Номер провадження: 22-ц/813/6038/26
Справа № 496/4733/25
Головуючий у першій інстанції Буран В. М.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Борщенко Владлена Валеріївна, на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Бурана В.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та судових витрат,
встановив:
30.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 12.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №101674486, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 8 500,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Пунктом 7.1 цього договору визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит.
19.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір про відступлення права вимоги № 75-МЛ/Т, згідно з яким позивач набув право вимоги до боржників, зокрема й до ОСОБА_3 за кредитним договором від 09.07.2021 року №101674486.
Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує умови договору, у останньї виникла заборгованість у розмірі 25 755,00 грн., з яких: прострочення заборгованості за сумою кредиту - 8500,00 грн., заборгованість за процентами - 17 255,00 грн., позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.2026 року позов ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»були задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»заборгованість за кредитним договором № 101674486 від 12.05.2021 року у загальному розмірі 25755,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 3 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено (а.с.29-33).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Борщенко В.В. ставить питання про скасування рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.37-51).
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.72-79).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв`язку з перерубуванням суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. у відпустках та враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, датою ухвалення цього судового рішення є 07.09.2026 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.04.2026 року (а.с.67-68), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України ( а.с.69-70).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом, у тому числі відсотки за користування кредитними коштами у заявленому позивачем розмірі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір та відповідач не в повному обсязі виконала його умови, внаслідок чого виникла заборгованість (а.с.29-33).
Однак, колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині розміру стягнення відсотків, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.
Згідно з ч. 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2021 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 101674486, внаслідок чого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 8 500,00 грн. зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами строком 15 календарних днів, тобто до 27.05.2021 року.
Договір між сторонами було укладено в електронній формі.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) на законодавчому рівні було встановлено порядок укладення договорів в мережі Інтернет, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (ч. 3 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розмішені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст. 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону).
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В своїй постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовій формі.
За встановленими у цій справі обставинами договір між сторонами було укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) надіслало позичальнику за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який остання і використала для підтвердження підписання кредитного договору.
12.05.2021 року грошові кошти у розмірі 8 500,00 грн. були зараховані на рахунок позичальника,що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 27581627 від 12.05.2021 року.
Отже, посилання в апеляційній скарзі апелянта на те, що ОСОБА_1 не укладала із ТОВ «Мілоан» (первісним кредитором) договору, не знайшли свого підтвердження.
Крім того, станом на даний час заборгованість за кредитом позичальником не сплачена.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не є належним позивачем у справі, оскільки не підтвердив переходу до останнього права вимоги до відповідача за вказаним кредитом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору № 101674486 від 12.05.2021 року позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
29.05.2023 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т від 19.08.2021 року.
Відповідно до п.п.1.1. договору факторингу, на умовах, встановлених цим договором кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрах боржників.
З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 75- МЛ/Т від 19.08.2021 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло право вимоги, у тому числі, за кредитним договором №101674486 від 12.05.2021 року.
Отже, у відповідності до ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за зазначеним кредитним договором.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними.
Заявник апеляційної скарги також посилається на те, що позивачем не було надано доказів щодо підтвердження отримання ОСОБА_1 вимоги про повернення кредиту.
Відповідно до матеріалів справи на адресу ОСОБА_1 позивачем була відправлена претензія разом із позовної заявою щодо погашення заборгованості за кредитом.
Претензія була направлена рекомендованим листом за місцем реєстрації позичальника (а.с.6зворот, 10).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Однак, колегія суддів не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром процентів за користування кредитними коштами, виходячи із наступних підстав.
Згідно розрахунку, заборгованість відповідача за кредитом у загальному розмірі складає 25 755,00 грн., з яких: прострочення заборгованості за сумою кредиту (тілом) - 8 500,00 грн., заборгованість за процентами - 17 255,00 грн., за комісією - 0 грн.
Отже заборгованість за процентами більш ніж у два рази перевищує заборгованість за основним боргом.
Колегія суддів зазначає, згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.
Аналогічний висновок міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.02.2025 року, у справі № 679/1103/23.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, апеляційний суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір процентів за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 8 500,00 грн.
Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.2026 року - зміні, з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 17 000,00 грн., з яких: 8 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 500,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на 66%, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 598,78 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 1 980,00 грн.
Крім того, зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на 34%, з ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 544,28 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 - 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Борщенко Владлена Валеріївна, задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року змінити, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» кредитної заборгованості та судових витрат у справі, у зв`язку з чим ухвалити у справі постанову, якою:
стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 35234236, заборгованість за кредитним договором №101674486 від 12.05.2021 року у розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з яких: 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) - заборгованість за тілом кредиту, 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) - заборгованість за відсотками;
стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 35234236, судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 598,78 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім гривень 78 копійок), а також витрати на правничу допомогу у розмірі 1 980,00 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок).
В іншій частині рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 35234236, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 544,28 (одна тисяча п`ятсот сорок чотири гривні 28 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М.Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький