ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа №160/20332/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
14.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації ОСОБА_1 пенсії у 2022, 2023 та 2024 роках шляхом застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії при її призначенні (9118,81 грн), у розмірах 1,14 (з 01 березня 2022 року), 1,197 (з 01 березня 2023 року) та 1,0796 (з 01 березня 2024 року) відповідно;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок (індексацію) ОСОБА_1 пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії при її призначенні (9118,81 грн), на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року, 1,197 з 01 березня 2023 року та 1,0796 з 01 березня 2024 року, з подальшим застосуванням коефіцієнтів 1,0575 (з 01 березня 2025 року) та 1,061 (з 01 березня 2026 року) не до первісного показника 9118,81 грн, а до показника, вже послідовно збільшеного на зазначені вище коефіцієнти 2022 - 2024 років;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату недоотриманої ОСОБА_1 пенсії, включаючи різницю між фактично виплаченими сумами (у тому числі щомісячними доплатами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185) та сумами, належними до виплати за умови проведення індексації в порядку, зазначеному у пункті 2 цих вимог.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 10.02.2021 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», під час призначення якої застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки, у розмірі 9118,81 грн. Позивач зазначає, що у 2022, 2023 і 2024 роках відповідач замість застосування до цього показника коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 і 1,0796 обмежився встановленням фіксованих щомісячних доплат до пенсії у розмірі 135,00 грн, 100,00 грн і 100,00 грн, а коефіцієнти 2025 і 2026 років застосував безпосередньо до первісного показника 9118,81 грн, оминувши послідовне збільшення за 2022 - 2024 роки. Такий підхід позивач вважає протиправним, оскільки, за висновками Верховного Суду, індексації підлягає той показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії конкретної особи при її призначенні, а не базова величина станом на 01.10.2017.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 14.08.2026 за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Станом на час розгляду справи відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, доказів на спростування доводів позивача не надано. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 виправлено описку в ухвалі від 15.07.2026.
Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.02.2021 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), призначену рішенням Новомосковського об`єднаного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.02.2021 за пенсійною справою № 046450006606, та перебуває на обліку у відповідача.
Під час розрахунку пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки, у розмірі 9118,81 грн.
З 01.03.2022 відповідач перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника 9118,81 грн на коефіцієнт 1,14 не провів, а встановив щомісячну доплату до пенсії у розмірі 135,00 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118. З 01.03.2023 відповідач так само не провів збільшення зазначеного показника на коефіцієнт 1,197, встановивши щомісячну доплату у розмірі 100,00 грн відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168. З 01.03.2024 відповідач не провів збільшення показника на коефіцієнт 1,0796, встановивши щомісячну доплату у розмірі 100,00 грн відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185.
Як убачається з листа відповідача від 28.05.2026 № 44465/М-0400-26, перерахунки 2022 - 2024 років відповідач проводив, виходячи з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн, унаслідок чого одержував показники 6186,32 грн (з 01.03.2022), 7405,03 грн (з 01.03.2023) і 7994,47 грн (з 01.03.2024). Оскільки ці величини є меншими за показник 9118,81 грн, застосований під час призначення пенсії позивача, відповідач визнав проведення перерахунку (індексації) «недоцільним», зазначивши, що воно призвело б до зменшення розміру пенсії.
З 01.03.2025 відповідач провів перерахунок пенсії позивача із застосуванням до показника 9118,81 грн коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0575, встановленого підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 для пенсій, призначених у 2021 році, унаслідок чого показник становив 9643,14 грн.
З 01.03.2026 відповідач застосував коефіцієнт збільшення у розмірі 1,061, встановлений підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, унаслідок чого показник становив 10231,37 грн (9118,81 грн х 1,0575 х 1,061), а розмір пенсії позивача з 01.03.2026 - 9902,18 грн.
У тому ж листі відповідач зазначив, що розмір збільшення пенсії внаслідок перерахунку з 01.03.2026 склав 549,91 грн, однак фактичний розмір підвищення становить 214,91 грн за рахунок поглинання щомісячних доплат, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168 і № 185.
30.04.2026 позивач звернувся до відповідача із зверненням № ВЕБ-04001-Ф-С-26-266596 з питання порядку обчислення та індексації його пенсії.
Листом від 28.05.2026 № 64928-44465/М-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача про застосований порядок перерахунку пенсії, з яким позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення». Згідно з абзацами першим і другим частини 1 статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини 2 статті 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Частиною 5 статті 2 Закону № 1282-ХІІ в редакції Закону України від 15.02.2022 № 2040-IX визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Абзацом другим цієї ж частини встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 42 цього Закону розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Отже, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення, однак сам показник, який підлягає збільшенню, визначений безпосередньо законом - це показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124).
Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. (такий показник становив 3 764,40 грн) на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього пункту передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 3 Порядку № 124 визначено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 124 збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.
Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи. Частиною 2 статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою, складовою якої є Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, який становить 3764,40 грн), до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін - та суперечить акту вищої юридичної сили, абзацом першим частини 2 статті 42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.
Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення, у цьому випадку - за 2018, 2019 та 2020 роки в розмірі 9118,81 грн.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 та від 11.02.2025 у справі № 280/3620/24. Постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 підстав для відступлення від цього правового висновку не встановлено.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд встановив, що коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні визначені: на 2022 рік - у розмірі 1,14 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»; на 2023 рік - у розмірі 1,197 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; на 2024 рік - у розмірі 1,0796 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, здійснюючи у 2022, 2023 і 2024 роках перерахунок пенсії позивача на підставі частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячні доплати до пенсії у розмірі 135,00 грн, 100,00 грн і 100,00 грн відповідно, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 і 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства. Аналогічний висновок за тотожних обставин викладено Верховним Судом у постанові від 11.02.2025 у справі № 280/3620/24.
Наслідки цієї бездіяльності поширилися й на подальші періоди: коефіцієнти збільшення 2025 і 2026 років відповідач застосував не до показника, послідовно збільшеного за 2022 - 2024 роки, а безпосередньо до первісного показника 9118,81 грн, тоді як за абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.
Суд зазначає, що позивач просить застосувати за 2025 і 2026 роки коефіцієнти збільшення у розмірах 1,0575 та 1,061, тобто ті, що визначені підпунктом 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 і від 25.02.2026 № 236 та фактично застосовані відповідачем, а не коефіцієнти, встановлені пунктом 1 цих постанов. Правомірність застосування саме таких коефіцієнтів предметом цього спору не є: позивач оспорює не розмір коефіцієнта збільшення, а показник, до якого цей коефіцієнт застосовується. Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог; підстав для виходу за межі позовних вимог суд не вбачає, а тому вирішує спір у межах заявлених позивачем розмірів коефіцієнтів.
Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постановах від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 і від 11.02.2025 у справі № 280/3620/24 сформулював висновок, за яким право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмежений строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом. Пенсійні правовідносини мають триваючий характер, проте це не звільняє особу від обов`язку дотримуватися строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач просить провести перерахунок (індексацію) пенсії з 01.03.2022, тоді як позовна заява надійшла до суду 14.07.2026. Довід позивача про те, що про порушення свого права він дізнався лише з листа відповідача від 28.05.2026, суд відхиляє: розмір пенсії позивача змінювався внаслідок щорічних перерахунків з 1 березня кожного року, і саме з результатів цих перерахунків, а не з подальшого листування, позивач міг і повинен був дізнатися про те, що замість збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення його пенсії, йому встановлено фіксовані щомісячні доплати. Крім того, звернення позивача до відповідача в порядку Закону України «Про звернення громадян» перебігу шестимісячного строку не зупиняє і саме по собі не є поважною причиною його пропуску. Інших доказів поважності причин пропуску строку позивач суду не надав, про поновлення пропущеного строку не заявляв.
Положення статті 46 Закону № 1058-IV щодо виплати нарахованих сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком до спірних правовідносин не застосовуються. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, ця норма застосовується виключно за наявності двох умов: суми мають бути нараховані пенсійним органом і не виплачені саме з вини держави в особі пенсійного органу. У цій справі індексація шляхом збільшення показника 9118,81 грн взагалі не нараховувалася.
Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин вимоги позивача можуть бути захищені судом починаючи з 14.01.2026 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, - а за період з 01.03.2022 по 13.01.2026 включно підлягають залишенню без розгляду.
При цьому визнання бездіяльності відповідача протиправною є констатацією невідповідності його поведінки вимогам закону, тоді як матеріальний наслідок такого визнання - перерахунок і виплата пенсії - надається судом у межах строку звернення до суду. Такий підхід відповідає моделі, застосованій Верховним Судом у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.
У межах строку звернення до суду суд зобов`язаний застосувати усі встановлені законодавством коефіцієнти індексації, що підлягають послідовному застосуванню до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності бездіяльності щодо непроведення індексації пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197 і 1,0796.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначений судом спосіб.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується чеком переказу коштів АТ «Укрпошта» від 09.07.2026. Зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 122, 123, 139, 241, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії при її призначенні, у розмірі 9118,81 грн, у розмірах 1,14, 1,197 та 1,0796.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 14 січня 2026 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії при її призначенні, у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0575 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», а починаючи з 01 березня 2026 року - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,061 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,0575), з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01 березня 2022 року по 13 січня 2026 року включно - залишити без розгляду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез