ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
за наслідками розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
04 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/2471/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Костюкевича С. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмови у звільненні з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язання повторно розглянути рапорт від 21.01.2026 про звільнення з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у період воєнного стану, за сімейними обставинами та прийняти рішення про звільнення на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2026, у цій справі, яке набрало законної сили 14.07.2026, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 21.01.2026 на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 21.01.2026 на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з врахуванням висновків суду; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На адресу суду 24.08.2026 надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом постановлення ухвали, якою зобов`язати в/ч НОМЕР_1 у 30 денний строк з дня отримання та подати до Волинського окружного адміністративного суду детальний звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі №140/2471/26 із наданням документального підтвердження проведення повторного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.01.2026 з урахуванням висновків суду.
26.08.2026 представником в/ч НОМЕР_1 подано до суду заперечення на заяву про встановлення судового контролю, де останній зауважив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду в/ч НОМЕР_1 повторно 25.07.2026 розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 21.01.2026 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та скеровано письмову відповідь на його адресу, зазначену в судовому рішенні.
При розгляді заяви представника ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення суд враховує таке.
Згідно з статтею 129 Конституції України, однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Крім того, обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України також передбачена також нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Суд зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої - третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.
У той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням статті 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд прийшов до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом. Тобто, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема стаття 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
З наданого представником позивача поданого «по команді» до командира в/ч НОМЕР_1 рапорту від 21.01.2026, де ОСОБА_1 просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де командиром в/ч НОМЕР_1 на вищевказаному рапорті лише здійснено запис, що такий не підлягає задоволенню, отже відмова у задоволенні рапорту була викладена у формі резолюції на самому рапорті.
Суд в рішенні від 11.06.2026 у цій справі встановив, що відповідачем рішення по суті рапорту щодо відмови в задоволенні або задоволення наведеного в ньому питання прийнято не було, резолюція на рапорті не містить надання оцінки доводам, обставинам викладеним позивачем в рапорті, а також наданих ним до нього документам, відповідачем не перевірялося чи відповідають подані до рапорту документи встановленим формам. Отже наведена резолюція не свідчить про прийняття відповідачем рішення за наслідками розгляду рапорту, оскільки відповідачем не наведено підстав відмови в задоволенні рапорту або його задоволенні, не прийнято до уваги та не надано оцінку документам, які були підставою для подання рапорту.
Таким чином, оскільки за наслідками поданого позивачем рапорту про звільнення відповідачем не прийнято рішення по суті поставлених в ньому питаннях, не розглянуто надані позивачем документи та не надана ним оцінка, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права буде задоволення позову про визнання протиправних дій суб`єкта владних повноважень щодо неналежного розгляду рапорту про звільнення позивача та зобов`язання повторно розглянути рапорт по суті та прийняти відповідне рішення, з врахуванням висновків суду.
Відтак, суд в рішенні від 11.06.2026 у справі №140/2471/26 прийшов до висновку, що рішення відповідачем за результатом розгляду рапорту позивача по суті не приймалося, а належним способом захисту прав позивача було зобов`язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 21.01.2026 про звільнення з військової служби.
Враховуючи наведене суд зазначає, що судове рішення було фактично виконано відповідачем, а позивач, по суті, не згоден із тим, яким чином відповідач його виконав та яке рішення ним було винесено.
Винесене рішення обґрунтовано відсутністю належних підтверджуючих документів для звільнення позивача з військової служби з підстав, передбачених підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: "якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану".
Суд наголошує, що вказані обставини не були предметом дослідження у даній справі та виникли вже після виконання відповідачем рішення суду у даній справі.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
Враховуючи наведене, в/ч НОМЕР_1 виконано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 шляхом винесення рішення від 25.07.2026, яке є індивідуальним актом державного органу, який не був предметом розгляду у справі №140/2741/26.
Надання правової оцінки діям відповідача, які не охоплювалися предметом спору, в межах процедури судового контролю є недопустимим, оскільки за таких обставин суд фактично вирішить новий публічно-правовий спір між сторонами.
Водночас, у разі незгоди позивача із рішенням в/ч НОМЕР_1 від 25.07.2026 наявні ознаки іншого публічно-правового спору між сторонами, який може бути вирішений шляхом подання позовної заяви.
При цьому, незгода позивача із тим, яким чином виконано судове рішення відповідачем, не є підставою для встановлення судового контролю.
Суд вказує, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Розглядаючи заяву, подану в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує спір повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення.
При цьому, суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується, надавати оцінку доказам, які не були надані суду при розгляді справи по суті, а тому, доводи позивача стосовно протиправності дій відповідача щодо невиконання рішення є необґрунтованими.
Проаналізувавши вищенаведене, суд уважає, що відповідачем виконано рішення зобов`язального характеру в межах, визначених рішенням Волинського окружного адміністративного суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для встановлення судового контролю.
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.Ф. Костюкевич