Броварський міськрайонний суд Київської області
Справа № 361/10713/26
Провадження № 2-з/361/100/26
07.09.2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Савчака С.П., без повідомлення учасників розглянувши в м. Бровари Київської області заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову подану до позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області через свого представника ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви за якою просить вжити заходи забезпечення позову в межах суми позову 800 000,00 грн (вісімсот тисяч гривень 00 копійок) шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, окрім тих коштів, накладення арешту на які заборонено законом.
Заява обгрунтована тим, що предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, є позовна вимога про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 23.02.2026 року у розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп., яка складається із суми основного боргу (тіла позики), не поверненої відповідачем у визначений договором позики строк.
23.02.2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір позики, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 800 000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп. Факт передачі коштів у повному обсязі підтверджується власноручною розпискою ОСОБА_3 від 23.02.2026 року. Відповідно до п. 3 договору позики ОСОБА_3 зобов`язався повернути суму позики у строк до «01» липня 2026 року включно. Пунктом 4 договору позики Сторони погодили, що Договір є безпроцентним. Однак, у визначений строк та станом на дату подання цієї заяви ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань за Договором позики не виконав, таку ж суму грошових коштів (суму позики) яка передана згідно цього Договору заявнику не повернув.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язання з повернення суми позики ОСОБА_2 12.08.2026 направляв на адресу ОСОБА_3 письмове повідомлення про звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, яким вимагав погасити заборгованість або добровільно передати предмет застави у володіння заявника. 21.08.2026 приватним нотаріусом до реєстраційного запису № 32427875 внесено відомості про реєстрацію звернення стягнення на предмет застави.
Незважаючи на це, ОСОБА_3 не передав предмет застави у володіння заявника, заборгованість не погасив, а місцезнаходження предмета застави заявнику невідоме. Таким чином, попри наявність договірного забезпечення виконання зобов`язання (застави) та вчинення заявником усіх передбачених законом і договором дій для звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, боржник ухиляється від виконання основного зобов`язання, а також від співпраці щодо предмета застави, чим фактично унеможливлює своєчасну реалізацію погодженого сторонами механізму звернення стягнення.
Зазначені обставини, на переконання заявника, свідчать про непоодинокий випадок прострочення та про свідоме ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх зобов`язань: боржник не реагує на офіційні повідомлення, не погашає заборгованість і не забезпечує заявнику доступ до майна, яке сам передав у заставу для гарантування виконання цього самого зобов`язання. За таких обставин існує реальна, а не гіпотетична загроза подальшого ухилення від виконання зобов`язань і щодо іншого належного боржнику майна.
У даній справі загроза невиконання можливого рішення суду підтверджується не абстрактними міркуваннями, а конкретною поведінкою боржника: попри отримання офіційних повідомлень про звернення стягнення на предмет застави, ОСОБА_3 не вчинив жодних дій на їх виконання, не погасив заборгованість та не забезпечив заявнику доступ до предмета застави, унеможлививши цим реалізацію погодженого та зареєстрованого механізму звернення стягнення.
У даному випадку сума заборгованості (800 000,00 грн.) є значною для заявника - фізичної особи, а реальна можливість її стягнення, з огляду на встановлену недосяжність предмета застави, має істотне значення для захисту його порушеного права. Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти залишаються врахованими на його рахунках, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними до вирішення спору по суті.
Дослідивши заяву про забезпечення позову з доданими до неї доказами суд встановив.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду, уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, ефективний захист прав або інтересів позивача.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Враховуючи вищевказані обставини, між сторонами існує спір щодо повернення коштів належних позивачу внаслідок невиконання своїх зобов`язань щодо повернення коштів на значну для позивача суму.
Вказане дає підстави для висновку про наявність можливості відповідачу розпорядитися своїм майном, в тому числі і грошовими коштами. Порівнявши негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти) із тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (гроші можуть бути відчужені), з урахуванням законного інтересу, за захистом якого позивач має намір звернувся до суду, та майнових наслідків забезпечення позову, вважає, що такий захід забезпечення позову накладенням арешту на грошові кошти є співмірними із вимогами, які будуть заявлені позивачем вимогами щодо їх стягнення.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, 1997-II).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, у розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Отже, враховуючи викладене, суддя вважає, що застосування зустрічного забезпечення в цьому випадку не є обов`язком суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).
Одночасно суддя вважає, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити та накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_3 , які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських установах або інших фінансово-кредитних установах в межах суми заборгованості за договором позики.
При задоволенні заяви про забезпечення позову суд враховує правові позиції Верховного Суду зазначені в постановах від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22, від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22, від 06.08.2024 року у справі № 759/22148/24.
Керуючись ст. 149-154, 259-261, 351-354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 в межах суми 800 000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп., які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, окрім тих коштів, накладення арешту на які заборонено законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.
На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).
Стягувач:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Боржник:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Копію цієї ухвали направити Броварському відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (07400 Київська область, Броварський район, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 39); для виконання.
Крім того, копію цієї ухвали направити ОСОБА_2 , його представнику ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Повна ухвала складена та підписана 07 вересня 2026 року.
Суддя С.П. Савчак