Справа № 303/9452/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
02 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.
за участі секретаря - Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2026 року (суддя Мирошниченко Ю.М.) в справі №303/9452/25, за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з майна,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог,
В грудні 2025 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність органів ДВС та просив зняти арешт з його майна. Вимоги скаржника мотивовані тим, що у вересні 2025 року йому стало відомо про наявність активних записів у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна про арешт всього його майна, накладеного у межах низки виконавчих проваджень, які на цей час завершені (закінчені або знищені за терміном зберігання), однак арешти не були зняті державними виконавцями, що порушує його право на розпорядження власністю. Представник боржника звертався до органів ДВС із запитами, проте отримав відмови, обґрунтовані відсутністю матеріалів проваджень у зв`язку з їх знищенням.
У заяві скаржник просив суд поновити строк на подання цієї скарги, зобов`язати органи ДВС припинити чинність арешту, накладеного: постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 28.04.2011 ВП №26089908, постановою від 12.10.2012 ВП №34710764, постановою від 28.12.2011 ВП №29208832, постановою від 23.08.2011 ВП №28312454, постановою від 17.12.2012 ВП3410764, постановою від 05.08.2013 ВП №39097507, постановою від 03.02.2015 ВП №46339195, відносно боржника ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відносно зазначених виконавчих проваджень скаржник вказує, що такі завершені постановами про повернення виконавчих документів стягувану, повторно на примусове виконання не пред`являлися та станом на 27.11.2025 жодних активних виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 немає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги та поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження бездіяльності органів державної виконавчої служби
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту, заборони на відчуження та нескасування розшуку майна ОСОБА_1 .
В частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмовлено.
Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо:
-зняття арешту та скасування заборони на відчуження всього майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), накладених у межах виконавчого провадження №46339195 (номер запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 8674996 від 05.02.2015);
-зняття арешту та скасування заборони на відчуження всього майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), накладених 31.07.2013 Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янське у межах виконавчого провадження №39097507 (номер запису про обтяження: 2006916), як таких, що супроводжували виконання виконавчого листа № 2-1555/11, виданого Мукачівським міськрайонним судом;
-припинення розшуку майна (зокрема транспортних засобів), оголошеного у вказаних виконавчих провадженнях.
Зобов`язано Мукачівський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Коменського, 11) вчинити дії щодо:
-зняття арешту та скасування заборони на відчуження всього майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), накладених у межах виконавчих проваджень: № 26089908 (запис про обтяження № 4235891 від 21.04.2011), № 34710764, № 29208832, № 28312454;
-припинення розшуку майна (зокрема транспортних засобів) та вилучення відповідних записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вищевказаними виконавчими провадженнями.
Вказаною ухвалою суду визначено, що дана ухвала є підставою для скасування (вилучення) відповідних записів про обтяження (арешти, заборони на відчуження, розшук) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та інформаційних системах Міністерства внутрішніх справ України.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що з досліджених судом матеріалів виконавчого провадження, наданих суду, встановлено завершення виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 та не зняття арешту з майна боржника протягом тривалого часу. Вказане суд визнав невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
На вказану ухвалу Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2026 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі Стягувач в апеляційній скарзі зазначає, що у боржника ОСОБА_1 наявний непогашений борг в розмірі 826274,38 грн, згідно з рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.05.2011 у справі №2-1784/11. Під час розгляду справи державним виконавцем накладено арешт на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ухвалою суду про забезпечення позову від 18.04.2011 в межах виконавчого провадження №26089908.
На виконання вищевказаного рішення суду, 23.08.2011 державним виконавцем Мукачівського МВ ДВС - Лукач М.А. відкрито виконавче провадження №28312454 та також винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 .
Апелянт вказує, що у боржника ОСОБА_1 наявний також борг перед стягувачем ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 5 044 434,86 грн та 1827 грн зі сплати судового збору, згідно з рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 05.08.2014.
На виконання вказаного судового рішення 03.02.2015 державним виконавцем Секерня В.М. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області відкрито виконавче провадження ВП №46339195. Також, згідно вищевказаного виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
Апелянт зазначає, що на день подання апеляційної скарги рішення Мукачівського міськрайонного суду не виконані, заборгованість по кредиту не погашена.
Вказує, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок про те, що виконавче провадженням №46339195 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду, оскільки таке рішення не виконано, а провадження закінчено поверненням виконавчого документу стягувачу.
Посилаючись на норми Закону 606-ХІV стягувач зазначає, що законодавством не передбачено обов`язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків.
Стягувач вважає, що боржником пропущено процесуальний строк для подання скарги на дії та бездіяльність виконавця, оскільки заявник дізнався про порушення своїх прав 04.09.2025 та у жовтні 2025 відділ ДВС надіслав боржнику інформаційну довідку щодо відомостей АСПВ, а зі скаргою ОСОБА_1 звернувся 02.12.2025, тобто з пропуском 10-ти денного строку.
Зазначає, що боржник ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, не визначивши належного суб`єкта оскарження, позаяк орган ДВС не є таким відповідно до положень ЦПК України, а посадова особа органу державної виконавчої служби не була визначена як суб`єкт оскарження і як учасник процесу в будь-якому процесуальному статусі.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для вирішення скарги боржника по суті та ухвалив судове рішення про часткове задоволення скарги із порушенням норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив таку відхилити, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.
Межі розгляду апеляційної скарги та явка учасників
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Маргіта В.В. - в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити та залишити без змін ухвалу місцевого суду.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином - судові повістки було доставлено до відповідних електронних кабінетів (а.с. 241-246). Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності представників тих учасників справи, які не з`явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, на виконанні у різних відділів державної виконавчої служби перебували ряд виконавчих проваджень, у ході виконання яких накладено арешт на все майно боржника (а.с.15-26, 34-36). На час винесення відповідних постанов діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04 1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Зокрема у провадженнях:
ВП №26089908 - відкрито 22.04.2011 на виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду про забезпечення позову від 18.04.2011 по справі №2-1784 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 826274,38 грн. Накладено арешт на майно боржника. Постановою про закінчення виконавчого провадження старшого державного виконавця Баранова О.М. від 29.04.2011 виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с.16-17).
ВП №28312454 - відкрито 23.08.2011 на виконання виконавчого листа від 27.05.2011 № 2-1784 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБАнк» в розмірі 826 274,38 грн. Накладено арешт на майно боржника. Постановою старшого державного виконавця Халус Є.М. від 11.12.2012 виконавче провадження завершено з підстав повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа) (а.с.25-26)
ВП №29208832 - відкрито 11.10.2011, на виконання виконавчого листа від 17.06.2011 №1-367/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 1168260,73 грн. Накладено арешт на майно боржника та оголошено розшук майна боржника. Виконавче провадження завершено з підстав повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа). Постанова старшого державного виконавця Халус Є.М. від 11.12.2012 (а.с.21-23)
ВП №34710764 - відкрито 10.10.2012 на виконання виконавчого листа від 28.02.2012 № 2-2311/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКПІБ» заборгованості в розмірі 129499,44 грн. Накладено арешт на майно боржника. Виконавче провадження постановою головного державного виконавця Зейкан В.Л. від 25.11.2013 завершено з підстав повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV у зв`язку з перешкоджанням стягувачем провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Надійшла заява стягувача про зняття арешту з транспортного засобу, який належить боржникові. (а.с.18-20).
ВП №39097507 - відкрито 26.07.2013 на виконання виконавчого листа від 17.06.2011 в справі №1-367/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 1168260,73 грн. Виконавче провадження на підставі постанови заступника начальника відділу Кривецького Є.В. від 20.09.2013 закінчено з підстав направлення виконавчого провадження за належною територіальністю (п.10 ч.1 ст. 49 Закону № 606-XIV - направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби). Виконавцем встановлено, що боржник у м.Дніпродзержинськ не мешкає, майна немає. (а.с.29-31)
ВП №46339195 - відкрито 03.02.2015 на виконання виконавчого листа від 09.09.2014 № 303/4508/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 5044434 грн. Виконавче провадження завершено постановою головного державного виконавця Секерня В.М. від 29.06.2016 з підстав повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV та зазначено, що стягувачем не повідомлено про перебування майна в заставі або іпотеці банку та не надано копії правовстановлюючих документів на майно, чим встановлено перешкоджання стягувачем подальшому провадженню виконавчих дій (а.с.35-36).
ОСОБА_1 звертався до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Кам?янське Кам?янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.27), де йому повідомили, що ВП 39097507 з виконання виконавчого листа № 1-367/11, яке перебувало на виконанні у відділі, завершено 20.09.2013 у зв`язку з направленням виконавчого документу для виконання за належністю; матеріали виконавчого провадження знищені. ОСОБА_1 було надіслано інформацію із бази АСВП (спецрозділ) (а.с.28-31).
У відповідь на запит до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кампова В.І. повідомлено, що ВП №46339195 на виконання виконавчого листа від 09.09.2014 № 303/4508/14-ц, яке перебувало у відділі, завершено 29.06.2026 поверненням виконавчого документу стягувачу. Матеріали виконавчого провадження знищено. ОСОБА_1 було надіслано інформацію із бази АСВП (спецрозділ) (а.с.32-36).
Після звернення ОСОБА_1 до Відділу ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, останній було отримано інформацію із бази АСВП (спецрозділ) щодо виконавчих проваджень, які перебували у відділі (ВП№26089908, ВП№34710764, ВП№29208832, ВП№28312454 (а.с.15-26).
24.11.2025 ОСОБА_1 звертався до Відділу ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про припинення чинності арешту на майно в межах виконавчих проваджень ВП№26089908, ВП№34710764, ВП№29208832, ВП№28312454, ВП№46339195 (а.с.37-41).
На вказану заяву ОСОБА_1 Мукачівським відділом ДВС було надано відповідь про відсутність відкритих виконавчих проваджень про стягнення заборгованостей з ОСОБА_1 .. Вказаним листом заявнику повідомлено, що зняття арешту з майна можливе за рішенням суду (а.с.42-43).
Звертаючись до суду із скаргою на дії та бездіяльність органів ДВС скаржник посилався на практику Верховного Суду у справі №210/1072/15, де в постанові від 20.06.2018 зобов`язано орган ДВС провести виконавчі дії по зняттю арештів з майна. Скаржник також посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 №904/51/19.
Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
З наявних матеріалів справи вбачається, що виконавчі провадження та виконавчі дії проводились у період з 2011 року по 2016 рік.
Таким чином до даних правовідносин застосуванню підлягають як положення Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (на час винесення відповідних постанов у редакціях, що діяли з 01.01.2011 по 05.01.2017), так і положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення (ст.24 Закону № 606-XIV).
Статтею 47 Закону № 606-XIV було визначено підстави повернення виконавчого документу стягувачу та було передбачено право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.. 22 цього Закону.
Статтею 49 Закону № 606-XIV було визначено випадки, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Згідно зі ст.50 Закону № 606-XIV в редакції від 11.11.2011 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
У статті 60 Закону №606-XIV визначено зазначено порядок зняття арешту з майна боржника - з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом (ч.3); у разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований (ч.4).
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст. 60 Закону № 606-XIV).
Аналогічні положення щодо повернення виконавчого документа стягувачу, закінчення виконавчого провадження, наслідків закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа містяться у Законі № 1404-VІІІ (ст. ст. 37, 39, 40), який набрав чинності 05.10.2016. Підстави зняття арешту з майна боржника визначені статтею 59 цього Закону.
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з частиною статті 37 Закону № 1404-VІІІ в редакції 2016 року у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Тобто, у випадках якщо 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
З аналізу норм законодавства про виконавче провадження вбачається, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 редакції Закону № 606-XIV, не є тотожним закінченню виконавчого провадження (стаття 49). Згідно із законом, заходи примусового виконання рішень (у тому числі арешт майна) скасовуються або припиняються державним виконавцем у разі закінчення виконавчого провадження. Оскільки повернення документа стягувачу залишає за ним право повторно пред`явити цей документ до виконання у межах встановлених строків, саме виконавче провадження не вважається завершеним остаточно, а отже, у виконавця немає законних підстав для винесення постанови про зняття арешту з майна боржника.
Апеляційним судом встановлено, що
20.10.2025 Дніпровським відділом ДВС у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області надано відповідь, що ВП 39097507, яке перебувало на виконанні у відділі, завершено 20.09.2013 у зв`язку з направленням виконавчого документу для виконання за належністю.
31.10.2025 відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповідь, що ВП №46339195, яке перебувало на виконанні у відділі, завершено 20.09.2013
У відділі ДВС міста Мукачево перебувало на вмиконані чотири виконавчі провадження (ВП№26089908, ВП№34710764, ВП№29208832, ВП№28312454, ВП№46339195). 26.11.2025 відділом ДВС міста Мукачево на заяву ОСОБА_1 від 24.11.2025 надано відповідь про те, що ВП№26089908, ВП№34710764, ВП№29208832, ВП№28312454, ВП№46339195 станом на 26.11.2025 на виконанні у відділі ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та, відповідно, надати інформацію щодо накладення арештів на нерухоме майно немає можливості. У вказаній відповіді начальником відділу ДВС зазначено порядок зняття арешту з майна боржника та підстави зняття арешту з майна саме виконавцем, відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». У відповіді на заяву начальником відділу ДВС відмовлено у задоволенні заяви та зазначено, що для вирішення питання по суті, а саме зняття арешту з нерухомого майна - заявнику необхідно звернутися до суду з відповідною заявою (а.с.42-43).
Як встановлено судом, на час звернення ОСОБА_1 із заявою до виконавчої служби про зняття арешту, дійсних виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 на виконанні немає, а матеріали виконавчих проваджень знищені, що підтверджується відповідями відповідних відділів державної виконавчої служби на звернення боржника ОСОБА_1 .
У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (Закону № 1404-VІІІ) не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Як встановлено колегією суддів виконавчі провадження, в межах яких накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 (ВП№26089908, ВП№34710764, ВП№29208832, ВП№28312454, ВП№46339195 ВП 39097507) -завершені.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
У даній справі спір виник у зв`язку з тим, що на заяву боржника від 24 листопада 2025 року про зняття арешту у зв`язку з тим, що стягувач втратив право відкрити виконавче провадження, оскільки сплив строк для його повторного пред`явлення та відсутності рішення суду про поновлення строку для його пред`явлення, державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.
Колегія суддів враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 11 Закону № 606-XIV та статтею 18 та Закону № 1404-VІІІ щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм як Закону № 606-XIV, так і Закону № 1404-VІІІ) щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
У справі, що переглядається, встановлено, що:
ВП №26089908 - відкрито 22.04.2011 на виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду про забезпечення позову від 18.04.2011 по справі №2-1784 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 826274,38 грн. Накладено арешт на майно боржника. Постановою про закінчення виконавчого провадження старшого державного виконавця Баранова О.М. від 29.04.2011 виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с.16-17).
ВП №28312454 - відкрито 23.08.2011 на виконання виконавчого листа від 27.05.2011 № 2-1784. Виконавче провадження завершено постановою старшого державного виконавця Халус Є.М. від 11.12.2012 з підстав повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV (а.с.25-26).
ВП №29208832 - відкрито 11.10.2011, на виконання виконавчого листа від 17.06.2011 №1-367/11 - виконавче провадження завершено постановою старшого державного виконавця Халус Є.М. від 11.12.2012 з підстав повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV (а.с.21-23)
ВП №34710764 - відкрито 10.10.2012 на виконання виконавчого листа від 28.02.2012 № 2-2311/11 - виконавче провадження завершено постановою головного державного виконавця Зейкан В.Л. від 25.11.2013 з підстав повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV. Надійшла заява стягувача про зняття арешту з транспортного засобу, який належить боржникові. (а.с.18-20).
ВП №39097507 - відкрито 26.07.2013 на виконання виконавчого листа від 17.06.2011 в справі №1-367/11. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 1168260,73 грн. Виконавче провадження на підставі постанови заступника начальника відділу Кривецького Є.В. від 20.09.2013 закінчено з підстав направлення виконавчого провадження за належною територіальністю (п.10 ч.1 ст. 49 Закону № 606-XIV - направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби). Виконавцем встановлено, що боржник у м.Дніпродзержинськ не мешкає, майна немає. (а.с.29-31)
ВП №46339195 - відкрито 03.02.2015 на виконання виконавчого листа від 09.09.2014 № 303/4508/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 5044434 грн. Постановою головного державного виконавця Секерня В.М. від 29.06.2016 виконавче провадження завершено з підстав повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV та зазначено, що стягувачем не повідомлено про перебування майна в заставі або іпотеці банку та не надано копії правовстановлюючих документів на майно, чим встановлено перешкоджання стягувачем подальшому провадженню виконавчих дій (а.с.35-36).
Отже, останнє виконавче провадження №46339195, у межах якого накладено арешт на майно боржника, завершено постановою виконавця від 29.06.2016. з врахуванням пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, строк для повторного пред`явлення до виконання виконавчого листа - 29.06.2019.
Строки пред`явлення до виконання всіх інших виконавчих листів спливли до набрання чинності Законом № 1404-VIII.
Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання (частини шоста статті 12 Закону № 1404-VIII).
У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України).
Таким чином вбачається, що строки пред`явлення до примусового виконання всіх виконавчих листів щодо ОСОБА_1 закінчились. Рішень суду про поновлення стягувачу строків для пред`явлення виконавчих листів до виконання матеріали справи не містять.
Проте майно ОСОБА_1 і надалі залишається під арештом.
Апеляційний суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У цій справі жодне судове рішення, на виконання яких накладався арешт на майно ОСОБА_1 , не перебуває на примусовому виконанні понад 10 років, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів сплив та не був поновлений.
Колегія суддів приходить до висновку, що у даній ситуації задоволення скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях, які завершені більше десяти років тому, відповідатиме належному захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після повернення його стягувачу та відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо заявника.
При цьому колегія судді враховує те, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Вказана позиція апеляційного суду відповідає практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 03.08.2022 в справі № 2-5422/11, а також у постанові від 30.04.2025 у справі №753/12589/23, де Верховним Судом було зазначено: «що збереження упродовж понад 10 років після повернення виконавчого листа арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення щодо боржника ОСОБА_1, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння своїм майном».
Відповідно до частини другої статті 452 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У частині четвертій статті 59 Закону № 1404-VIII передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII).
Ухвалу місцевого суду відповідні відділи державної виконавчої служби в апеляційному порядку не оскаржували.
Отже, оскільки на виконанні у Державній виконавчій службі відсутні виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 , а арешт на майно боржника у виконавчих провадженнях вперше накладено у 2011 році, за обставинами цієї справи наявні підстави для зобов`язання посадових осіб виконавчої служби зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 у межах виконавчих проваджень № ВП №26089908, ВП №34710764, ВП №29208832, ВП №28312454, ВП3410764, ВП №39097507, ВП №46339195, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність.
Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції допустив неналежний спосіб захисту прав боржника шляхом оскарження дій державного виконавця, коли боржнику слід було звертатись з позовною заявою до суду, колегія суддів зазначає наступне. Арешт майна боржника ОСОБА_1 накладено постановою державного виконавця у межах виконавчих проваджень № №34710764, №29208832, №28312454, №3410764, №39097507, №46339195. У межах виконавчого провадження №26089908 арешт на майно накладено постановою виконавця на виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 18.04.2011 в межах справи №2-1784.
Згідно із затвердженим Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. (Абзац перший пункту 9.9 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1699/5 (v1699323-10) від 28.07.2010).
Як встановлено судом, на час звернення ОСОБА_1 із заявою до виконавчої служби про зняття арешту, дійсних виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 на виконанні немає, а матеріали виконавчих проваджень знищені, що підтверджується відповідями відповідних відділів Державної виконавчої служби на звернення боржника ОСОБА_1 .
Інформація про виконавчі провадження міститься у ВП-Спецрозділ, витяги з якого були надані ОСОБА_1 (а.с.16-26, 29-31, 34-36).
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в справі 712/12136/18, постанова від 24.05.2021. У вказаній постанові об`єднана палата ВС зазначила, якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Таким чином, з врахуванням дійсної практики Верховного Суду, чинного законодавства України, єдиним способом захистити право на володіння та розпорядження майном, тобто вирішення питання зняття арешту з майна, накладеного постановою виконавця за відсутності виконавчого провадження, боржник може у спосіб оскарження дій державного виконавця.
Висновки апеляційного суду
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2026 постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Допущені судом першої інстанції неточності щодо окремих виконавчих проваджень не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. ст. п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2026 року.
Головуюча
Судді: