Справа № 519/1430/26
Провадження № 4-с/519/238/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.09.2026 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Лемця С.П.,
за участі секретаря судового засідання Волкової Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Південного відділу державної виконавчої служби у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності противоправної та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Скаржник звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В., у якій просить визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати уповноважену посадову особу Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього нерухомого майна, який накладений постановою ЛВ-4/1113, яка видана ДВС у м. Южне, реєстраційний номер 21925899.
В обґрунтування скарги зазначено, що 03.05.2006 Южним міським судом Одеської області ухвалено рішення по справі №2-35/2006, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальна шкода в розмірі 2117,75 грн, моральна шкода - 1000 грн, державне мито - 75,75 грн, витрати на юридичну допомогу - 650 грн.
Відповідно до довідки ДП "Морський торговельний порт "Південний" № 160 від 01.10.2025 із заробітної плати ОСОБА_1 утримано відшкодування збитків за виконавчим документом № 2-35/06 від 31.08.2006 на загальну суму 9 957, 28 грн.
При проведенні ОСОБА_1 державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у Визирській сільській ради Одеського району Одеської області було встановлено наявність обтяження (арешту) 21925899 від 28.10.2006, реєстратор Южненська міська державна нотаріальна контора.
05.07.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області з проханням зняти арешт з його нерухомого майна.
Відповіддю в.о. начальника Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Терещенко Н. № 16740 від 15.07.2026, зазначене обтяження зареєстроване на підставі постанови ДВ-4/1113 від 20.10.2006, яка видана ДВС у м. Южне. Об`єктом обтяження є невизначене майно; все майно; особа, майно/права якої обтяжуються Оваденко В.В. Реєстраційний номер обтяження 21925899.
При перевірці відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 15.07.2026 встановлено відсутність відкритих, завершених або архівних виконавчих проваджень, що перебували на виконанні відділу відносно ОСОБА_1 , та відсутність інформації щодо постанови ДВ-4/1113 від 20.10.2006, видавник ДВС у м. Южне, що не дає можливості встановити причини реєстрації обтяження за № 21925899.
Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 04.08.2026 відкрито провадження у справі за вказаною скаргою та призначене судове засідання.
25.08.2026 від представника Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області надійшов відзив на скаргу, згідно якого представник просить відмовити в задоволенні скарги.
31.08.2026 ОСОБА_1 надано відповідь на відзив, згідно якої скаржник вимоги заяви підтримує в повному обсязі.
Скаржник в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримує просив задовольнити.
Представник органу ДВС в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, у відзиві просила справу розглядати за їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.05.2006 Южним міським судом Одеської області ухвалено рішення по справі №2-35/2006, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальна шкода в розмірі 2117,75 грн, моральна шкода - 1000 грн, державне мито - 75,75 грн, витрати на юридичну допомогу - 650 грн (а.с. 9).
Відповідно до Закону України №583-ІХ від 26.02.2025 змінено найменування Южного міського суду Одеської області на Південний міський суд Одеської області.
Відповідно до довідки ДП "Морський торговельний порт "Південний" № 160 від 01.10.2025 із заробітної плати ОСОБА_1 утримано відшкодування збитків за виконавчим документом № 2-35/06 від 31.08.2006 на загальну суму 9 957, 28 грн (а.с.6).
Листом за вих. №16740 від 15.07.2026 в.о. начальника Південного ВДВС в Одеському районі ПМУМЮ (м.Одеса) Терещенко Н.В. повідомила скаржнику, що обтяження зареєстроване на підставі постанови ДВ-4/1113 від 20.10.2006, яка видана ДВС у м. Южне. Об`єктом обтяження є невизначене майно; все майно; особа, майно/права якої обтяжуються Оваденко В.В. Реєстраційний номер обтяження 21925899. При перевірці відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 15.07.2026 встановлено відсутність відкритих, завершених або архівних виконавчих проваджень, що перебували на виконанні відділу відносно ОСОБА_1 (а.с. 7).
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до статей 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Частинами четвертою, п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
При цьому нормою пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Верховний Суд неодноразово зауважував, в тому числі в постанові від 26.11.2025 №766/8488/24, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 визначено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.11.1991 у справі «Пайн Велів Девелопменте ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
У постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №2-356/12, від 03.11.2021 у справі №161/14034/20, від 22.12.2021 у справі №645/6694/15-ц, від 26.01.2022 у справі №127/1541/14-ц, від 09.01.2023 у справі №2-3600/09, від 18.01.2023 у справі №127/1547/14-ц, від 07.08.2024 в справі №14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Наявність протягом тривалого часу, в даному випадку майже 20 років, нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, з урахуванням відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять жодної детальної інформації за виконавчими провадженнями в межах яких накладено арешт, виконавчим органом не вчинено жодних дій щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження, суд доходить висновку, що подальше накладення арешту на майно скаржника не переслідує законну мету, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та непропорційно обмежує права ОСОБА_1 , тривалий час позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном.
Схожих висновків дійшов Одеський апеляційний суд у постанові від 18.02.2026 по справі № 523/5436/25.
У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 та її задоволення в повному обсязі.
У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.447-452 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Південного відділу державної виконавчої служби у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зобов`язання вчинити дії.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Південного ВДВС в Одеському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталії Вячеславівни, що полягає у не знятті арешту, накладеного на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , на підставі постанови серія та номер: ДВ-4/1113 від 20.10.2006 виданою ДВС у м. Южне.
Зобов`язати уповноважену посадову особу Південного ВДВС в Одеському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , який накладений постановою ДВ-4/1113 від 20.10.2006, яка видана ДВС у м. Южне, номер запису про обтяження 21925899 (спеціальний розділ).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 04.09.2026.
Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