Справа № 299/794/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 липня 2026 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Собослоя Г.Г.,
суддів: Мацунича М.В., Шевчука В.В.
за участю секретаря Голубєвої Є.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 21 січня 2026 року у справі № 299/794/25 (Головуючий: Надопта А.А.),
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення заявника його опікуном.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом заявника, який проживає та зареєстрований разом із заявником та їх матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень - побиття невідомою особою, ОСОБА_3 було встановлена інвалідність 2-ї групи. Згідно рішення Виноградівського районного суду від 27.12.2018р. у справі №299/891/18 ОСОБА_3 визнаний недієздатним, а його опікуном була призначена його мати, яка вже є літньою, а тому забезпечує відповідний догляд за недієздатним братом саме заявник, а відтак заявник просить суд визнати свого брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити заявника його опікуном.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа: орган опіки та піклування Королівської селищної ради, про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки - задоволено частково.
Визнано недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .
Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_1 та призначено опікуном недієздатного ОСОБА_3 орган опіки та піклування Королівської селищної ради Закарпатської області.
В решті вимог відмовлено.
Визначено строк дії рішення терміном на два роки від дня набрання ним законної сили.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку та, посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 та прийняти нове, яким позов в зазначеній частині задовольнити.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що апелянт, як військовослужбовець, не може виконувати обов`язки опікуна, тобто підтримувати належні умови життя свого хворого брата, вказував на недодані докази, які на думку апелянта повинен був виявити при відкритті провадження у справі та у разі недоопрацювання заяви залишити таку без руху. Відкривши провадження по справі подальше ствердження судом недостатності підстав для призначення його опікуном суперечить саме собі. Зауважує, що заяв інших осіб, які б виявили бажання бути опікуном ОСОБА_3 , матеріали справи не містять, таких осіб також не встановлено органом опіки та піклування. Апелянт подав заяву про призначення його опікуном брата, та може здійснювати таку опіку на недієздатним братом, оскільки не відноситься до осіб, які не можуть бути призначені опікуном; про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном орган опіки та піклування вніс відповідний висновок. Інші родичі ОСОБА_3 , відсутні та інші особи не подали заяв про призначення їх опікунами. Що стосується матері, яка раніше була опікуном ОСОБА_3 , то вона є особою похилого віку, дрібної статури та з цілим рядом вікових хвороб, і сама потребує постійного стороннього догляду.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - адвоката Довбака Р.В., який просив апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 18.12.2018, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_4 та ОСОБА_4 (а.с.11).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.01.1972, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , батьками якого записані ОСОБА_4 та ОСОБА_4 (а.с.6).
Також встановлено, що заявник є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом із заявником та їх матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).
Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААГ № 294294 від 20.02.2023 ОСОБА_3 має другу групу інвалідності, без терміну перегляду, якому протипоказана праця із психофізичним навантаженням. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності - лікування у психіатра (а.с. 12).
Рішенням Виноградівського районного суду від 27.12.2018 у справі №299/891/18 ОСОБА_3 визнаний недієздатним, а його опікуном була призначена його мати, строк дії зазначеного рішення відповідно до приписів ст. 300 ч.ч.7-8 ЦПК України - сплинув і мати із заявою про продовження дії зазначеного рішення суду не зверталась.
Відповідно до Висновку судово-психіатричної експертизи № 305 від 24.07.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді Органічного маревного (шизофреноподібного) розладу, внаслідок такого психічного розладу не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.40-43).
Рішенням про затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуна № 41 від 15.04.2025 та Висновку органу опіки та піклування Королівської селищної ради визначено за доцільне призначення ОСОБА_1 опікуном його брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у випадку визнання в судовому порядку останнього недієздатним (а.с.36-38).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції також встановлено, що заявник по справі є мобілізований 19.01.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно на даний час проходить військову службу у ЗСУ в ч НОМЕР_3 . Зокрема, заявник ОСОБА_1 19.01.2025 наказом №21 по військовій частині призначений сапером розмінування 2 відділення розмінування 1 взводу розмінування 4 роти розмінування 3 батальону розмінування в.ч. НОМЕР_3 . Наказом командира військової частини №36 від 01.02.2025 солдат ОСОБА_1 призначено на посаду електрозварювальника-монтажника монтажного відділення 3 інженерно-позиційного взводу 1 роти інженерної підтримки в.ч. НОМЕР_4 .
Рішення оскаржується з частині відмови в призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, колегія суддів переглядає рішення саме в частині відмовлених вимог.
Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку або піклування (стаття 292 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування (стаття 64 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, на яку посилається заявник, вказано:
«при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема, чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
У справі, яка переглядається, апеляційний суд залишив поза увагою те, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Водночас сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2026 року у справі № 199/11073/24 вказано, що «суд апеляційної інстанції вірно вказав, що конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном недієздатної особи за обставин наявності в останнього інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами. Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши частину четверту статті 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника, частину першу статті 67 ЦК України, яка зобов`язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2, керуючись насамперед інтересами недієздатного ОСОБА_2».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25) зроблені такі висновки:
«статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником. За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування. Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною. У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.
Сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому статтею 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (стаття 64 Конституції України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовувала його на зло; негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Установивши, що у ОСОБА_2 є інші близькі особи, які можуть бути його опікунами, а ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном із зазначених підстав. Аргументи заявника про те, що у зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про призначення опікуна обов`язки опікуна ні на кого не покладено, є безпідставними, оскільки відмова в задоволенні таких вимог не позбавляє орган опіки та піклування обов`язку вирішити питання опіки над недієздатним ОСОБА_2 відповідно до законодавства».
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном недієздатного брата ОСОБА_3 , суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, виходив із того, що подання органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Королівської селищної ради про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише формальне посилання на можливість заявника бути опікуном.
У поданні органу опіки та піклування не проаналізовано неможливість інших членів сімї та близьких родичів (зокрема, матері недієздатного - ОСОБА_4 , яка раніше доглядала за сином) виконувати обов`язки опікуна, а також фізичну можливість ОСОБА_1 , який на цей час перебуває на військовій службі за мобілізацією в іншій місцевості, безпосередньо та безперервно виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_3 .
Матеріали справи також не містять будь-яких доказів про наявність у ОСОБА_3 позитивного ставлення та прив`язаності до заявника, які б свідчили про наявність довірливих і доброзичливих стосунків між ними, а відтак і про те, що призначення опікуном саме заявника відповідатиме найвищим інтересам ОСОБА_3 .
Посилання апелянта на позитивний висновок органу опіки та піклування та відсутність інших кандидатів колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 89 ЦПК України жодні докази, у тому числі висновки органів державної влади, не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Вирішуючи питання про призначення опікуна, суд має виходити з найвищих інтересів недієздатного та його потреби у фактичному, постійному догляді.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися для уникнення виконання встановлених законом обов`язків, зокрема щодо захисту Вітчизни (ст. 65 Конституції України), що відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17).
Подання органу опіки та піклування має якнайкраще враховувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. У таких справах з урахуванням якнайкращих інтересів недієздатного потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій опікуна, досліджувати дійсність намірів особи щодо забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів підопічного та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.
Призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_3 також матиме безпосередній вплив на конституційний обов`язок заявника з оборони незалежності та територіальної цілісності України, оскільки створює підставу для його звільнення з військової служби (пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, опіка над ОСОБА_3 припинилася ще 27.01.2021 року, однак протягом 4 років питання про її поновлення ОСОБА_1 не порушував, а звернувся з відповідною заявою лише 12.02.2025 року (після направлення 19.01.2025 року до військової частини), що свідчить про використання інституту опіки всупереч його призначенню.
Натомість подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним братом ОСОБА_3 не містить належної мотивації, чому саме його необхідно призначити опікуном, а не іншу особу з числа близьких родичів, які можуть виконувати обов`язки опікуна. Заявник таких доказів суду також не надав.
Апеляційний суд окремо зауважує, що факт перебування заявника ОСОБА_1 на військовій службі та виконання ним конституційного обов`язку з оборони України не розглядався судом першої інстанції як самостійна та безумовна підстава для відмови у задоволенні заяви. Підставою для такої відмови стала саме невідповідність подання органу опіки та піклування вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, а також відсутність належних доказів спроможності заявника здійснювати фактичний догляд.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у призначенні його опікуном, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.
Керуючись, ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Виноградівського районного суду від 21 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: