Справа № 344/12949/25
Провадження № 22-ц/4808/1188/26
Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Бойчука І.В., Баркова В.М.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, адвоката Кирдана А.В., позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Якубовського О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Кирдан Андрій Васильович, на заочне рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Ваврійчук Т.Л. 23 лютого 2026 року в м. Яремче Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за договором банківського рахунку,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за договором банківського рахунку.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він понад десять років є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користується банківськими послугами, зокрема здійснює розрахунково-касове обслуговування із використанням електронних платіжних засобів, емітованих відповідачем, а також системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24».
15 січня 2022 року позивач мав намір зняти готівкові кошти зі своєї картки «Для виплат» через термінал самообслуговування АТ КБ «ПриватБанк». Після вставлення картки до терміналу останній прийняв її, проте запит на введення ПІН-коду не з`явився, грошові кошти видані не були, а картку термінал не повернув. Очікування протягом декількох хвилин та натискання кнопки скасування операції результату не дали.
Усвідомивши, що мала місце технічна несправність, позивач негайно звернувся до служби підтримки банку за номером 3700 та повідомив про ситуацію. Оператор запропонував скористатися функцією зняття готівки без картки. Позивач спробував здійснити таку операцію через інший банківський термінал шляхом сканування QR-коду, проте вона також виявилася безуспішною. У результаті 15 січня 2022 року позивач не зміг отримати належні йому кошти.
17 січня 2022 року близько 10:00 год. позивач через мобільний застосунок «Приват24» оформив картку «єПідтримка». Після виконання цієї операції всі його банківські картки були автоматично заблоковані.
Того ж дня позивач звернувся до відділення АТ КБ «ПриватБанк» по вул. Чорновола з метою отримання нової картки замість тієї, що була вилучена терміналом 15 січня 2022 року. За допомогою працівника банку було розблоковано існуючі рахунки, видано дві нові картки («Для виплат» та «Універсальна»), а також у присутності менеджера змінено ПІН-коди до них. Після цього працівник банку направив позивача до каси для отримання готівкових коштів.
Проте одразу після завершення зазначених дій, перебуваючи у приміщенні банку, позивач отримав два повідомлення на електронну пошту про списання коштів із карткового рахунку «Для виплат»: на суму 50 000,00 грн та 46 000,00 грн. Вказані операції позивачем не ініціювалися, його волевиявлення на їх проведення відсутнє.Позивач негайно повідомив про це працівника банку. Після перевірки виписки за рахунком менеджер підтвердив факт проведення несанкціонованих операцій та сформував відповідні заявки щодо повернення коштів. Крім того, позивачу рекомендовано невідкладно звернутися до служби безпеки банку.
Звернення до служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк» позитивного результату не дало. Одночасно звернутися до контактного центру банку за номером 3700 не видавалося можливим, оскільки, як згодом стало відомо, фінансовий номер телефону позивача відключений від системи «Приват24».
Згодом сума 46 000,00 грн автоматично повернулася на рахунок позивача, оскільки операція була скасована (ймовірно у зв`язку з перевищенням встановленого ліміту або з інших технічних причин).
Після цього позивач повторно звернувся до відділення банку для відновлення доступу до системи «Приват24». Під час цього візиту йому знову були видані нові банківські картки, а грошові кошти видані через касу банку під контролем працівників банку. Також позивач повторно звернувся на гарячу лінію банку, де йому рекомендували звернутися до правоохоронних органів та підрозділу кіберполіції, що він невідкладно зробив.
19 січня 2022 року позивач подав до банку письмову заяву про повернення безпідставно списаних коштів. Листом-відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» відмовив у задоволенні звернення, посилаючись на те, що транзакція нібито підтверджена шляхом використання технології 3-D Secure із застосуванням фінансового номера телефону.
Разом із тим, із виписки про рух коштів та інформації внутрішньої банківської системи вбачається, що 17 січня 2022 року о 11:35:50 проведено операцію зі списання 50 000,00 грн на користь контрагента MDPAY, Kyiv із призначенням платежу «розваги». Крім того, о 13:25:29 здійснено операцію передавторизації (резервування) коштів у сумі 46 499,00 грн на користь ТОВ «Розетка УА», яка того ж дня була скасована, а відповідні кошти залишилися на рахунку позивача та отримані ним у касі банку.
Також із матеріалів банку вбачається, що ще 16 січня 2022 року невстановленою особою здійснена спроба ініціювання транзакції на суму 50 000,00 грн (код авторизації 513014, МСС 7994) через термінал №95710068, розташований у місті Києві по вул. Предславинській, 28. При цьому позивач у зазначений час перебував в іншому населеному пункті, будь-яких операцій у місті Києві не здійснював та фізично не міг користуватися відповідним терміналом.
За заявою позивача розпочато кримінальне провадження №12022096010000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Досудове розслідування тривало з 17 січня 2022 року до 11 лютого 2025 року та завершилося постановленням ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/1819/25 про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284, п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Закриття кримінального провадження з указаних підстав не спростовує факту вчинення щодо позивача несанкціонованих платіжних операцій та не свідчить про їх здійснення самим позивачем.
Позивач не здійснював спірних транзакцій, не передавав третім особам банківську картку, ПІН-код, CVV-код, одноразові паролі чи будь-які інші ідентифікаційні дані, що могли б надати можливість стороннім особам ініціювати платіжні операції від його імені. Після виявлення несанкціонованого списання коштів він без зволікань повідомив про це банк, виконавши всі передбачені законом та договором обов`язки користувача платіжного засобу.
Таким чином, спірне списання коштів стало можливим не з вини позивача, а внаслідок втрати банком належного контролю за безпекою проведення платіжних операцій та забезпеченням схоронності коштів клієнта.
Відповідно до вимог законодавства користувач не несе відповідальності за виконання платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб використано без його фізичного пред`явлення та/або без належної електронної ідентифікації користувача, якщо банк не доведе, що дії чи бездіяльність самого користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжні операції.
Вважає, що оскільки відповідач не довів наявності вини позивача у розголошенні персоналізованих засобів безпеки чи вчиненні спірних операцій, а також не виконав обов`язку щодо негайного відновлення безпідставно списаних коштів після отримання повідомлення про несанкціоновану операцію, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Тому позивач просить стягнути із відповідача на свою користь 50000 грн, безпідставно списаних 17.01.2022 року з його карткового рахунку № НОМЕР_1 .
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду:
Заочним рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до АТ Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів за договором банківського рахунку. Суд стягнув з АТ Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані 17 січня 2022 року з банківського рахунку НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 50000 грн та на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:
АТ Комерційний банк «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу у якій з таким рішенням суду банк не погоджується. Вважає, що заочне рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2026 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.
Зокрема, суд першої інстанції безпідставно відхилив заяву банку про застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові. Спірні платіжні операції здійснені 17 січня 2022 року, тоді як позовну заяву подано до суду лише 03 липня 2025 року, тобто після спливу загального трирічного строку позовної давності, визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України. Тому, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо перебігу позовної давності в умовах воєнного стану, не надавши належної оцінки обставинам справи та доводам банку щодо початку перебігу позовної давності.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, поданим банком разом із заявою про перегляд заочного рішення від 26 березня 2026 року. Зокрема, банком подано витяг із програмного комплексу щодо входів та змін облікового запису в системі «Приват24» по клієнту ОСОБА_1 ; витяг із журналу матеріалів перевірки за зверненням клієнта (заявка № 15623614-NPS).
Згідно із зазначеним витягом, усі спірні операції від 17 січня 2022 року здійснені через систему «Приват24» із використанням фінансового номера телефону Позивача - НОМЕР_2 , який до моменту проведення операцій не змінювався. Доступ до облікового запису отримано без зміни логіна чи фінансового номера телефону. Зміна пароля до системи «Приват24» здійснювалася із використанням банківської картки позивача, що закінчується на 4634, шляхом правильного введення необхідних реквізитів картки та ПІН-коду. Крім того, платіжна операція на суму 50 000 грн на користь «MDPAY» підтверджена одноразовим паролем 3D Secure, який надіслано на фінансовий номер телефону позивача.
Зазначені обставини, на думку банку, свідчать про проходження належної автентифікації та авторизації спірної операції відповідно до вимог законодавства та внутрішніх процедур банку.
Апелянт вважає, що підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», позивач підтвердив свою згоду з їх положеннями та взяв на себе відповідні договірні зобов`язання.
Відповідно до пункту 1.1.5.13 Умов клієнт несе відповідальність за всі операції, здійснені із застосуванням належної авторизації, до моменту повідомлення Банку про блокування картки, рахунку чи фінансового номера телефону. Пунктом 1.1.5.14 передбачено, що клієнт відповідає за операції, здійснені через систему «Приват24» із використанням передбачених договором засобів ідентифікації та автентифікації. Положеннями пунктів 2.1.4.5.1 та 2.1.4.12.5 Умов передбачено обов`язок клієнта забезпечувати конфіденційність ПІН-коду, одноразових паролів, реквізитів картки та іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжні операції, а також відповідальність клієнта у випадку розголошення такої інформації чи втрати засобів доступу. Оскільки спірна операція підтверджена одноразовим паролем 3D Secure, який направлений на фінансовий номер телефону позивача, банк вважає, що виконав усі покладені на нього обов`язки щодо забезпечення автентифікації платіжної операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення Національного банку України № 705 користувач не несе відповідальності за несанкціоновані платіжні операції, якщо не буде доведено, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати, незаконного використання персоналізованих засобів доступу або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. На думку банку, встановлені у справі обставини щодо використання фінансового номера телефону позивача, правильного введення ПІН-коду та підтвердження операції одноразовим паролем 3D Secure свідчать про використання персоналізованих засобів автентифікації, що має бути належним чином оцінено судом.
Також вважає, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 564/678/15-ц, від 14.08.2019 у справі № 317/2745/16-ц, від 18.09.2019 у справі № 564/2153/16-ц, від 09.10.2019 у справі № 545/3918/16-ц та від 20.08.2020 у справі № 175/1335/16-ц, відповідно до яких факт здійснення операції із застосуванням належної автентифікації є обставиною, що підлягає оцінці судом при вирішенні питання про відповідальність банку.
З огляду на викладене, АТ Комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2026 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позиція інших учасників справи:
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» та вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Він не ініціював спірну платіжну операцію, не здійснював авторизацію переказу коштів, не вводив одноразовий пароль 3D Secure, не розголошував третім особам ПІН-код банківської картки, паролі доступу до системи «Приват24» чи будь-які інші персоніфіковані засоби автентифікації. Після виявлення несанкціонованого списання коштів він без зволікань повідомив про це Банк та звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою.
Незважаючи на те, що під час досудового розслідування особу зловмисників встановити не вдалося, сам факт несанкціонованого доступу до банківського рахунку позивача підтверджується матеріалами справи, у тому числі документами, наданими самим банком.
Вважає, що банк повинен довести, що користувач своїми умисними діями або грубою необережністю сприяв проведенню несанкціонованої платіжної операції. Факт використання персоніфікованих засобів автентифікації без будь-якого підтвердження не є безумовним доказом вини клієнта.
Крім того, доводи апеляційної скарги спростовуються електронними доказами, які подані самим Банком до суду першої інстанції разом із заявою про перегляд заочного рішення від 26.03.2026, а саме витягом із журналу матеріалів перевірки за зверненням ОСОБА_1 (заявка № 15623614-NPS), витягом із програмного комплексу щодо входів та зміни облікового запису в системі «Приват24». Із зазначених документів убачається, що після звернення позивача банк проводив службову перевірку щодо несанкціонованого доступу до його рахунку 17.01.2022 року. У ході цієї перевірки встановлено, що лише протягом одного дня до облікового запису позивача здійснено 24 входи, при цьому банком розглядалася версія можливого дублювання SIM-картки фінансового номера позивача. Крім того, за результатами перевірки банк повернув позивачу одну із неправомірно списаних того дня сум, що свідчить про визнання банком наявності ознак несанкціонованого втручання.
Протягом короткого проміжку часу входи до облікового запису позивача здійснювалися з різних географічних точок, розташованих у різних містах та навіть країнах, серед яких Івано-Франківськ, Київ, Харків, Оффенбах (Німеччина), Сімферополь, а також із внутрішньої мережі АТ КБ «ПриватБанк». Очевидним є факт, що фізичне перебування однієї особи одночасно в зазначених місцях є неможливим.
Крім того, використовувалися різні мобільні пристрої. Поряд із телефоном моделі X-treme PQ35, яким користувався позивач, журнали містять відомості про входи з iPhone 7 Plus та планшета iPad, яких позивач ніколи не мав і не використовував. Також встановлено істотні розбіжності між місцезнаходженням пристроїв, визначеним за IP-адресами, та фактичними GPS-координатами, які передавалися пристроями до серверів банку. У низці випадків така різниця становила сотні кілометрів. Наприклад, один і той самий пристрій за координатами перебував у місті Харкові, тоді як за IP-адресою визначався у місті Оффенбах (Німеччина) або в центрі міста Києва. Такі невідповідності підтверджують використання технологій підміни мережевої ідентифікації та свідчать про втручання сторонніх осіб у процес авторизації користувача.
Таким чином, позивач вважає, що надані банком матеріали, підтверджують факт стороннього втручання в обліковий запис позивача та спростовують доводи апеляційної скарги про належне здійснення спірної операції самим позивачем.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» та без змін заочне рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2026 року.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:
Представник особи, яка подала апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Кирдан А.В. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив цю скаргу задовольнити з підстав викладених у ній.
Позивач ОСОБА_1 та його представника адвоката Якубовський О.О., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити без змін.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Фактичні обставини справи:
Позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користується банківськими послугами на підставі договору SAMDNWFC0[телефон приховано] від 02.06.2014 року.
Згідно з випискою за картковим рахунком № НОМЕР_3 (рахунок НОМЕР_1 ), наданою АТ КБ «ПриватБанк» 17.01.2022 року о 13:33, за період з 17.01.2022 по 17.01.2022 залишок коштів на початок дня становив 96 599,89 грн, на кінець дня - 0,89 грн. Загальна сума витрат склала 143 098,00 грн, а надходжень - 46 499,00 грн (а.с.11, т.1).
Із зазначеної виписки вбачається, що 17.01.2022 року за карткою № НОМЕР_4 здійснені такі операції: передавторизація на користь TOV ROZETKA.U на суму 46 499,00 грн, після якої залишок коштів становив 50 100,89 грн; скасування цієї передавторизації на суму 46 499,00 грн, після чого залишок коштів відновився до 96 599,89 грн; операція «Розваги: MDPAY, KYIV» на суму 50 000,00 грн, після проведення якої залишок коштів склав 46 599,89 грн.
Крім того, за карткою № НОМЕР_3 цього ж дня проведена операція з видачі готівки у відділенні №2 Івано-Франківської філії АТ КБ «ПриватБанк» на суму 46 599,00 грн, після чого залишок на рахунку становив 0,89 грн.
Матеріалами справи також підтверджується, що ще до списання коштів банк самостійно зафіксував підозрілу активність за рахунком позивача.
Так, 17.01.2022 року о 11:21 на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 з адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано повідомлення під назвою «Перевищення інтернет-ліміту», у якому зазначалося, що здійснити оплату на суму 50 000,00 грн (MEDIAPAY) не вдалося через перевищення встановленого інтернет-ліміту (а.с.12, т.1).
Надалі, о 11:34 цього ж дня банк повідомив позивача про реєстрацію заяви №1817583 щодо спірної операції на суму 50 000,00 грн, зазначивши, що картку заблоковано без можливості розблокування, а звернення прийнято до розгляду відповідно до правил міжнародних платіжних систем (зворотня сторона а.с.13, т.1).
Крім цього, о 12:04 АТ КБ «ПриватБанк» направив позивачу повідомлення «Про блокування карти після сумнівних операцій», у якому прямо зазначив, що картки заблоковані у зв`язку зі спробами списання коштів третіми особами, а також повідомив про надходження до банку інформації щодо несанкціонованих спроб використання карток (а.с. 14, т.1).
У подальшому, о 13:02 позивач отримав електронне повідомлення «Гаряча лінія "Шахрайство"», у якому банк підтвердив звернення клієнта із повідомленням про шахрайські дії та рекомендував звернутися із відповідною заявою до органів Національної поліції (а.с.15, т.1).
На прохання позивача о 13:33 банк направив йому виписку за картковим рахунком, що підтверджується відповідним електронним листом (а.с.16, т.1).
17.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського районного управління поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, повідомивши про незаконне списання коштів із його банківської картки на суму 50 000,00 грн.
Відомості за цією заявою внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2022 року за №12022096010000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України (а.с.19, т.1).
Під час допиту в статусі потерпілого ОСОБА_1 пояснив, що ще 15.01.2022 року намагався скористатися банкоматом АТ КБ «ПриватБанк», однак банкомат без введення ним PIN-коду вилучив його платіжну картку. Після звернення на гарячу лінію банку оператор повідомив, що картку вилучено нібито через неправильне введення PIN-коду, хоча позивач такого коду не вводив.
17.01.2022 року позивач звернувся до відділення банку, де йому були оформлені нові банківські картки. Під час перебування у відділенні та очікування біля каси він отримав повідомлення про списання коштів, яке ним не ініціювалося. Одразу після цього він звернувся до працівників банку, які підтвердили факт проведення операції та оформили заяву щодо її оскарження. Згодом працівники банку також встановили відсутність фінансового номера телефону позивача у банківській системі (а.с. 22, т.1).
Під час досудового розслідування встановлено, що спірна транзакція на суму 50000,00 грн проведена 17.01.2022 року о 11:23:56 через платіжний сервіс MDPAY (МСС 7994), а кошти були списані з картки № НОМЕР_5 .
За результатами виконання доручення оперативними підрозділами кіберполіції встановлено, що транзакцію проведено із використанням платіжної платформи MDPAY, головний офіс якої знаходиться у місті Пало-Альто (США). При цьому встановити кінцевого отримувача коштів або особу, яка ініціювала спірний платіж, органу досудового розслідування не вдалося.
Також під час розслідування отримано відповідь ТОВ «Розетка.УА», згідно з якою замовлення, щодо якого здійснювалася передавторизація коштів на суму 46 499,00 грн, оформлене особою, яка представилася ОСОБА_1 , однак інших ідентифікаційних даних покупця товариство не має. Причини подальшого скасування операції передавторизації ТОВ «Розетка.УА» також не відомі.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.02.2025 року кримінальне провадження закрито на підставі п.3-1 ч.1 ст.284 та п.1-1 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Водночас закриття кримінального провадження не спростовує факту здійснення несанкціонованої операції та не свідчить про її правомірність, оскільки причиною закриття стало виключно невстановлення винної особи (а.с.24-26, т.1).
Листом від 21.01.2022 року №20.1.0.0.0/7-220120/19499 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив позивача, що під час проведення спірної операції коректно введені реквізити картки, строк її дії та CVV2-код, а сама транзакція підтверджена технологією 3D Secure шляхом введення одноразового коду, надісланого на фінансовий номер телефону позивача. Посилаючись на статтю 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та положення Умов і правил надання банківських послуг, банк дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення списаних коштів і відмовив у задоволенні вимог позивача (а.с.18, т.1).
Застосовані норми права:
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні поговорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання не зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У частині 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч.1 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною третьою ст.1092 ЦК України визначено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
Законом України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 №1591-IX (надалі-Закон №1591-IX) визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Згідно з п.56 ч.1 статті 1 вказаного Закону платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п.57 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX).
Відповідно до ч.6 ст.64 Закону №1591-IX порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.
Згідно ст.8 Закону №1591-IX надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання: 1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача; 2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника; 3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.
Частиною 11 вказаної статті передбачено що платник, з рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку.
Відповідно до ч.ч.19,20 ст.38 Закону №1591-IX емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого частиною шістнадцятою цієї статті); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) не надавати користувачу електронні платіжні засоби без відповідного запиту користувача, крім випадку надання користувачу електронного платіжного засобу на заміну раніше виданого електронного платіжного засобу; 4) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату електронного платіжного засобу, або втрату індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання електронного платіжного засобу після отримання такого повідомлення; 5) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про необхідність розблокування або заміни (перевипуску) електронного платіжного засобу; 6) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. У разі невиконання емітентом обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від виконання таких операцій несе емітент. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі про надання платіжних послуг; 7) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку України, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Під час реєстрації повідомлення користувача про втрату електронного платіжного засобу емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації. Втратою індивідуальної облікової інформації є неможливість здійснення платником використання індивідуальної облікової інформації, неправомірне заволодіння та/або використання чи загроза заволодіння та/або використання іншими особами індивідуальної облікової інформації або її компонентів.
Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Згідно ч.21 ст.38 Закону №1591-IX емітент має право: 1) заблокувати електронний платіжний засіб користувача після надходження повідомлення про втрату чи загрозу втрати електронного платіжного засобу або в інших випадках відповідно до умов договору та/або законодавства; 2) розблокувати електронний платіжний засіб, якщо втрата електронного платіжного засобу користувачем не підтвердилася або в інших випадках відповідно до умов договору та/або законодавства; 3) зупинити або припинити право користувача на використання електронного платіжного засобу у разі порушення користувачем умов його використання, визначених договором та/або законодавством. Зупинення або припинення права користувача на використання електронного платіжного засобу не припиняє зобов`язань користувача і емітента, що виникли до зупинення або припинення зазначеного права.
Відповідно до ст.68 Закону №1591-IX електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів.
Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації.
Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.
Надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунку зобов`язані застосовувати вимоги частин третьої і п`ятої цієї статті у разі надходження запиту з ініціювання платіжної операції від надавача послуг з ініціювання платіжної операції або запиту від надавача послуг з надання інформації за рахунками.
Згідно ст.86 Закону №1591-IX надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 0511.2014 №705 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №705) користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Згідно пункту 5 розділу VI Положення №705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Відповідно до пункту 6 розділу VI Положення №705 користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Згідно пункту 7 розділу VI Положення №705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок (пункт 8 розділу VI Положення №705).
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення №705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 11 розділу VI Положення №705).
Пунктом 12 розділу VI Положення №705 визначено, що банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».
Отже, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Висновки суду апеляційної інстанції:
Банком не подано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що позивач здійснював спірні транзакції, передавав третім особам банківську картку, ПІН-код, CVV-код, одноразові паролі чи будь-які інші ідентифікаційні дані, що могли б надати можливість стороннім особам ініціювати платіжні операції від його імені. Після виявлення несанкціонованого списання коштів він без зволікань повідомив про це банк, виконавши всі передбачені законом та договором обов`язки користувача платіжного засобу.
Отже, списання коштів стало можливим не з вини позивача, а внаслідок втрати банком належного контролю за безпекою проведення платіжних операцій та забезпеченням схоронності коштів клієнта.
На користувача платіжного засобу не може бути покладена відповідальність за виконання платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб використано без його фізичного пред`явлення та/або без належної електронної ідентифікації користувача. Тягар доведення таких обставин покладений на банк, тобто банк має довести, що дії чи бездіяльність самого користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжні операції.
Отже, оскільки відповідач не довів наявності вини позивача у розголошенні персоналізованих засобів безпеки чи вчиненні спірних операцій, а також не виконав обов`язку щодо негайного відновлення безпідставно списаних коштів після отримання повідомлення про несанкціоновану операцію, суд вірно задовольнив позов.
Події списання коштів з рахунку позивача мали місце 15-17.01.2022 року.
Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України введено карантин. У подальшому, термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30 червня 2023 року.
Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022
«Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Цей пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо зупинення строків позовної давності на час воєнного стану виключений Законом України від 14.05.2025 року «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025р.
Отже, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Позов поданий 25 липня 2025 року, тому доводи апеляційної скарги щодо застосування строку позовної давності у цих правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки позивач їх не пропустив.
Оскільки, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на нові обставини чи докази, які б спростовували встановлені судом факти або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення .
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Кирдан Андрій Васильович, залишити без задоволення, а заочне рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.О. Максюта
Судді: І.В. Бойчук
В.М. Барков
Повний текст постанови складено 04 вересня 2026 року.