Справа № 127/14682/26
Провадження № 2/127/4209/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сичука М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 555061-КС-002 від 10 жовтня 2025 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 жовтня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача укладено електронний договір про надання кредиту № 555061-КС-002.
Позивач зазначає, що договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону, зазначений нею під час реєстрації в інформаційній системі.
За умовами договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 5 000 грн на умовах строковості, поворотності та платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти і комісію відповідно до умов договору.
Згідно з умовами кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитними коштами.
Строк кредитування встановлено до 30 січня 2026 року.
Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачці кредитні кошти у сумі 5 000 грн на банківську картку, реквізити якої були зазначені відповідачкою під час оформлення кредиту.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за договором виникла заборгованість, яка, за розрахунком позивача, станом на 07 квітня 2026 року становить 14 150 грн та складається із: 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 5 650 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 2 500 грн процентів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України та 1 000 грн заборгованості за комісією.
Позивач просить стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі, а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні, у змішаній формі.
Ухвалою суду також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності відповідачці банківської картки, на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти, а також виписку про рух коштів за відповідним рахунком за період з 10 жовтня 2025 року по 30 січня 2026 року.
На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 05 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260601/50856-БТ повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку, реквізити якої відповідають реквізитам, зазначеним позивачем у матеріалах справи. Банком також направлено виписку за відповідним рахунком за період з 10 жовтня 2025 року по 30 січня 2026 року.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими - отримані у порядку, встановленому законом, достовірними - створені на підставі дійсних обставин, а достатність доказів визначається їх сукупністю.
За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з кредитування.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові засади здійснення електронних правочинів визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 цього Закону електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається та набирає чинності в порядку, визначеному ЦК України та іншими законами України.
Частиною шостою статті 11 цього Закону передбачено, що електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, укладення електронного кредитного договору шляхом акцепту пропозиції за допомогою одноразового ідентифікатора є належною формою укладення договору та створює для його сторін відповідні цивільні права та обов`язки.
Аналогічний правовий підхід викладений у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, відповідно до яких електронний договір, укладений шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи та підписаний одноразовим ідентифікатором, є належною формою правочину та породжує для його сторін юридичні наслідки.
Отже, суд приходить до висновку, що між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 10 жовтня 2025 року було укладено кредитний договір № 555061-КС-002, умови якого сторонами погоджено в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало свій обов`язок щодо надання кредитних коштів.
Зокрема, матеріалами справи підтверджується факт перерахування кредитодавцем відповідачці 5 000 грн на банківську картку, зазначену під час оформлення кредиту.
При цьому лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 05 червня 2026 року підтверджує, що відповідна банківська картка емітована на ім`я ОСОБА_1 . Таким чином, отримання кредитних коштів відповідачкою підтверджується сукупністю наявних у справі доказів.
Доказів повернення відповідачкою отриманої суми кредиту в матеріалах справи не міститься.
Отже, вимога позивача про стягнення 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок її сплати визначаються договором.
Умовами кредитного договору сторони погодили фіксовану процентну ставку у розмірі 1 % за кожен день користування кредитними коштами.
Як убачається з розрахунку заборгованості, позивач нарахував відповідачці 5 650 грн процентів за користування кредитом.
Зазначена сума відповідає нарахуванню процентів у розмірі 1 % на день від суми кредиту 5 000 грн протягом 113 днів, а саме з 10 жовтня 2025 року по 30 січня 2026 року включно: 5 000 грн ? 1 % ? 113 днів = 5 650 грн.
Таким чином, нараховані позивачем 5 650 грн процентів є платою за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.
При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а після цього права кредитора забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.
У цій справі позивач не нараховував договірні проценти після 30 січня 2026 року, а тому вимога про стягнення 5 650 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою.
Щодо вимоги про стягнення 1 000 грн комісії суд зазначає наступне.
Із умов укладеного сторонами кредитного договору вбачається, що сторони погодили обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту.
Комісія за надання кредиту визначена договором у конкретному розмірі, включена до умов кредитування та графіка платежів, з якими відповідачка погодилася під час укладення електронного договору.
Суд враховує, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, стосувався нікчемності умови договору про оплатність інформації щодо стану кредитної заборгованості, яку кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний надавати споживачу безоплатно. Такий висновок не означає недійсності будь-якої умови про комісію незалежно від її економічної сутності.
Водночас комісія, заявлена позивачем у цій справі, є саме комісією за надання кредиту, а не платою за надання інформації про стан кредитної заборгованості чи за обслуговування кредитної заборгованості.
Зазначений підхід узгоджується з подальшою судовою практикою, у якій умова договору про одноразову комісію за надання кредиту, прямо передбачену договором та включену до графіка платежів, визнається такою, що може підлягати виконанню позичальником.
З огляду на те, що відповідачка погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі щодо сплати комісії за надання кредиту, а її розмір визначений договором, вимога про стягнення 1 000 грн комісії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимога про стягнення 2 500 грн процентів, заявлених позивачем відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання на період дії в Україні воєнного стану.
Згідно з цим пунктом у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нараховані за відповідний період неустойка, штраф, пеня та інші платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем.
Верховний Суд послідовно виходить із того, що наведене спеціальне правило поширюється на кредитні та позикові зобов`язання, а позичальник у період дії воєнного стану звільняється, зокрема, від відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 та підтверджено постановою Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 757/136/22-ц.
Оскільки кредитний договір між сторонами укладено 10 жовтня 2025 року, строк кредитування закінчився 30 січня 2026 року, а заявлені 2 500 грн нараховані позивачем як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану, відповідачка звільняється від їх сплати на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За таких обставин вимога про стягнення 2 500 грн за статтею 625 ЦК України задоволенню не підлягає.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 555061-КС-002 від 10 жовтня 2025 року у загальному розмірі: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 650 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 000 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, що разом становить 11 650 грн.
В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення 2 500 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Розмір задоволених позовних вимог становить 11 650 грн із заявлених 14150 грн, тобто 82,3327 %.
Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 192,01 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 555061-КС-002 від 10 жовтня 2025 року в розмірі 11 650 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень, яка складається з 5 000 (п`ять тисяч) гривень - заборгованість за тілом кредиту; 5650 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1000 (одна тисяча) гривень - заборгованість за комісією за надання кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) гривні 01 копійка.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлений 03.09.2026.
Суддя: