Справа № 761/48275/25
Провадження № 2/761/5608/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.,
за участю секретаря: Яцишина А.О.,
представника відповідача: Васківнюка С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному проваджені в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, про відшкодування шкоди завданої незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, -
встановив:
У листопаді 2025 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, Шевченківська окружна прокуратура міста Києва, про відшкодування шкоди завданої незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд цивільної справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 18.03.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному провадженні.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.05.2026 вказану позовну заяву, - залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.
Вказана вище ухвала суду від 27.05.2026 була отримана позивачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення особисто адресатом.
27.08.2026 року до суду надійшла заява про виконання вимог ухвали суду (вхід №2658) однак, яка підписана не позивачкою ОСОБА_1 , а підписана ОСОБА_2 , яка вважає себе представником позивачки на підставі ст. 172 СК України.
Позивачка в судове засідання не з`явилась, про місце, дату та часу судового засідання повідомлялась належним чином, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 .
До участі в судовому засіданні не допущено ОСОБА_2 , оскільки у неї відсутні підтвердження наявності повноважень на представництво позивача у суді у справі данної категорії з врахуванням ст.ст. 60, 62 ЦПК України.
Представник відповідача Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в судовому засіданні просив залишити позов без розгляду у зв`язку із неусуненням позивачем недоліків визначених в ухвалі від 27.05.2026.
Інші учасники справи в судове засідання сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.
Так, згідно частин 9,10 ст. 272 ЦПК України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Таким чином, ухвала суду від 27.05.2026 була надіслана позивачу належним чином відповідно до положень ст. 272 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Згідно ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частина 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Враховуючи положення ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України якою, передбачено, що представник у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Стаття 175 ч.2 ЦПК України передбачає, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до частини першої, п`ятої статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
При цьому в силу припису частини п`ятої статті 174 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що особи, які наділені правом на звернення до суду, поділяються на дві групи:
- особи, які звертаються до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів й, відповідно, мають як матеріально-правову, так і процесуальну заінтересованість у конкретному результаті розгляду справи, займають процесуальне становище позивача, та
- особи, які звертаються до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, заінтересованість яких носить суто процесуальний характер й процесуальне становище яких, за загальним правилом, є відмінним від процесуального становища позивача.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.05.2023 р. у справі справа № 210/1042/22.
Обов`язок повнолітніх дітей піклуватись про своїх непрацездатних батьків закріплено статтею 51 Конституції України, яка знайшла своє відображення і у Сімейному кодексі України (стаття 172).
Зокрема частиною другою згаданої статті Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Повнолітні дочка, син можуть бути законним представником в суді для захисту прав, свобод та інтересів непрацездатних фізичних осіб (батьків).
Як вбачається з поданої заяви про виконання вимог ухвали суду та нової редакції позовної заяви, то вона підписана саме ОСОБА_2 від імені матері ОСОБА_1 , та зазначено, що вона є представником та подала її до суду. В матеріалах справи наявне клопотання про те, що ОСОБА_2 є законним представником матері ОСОБА_1 на підставі ст. 172 СК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного у справі № 318/623/19 від 07 листопада 2022 року про те, що норма частини другої статті 172 СК України щодо права дочки, сина захищати своїх батьків без спеціальних на те повноважень є спеціальною процесуальною нормою, так як змістовно відрізняється від офіційно-функціонального представництва (статті 56, 57 ЦПК України). Норма частини другої статті 172 СК України врегульовує сімейні відносини з притаманним їм особисто-довірчим характером, які за своїм змістом та суб`єктним складом дещо подібні до процесуальних відносин законного представництва (стаття 59 ЦПК України), але не тотожні. Так, стаття 59 ЦПК України містить перелік осіб, які виступають у процесі законними представниками, їх перелік не є вичерпним, проте вичерпним є перелік осіб, яких можуть представляти законні представники і до цього переліку не входять непрацездатні, немічні батьки, які потребують захисту дітей. Верховний Суд виходить із того, що хоча непрацездатні, немічні батьки de jur e не позбавлені цивільної процесуальної дієздатності, але defacto вони не здатні особисто здійснювати цивільні процесуальні права і виконувати цивільні процесуальні обов`язки в силу обставин перебування у стані непрацездатності чи немічності. При цьому такий стан батьків підлягає доказуванню у кожному конкретному випадку звернення до суду на підставі частини другої статті 172 СК України.
При цьому, посилання ОСОБА_2 на наявність у неї представницьких функцій в інтересах ОСОБА_1 на підставі статей 1158-1159 ЦК України є помилковими, оскільки вказані норми Закону не регулюють правовідносини щодо представництва в суді інших осіб, процесуальне право особи виступати в суді від імені чи в інтересах інших осіб (представництво, захист прав інших осіб) визначається виключно процесуальними кодексами, зокрема Главою 4 ЦПК України.
Таким чином, оскільки подану заяву про виконання вимог ухвали суду від імені ОСОБА_1 подано і підписано особою (Вхід №90067 від 27.08.2026), яка не має повноважень на ведення справи, а саме її дочкою ОСОБА_2 , тому суд не може прийняти вказану заяву на усунення недоліків та виконання вимог ухвали суду від 27.05.2026.
Враховуючи викладене, станом на 31.08.2026 позивачка ОСОБА_1 недоліки позову не усунула.
В свою чергу, відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні позовної заяви до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Згідно ч. 13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
При цьому, відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України передбачено, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовною заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Таким чином, позивачкою ОСОБА_1 ухвала від 27.05.2026 про залишення позовної заяви без руху не була виконана в строк, встановлений судом у вказаній ухвалі. Крім того, необхідно у даному випадку також зазначити, що залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки, відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки позивачем не усунуто недоліки в строк, встановлений судом.
Керуючись ст.ст. 257, 260 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, про відшкодування шкоди завданої незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено: 02.09.2026.
Суддя: