УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №288/2171/25 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Коломієць О.С., Шевчук А.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №288/2171/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Зайченко Є.О. в селищі Попільня Житомирської області,
в с т а н о в и в :
У грудні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №1196585 від 03.05.2021 в розмірі 17 201,82 грн. Також просило стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 03 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1196585. Вказує, що договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Зазначає, що згідно з п.1 договору позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. Вказує, що загальний розмір наданої позики складає 5050 грн., процентна ставка - 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою. Зазначає, що 27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором №1196585 від 03.05.2021. В подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення №10-01/2023, згідно якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за договором позики №1196585 від 03.05.2021.
Стверджує, що відповідач належним чином договірні зобов`язання за договором не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 17 201,82 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 5050 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 059,40 грн., інфляційні збитки - 80,80 грн та нараховані 3% річних - 11,62 грн. Враховуючи вищевикладене просило позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики №1196585 від 03 травня 2021 року в розмірі 17 201,82 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5050 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 059,40 грн.; інфляційні збитки - 80,80 грн.; нараховані 3% річних - 11,62 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що вона не отримувала жодного повідомлення від ТОВ «Коллект Центр» про настання терміну повернення кредиту або про зміну кредитора. Зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів виконання вимог статей 512-516 ЦК України, зокрема: не надано договору факторингу у повному обсязі; не доведено, що повідомлення боржника було здійснене належним чином; не підтверджено правонаступництво документально. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що кредит було надано на споживчі потреби, тому до відносин застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів». У договорі кредиту передбачено несправедливі умови, зокрема: значний розмір відсоткової ставки, короткий строк кредиту, що ставить споживача у вкрай невигідне становище. Ці умови мали бути визнані такими, що порушують баланс інтересів сторін.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, що підтверджує отримання позики, користування нею, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже, не є належними доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Стверджує, що відсотки нараховані після спливу строку договору. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
14 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що єдиним наслідком неповідомлення боржника про заміну кредитора є ризик для кредитора у вигляді можливості виконання боржником свого обов`язку на користь попереднього кредитора. І це більше стосується добровільного виконання зобов`язання, а не стягнення з боржника сум в примусовому порядку. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання боржником зобов`язань як на користь первісного кредитору, так і на користь позивача. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісного кредитора до позивача прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з відповідачем. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Зазначає, що продовження строку кредитування та автопролонгація договору передбачені розділом 7 Правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач продовжував строк кредитування шляхом оплати на відповідних умовах, а в подальшому - строк кредитування було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування згідно з п.7.12 Правил, матеріали справи не містять. Зазначає, що заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 03 травня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1196585, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) CgUle4De2i, згідно з умовами якого позикодавець надав у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1 договору).
Сума позики складає 5050 грн.; строк позики (строк договору) 30 днів; процентна ставка 1,99%; дата надання позики 03.05.2021; дата повернення позики 02.06.2021; знижена процентна ставка/день 1,99%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 726,35%; орієнтовна загальна вартість позики 8064,85 грн (п.2 договору позики). Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п.3 договору).
На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано довідку ТОВ «Фінекспрес» №КД-000082448/ТНПП від 10.11.2025, відповідно до якої 03.05.2021 на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 перераховано 5050 грн.
27 січня 2022 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за договором позики №1196585 від 03.05.2021.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 та актів приймання-передавання реєстру боржників від 27.01.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №1196585 від 03.05.2021 в розмірі 17 109,40 грн., з яких: 5050 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 12 059,40 грн сума заборгованості за відсотками.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за договором позики №1196585 від 03.05.2021.
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення №10-01/2023 від 10.01.2023 та актів прийому-передачі реєстру боржників від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №1196585 від 03.05.2021 в розмірі 17 201,82 грн., з яких: 5050 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 059,40 грн сума заборгованості за відсотками, 92,42 грн відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 17 201,82 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 5050 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 059,40 грн., інфляційні збитки - 80,80 грн та нараховані 3% річних - 11,62 грн.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Оскільки, відповідач скористалася своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, тому суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що 03 травня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1196585, за умовами якого: сума позики складає 5050 грн.; строк позики (строк договору) 30 днів; процентна ставка 1,99%; дата надання позики 03.05.2021; дата повернення позики 02.06.2021; знижена процентна ставка/день 1,99%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 726,35%; орієнтовна загальна вартість позики 8064,85 грн.
Вказаний договір позики №1196585 від 03.05.2021 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором CgUle4De2i.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» надало суду копію зазначеного вище договору позики №1196585 від 03.05.2021.
На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано довідку ТОВ «Фінекспрес» №КД-000082448/ТНПП від 10.11.2025, відповідно до якої 03.05.2021 на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 перераховано 5050 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що первісний кредитор ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (ч. 4 для платника, ч. 5 для отримувача, а також ч. 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.
Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.
Надана довідка ТОВ «Фінекспрес» №КД-000082448/ТНПП від 10.11.2025 містить інформацію про перерахування коштів на банківську картку НОМЕР_1 , що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 5050 грн.
Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, вказана довідка є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування 5050 грн на банківський рахунок НОМЕР_1 .
Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на виконання умов договору сплачено: 02.06.2021 - 1281,32 грн., що зараховані на оплату відсотків; 17.06.2021 - 2411,88 грн., що зараховані на оплату відсотків; 17.07.2021 - 2411,88 грн., що також зараховані на оплату відсотків та 15.08.2021 - 2411,88 грн., що зараховані на оплату відсотків.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 зробив висновок про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору сплачено частину боргу, колегія суддів приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики №1196585 від 03.05.2021. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Коллект Центр» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 17 201,82 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 5050 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 059,40 грн., інфляційні збитки - 80,80 грн та нараховані 3% річних - 11,62 грн.
Разом з тим, колегією суддів встановлено наступне.
Згідно умов договору сума позики складає 5050 грн.; строк позики (строк договору) 30 днів; процентна ставка 1,99%; дата надання позики 03.05.2021; дата повернення позики 02.06.2021; знижена процентна ставка/день 1,99%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 726,35%; орієнтовна загальна вартість позики 8064,85 грн. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Договором позики №1196585 від 03.05.2021 умови щодо пролонгації не передбачені.
Таким чином, загальний розмір відсотків за користування кредитом складає 3014,85 грн (із розрахунку 5050 грн х 30 днів х 1,99%).
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на виконання умов договору сплачено: 02.06.2021 - 1281,32 грн., що зараховані на оплату відсотків; 17.06.2021 - 2411,88 грн., що зараховані на оплату відсотків; 17.07.2021 - 2411,88 грн., що також зараховані на оплату відсотків та 15.08.2021 - 2411,88 грн., що зараховані на оплату відсотків. Всього на погашення відсотків сплачено 8516,96 грн.
Відтак, позивач безпідставно зараховував всі здійснені ОСОБА_1 платежі на погашення відсотків, оскільки відповідно до умов договору позивач зобов`язаний був зарахувати на погашення відсотків 3014,85 грн., а решту сплачених коштів (5 502,11 грн) на погашення тіла кредиту.
Колегія суддів підкреслює, що позивач мав право на отримання компенсації як відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України за період з 03.06.2021 по 15.08.2021 в сумі 92,42 грн., але не нарахування відсотків поза межами строку дії договору.
Посилання позивача на п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику, відповідно до якого у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів є необґрунтованими, оскільки долучені до позову Правила надання грошових коштів ОСОБА_1 не підписані, а тому згідно роз`яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
Колегія суддів зазначає, що сам по собі розрахунок заборгованості за кредитним договором не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості, оскільки такий документ повністю складено позивачем в односторонньому порядку та повністю залежить від його волі. Наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не погоджено з відповідачем і не підтверджено первинними обліковими бухгалтерськими документами.
Відтак, враховуючи, що відповідно до договору позики №1196585 від 03.05.2021 загальна вартість позики становить 8064,85 грн., договором не передбачено умов щодо пролонгації, а також факт сплати ОСОБА_1 8516,96 грн на виконання умов договору, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача за укладеним договором позики, оскільки остання в повній мірі виконала свій обов`язок щодо повернення основного зобов`язання, а саме повернення тіла кредиту в сумі 5050 грн та сплати відсотків в сумі 3014,85 грн., а також сплати неустойки по ст. 625 ЦК України в сумі 92,42 грн.
Отже, суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті не дав належної правової оцінки тому, що в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем до стягнення заборгованості за кредитним договором та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, то таке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3633,60 грн., оскільки апеляційну скаргу задоволено, то з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 3633,60 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Павицька Т. М.
Судді Коломієць О. С.
Шевчук А. М.