УХВАЛА
м. Вінниця
07 вересня 2026 р. Справа № 120/13695/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом Комунального підприємства "Гайсинводоканал" до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень
в с т а н о в и в :
04.09.2026 року Комунальне підприємство "Гайсинводоканал" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправними рішеннями відповідача від 25.08.2026 року №07 та від 25.08.2026 року №08 про застосування адміністративно-господарських санкцій.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд зупинити дію рішень Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 25.08.2026 року №07 та від 25.08.2026 року №08 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі .
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що в рішеннях від 25.08.2026 року №07 та від 25.08.2026 року №08 встановлено 10-денний строк для перерахування відповідної суми до державного бюджету.
Разом з тим, заявник зазначає, що він є комунальним унітарним підприємством, що на постійній основі здійснює централізоване водопостачання та водовідведення для населення м. Гайсина, тобто відноситься до підприємств критичної інфраструктури. Одночасна дія Рішення №07 (508 277,67 грн) та Рішення №08 (34 000,00 грн) покладає на позивача сукупне зобов`язання зі сплати 542 277,67 грн до державного бюджету - і це без урахування вимоги Припису про повернення тієї самої суми 508 277,67 грн споживачам. Стягнення такої сукупної суми відволікає обігові кошти, необхідні для оплати електроенергії, реагентів, заробітної плати та інших витрат, потрібних для безперебійного надання послуг водопостачання та водовідведення населенню.
Крім цього, позивач вказує, що значні зусилля та витрати необхідні для відновлення прав у разі дострокового виконання. У разі перерахування заявником коштів до державного бюджету на виконання Рішення №07 та/або Рішення №08 і подальшого скасування цих Рішень судом, поверненню коштів з державного бюджету підприємству передуватиме окрема адміністративна процедура, що потребує додаткового часу та не є автоматичною.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.
Так, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відтак, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 року надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Отже, аргументи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову слід оцінювати з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження в межах цього адміністративного позову є рішення відповідача від 25.08.2026 року №07 та від 25.08.2026 року№08 про застосування адміністративно-господарських санкцій.
Водночас, обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, заявник вказує, що в рішеннях від 25.08.2026 року №07 та від 25.08.2026 року №08 встановлено 10-денний строк для перерахування відповідної суми до державного бюджету, а тому не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, суд зазначає наступне.
Згідно статті 20 Закону України "Про ціни і ціноутворення" до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за:
1) порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки;
2) стягнення плати за товари, які згідно із законодавством надаються безоплатно, - штраф у розмірі 100 відсотків вартості проданих (реалізованих) товарів;
3) надання уповноваженим органам недостовірних відомостей - штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
4) невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суми адміністративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету.
Сума необґрунтованої виручки, одержаної суб`єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам.
Порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, визначається Господарським кодексом України.
Згідно статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877) у разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Отже, сам по собі факт встановлення оскаржуваними рішеннями строку для добровільної сплати визначених у них сум не свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до їх безспірного або примусового стягнення та, як наслідок, істотно ускладнить чи унеможливить виконання майбутнього рішення суду.
Більше того, з наведеного нормативного регулювання вбачається, що у разі оскарження відповідного розпорядчого документа в судовому порядку та за умови, що такий документ не залишено в силі, передбачена статтею 12 Закону № 877 процедура стягнення санкції в судовому порядку не набуває завершеного характеру.
Таким чином, доводи позивача про те, що сплив встановленого оскаржуваними рішеннями десятиденного строку сам по собі створює загрозу негайного стягнення відповідних сум, ґрунтуються на припущенні та не підтверджують наявності реальної загрози, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» уповноважений орган має право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Отже, законодавством передбачено окремий судовий порядок стягнення відповідних сум, що також виключає ототожнення встановленого у рішенні строку для добровільної сплати із фактичним та неминучим примусовим стягненням коштів.
Під час розгляду даної заяви про забезпечення позову суд застосовує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 16.05.2019 року у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 року у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 року у справі №640/16242/19, в яких зазначено щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Разом з тим, жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що з викладених у заяві про забезпечення позову мотивів, відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
у х в а л и в :
У задоволенні заяви Комунального підприємства "Гайсинводоканал" про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Дончик Віталій Володимирович