ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа №160/12855/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 10.04.2026 № 49, в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;
зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно вирішити питання у спосіб прийняття рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника 48 державної пожежно-рятувальної частини 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області та був звільнений зі служби 24.04.2024. Під час проходження служби він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, зокрема 31 березня 2022 року та 14 липня 2022 року, що, на його переконання, підтверджується книгою служби 48 державної пожежно-рятувальної частини та наказами про виплату додаткової винагороди особовому складу.
Позивач зазначає, що на його ім`я складено довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413, яка відповідно до підпункту 4 пункту 4 цього Порядку є підставою для надання статусу учасника бойових дій, є чинною та в установленому порядку не скасована. Попри це Комісія відмовила у наданні статусу з посиланням на підпункт 1 пункту 24 названого Порядку, тобто на відсутність правових підстав, тоді як фактично відмову вмотивовано недостатністю доказів (документів), що підтверджують факт безпосередньої (особистої) участі. При цьому в рішенні не розкрито, у чому саме полягає така недостатність та яких саме документів бракує. Позивач також вважає, що перелік підстав для відмови, наведений у пункті 24 Порядку, є вичерпним, а повноважень оцінювати підставність видачі довідки за формою згідно з додатком 6 чи скасовувати її Комісії не надано.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача зводиться до того, що наявність довідки за формою згідно з додатком 6 не є безумовною підставою для автоматичного визнання особи учасником бойових дій, а Комісія, діючи в межах повноважень, наданих їй пунктом 2 розділу II Положення про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, вивчила подані документи та надала їм правову оцінку, при цьому довідки не скасовувала. На думку відповідача, наряди на службу відображають лише щодобовий розподіл особового складу та перебування в оперативному розрахунку, накази про виплату додаткової винагороди свідчать про нарахування грошових коштів, а тому подані матеріали не підтверджують безпосередньої (особистої) участі позивача у заходах. Відповідач також зазначив, що встановлення наявності чи відсутності правових підстав для надання статусу належить до його компетенції, а вимога зобов`язати прийняти рішення про надання статусу є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження (частина перша статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України) без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з витягом із наказу Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 01.06.2021 № 192 (параграф 3) старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 призначено на посаду пожежного-рятувальника 48 державної пожежно-рятувальної частини 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з 01 червня 2021 року.
Наказом Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 24.04.2024 № 195 позивача звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів ДСНС за станом здоров`я на підставі підпункту 3 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593.
У матеріалах справи наявні наряди на службу 48 державної пожежно-рятувальної частини, внесені до Книги служби, від 31.03.2022 та від 14.07.2022. Позивача внесено до розділу 2 «В оперативному розрахунку» обох цих нарядів.
Розділ 6 «Виїзди на події, заняття (навчання) тощо» наряду на службу від 31.03.2022 містить три записи про виїзди із зазначенням мети виїзду, адреси в межах Синельниківського району Дніпропетровської області (зокрема с. Новоолексіївка), позначення відділень, що виїжджали, та часу виїзду і повернення. Перший із зафіксованих виїздів здійснено о 14 год. 15 хв. з поверненням о 16 год. 25 хв., два інші - у вечірній та нічний час тієї самої доби чергування.
Розділ 6 наряду на службу від 14.07.2022 містить два записи про виїзди, у тому числі запис про виїзд до Синельниківського району, смт. Просяна, з поверненням у нічний час наступної доби.
Параграфом 3 наказу 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 24.05.2022 № 34 «Про виплату додаткової винагороди особовому складу» приписано виплатити додаткову винагороду «нижченазваному особовому складу, який безпосередньо залучався до заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах ведення бойових дій за 1 день безпосередньої участі у березні 2022 року у період здійснення зазначених заходів з 26.03.2022 по 24.04.2022». До переліку осіб, наведеного у цьому параграфі, включено старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежного-рятувальника 48 державної пожежно-рятувальної частини 10 державного пожежно-рятувального загону.
Параграфом 5 наказу 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 16.08.2022 № 63 «Про виплату додаткової винагороди особовому складу» приписано виплатити додаткову винагороду «нижченазваному особовому складу, який безпосередньо залучався до заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах ведення бойових дій за 1 день безпосередньої участі у липні 2022 року у період здійснення зазначених заходів з 24.06.2022 по 23.07.2022». Позивача також включено до переліку осіб, наведеного у цьому параграфі.
Суд зазначає, що в позовній заяві дати наведених наказів помилково вказано як 24.05.2025 та 16.08.2025. За копіями цих наказів, наявними в матеріалах справи, їх видано відповідно 24.05.2022 та 16.08.2022, і саме ці дати суд бере до уваги.
12.03.2026 позивач звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій із заявою про надання статусу учасника бойових дій за формою згідно з додатком 8 до Порядку № 413, долучивши до неї копії наказів та книги служби, копії документів, що посвідчують особу та підтверджують реєстраційний номер облікової картки платника податків, і фотокартки.
Листом від 30.03.2026 № 282-8257/28 Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулася до Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, повідомивши про надходження звернення позивача щодо встановлення статусу учасника бойових дій, та просила в термін до 06 квітня 2026 року, «за наявності підстав», надати через Департамент персоналу довідку на позивача згідно з додатком 6 до Порядку № 413. До листа додано матеріали на 26 аркушах.
01.04.2026 Головним управлінням ДСНС України у Дніпропетровській області видано довідку № 491-3422/4911 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, складену за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 та підписану начальником Головного управління. У довідці зазначено, що ОСОБА_1 «дійсно в період 31.03.2022, 14.07.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровська область, Синельниківський район, м. Синельникове, смт. Просяна». Підставою для видачі довідки зазначено книгу служби 48 державної пожежно-рятувальної частини 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 01.06.2021 № 09.2-28 та від 27.05.2022 № 09.2-28. Довідка містить застереження про те, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
10.04.2026 на засідання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій винесено на розгляд документи щодо надання позивачу статусу «ветеран війни - учасник бойових дій». Як вбачається з витягу із протоколу засідання від 10 квітня 2026 року № 49, Комісія «розглянула матеріали відповідно до яких ОСОБА_2 видано довідку за формою згідно з додатком 6 Порядку, та встановила, що в матеріалах недостатньо доказів (документів) що підтверджують факт його безпосередньої (особистої) участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України». Відповідно до підпункту 1 пункту 24 Порядку Комісія постановила відмовити позивачу у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку із відсутністю правових підстав для надання такого статусу. Результати голосування: за - 9, проти - 0, утримались - 2.
Листом від 15.04.2026 № 28-9977/28 Державна служба України з надзвичайних ситуацій надіслала позивачу витяг із протоколу засідання Комісії від 10.04.2026 № 49.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Абзацом першим пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII установлено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Із наведеної норми вбачається, що вона охоплює три самостійні підстави набуття статусу учасника бойових дій особами рядового і начальницького складу, зокрема Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Першою є безпосередня участь в антитерористичній операції та забезпеченні її проведення, і ця підстава супроводжується застереженням «перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення». Другою є участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і забезпеченні їх здійснення, і ця підстава супроводжується застереженням «перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів». Третьою є участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Отже, застереження про перебування особи безпосередньо в районах та у період здійснення відповідних заходів законодавець ужив у цій нормі двічі, щоразу безпосередньо після відповідного переліку. Натомість після третього переліку, під який підпадають спірні правовідносини, такого застереження норма не містить. За таких умов його відсутність не може вважатися випадковою і не підлягає поширювальному тлумаченню на користь звуження кола осіб, які набувають статусу учасника бойових дій.
Абзацом другим пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII передбачено, що порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом третім пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, або їх представники мають право подати заяву про надання статусу учасника бойових дій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.
Абзацом п`ятим пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII установлено, що якщо особа, яка подає заяву про надання статусу учасника бойових дій, не володіє такими відомостями (документами), комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб`єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п`ять календарних днів від дати надходження такої заяви; уповноважений орган або особа зобов`язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту. Відповідно до абзацу шостого цього ж пункту не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) комісія приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.
На виконання наведених приписів постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок № 413). Суд застосовує Порядок № 413 у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, тобто з урахуванням змін, унесених постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2025 р. № 1223.
Абзацом четвертим пункту 1 Порядку № 413 передбачено, що адміністративні акти, процедура прийняття яких визначається цим Порядком, приймаються з дотриманням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, установлених Законом.
Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підстави для надання заявникам статусу учасника бойових дій, при цьому для різних категорій заявників установлено різні умови та різні переліки документів. Так, підпунктами 1-3 пункту 4 Порядку № 413 для заявників, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, установлено вимогу про залучення до відповідних заходів на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування безпосередньо в районах їх проведення, та визначено розгорнутий перелік підтвердних документів (довідки за формою згідно з додатками 1 і 4, витяги з наказів про залучення, про підпорядкування та про прибуття до районів проведення заходів, документи про направлення у відрядження тощо).
Натомість згідно з підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 413 для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, підставою для надання статусу учасника бойових дій є довідка за формою згідно з додатком 6.
Абзацом третім підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 передбачено, що заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.
Зіставлення наведених підпунктів дає підстави для таких висновків. По-перше, для заявників, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Порядок № 413 не встановлює ані мінімальної тривалості участі, ані вимоги про перебування безпосередньо в районах здійснення таких заходів. По-друге, єдиним документом, який визначено підставою для надання статусу цій категорії заявників, є довідка за формою згідно з додатком 6, тоді як інші документи можуть додаватися лише за власним бажанням заявника. По-третє, законодавець прямо визнає юридично значущим виконання бойових (службових) завдань не тільки особисто, а й у складі військової частини (органу, підрозділу). З огляду на це сама лише незначна кількість днів участі, у цій справі - два дні, не є перешкодою для набуття позивачем статусу учасника бойових дій.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації.
Пунктом 8 Порядку № 413 визначено, що для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань зобов`язані подати на розгляд комісії довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.
Згідно з пунктом 19 Порядку № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається комісіями стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону. Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджуються відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом.
Пунктом 20 Порядку № 413 установлено, що комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій; за відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.
Відповідно до пункту 22 Порядку № 413 у разі відсутності оригіналів або електронних копій оригіналів паперових документів, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 4 цього Порядку, вони витребовуються комісіями в командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) або іншого керівника підприємства, установи та організації не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення); командири (начальники) або інші керівники зобов`язані надати комісії запитувані документи (відомості) або повідомити обґрунтовану причину їх відсутності не пізніше ніж через 15 календарних днів з дати надходження такого запиту. Згідно з пунктом 23 Порядку № 413 комісія не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.
Пунктом 24 Порядку № 413 визначено, що комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі: 1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій; 2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку; 3) подання недостовірної інформації; 4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку.
Наведений перелік підстав для відмови у наданні статусу учасника бойових дій є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Абзацом другим пункту 24 Порядку № 413 передбачено, що в разі усунення виявлених підстав для відмови заявник може повторно ініціювати винесення питання про надання зазначеного статусу на розгляд комісії.
На виконання пункту 19 Порядку № 413 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 грудня 2018 року № 1048, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 січня 2019 р. за № 55/33026, затверджено Положення про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - Положення про Комісію). Пунктом 2 розділу II Положення про Комісію передбачено, що Комісія має право вивчати документи, надіслані керівниками структурних підрозділів апарату ДСНС, територіальних органів та підрозділів ДСНС, вивчати довідки, документи та інші докази, подані особисто заявником, витребувати в керівників органів та підрозділів ДСНС документи, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, у разі відсутності таких у заявника, у разі потреби заслуховувати пояснення осіб та свідків, приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій, повертати документи для доопрацювання, приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій.
Пунктом 6 розділу II Положення про Комісію передбачено, що Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, зокрема, у разі відсутності правових підстав для надання такого статусу та у разі відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій.
Суд звертає увагу, що підстава для відмови, сформульована в пункті 6 розділу II Положення про Комісію як відсутність документів, що містять достатні підтвердні докази, є ширшою за підставу, визначену підпунктом 2 пункту 24 Порядку № 413, який пов`язує відмову саме з відсутністю необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку. Положення про Комісію є відомчим нормативно-правовим актом, затвердженим на виконання Порядку № 413, і не може встановлювати додаткових, не передбачених актом Кабінету Міністрів України, підстав для відмови у наданні статусу учасника бойових дій. Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому перелік підстав, з яких Комісія могла відмовити позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, у цій справі визначається виключно пунктом 24 Порядку № 413.
Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин справи, суд виходить з такого.
Позивач належить до кола осіб, визначених абзацом першим пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, оскільки в періоди, за які він просив надати статус, проходив службу цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника 48 державної пожежно-рятувальної частини 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області. Ця обставина сторонами не заперечується.
Документ, який підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 413 визначено підставою для надання статусу учасника бойових дій цій категорії заявників, у справі наявний. Довідку за формою згідно з додатком 6 від 01.04.2026 № 491-3422/4911 видано Головним управлінням ДСНС України у Дніпропетровській області, тобто органом, у підпорядкуванні якого перебував підрозділ, де проходив службу позивач, і який володіє первинними обліковими документами про несення служби, зокрема книгами служби. Довідку видано на запит самого відповідача, сформульований у листі від 30.03.2026 № 282-8257/28 із застереженням «за наявності підстав», що означає: орган, який її видав, самостійно перевірив наявність підстав для її видачі і дійшов позитивного висновку. Довідка підписана начальником Головного управління, містить посилання на підтвердні документи та застереження про те, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій. Ця довідка є чинною, у судовому чи іншому порядку не скасована, недостовірною не визнана.
Крім того, у розпорядженні Комісії перебували накази 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 24.05.2022 № 34 та від 16.08.2022 № 63. Формулювання параграфа 3 першого з них і параграфа 5 другого - «безпосередньо залучався до заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах ведення бойових дій за 1 день безпосередньої участі» - за змістом майже дослівно відтворює нормативний критерій безпосередньої участі, з яким Закон № 3551-XII та Порядок № 413 пов`язують набуття статусу учасника бойових дій. Ці накази є власними актами органів системи ДСНС, вони не скасовані, недійсними не визнані і, всупереч висновку Комісії про недостатність доказів, прямо фіксують факт безпосереднього залучення позивача до відповідних заходів у березні та липні 2022 року.
Суд також установив, що розділ 6 «Виїзди на події, заняття (навчання) тощо» нарядів на службу 48 державної пожежно-рятувальної частини від 31.03.2022 та від 14.07.2022 не є незаповненим: він містить записи про виїзди із зазначенням мети виїзду, адреси, позначення відділень, що виїжджали, та часу виїзду і повернення. При цьому місце одного з виїздів, зафіксованих у наряді на службу від 14.07.2022 (смт Просяна Синельниківського району), збігається з місцем, зазначеним у довідці від 01.04.2026 № 491-3422/4911, а місце виїзду за нарядом на службу від 31.03.2022 знаходиться в межах того самого Синельниківського району Дніпропетровської області.
Оскаржуваним рішенням Комісія відмовила позивачу у наданні статусу учасника бойових дій з підстави, передбаченої підпунктом 1 пункту 24 Порядку № 413, тобто у зв`язку з відсутністю правових підстав. Водночас єдиним фактичним мотивом відмови, наведеним у витягу із протоколу від 10.04.2026 № 49, є твердження про те, що в матеріалах недостатньо доказів (документів), які підтверджують факт безпосередньої (особистої) участі позивача у заходах.
Підстава, передбачена підпунктом 1 пункту 24 Порядку № 413, стосується випадків, коли особа за своїм правовим становищем не належить до кола осіб, визначених пунктами 19-21 та 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, або коли обставини, з якими законодавство пов`язує набуття статусу, взагалі не мали місця. Натомість недостатність доказів у поданих матеріалах є питанням доказової бази, а не питанням наявності чи відсутності правових підстав. Отже, обрана Комісією правова підстава відмови не відповідає фактичному мотиву, з якого відмову ухвалено.
Підстава, передбачена підпунктом 2 пункту 24 Порядку № 413, у цій справі також не могла бути застосована, оскільки документ, визначений підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 413 як підстава для надання статусу, - довідка за формою згідно з додатком 6 - перебував у розпорядженні Комісії на момент прийняття рішення, що прямо відображено у витягу із протоколу. Підстави, передбачені підпунктами 3 і 4 пункту 24 Порядку № 413, Комісією не застосовувалися і з матеріалів справи не вбачаються.
Окремо суд зазначає, що ні у витягу із протоколу від 10.04.2026 № 49, ні в листі від 15.04.2026 № 28-9977/28, яким цей витяг надіслано позивачу, Комісія не зазначила, яких саме доказів (документів) бракує, у чому полягає недостатність поданих матеріалів і чому наявні довідка за формою згідно з додатком 6, накази про виплату додаткової винагороди та наряди на службу оцінені як недостатні.
