неї виникли внаслідок ДТП, - вона витратила дуже багато часу, який треба оцінювати значно дорожче, ніж гроші. Вважає, що на сьогоднішній день заявлена сума у розмірі 10 000 грн є обґрунтованою та розумною і не є завищеною.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу представника позивача - залишити без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу представника позивача - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 червня 2025 року о 11-55 годині ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Toyota Yaris, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі по вул. Гетьманська, біля будинку 86 в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області, була не уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не відреагувала на її зміну не переконавшись у зміні напрямку руху, не розрахувала безпечної швидкості, не врахувавши дорожню обстановку здійснила наїзд на транспортний засіб - автомобіль марки Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який по інерції здійснив наїзд на транспортний засіб - автомобіль марки BAIC EU260, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 .
Внаслідок транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_2 порушила п.п.2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР України.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року у справі № 214/5836/25 водія ОСОБА_5 визнано винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили (а.с.17-19).
17 червня 2025 року пошкоджений транспортний засіб - автомобіль марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був оглянутий експертом, про що було складено акт огляду. Відповідно до звіту № 194114 від 28 червня 2025 року про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку становить 253 428,50 грн, а вартість залишків відповідно до довідки № 194114 від 11 липня 2025 року складає 113 580 грн.
16 липня 2025 року на підставі звіту № 194114 від 28 червня 2025 року та довідки № 194114 від 11 липня 2025 року було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 152462/1 та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 139 848,50 грн.
Відповідно до звіту № 194114 від 28 червня 2025 року про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ позивачем надано висновок експерта № 117/25 транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку від 11 липня 2025 року, складеного судовим експертом Рейнюком О.В., відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля марки Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 318 034,03 грн (ринкова вартість автомобіля марки Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , у аварійному стані на момент ДТП: 07 червня 2025 року, складає 86 979,28 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача АТ «СК «ББС ІНШУРАНС», суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 скористалася своїм правом звернення до страховика та отримала страхове відшкодування, а АТ СК «ББС ІНШУРАНС» забезпечило реалізацію права позивача на отримання страхового відшкодування у розмірі погодженого зі страховою.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновокм суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постановою Правління НБУ «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 30 травня 2022 року №109 (далі постанова правління НБУ №109).
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За змістом ст.17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1, 94 Закону України «Про страхування» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.
Підпунктом 1 п.1 постанови правління НБУ №109 встановлено розмір страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160 000 гривень на одного потерпілого.
За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов`язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно ст.ст.35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно ст.1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).
Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до на ступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін цивільне законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника), однак з урахуванням зносу пошкодженого в ДТП транспортного засобу/замінюваних при відновлювальному ремонті його складових частин. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої майнової шкоди з урахуванням зносу пошкодженого майна. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування), розрахованого з урахуванням зносу, має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст.29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2021 року по справі №147/66/17.
Особою, яка завдала шкоди та відповідальність якої застрахована, може бути і не власник ТЗ (не страхувальник, не особа, яка вчиняла договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком) за умови правомірного володіння такою особою забезпеченим ТЗ (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2024 року по справі №950/2479/22).
Ще однією особливістю деліктних правовідносин, за якими майнова шкода потерпілій особі завдана внаслідок пошкодження її автомобіля в ДТП, є порядок/спосіб визначення розміру матеріальної шкоди. За загальним правилом розмір такої майнової шкоди визначається в залежності від вартості відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілої особи, однак лише за умови, що внаслідок ДТП такий транспортний засіб не вважається фізично знищеним. В останньому випадку застосовується другий порядок/спосіб визначення розміру майнової шкоди, який є взаємовиключним по виношенню до першого. Відповідно до ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст.8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Правовий висновок суду, наведений абзацом вище, узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 01 квітня 2020 року по справі №754/10777/15-ц, від 08 квітня 2020 року по справі №658/1677/18, від 10 червня 2020 року по справі №357/12491/18, від 14 липня 2020 року по справі №525/1592/18, від 11 листопада 2020 року по справі №755/22467/15-ц, від 17 лютого 2021 року по справі №753/11069/16, від 31 березня 2021 року по справі №127/19300/17.
Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року по справі №200/12295/17, від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19.
Оцінка майна має здійснюватися з урахуванням Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, яким визначено загальні засади. Відповідно до п.51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Разом із цим, відповідно до п.56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення тощо. Отже, виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Наведений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року по справі №753/3055/18, від 19 травня 2021 року по справі №523/17998/17.
У випадку, якщо ж звіт про оцінку транспортного засобу складений взагалі без його огляду, такий звіт є не належним доказом у справі (п.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц).
Стосовно спірних правовідносин сторін, то в ході розгляду даної цивільної справи дійсно знайшов підтвердження факт ДТП.
Так, 07 червня 2025 року о 11-55 годині ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Toyota Yaris, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі по вул. Гетьманська, біля будинку 86 в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області, була не уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не відреагувала на її зміну не переконавшись у зміні напрямку руху, не розрахувала безпечної швидкості, не врахувавши дорожню обстановку здійснила наїзд на транспортний засіб - автомобіль марки Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який по інерції здійснив наїзд на транспортний засіб - автомобіль марки BAIC EU260, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 .
Матеріалами справи встановлено, що станом на день ДТП, тобто 07 червня 2025 року цивільно-правова відповідальність, будь-якого водія автомобіля марки Toyota Yaris, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була забезпечена полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № ЕР 224982963 в АТ «СК «ББС ІНШУРАНС». Страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану майну складає 160 000 грн.
Крім того, станом на день ДТП, тобто 07 червня 2025 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була забезпечена договором добровільного страхування власників наземних транспортних засобів № [телефон приховано] в АТ «СК «ББС ІНШУРАНС». Відповідно до п. 1.3.1 договору об`єктом страхування є відповідальність Страхувальника за заподіяну шкоду особі (чи Третій особі) та/або її майну під час використання наземного транспортного засобу - автомобіля марки Toyota Yaris, державнй реєстраційний номер НОМЕР_1 , понад ліміти ОСЦПВ. Ліміт відповідальності за завдання шкоди ману третіх осіб складає 100 000 грн.
При цьому страховик 16 липня 2025 року, на виконання взятих на себе зобов`язань, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 139 848,50 гривень. В основу розрахунку страхового відшкодування відповідачем покладено відомості звіту № 194114 від 28 червня 2025 року про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, складеного на замовлення відповідача АТ «СК «ББС ІНШУРАНС».
Разом з тим, відповідно до висновку експерта № 117/25 транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку від 11 липня 2025 року, складеного судовим експертом Рейнюком О.В., вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля марки Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 318 034,03 грн (ринкова вартість автомобіля марки Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , у аварійному стані на момент ДТП: 07 червня 2025 року, складає 86 979,28 грн.
Таким чином, з вищевикладеного слідує, що матеріали цивільної справи містять суперечливі один одному докази, які визначають розмір завданої внаслідок ДТП позивачу майнової шкоди, а отже і розмір та порядок визначення страхового відшкодування, яке мало бути сплачено відповідачем АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» позивачу, а також на визначення рівня майнової відповідальності винуватця ДТП відповідача ОСОБА_2 , що зумовлює необхідність оцінки судом таких доказів на предмет їх належності, допустимості та достатності для вирішення справи по суті. Здійснюючи таку оцінку, суд приходить до висновку про необхідність покладення в основу розрахунку страхового відшкодування та розміру завданої позивачу майнової шкоди саме висновку експерта № 117/25 транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку від 11 липня 2025 року, складеного судовим експертом Рейнюком О.В., складеного на замовлення позивача, ґрунтуючи свою правову позицію на наступному.
Так, відповідно до п.5.1 розділу V Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі Методика), яка є обов`язковою для врахування всіма експертами та суб`єктами оціночної діяльності (п.1.3 Методики), визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Пунктом 5.2 розділу V Методики передбачено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Пунктом 5.7 розділу V Методики передбачено, що після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами.
Спираючись на наведене положення та правові висновки, вирішуючи поставлене вище питання, суд вважає за можливе прийняти до уваги та ґрунтувати своє рішення на підставі даних, зазначених саме у висновку експерта № 117/25 транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку від 11 липня 2025 року, складеного судовим експертом Рейнюком О.В., складеному на замовлення позивача, а не на звіті оцінювача, складеного на замовлення відповідача АТ «СК «ББС ІНШУРАНС».
З урахуванням того, що страховиком - відповідачем АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на виконання зобов`язань страхувальника відповідача ОСОБА_2 було здійснено виплату на користь позивача страхового відшкодування у розмірі лише 139 848,50 грн, що є меншим за суму ліміту відповідальності такого страховика в розмірі 260 000 гривень (160 000 грн за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № ЕР 224982963 + 100 000 грн за договором добровільного страхування власників наземних транспортних засобів № [телефон приховано]), правильний розмір страхового відшкодування, який мав бути сплаченим відповідачем АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача дорівнює ліміту відповідальності страховика 260 000 грн становить 91 256,26 грн (318 034,03 грн (ринкова вартість автомобіля) - 86 979,28 грн (вартість автомобіля у аварійному стані після ДТП) - 139 798 грн 50 коп (сума страхового відшкодування, яке було виплачене страховою компанією) = 91 256,25 грн).
Відтак, позовні вимоги позивача, пред`явлені до відповідача АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовниї вимог позивача до відповідача АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог позивача до відповідача АТ «СК «ББС ІНШУРАНС».
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині позовних вимог позивача до відповідача АТ «СК «ББС ІНШУРАНС», на підставі ст.ст.133, 137, 139, 141 ЦПК України, колегія суддів, враховуючи результат вирішення справи та види судових витрат, понесених позивачем, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача понесених останнім судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме судового збору в розмірі 1 211,20 грн, витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з засад розумності та співмірності, в розмірі 5 000 грн та витрат з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 14 000 грн.
Щодо позовних вимог позивачки до відповідача ОСОБА_2 , колегія суддів враховує наступне.
Тлумачення ст.23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи. Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Абзац другий частини третьої ст.23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року по справі №216/3521/16-ц, від 25 травня 2022 року по справі №487/6970/20, від 16 червня 2022 року по справі №569/20510/19, від 29 червня 2022 року по справі №477/874/19, від 01 березня 2023 року по справі №496/1691/19.
Спираючись на наведені вище правові висновки, в суду не викликає сумнівів заподіяння відповідачем ОСОБА_2 позивачу моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях та переживаннях позивача, зумовлених фізичним знищенням належного йому рухомого майна (автомобіля), неможливістю використання такого майна, необхідністю вжиття додаткових дій та заходів з метою відновлення свого порушеного права, зокрема шляхом звернення до суду із позовом, що змінило звичний для позивача уклад життя.
Разом з тим, суду не надані достатні докази, що об`єктивно свідчили б про заподіяння позивачу такої моральної шкоди і настання таких суттєвих негативних наслідків саме для її психологічного стану, які б дозволяли обґрунтувати заявлений в позові грошовий розмір моральної шкоди в сумі 10 000 грн.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що характер завданої позивачу моральної шкоди не охоплюється положеннями ст.ст.23, 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а отже не може відшкодовуватись страховиком винної в ДТП особи, суд, керуючись вимогами розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування, вірно вважав позовні вимоги про стягнення моральної шкоди такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 2 000 грн.
На підставі наведенного вище, рішення суду першої інсанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, має бути залишено без змін.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги представника позивача та, як наслідок, скасуванням рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» про стягнення страхового з ухваленням в цій частині нового рішення, з АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 909 грн (1 818 грн - сума сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги : 2 (задоволення апеляційної скарги в частині вимог щодо відповідача АТ «СК «ББС ІНШУРАНС») = 909 грн).
Керуючись ст.374,376,382,383 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербань Олександр Сергійович,задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про стягнення страхового та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 стархове відшкодування в розмірі 91 256 (дев`яноста одна тисяча двісті п`ятдесят шість) грн 25 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп, витрати з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 909 (дев`ятсот дев`ять) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді: