Справа № 396/599/26
Провадження № 2/396/868/26
РІШЕННЯ
Іменем України
04.09.2026 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді: Цесельської О.С., за участю секретаря судового засідання: Метелиці Я.О., представника позивача - адвоката Руденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Новоукраїнка цивільну справу №396/599/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новоукраїнський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
До Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , третя особа - Новоукраїнський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі судового наказу Новоукраїнського районного суду від 14.05.2020 р. відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей. Проте від виконання зазначеного обов`язку систематично ухиляється, через що станом на 01.05.2026 року утворилася значана заборгованість. Рішеннями Новоукраїнського районного суду від 25.02.2025 р. та від 12.12.2025 р. з відповідача вже стягувалася пеня за попередні періоди прострочення, але він повністю кошти на утримання дітей не сплачує. Оскільки відповідач продовжує не виконувати свої зобов`язання щодо сплати аліментів, позивач спочатку просила стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 122 205,08 грн., з урахуванням боргу, а потім з перерахуванням лише пені остаточно 38 150,80 грн., нараховану на заборгованість, що існує з 01.09.2025 року.
Ухвалою суду від 09.04.2026 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
12.05.2026 року представник відповідача - адвокат Ведющенко В.В. подав відзив, у якому просив задовольнити позов частково, зазначивши про те, що заборгованість виникла через відсутність сталого заробітку, а розрахунок позивачки є помилковим, оскільки пеня нарахована на загальну суму боргу, замість щомісячного платежу. Крім того, не враховано часткові виплати відповідача у жовтні, грудні 2025 року та січні 2026 року (на суму 9 000 грн, 5 000 грн та 3 000 грн). За контррозрахунком відповідача, розмір пені за період з 01.09.2025 по 01.02.2026 року становить 11 038,10 грн..
13.05.2026 року від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відзив відповідача. У поданій заяві позивачка зазначила, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт відсутності у нього офіційного працевлаштування чи стабільного доходу не звільняє від обов`язку утримання дітей, який є безумовним. Позивачка вказала на систематичне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків та зазначила, що його вже було притягнуто до адміністративної (у вигляді 120 годин громадських робіт, які не відпрацьовано) та кримінальної відповідальності, проте заборгованість продовжує зростати. Позивачка також висловила незгоду з аргументами відповідача щодо зменшення розміру пені за рахунок часткових платежів. Вона пояснила, що вказані суми спрямовувалися на погашення вже існуючої заборгованості з аліментів, яка виникла раніше і тривалий час залишалася непогашеною. Надавши уточнений помісячний розрахунок пені станом на 01.04.2026 року позивачка визначила загальний розмір неустойки в сумі 38 150,80 грн. та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
14.05.2026 року через канцелярію суду від представника відповідача - адвоката Ведющенка В.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив. У поданій заяві сторона відповідача висловив незгоду з уточненим помісячним розрахунком пені позивачки та її позицією щодо черговості зарахування коштів. Адвокат зазначив, що згідно з наявними довідками-розрахунками державного виконавця станом на 01.05.2026 року, у графі «сплачено» за жовтень, грудень 2025 року, а також січень, лютий і березень 2026 року чітко відображено внесення відповідачем сум у розмірі 9 000 грн, 5 000 грн., 3 000 грн., 3 000 грн. та 4 952 грн. відповідно. На думку представника відповідача, дані виконавчої служби беззаперечно свідчать про цільову сплату цих аліментів саме за ті поточні місяці, у яких вони фактично перераховувалися, а не в рахунок погашення старого боргу. З урахуванням вказаних щомісячних виплат, представник відповідача надав свій остаточний контррозрахунок пені за період з 01.09.2025 року по 01.04.2026 року, який становить 21 829,20 грн., та просив задовольнити позов лише частково в межах цієї суми.
15.05.2026 року від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. У поданій заяві позивачка повністю не погодилася з доводами відповідача та його контррозрахунком пені. Обґрунтовуючи свої заперечення, вона зазначила, що боргові зобов`язання відповідача мають тривалий та систематичний характер. Зокрема, станом на 01.01.2026 року загальна заборгованість по аліментах становила 115 133,38 грн., а станом на 01.05.2026 р. зросла, що свідчить про подальше збільшення боргу. Позивачка наголосила, що надані відповідачем платіжні документи не містять конкретного призначення платежу із зазначенням поточного місяця, за який здійснювалася виплата, а містять лише загальне посилання на виконавче провадження. За наявності значної попередньої заборгованості, яка утворилася починаючи з 2021 року, державний виконавець обґрунтовано спрямовував усі часткові платежі відповідача на погашення раніше утвореного боргу, а не на закриття поточних щомісячних нарахувань. З огляду на це, щомісячні платежі за період з вересня 2025 року по квітень 2026 року залишилися незакритими в повному обсязі (по 6 008,00 грн щомісячно). На підставі викладеного позивачка просила відкинути контррозрахунок сторони відповідача, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути неустойку (пеню) станом на 01.04.2026 року в розмірі 38 150,80 грн..
01.07.2026 року від представника відповідача - адвоката Ведющенка В.В. до суду надійшло клопотання про врахування положень закону при визначенні розміру неустойки. У поданому клопотанні сторона відповідача зазначає, що постановою старшого державного виконавця Новоукраїнського відділу державної виконавчої служби від 09.10.2025 року на відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з наявністю заборгованості, було накладено штраф у розмірі 30% від суми боргу зі сплати аліментів, що становить 31 842,36 грн. Посилаючись на норми частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України, представник відповідача вказав, що у разі застосування до боржника таких заходів примусового виконання, максимальний розмір пені за прострочення аліментів обмежений законом. Зокрема, він не може перевищувати різницю між загальною сумою заборгованості та розміром накладеного штрафу. З огляду на викладене, адвокат просить суд врахувати вказані імперативні вимоги законодавства під час визначення остаточної суми неустойки (пені), яка підлягає стягненню.
01.07.2026 р. від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на клопотання представника відповідача. У поданій заяві позивачка висловила категоричну незгоду з клопотанням адвоката Ведющенка В.В. щодо обмеження розміру пені сумою накладеного штрафу. Обґрунтовуючи свої заперечення, позивачка зазначила, що штраф у сумі 31 842,36 грн. був накладений державним виконавцем ще 09.10.2025 року, виходячи із суми боргу станом на 01.10.2025 року (106 141,20 грн). Проте після застосування цього заходу відповідач не вжив жодних дій для погашення заборгованості, а продовжував накопичувати її, внаслідок чого станом на 01.05.2026 року борг зріс до 123 818,38 грн (тобто збільшився ще на 17 677,18 грн). Крім того, позивачка наголосила на різній правовій природі цих виплат: штраф виконавчої служби стягується на користь держави та не компенсує дітям наслідки тривалого неотримання коштів, тоді як пеня за статтею 196 Сімейного кодексу України є безпосереднім способом захисту прав дітей та відповідальністю боржника перед стягувачем. З огляду на свідоме й тривале невиконання відповідачем батьківських обов`язків, позивачка просила суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача та долучити її заперечення до матеріалів справи.
06.07.2026 р. від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, в якому просила долучити до матеріалів цивільної справи копію постанови старшого державного виконавця Новоукраїнського ВДВС від 09.10.2025 року про накладення на відповідача штрафу у розмірі 31 842,36 грн. Даний документ, за її словами, підтверджує, що станом на 01.10.2025 року борг відповідача зі сплати аліментів уже становив 106 141,20 грн, що й стало підставою для застосування санкцій. Водночас позивачка назвала безпідставними аргументи адвоката Ведющенка В.В. щодо обмеження суми пені на підставі наявності цього штрафу. Вона наголосила, що вказаний захід примусового виконання стосується заборгованості, яка існувала виключно станом на 01.10.2025 року, тоді як позовні вимоги про стягнення неустойки у цій справі охоплюють інший, наступний період прострочення. Крім того, позивачка зазначила, що ОСОБА_2 досі не погасив основну заборгованість за аліментами, не сплатив цей штраф, а також ухиляється від виконання попередніх судових рішень про стягнення пені у розмірі 51 580,30 грн та 105 437,42 грн. З огляду на триваючий характер порушень з боку відповідача, позивачка просила суд врахувати ці обставини та повністю відхилити заперечення сторони відповідача.
Ухвалою суду від 07.07.2026 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача та відповідач в судове засідання нез"явилися, представник відпаовідача надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що судовим наказом Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14.05.2020 у справі №396/474/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , 2015 р.н., та доньки ОСОБА_5 , 2018 р.н., у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2025 р. з відповідача стягнуто неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей за період з 01.11.2020 р. по 01.08.2024 р. (а.с. 3-7).
Заочним рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.12.2025 р. з відповідача стягнуто неустойуку в розмірі 105 437,42 грн. за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей за період з 01.08.2024 р. по 01.09.2025 р. (а.с. 8-11).
В матеріалах справи наявна оновлена довідка-розрахунок заборгованості по аліментах, виданою старшим державним виконавцем Новоукраїнського відділу ДВС у Новоукраїнському районі Кіровоградської обл. Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України К.Ютиш, згідно з яким заборгованість боржника ОСОБА_2 станом на 01.05.2026 р. складає 115 133,38 грн.. Де також вбачається часткова сплата ним коштів в жовтні 9000,00 грн., в грудні - 5000,00 грн., в січні - 3000,00 грн., в лютому - 3000,00 грн., в березні - 4952,00 грн. та в квітні - 4395,00 грн. (а.с. 68-69).
У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
Суд зазначає, що правова позиція щодо порядку зарахування часткових платежів при стягненні аліментів чітко сформована у судовій практиці. Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) вказано, що при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, - на погашення платежу за поточний місяць.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданої відносно боржника ОСОБА_2 , станом на 01 травня 2026 року за останнім рахується загальна заборгованість у розмірі 115 133,38 грн.
Упродовж періоду з 01.09.2025 р. відповідачем здійснювалися часткові платежі, а саме: у жовтні - 9 000,00 грн; у грудні - 5 000,00 грн; у січні - 3 000,00 грн; у лютому - 3 000,00 грн; у березні - 4 952,00 грн. та у квітні - 4 395,00 грн.
Застосовуючи вищезгаданий останній правовий висновок Верховного Суду до спірних правовідносин, суд доходить висновку, що вказані зарахування мають першочергово спрямовуватися на ліквідацію заборгованості за аліментами, яка виникла у попередніх календарних періодах (місяцях), починаючи з моменту її первинного утворення. Тому, доводи представника відповідача про те, що розрахунок позивачки є помилковим, оскільки не враховано часткові виплати відповідача у жовтні, грудні 2025 року та січні 2026 року (на суму 9 000 грн, 5 000 грн та 3 000 грн) не заслуговують на увагу і спростовуються зазначеним вище.
Щодо вимоги представника відповідача про зарахування суми штрафу у розмірі 31 842,36 грн, який становить 30% від суми боргу зі сплати аліментів та був накладений на ОСОБА_2 постановою старшого державного виконавця Новоукраїнського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09 жовтня 2025 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 196 Сімейного кодексу України, неустойка (пеня) є самостійною мірою цивільно-правової та сімейно-правової відповідальності боржника за прострочення сплати аліментів. Зазначена пеня нараховується виключно на суму заборгованості за основними аліментними платежами з метою компенсації утримачу дитини втрат від несвоєчасного отримання коштів на її утримання.
Водночас штраф, накладений органом державної виконавчої служби на підставі статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», є адміністративно-правовою санкцією за тривале невиконання рішення суду, яка стягується у дохід держави або на користь стягувача в межах процедури примусового виконання.
Оскільки неустойка (пеня) за сімейним законодавством та штраф у виконавчому провадженні мають різну правову природу та є окремими видами юридичної відповідальності, чинне законодавство України не передбачає можливості зарахування суми накладеного виконавцем штрафу в рахунок погашення або зменшення суми неустойки (пені).
З огляду на це, вказані доводи представника відповідача є безпідставними та судом відхиляються.
Водночас, з огляду на викладене, оскільки у відповідача наявна невиплачена заборгованість не була повністю погашена станом на 01.09.2025 року, у позивачки наявні законні підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на суму заборгованості, що існує з вказаної дати.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Тим самим, за вересень 2025 року: 6008,00 (сума аліментів) х 1% х 182 = 10 934,56 грн.;
за жовтень 2025 року: 6008,00 (сума аліментів) х 1% х 151 = 9072,08 грн.;
за листопад 2025 року: 6008,00 (сума аліментів) х 1% х 121 = 7 269,68 грн.;
за грудень 2025 року: 6008,00 (сума аліментів) х 1% х 90 = 5407,20 грн.;
за січень 2026 року: 6008,00 (сума аліментів) х 1% х 59 = 3 544,72 грн.;
за лютий 2026 року: 6008,00 (сума аліментів) х 1% х 31 = 1 862,48 грн.;
за березень 2026 року: 6008,00 (сума аліментів) х 1% х 1 = 60,08 грн.;
Тому, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, відповідно до відповідного розрахунку, складає 38 150,80 грн., яка підлягає задоволенню.
Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позву до суду з підстав, передбачених ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» та з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
На підставі викладеного вище, відповідно до ст. 196 СК України, керуючись ст. ст. 77-78, 206, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів за період з 01 вересня 2025 року по 01квітня 2026 року в розмірі 38 150,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.
Повний текст рішення складено та оголошено 04.09.2026 року.
Суддя: О. С. Цесельська