Справа № 750/7541/25
Провадження № 2/750/127/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача Дубовик Н.М., ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3
законного представника третьої особи ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
в с т а н о в и в :
03 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , в якому просить встановити факт її проживання з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 17 лютого 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обгрунтовано позов, зокрема, тим, що позивач та ОСОБА_8 з 07 листопада 2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та ОСОБА_8 народився син - ОСОБА_7 . У 2018 році у зв`язку з перспективою отримання позивачем, як військовослужбовцем, безоплатного житла, подружжям прийнято рішення розірвати шлюб. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2018 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 розірвано. Однак, фактичні шлюбні відносини подружжя не припинило, відносини між ними не змінилися. ОСОБА_1 та ОСОБА_8 продовжили проживати разом однією сім?єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Вони виховували спільну дитину, піклувалися про сина, спільно займалися побутом, вирішували питання життєзабезпечення сім?ї, витрачаючи кошти на спільні цілі, проводили дозвілля, святкували дні народження та інші події. Позивач виконувала обов?язки дружини, а ОСОБА_8 - чоловіка та батька. ОСОБА_8 турбувався про позивача, забезпечував її та дитину матеріально. Вони були пов?язані спільним побутом, одним місцем проживання, спільним бюджетом, відповідально ставилися до виховання та навчання сина, в однаковій мірі цікавилися проблемами своєї дитини, весь вільний час проводили в сім?ї з дитиною. ОСОБА_1 та ОСОБА_8 разом працювали задля сім?ї, робили ремонти, купували меблі, побутову техніку та покращували благоустрій спільного проживання. ОСОБА_8 проходив військову службу за контрактом, однак загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть ОСОБА_8 пов?язана із захистом Батьківщини, а причиною стала політравма із залученням декількох ділянок тіла, отримана внаслідок військових дій, а саме ракетного удару збройних сил російської федерації по місту Чернігову. Встановлення факту спільного проживання однією сім?єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу дасть можливість позивачу реалізувати соціально-економічні права, зокрема пов?язані із отриманням соціальних виплат, пенсій, пільг, субсидій, грошової компенсації (допомоги), а також надання статусу члена сім?ї загиблого захисника. Втім, відповідач, яка є матір`ю ОСОБА_8 , заперечує факт спільного проживання позивача з її сином однією сім?єю, у зв`язку з чим наявний спір про право, а тому позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
В установлений судом строк відповідач подала відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві відповідач зазначила, що після розірвання шлюбу її син не проживав з позивачем однією сім?єю, як чоловік і дружина. Так, син відповідача та позивач проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , після реєстрації шлюбу з 07 листопада 2013 року до грудня 2017 року. На час подачі позовної заяви про розірвання шлюбу - 06 грудня 2017 року позивач уже не проживала з ОСОБА_8 . Судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2017 року з ОСОБА_8 на користь позивача стягнуто аліменти на неповнолітнього сина. Залишення позивачем місця проживання чоловіка, звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, а також подача до суду заяви про виправлення описки в рішенні, не притаманні подружжю, яке веде спільне господарство і має спільний сімейний бюджет. Відповідач постійно приходила до сина і бачила, що подружні відносини між її сином та позивачем не складаються і такі відносини не притаманні подружжю. Син просив попрати його речі, спав окремо від позивача в іншій кімнаті, продукти харчування купували вони окремо. У цей період вони не жили як чоловік та жінка, не вели спільного господарства, не мали спільного сімейного бюджету та взаємних прав і обов?язків, притаманних подружжю. Позивач також 19.12.2022 придбала квартиру та стала одноосібним її власником. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу за відсутності інших доказів наявності обставин, які мають бути підтверджені певними засобами доказування. Натомість, у даній справі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що сторони мали спільний сімейний бюджет, вели спільне господарство, проводили спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім?ї, мали взаємні права та обов?язки та те, що між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, позивачем не надано. Придбання позивачем нерухомого майна та реєстрація його за позивачем свідчить про той факт, що між нею та ОСОБА_8 не склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а вказане нерухоме майно було придбане не в інтересах сім?ї. Сам по собі факт перебування позивача із загиблим у близьких стосунках не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім?єю. Позивач також не надала жодних доказів на підтвердження взаємного утримання житла.
Позивач подала відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначила, що після розірвання шлюбу позивач та ОСОБА_8 фактично продовжили проживати як сім`я, підтримували особисті, побутові та матеріальні відносини, притаманні подружжю, виховували сина, разом проживали, спільно користувалися житловим приміщенням, купували побутову техніку, робили ремонт, вели спільне господарство, що підтверджується наданими доказами. Доводи відповідача ґрунтуються на суб`єктивному неприйнятті позивача як співмешканки свого сина.
Відповідач заперечення не подала.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третіх осіб: ОСОБА_6 , законним представником якого є ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 , і враховуючи що його законним представником є позивач, залучено до участі у справі для представництва його інтересів Управління (службу) у справах дітей.
Законний представник ОСОБА_6 - ОСОБА_4 подала пояснення, в яких вказала, що не заперечує проти задоволення позову. ОСОБА_8 був її колишнім чоловіком, шлюб з яким розірвано ще у 2011 році. Відповідач має складний характер, постійно втручалася в їх з ОСОБА_9 сімейні стосунки, що стало, серед іншого причиною розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 стосунки з ОСОБА_8 не підтримувала, а тому їй невідомі фактичні обставини сімейного життя позивача з ОСОБА_8 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в справі і призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Зазначила, що познайомилася з ОСОБА_8 у 2010 році під час проходження військової служби, в 2011 році у них були близькі стосунки, у 2012 році - вони стали проживати разом, у 2013 році - зареєстрували шлюб, а в 2014 році у них народився син ОСОБА_10 . По 2017 рік проживали у свекрухи - відповідача у справі і в цей період будували будинок по АДРЕСА_2 . Позивач хотіла переїхати на орендовану квартиру, але відповідач заперечувала, однак у 2017 році позивач вмовила ОСОБА_8 переїхати на орендовану квартиру, де вони проживали до 2020 року. У 2020 році добудували будинок та почали жити в ньому. У будинку не було нічого, вони з ОСОБА_8 все туди купували та разом облаштовували. Позивач з дітьми стояла на квартирній черзі, а тому за порадою інших було прийнято рішення розірвати шлюб та отримати житло. Також, ОСОБА_8 попросив позивача подати на аліменти для того, щоб зменшити розмір аліментів на іншу дитину. У 2018 році позивач та ОСОБА_8 розірвали шлюб, але прямо з суду пішли до кафе. Після розірвання шлюбу вони все одно продовжували святкувати річницю весілля і все було як і раніше. Нічого після розірвання шлюбу у відносинах з ОСОБА_8 не змінилося, вони вели спільне господарство, проживали разом, мали спільний бюджет, вирішували всі питання спільно. До їх будинку приходили часто гості, вони смажили шашлики, новий рік також святкували разом. Багато друзів та знайомих не знали, що вони розлучилися. У 2022 році, коли з`явилася програма Є-оселя, позивач купила квартиру в кредит, оскільки зрозуміла, що довго ще чекати на отримання квартири від держави. Позивач з ОСОБА_8 разом їздили на відпочинки, а в 2024 році планували поїхати у Болгарію. Також, планували знову одружитися. Похованням ОСОБА_8 займалася також позивач. Через три місяці після смерті ОСОБА_8 відповідач почала запитувати у позивача, чи буде вона подавати до суду і запевняла, що не буде заперечувати проти позову, однак коли позивач отримала відзив, була шокована.
Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що відповідач позов не визнає з підстав, вказаних у відзиві, та просив відмовити позивачу в задоволенні позову.
Законний представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_4 у судовому засіданні при вирішенні спору поклалася на розсуд суду. Зазначила, що їй невідомо як жили позивач та її колишній чоловік - ОСОБА_8 (добре чи погано), але вона знає, що вони проживали разом зі слів спільних знайомих. Відповідач має складний характер, хоче, щоб все було так, як вона сказала, та добре знає, що позивач проживала разом із її сином однією сім`єю. Розлучилися ОСОБА_4 із ОСОБА_8 через відповідача. На зменшення аліментів ОСОБА_8 подавав також через відповідача. З дитиною - ОСОБА_11 відповідач і ОСОБА_8 не спілкувалися зовсім.
Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради подала клопотання, в якому просить справу розглянути за її відсутності, рішення прийняти з урахуванням інтересів дитини.
Заслухавши доводи позивача, представників сторін, законного представника третьої особи, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с. 19). ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батьками якого записані: ОСОБА_8 та ОСОБА_13 (а.с. 219).
07 листопада 2013 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з позивачем.
У вказаному шлюбі народився ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14).
26 березня 2015 року ОСОБА_8 видано посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 (а.с. 20).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зареєстрований 07.11.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції в Чернігівській області, актовий запис № 2126 - розірвано (а.с. 15-16).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2019 року виправлено описку в рішенні Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.01.2018, зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 - НОМЕР_3 (а.с. 17-18).
Судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2018 року з урахуванням ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 грудня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 133 на звороті).
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 12.09.2024 ОСОБА_1 не отримувала аліменти з грошового забезпечення ОСОБА_8 , який проходив службу у військовій частині у період з 09.11.2017 до 17.04.2024 (а.с. 190).
Відповідно до копії листа № 565/2068 від 22 листопада 2022 року, наданого квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів ОСОБА_1 , станом на 21 листопада 2022 року під час проходження служби у м. Чернігові у військовій частині НОМЕР_4 ОСОБА_1 перебувала на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов з 20.11.2015, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 04.05.2017 (а.с. 28).
19 грудня 2022 року за ОСОБА_1 на підставі договору-купівлі-продажу було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Вказана квартира перебуває в іпотеці (а.с. 134).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с. 22), у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно.
19 квітня 2024 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про поховання ОСОБА_8 (а.с. 27).
Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 976 від 31.05.2024, виданої Військовою частиною НОМЕР_4 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Миронівка Київської області (а.с. 21).
З витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 07 вересня 2024 року № 6594 слідує, що травма штаб-сержанта ОСОБА_8 : «ушкодження внаслідок військових дій, не уточнені. Політравма із залученням декількох ділянок тіла», яка стала причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 15.07.2024 № 200, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане 19.04.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та лікарським свідоцтвом про смерть від 17.04.2024 № 427, військово-обліковою документацією -травма, яка призвела до смерті та причина смерті, - так, пов`язані із захистом батьківщини (а.с. 26).
З копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2024 року, виданих приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В., слідує, що спадкоємцями ОСОБА_8 є: його мати - ОСОБА_5 та його сини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 137, 137 на звороті).
Матеріали справи містять фото позивача та ОСОБА_8 , а також їх сина у різний проміжок часу (а.с. 30-49), переписку в соціальних мережах (а.с. 62-117), перерахування позивачем на рахунок ОСОБА_8 грошових коштів у 2018, 2019, 2020, 2021, 2023 роках(а.с. 51, 53-60).
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні, зокрема, показала, що познайомилася з родиною ОСОБА_15 у 2020 році, вони дружили, приходили один до одного в гості. Будинок, в якому проживає свідок, знаходиться поряд з будинком, в якому проживали позивач та ОСОБА_9 . Свідок бачила, як позивач та ОСОБА_8 спільно вирішували питання щодо купівлі в будинок плитки, меблів, тюлі тощо. Також, спільно вирішували питання щодо дитини. Свідок також бачила, як позивач із ОСОБА_8 святкували спільно дні народження, новий рік. Коли свідок дізналася про розірвання між ними шлюбу, то дуже здивувалася. У позивача та ОСОБА_8 все було по сімейному, весь час вони були разом, у них була дуже дружня родина. Разом вони також приходили і до свідка в гості. По суботам вони любили ходити по магазинам, кафе. Свідок їх бачила разом на ринку, коли вони купували продукти та обговорювали, яку тюль брати. Город садили вони разом, свідок домовлялася про трактор. Плани були в них і альтанку зробити, і сад посадити. Деякий час вони жили у відповідача, потім зняли квартиру. У гостях у них свідок була дуже часто. ОСОБА_9 заходив часто до чоловіка свідка у гості. Одного разу свідок до них прийшла, а вони кажуть, що купили телевізор, газову плиту, кухню. Свідок знає, що у них була мрія купити машину. Позивач казала свідку, що купила квартиру у кредит, коли була така можливість.
Свідок ОСОБА_17 суду, зокрема, показав, що є сусідом позивача та другом. Сім`ю ОСОБА_15 знає з 2020 року. Дружив з ОСОБА_18 та ОСОБА_9 . Вони часто приходили один до одного в гості. Позивач та ОСОБА_9 жили разом - це точно, нормально, дружно, як чоловік та дружина. З ОСОБА_19 свідок зустрічався один раз на тиждень точно. Також, позивач з ОСОБА_9 робили ремонт в будинку, підлогу, купували техніку.
Свідок ОСОБА_7 , який є сином позивача та померлого ОСОБА_8 , суду, зокрема, показав, що мама з татом завжди приходили додому з подарунками та солоденьким. Вони завжди ходили разом. На вихідних разом прибиралися, дивилися фільми. Батьки допомагали робити уроки. Кожне 8 березня ходили для сестри та матері по квіти. Якось, на мамин день народження тато відправив за великим букетом квітів. Тато завжди спав разом із мамою. Вони разом ходили за продуктами та проводили час, окремо не проживали. Тато і мама любили один одного і їх з сестрою.
Свідок ОСОБА_20 суду, зокрема, показав, що є кумом та знав ОСОБА_9 з 2003 року. З того часу і до його загибелі вони добре спілкувалися. Він знав про ОСОБА_9 все: хто був у нього до ОСОБА_21 , з ким він зустрічався, де відпочивав. ОСОБА_9 з ОСОБА_18 проживали спільно, відпочивали спільно. У 2017 році переїхали на орендовану квартиру, паралельно добудовували будинок, пізніше переїхали в цей будинок. Свідок допомагав їм. ОСОБА_9 та ОСОБА_22 все робили спільно: святкували дні народження, приходили до них у гості. Про те, що шлюб між ними розірвано, свідок дізнався пізніше під час розмови, у ході якої повідомили йому, що це так потрібно було для чогось. Однак, це ніяк не вплинуло на їхнє життя та сімейні відносини. ОСОБА_9 та ОСОБА_22 - це дружина та чоловік, які вели спільний побут і виховували дітей, вони не були співмешканцями, у них була повноцінна сім`я. ОСОБА_9 зранку йшов на свою роботу, ОСОБА_22 - на свою, проживали разом. ОСОБА_22 виконувала жіночі обов`язки, ОСОБА_9 - чоловічі. Весь час ОСОБА_9 та ОСОБА_22 проживали разом, окрім того, коли були у відрядженнях. ОСОБА_9 їздив також допомагати матері позивача. Доводити їх спільне проживання - це як доводити, що ОСОБА_10 є сином ОСОБА_9 . Свідку відомо, що позивач купила квартиру дітям.
Свідок ОСОБА_23 суду, зокрема, показала, що з 2017 року вона почала спілкуватися з ОСОБА_9 та ОСОБА_18 , коли вони переїхали проживати на вулицю ОСОБА_24 . Свідок разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_18 ходили на ринок, виходили на каву та ходили в гості один до одного на свята. Свідок разом із своїм чоловіком, ОСОБА_9 та ОСОБА_18 їздили до матері позивача копати картоплю. ОСОБА_9 та ОСОБА_22 були сімейною парою, як чоловік та дружина. Вони завжди щось робили, то паркан, то кухню ставили, то плитку клали. Показували свідку фото, що хочуть купити. Коштів вистачало не завжди, відкладали. Про розірвання шлюбу свідок нічого не знала, дізналася лише після того як загинув ОСОБА_9 . ОСОБА_1 в іпотеку придбала квартиру.
Свідок ОСОБА_25 , яка проходила службу разом із ОСОБА_9 , суду, зокрема, показала, що ОСОБА_9 та ОСОБА_22 проживали разом, свідок ходила до них у гості, коли вони проживали на Бобровиці та по АДРЕСА_2 . Також, їздили разом з ними та кумами у баню. ОСОБА_22 хизувалася ремонтом, що зробили, розповідала про те, що посадили біля будинку. Через доріжку в дворі у ОСОБА_21 та ОСОБА_9 виникали розбіжності. ОСОБА_9 мріяв купити автомобіль та повезти всіх на Голубі озера. Ці всі обставини були з 2015 року. У 2017 році ОСОБА_22 народила сина, тому не спілкувалися. Знову почали спілкуватися у 2019 році, бачилися по можливості. ОСОБА_26 та ОСОБА_9 всі сприймали як сім`ю. Про те, що вони були розлучені дізналася свідок не одразу. З їх оточення ніхто навіть і не підозрював про це.
Свідок ОСОБА_27 суду, зокрема, показала, що є тіткою позивача. ОСОБА_9 знає з 2011 року. ОСОБА_22 з ним познайомилася на роботі. Десь у 2012 році ОСОБА_22 та ОСОБА_9 стали проживали на Бобровиці. Вони приходили до свідка, а вона ходила до них. Потім ОСОБА_22 з ОСОБА_9 переїхали на орендовану квартиру. Також, вони разом будували будинок, ходили до магазину «Епіцентр» вибирати ванну, унітаз тощо. ОСОБА_22 та ОСОБА_9 звали свідка на чай і до неї з роботи на чай теж заходили. ОСОБА_9 називав ОСОБА_26 - «зайка», «сонечко». ОСОБА_22 та ОСОБА_9 їздили до батьків ОСОБА_21 , з тещею також любили їздити по гриби. Весь час ОСОБА_22 та ОСОБА_9 жили як сім`я. ОСОБА_22 ніколи не жалілася свідку на ОСОБА_9 . ОСОБА_22 називала ОСОБА_9 «киця». ОСОБА_22 та ОСОБА_9 завжди були удвох, разом ходили у магазин, з роботи, на базар. Шлюб вони розірвали, бо треба було по роботі. Після розірвання шлюбу ОСОБА_22 та ОСОБА_9 проживали в збудованому будинку як сім`я. Кошти були спільні. В будинок все купували разом, свідок також з ними їздила. Дні народження, новий рік святкували разом, свідок також з ними святкувала, часто смажили шашлики. ОСОБА_1 та ОСОБА_9 знову хотіли зареєструвати шлюб, але ОСОБА_9 загинув. ОСОБА_22 та ОСОБА_9 переїхали з Бобровиці через матір ОСОБА_9 . Одного разу ОСОБА_9 жалівся свідку, що не знає, що робити, є сім`я, і є мати. У матері ОСОБА_9 була материнська ревність до ОСОБА_21 . ОСОБА_1 купила квартиру в іпотеку на 20 років для дочки. У ОСОБА_9 до цього було нормальне відношення.
У судовому засіданні позивач вказала, що встановлення вказаного факту необхідно їй для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_8 .
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статтті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.
Згідно із частиною першою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За змістом норм процесуального права з урахуванням принципів диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача/відповідачів у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити зі складу тих осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому. Суд з власної ініціативи позбавлений права залучати до участі у справі належного відповідача.
Позивачем відповідно до статті 51 ЦПК України до закінчення підготовчого провадження не було заявлено клопотання про залучення співвідповідача/співвідповідачів.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що у разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та має вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року в справі № 554/10058/17.
З огляду на вказані норми чинного законодавства, беручи до уваги те, що встановлення даного факту необхідно позивачу для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_8 , враховуючи, що до участі в справі в якості співвідповідачів не було залучено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які, як сини померлого, вже отримують одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, та на права і інтереси яких безпосередньо впливає рішення в даній справі, а тому наявні підстави для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.
Так, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідачу правничу допомогу надавав адвокат Черненок Геннадій Іванович на підставі договору № б/н щодо надання правничої допомоги від 24 червня 2025 року (а.с. 138).
Квитанцією № 0009232 від 25 червня 2025 року підтверджується сплата відповідачем адвокату Черненку Геннадію Івановичу 15000 грн. за надання правничої допомоги згідно договору від 24 червня 2025 року (а.с. 140).
Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторонни або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторонни під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи положення законодавства, керуючись одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом відповідачу послуг та перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, виходячи з критерію розумності та співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 10000 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 10000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Третя особа - ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа - ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради; місцезнаходження: вул. І. Мазепи, 19, м. Чернігів; ідентифікаційний код - 43649710.
Повний текст рішення складено 07.09.2026.
Суддя