Тим часом відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом; адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Згідно з частиною першою статті 71 цього Закону письмовий адміністративний акт складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Частиною першою статті 72 Закону № 2073-IX установлено, що мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. Відповідно до частини другої цієї статті у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються дата подання заяви та стислий зміст вимоги, що в ній міститься, фактичні обставини справи, зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи, посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу, а також детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Оскаржуване рішення наведеним вимогам не відповідає. Воно не містить ані переліку врахованих документів з їх правовою оцінкою, ані посилань на конкретні докази, ані пояснення того, які саме відомості Комісія вважала непідтвердженими. Загальне посилання на недостатність доказів без розкриття його змісту позбавляє особу можливості зрозуміти зміст прийнятого щодо неї рішення та усунути виявлені недоліки, зокрема у спосіб, передбачений абзацом другим пункту 24 Порядку № 413, і фактично унеможливлює перевірку такого рішення на предмет обґрунтованості.
Крім того, дійшовши висновку про недостатність поданих матеріалів, Комісія не скористалася жодним із наданих їй повноважень, спрямованих на повне з`ясування обставин. Ані абзац п`ятий пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, ані пункти 20 і 22 Порядку № 413, ані пункт 2 розділу II Положення про Комісію не залишають органу вибору між з`ясуванням обставин та відмовою з мотивів неповноти матеріалів: за відсутності потрібних документів комісія витребовує їх в органів і підрозділів ДСНС, за потреби заслуховує пояснення заявника та свідків, а за відсутності підстав повертає документи для доопрацювання. Матеріали справи не містять доказів того, що Комісія витребовувала у Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області або у 10 державного пожежно-рятувального загону книги служби, оперативні документи щодо виїздів чи інші відомості, заслуховувала пояснення позивача або свідків чи повертала документи для доопрацювання.
Суд ураховує й те, що позивач, звільнений зі служби ще у квітні 2024 року, об`єктивно позбавлений можливості самостійно формувати, зберігати чи витребовувати внутрішні службові документи підрозділів ДСНС. Покладення на нього тягаря доведення обставин, які фіксуються виключно в документах відповідача та підпорядкованих йому органів, суперечило б і Порядку № 413, і частині другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 10.04.2026 № 49, в частині відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення, є необґрунтованим, а обрана в ньому правова підстава відмови не відповідає фактичним мотивам відмови. Таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога про визнання його протиправним і скасування в цій частині - задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання повторно вирішити питання у спосіб прийняття рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій суд зазначає таке.
Скасування протиправного рішення суб`єкта владних повноважень саме по собі не завжди відновлює порушене право, тому відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача. Водночас обраний судом спосіб захисту не може підміняти собою компетенцію органу, до повноважень якого віднесено вирішення відповідного питання.
Установлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і прийняття за наслідками такого встановлення рішення про надання або відмову у наданні статусу учасника бойових дій віднесено пунктом 19 Порядку № 413 до компетенції комісії. Суд не наділений повноваженнями встановлювати цей факт замість комісії та не може приймати замість неї рішення по суті.
Суд ураховує також, що з наявних у справі матеріалів однозначно не вбачається належність зафіксованих у розділі 6 нарядів на службу виїздів саме тому відділенню, у складі якого перебував позивач: позначення відділень (автомобілів), внесені до графи «Які відділення виїжджали», не збігаються з позначенням автомобіля тієї колонки розділу 2 наряду на службу, у якій зазначено позивача. З`ясування цієї обставини потребує дослідження первинних оперативних документів підрозділу, доступ до яких має саме відповідач, і належить до компетенції Комісії, а не суду.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на наведене належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є зобов`язання повторно розглянути питання про надання йому статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, а не зобов`язання прийняти наперед визначене позитивне рішення. Тому позовна вимога у заявленій позивачем редакції задоволенню не підлягає, а позов у цій частині підлягає задоволенню у спосіб, визначений судом.
Визначаючи суб`єкта, на якого покладається обов`язок повторного розгляду, суд виходить з того, що Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій утворена ДСНС, діє на підставі затвердженого Положення про Комісію, не є юридичною особою та не має самостійної процесуальної дієздатності, а її рішення є рішеннями Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Відтак обов`язок повторно розглянути питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій покладається саме на Державну службу України з надзвичайних ситуацій як відповідача у справі.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши наявні у справі докази за наведеними правилами, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення в частині відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: вимога про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, оформленого протоколом від 10.04.2026 № 49, у відповідній частині задовольняється; вимога про зобов`язання вчинити дії задовольняється у спосіб зобов`язання Державної служби України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 10 квітня 2026 року № 49, в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .
Зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова