ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа №160/20116/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
УСТАНОВИВ:
13.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, в якій позивач просить суд:
- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) до бюджету на суму 34 941,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , за якою обліковується незаявлений до суду податковий борг у сумі 34 941,36 грн, що виник унаслідок несплати у встановлені строки самостійно узгоджених сум грошових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб та військового збору. У зв`язку з несплатою податкового боргу позивачем сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу, проте борг не погашено, що і стало підставою для звернення контролюючого органу до суду з цим позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи призначено за наявними у справі матеріалами з 14.08.2026.
Цією ж ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу за адресою його місця проживання (податковою адресою), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .
11.08.2026 на адресу суду повернувся конверт, з відміткою про "повернення за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до частини 3 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється: за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету; за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відтак відповідач вважається повідомленим про розгляд цієї справи належним чином, однак своїм правом на подання відзиву не скористався.
Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано, доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем, не надано.
За таких обставин суд, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши надані суб`єктом владних повноважень докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що в інтегрованих картках платника податків ФОП ОСОБА_1 обліковується незаявлений до суду податковий борг на суму 34 941,36 грн, а саме:
1. Заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 34 941,36 грн, згідно:
- Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця (для третьої групи квартал, місяць) № [номер приховано] від 21.07.2025 терм.спл. 19.08.2025 на суму 13 895,95 грн;
- Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця (для третьої групи квартал, місяць) № [номер приховано] від 07.10.2025 терм.спл. 19.11.2025 на суму 21 045,41 грн;
З урахуванням вимог ст.56, 57 ПК України, в зв`язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до ст.59 ПК України, у зв`язку із несплатою ФОП ОСОБА_1 бюджету сум податкового боргу, сформована податкова вимога № 0[телефон приховано]-0436 від 12.09.2025, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку і вручена 21.11.2025 з відміткою «Члену сім`ї».
Податковий борг відповідачем не погашено, докази його сплати в матеріалах справи відсутні. Відомостей про оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з підпунктом 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 41.4 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з підпунктом 2 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України платниками військового збору є фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп. Військовий збір для таких платників встановлюється з 1 січня 2025 року.
Відповідно до підпункту 2 підпункту 1.2 та підпункту 2 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для зазначених платників є щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а ставка збору становить 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць.
Згідно з підпунктом 1.11 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники збору, зазначені у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для таких платників здійснюється контролюючими органами.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з підпунктом 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, стосовно фізичної особи - підприємця є така фізична особа.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами, наявність яких у сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи, є: наявність у платника податків податкового боргу; узгодженість суми грошового зобов`язання, з якої такий борг виник; формування та надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги в порядку, визначеному статтями 42, 59 Податкового кодексу України; сплив тридцяти календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги; непогашення податкового боргу станом на день звернення до суду.
Саме ці обставини входять до предмета доказування у цій справі. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі № 160/15207/25.
Судом встановлено, що грошові зобов`язання, з яких виник податковий борг відповідача, є самостійно узгодженими: суми єдиного податку з фізичних осіб визначені самим відповідачем у податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (третя група) від 21.07.2025 № [номер приховано] на суму 13 895,95 грн (граничний строк сплати - 19.08.2025) та від 07.10.2025 № [номер приховано] на суму 21 045,41 грн (граничний строк сплати - 19.11.2025). Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України сума грошового зобов`язання, зазначена платником податків у поданій ним податковій декларації, вважається узгодженою.
Податкові повідомлення-рішення щодо цих сум не приймалися, що узгоджується з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, який прямо передбачає надіслання податкової вимоги без попереднього надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення платникам, які самостійно узгодили суми податкових зобов`язань, але не погасили їх у встановлені строки. Загальна сума податкового боргу відповідача (34 941,36 грн) перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 060,00 грн), а відтак передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України підстав для незастосування заходів, спрямованих на погашення (стягнення) податкового боргу, не встановлено.
Податкову вимогу від 12.09.2025 № 0[телефон приховано]-0436 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № R 06802 671793 4) за податковою адресою відповідача, що відповідає вимогам пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, і вручено 21.11.2025. Тридцятиденний строк, установлений пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, сплив 21.12.2025, тоді як позовну заяву подано 13.07.2026.
Щодо тієї обставини, що податкову вимогу сформовано на суму податкового боргу 15 875,14 грн, а до стягнення заявлено 34 941,36 грн, суд зазначає таке.
За змістом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначальним для вирішення питання про необхідність надіслання платнику податків нової податкової вимоги є не зміна розміру або складових податкового боргу, а факт його повного погашення після надіслання попередньої податкової вимоги. Оскільки податковий борг відповідача з моменту формування податкової вимоги від 12.09.2025 № 0[телефон приховано]-0436 і до звернення позивача до суду не погашався, а лише збільшувався (19.11.2025 нараховано 21 045,41 грн за податковою декларацією від 07.10.2025 № [номер приховано]), ця податкова вимога зберігає чинність і охоплює всю суму податкового боргу, що існує на день погашення, у тому числі борг, який виник після її надіслання. Обов`язку повторно формувати та вручати податкову вимогу у зв`язку зі збільшенням суми податкового боргу Податковий кодекс України не встановлює.
Суд окремо перевірив дотримання позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом другим частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлено тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Таким іншим строком у спірних правовідносинах є строк, установлений пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, за яким у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2025 року у справі № 320/39105/23 виснував, що строк 1095 календарних днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про його стягнення.
Податковий борг відповідача виник унаслідок несплати грошових зобов`язань з термінами сплати з 10.11.2025 по 19.11.2025, а позовну заяву подано 13.07.2026, тобто в межах строку, встановленого пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, за кожною зі складових податкового боргу.
Водночас суд зазначає, що питання правомірності нарахування контролюючим органом сум грошових зобов`язань, які утворили податковий борг, не охоплюється предметом цього позову, оскільки правомірність такого нарахування може бути перевірена судом у провадженні за позовом самого платника податків.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу у сумі 34 941, 36 грн, узгодженість грошових зобов`язань, з яких він виник, формування та вручення відповідачу податкової вимоги, безперервність існування податкового боргу з моменту формування податкової вимоги до звернення позивача до суду, а також дотримання позивачем строків, установлених пунктом 95.2 статті 95 і пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України. Доказів погашення податкового боргу, а так само доказів оскарження, скасування чи відкликання податкової вимоги матеріали справи не містять, відповідачем такі докази не надані, розмір заявленої до стягнення суми відповідачем не спростований.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивачем у справі не понесені, а отже не підлягають стягненню з відповідача.
Від сплати судового збору позивача звільнено на підставі пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) до бюджету на суму 34 941,36 грн.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез