УХВАЛА
про забезпечення позову
м. Вінниця
04 вересня 2026 р. Справа № 120/11290/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність рішення, прийнятого ІНФОРМАЦІЯ_2 по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом №54 від 23.06.202, в частині, що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Ухвалою від 27.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
До суду 03.09.2026 подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої представник позивача просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії по мобілізації ОСОБА_1 та направлення його для проходження військової служби за мобілізацією в особливий період до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Обгрунтовуючи подане клопотання представник позивача зазначає, що на час розгляду даної справи в суді є всі підстави вважати, що відповідачем будуть вчинені дії, спрямовані на мобілізацію позивача до часу прийняття судом рішення за результатом розгляду даної справи, що підтверджується направленою на адресу позивача повісткою №8741814 від 26.08.2026 про явку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 05.09.2026 для уточнення даних.
Представник позивача звертає увагу, що у разі призову позивача на військову службу під час мобілізації, направлення його до військової частини та зарахування до особового складу, позивач набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, яке він має, однак у зв`язку з протиправними діями відповідача не може реалізувати. Наведене унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, неможливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Отже, представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з положеннями частин 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Отже, розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали заяви про забезпечення позову та надані заявником пояснення та додаткові докази свідчать про неможливість об`єктивного розгляду заяви без участі сторін.
Проте, у даному випадку, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та позовної заяви суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без виклику заявника та без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд керується таким.
Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 року надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 року у справі № 826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).
Суд зазначає, що предметом позову у цій адміністративній справі є оскарження позивачем рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом №54 від 23.06.202, яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Про прийняте рішення позивача повідомлено через Єдиний державний веб-портал електронних послуг "Дія" повідомленням 20260616-866774, у якому зазначено підставу відмови: у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують неможливість або відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, дружина, діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І-ІІ групи.
Відповідно до відомостей, які містяться в військово - обліковому документі Резерв+ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , судом встановлено, що останій має статус військовозобов`язаного, звання - солдат, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву, відомості щодо проходження ВЛК не зазначені, дані уточнено вчасно - 09.07.2024.
Разом з тим, відповідачем надіслано позивачу повістку №8741814 від 26.08.2026, у якій зазначено, що ОСОБА_1 належить з`явитися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 . 05.09.2026 о 9:00 годині, для уточнення даних. Вказана повістка надіслана позивачу засобами поштового зв`язку та відповідно до трекінгу поштового відправлення №R067261487842 вручена останньому 31.08.2026.
Згідно з приписами пунктів 27 ( частина 1 ), 28, 29 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 ( далі - Порядок №560) під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
Суд зауважує, що згідно з приписами Порядку №560 призов на військову службу під час мобілізації здійснюється за певною процедурою, яка складається не лише з оформлення керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідного наказу, а передбачає, зокрема проходження медичного огляду.
При цьому, відповідно до п. 69 Порядку № 560 резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням та відстрочки, передбаченої підпунктами 16-23 пункту 1 додатка 5, не передбачає направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Отже, аналіз вищенаведених положень Порядку №560 свідчить, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Отже, повістка відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною метою виклику (у випадку позивача - для уточнення даних) є фактичним початком процедури мобілізації військовозобов`язаних під час особливого періоду. І за наслідком явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нього можуть бути вчинені відповідні мобілізаційні заходи ( від направлення на медичний огляд і до подальшого призову на військову службу ).
При цьому, суд зауважує, що вказана в повістці №8741814 від 26.08.2026 мета виклику (для уточнення даних) викликає обгрунтований сумнів з огляду на те, що відповідно до відомостей, які містяться в військово - обліковому документі Резерв+ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дані уточнено вчасно - 09.07.2024, містяться відомості щодо перебування позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначена адреса проживання на території Вінницької громади, номер телефону та електронної пошти.
В свою чергу, пункти 81 та 82 Порядку №560, які регламентують оформлення призову на військову службу під час мобілізації, визначають, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ.
У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Наказ про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ).
Отже, призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період може здійснюватися і не за місцем їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається: день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
В свою чергу, за своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії і фактично є реалізованим з моменту його видання.
Як вже зазначалося судом вище, підставою звернення позивача до суду є оскарження рішення, оформленого протоколом №54 від 23.06.202, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зауважує, що правомірність чи неправомірність прийняття відповідачем відмови у наданні позивачу відстрочки від призову буде встановлена судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи по суті.
Однак, наведені представником обставини свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті очевидно може призвести до того, що права позивача, на захист яких заявлено позов, буде неможливо захистити, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, після прибуття позивача за повісткою №8741814 від 26.08.2026 05.09.2026 року на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нього можуть бути вчинені відповідні мобілізаційні заходи ( від направлення на медичний огляд і до подальшого призову на військову службу ), відтак, у разі задоволення позову, в зв`язку з встановленням судом протиправності рішення відповідача та його скасування, відновити порушені права позивача буде неможливо, або їх ефективний захист буде істотно ускладнено, оскільки позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат, у тому числі, через необхідність звернення з новим позовом до навчальної чи військової частини, яка не є учасником цієї справи, та до якої позивач буде направлений за наслідком призову на військову службу.
Фактично, якщо за наслідком розгляду цієї справи по суті судом буде прийнято рішення про задоволення позову, то таке рішення неможливо буде виконати, що виключає доцільність існування самого такого позову та судового провадження, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
В той же час, в разі відмови в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_7 зможе невідкладно після набрання таким судовим рішенням законної сили здійснити відповідні мобілізаційні заходи щодо позивача.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, зокрема, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову і зазначає, що в даному випадку належним видом забезпечення позову є заборона ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі його службових (посадових) осіб та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішенням суду в цій адміністративній справі №120/11290/26.
Стосовно співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову необхідно вказати, що забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі його службових (посадових) осіб та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період не змінює обсяг прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв`язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений або й взагалі неможливий.
Отже, заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення в цій справі.
Згідно з частиною 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом, на підставі поданих позивачем доказів, фактичних обставин, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача до вирішення спору по суті позов має бути забезпечено шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі його службових (посадових) осіб та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 та направлення його для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішенням суду в цій адміністративній справі №120/11290/26.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити.
Забезпечити адміністративний позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі його службових (посадових) осіб та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 та направлення його для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішенням суду в цій адміністративній справі №120/11290/26.
Копію ухвали негайно надіслати заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також для негайного виконання до ІНФОРМАЦІЯ_1 для вжиття відповідних заходів.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Роз`яснити, що відповідно до вимог частини 3 статті 156 КАС України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 );
ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна