Справа № 361/10948/25
Провадження № 2/361/4097/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.09.26
07 вересня 2026 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
розглянувши у м. Бровари Київської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Броварського міськрайонного суду знаходилась вищевказана цивільна справа. В обгрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024.
Між ТОВ "Укр Кредит Фінанс", правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор» та ОСОБА_1 21.01.2022 року укладено Кредитний договір №1029-7429, який підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в сумі 6400,00 грн. для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, в зв`язку з чим станом на 16.09.2025 року заборгованість відповідача складає 45248,00 грн., з яких: 6400,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту та 38848,00 грн.- заборгованість за нарахованими процентами - яку представник позивача просив стягнути на його користь, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.
Представником відповідача 09.12.2025р. було подано відзив на позовну заяву, за змістом якого щодо позовних вимог в частині стягнення основного боргу (тіла кредиту), вважає їх цілком безпідставними та недоведеними з огляду на повну відсутність доказів реального надання коштів. Матеріали справи не містять жодного належного, допустимого та достовірного доказу перерахування суми в розмірі 6400,00 грн. на рахунок відповідача. Позивачем не долучено ані платіжної інструкції, ані меморіального ордера, ані виписки з банківського рахунку Кредитора, яка б фіксувала списання коштів та їх зарахування на конкретні реквізити Відповідача. Сама лише наявність підписаної електронним підписом «Заявки» свідчить лише про намір отримати кредит, але жодним чином не підтверджує його фактичну видачу. Оскільки Позивачем не було доведено факт надання коштів (виконання реальної частини правочину), нарахування будь-яких відсотків на відсутнє тіло кредиту є неправомірним. Також зазначає, що у матеріалах справи відсутній належним чином завірений та персоналізований витяг з Реєстру боржників (Додатка до Договору факторингу), який би містив прізвище, ім`я, по батькові Відповідача, номер його кредитного договору та точну суму заборгованості, що була відступлена. Замість цього Позивач надав лише загальний текст договору факторингу та копію акту приймання-передачі переліку, який не дає змоги ідентифікувати Відповідача як особу, право вимоги до якої дійсно було передано. Без надання витягу з реєстру, завіреного обома сторонами правочину факторингу, неможливо перевірити, чи не була дана заборгованість виключена з переліку під час підписання актів, або чи не була вона передана лише частково.
Крім того, звертає увагу суду, що право вимоги не може бути передано у більшому обсязі, ніж воно існувало у первісного кредитора. Оскільки первісний кредитор не надав доказів реальної видачі коштів (руху грошових активів), у нього не виникло права вимоги до Відповідача, а отже, таке «порожнє» право не могло бути предметом відступлення за договором факторингу. Таким чином, Позивач намагається підмінити докази переходу права вимоги міркуваннями про оспорюваність правочинів, тоді як Відповідач наголошує на недоведеності складу обсягу прав, що нібито були передані Позивачу, що є обов`язковою умовою для задоволення позову нового кредитора.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2025р. у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (сповіщення) сторін.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У судовому засіданні встановлено, що між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024.
Між ТОВ "Укр Кредит Фінанс", правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор» та ОСОБА_1 21.01.2022 року укладено Кредитний договір №1029-7429, який підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в сумі 6400,00 грн.
Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання.
Частиною першою ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В судовому засіданні не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами доводи позивача про видачу відповідачу кредитних коштів на виконання кредитного договору № №1029-7429 від 21.01.2022р.
Надана до позову довідка про перерахування суми кредиту ОСОБА_1 видана самим ТОВ "Укр Кредит Фінанс", який не є банківською установою.
Факт отримання кредиту відповідач послідовно оспорював з моменту подання відзиву, проте позивач клопотання про витребування у банку доказів на підтвердження видачі кредиту не подав.
Принцип рівності учасників у цивільному процесі вимагає надання однакових процесуальних можливостей позивачу та відповідачу щодо подання доказів згідно зі статтею 83 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК). Сторони мають рівні права на доведення своїх обставин, але обмежені чіткими процесуальними строками.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу не підлягають до задоволення за недоведеністю позивачем обставин щодо видачі кредиту, які він зазначив в якості підстави пред`явлення позову.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, оплата судового збору покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд -
У Х В А Л И В:
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення Київського апеляційного суду.
Суддя Писанець Н.В.