ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа №160/14611/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСПРОМ" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСПРОМ» (51250, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с-ще Губиниха, вул. Зоряна, 37, код ЄДРПОУ 32679601) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.06.2026, просить:
визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 012827 від 19.05.2026 року, винесену Управлінням державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСПРОМ» (Адреса місцезнаходження юридичної особи: 51250, Україна, Самарівський р-н, Дніпропетровська обл., селище Губиниха, вулиця Зоряна, будинок 37, код ЄДРПОУ: 32679601) адміністративно-господарського штрафу в сумі 51 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вагове обмеження у 24 000 кг не виникає автоматично лише через належність дороги до місцевого значення, оскільки для введення зниженої вагової норми застосовуються заборонні дорожні знаки 3.15 або 3.16, а за їх відсутності знижена норма вважається не введеною в дію та діє загальна вагова норма, встановлена п. 22.5 Правил дорожнього руху. Позивач стверджує, що на автомобільній дорозі О1712162 «Млини - Піски» станом на 15.04.2026 були відсутні дорожні знаки, які вказували б на належність дороги до доріг місцевого значення або на вагові обмеження, у тому числі знак 5.66 «Номер маршруту (дороги)», а тому водій не мав об`єктивної можливості усвідомлювати існування відповідного обмеження і в його діях відсутня вина як обов`язкова ознака правопорушення. Позивач також посилається на неналежну організацію дорожнього руху та на висновки Верховного Суду про те, що неналежна організація дорожнього руху і відсутній чи неналежно встановлений дорожній знак не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Крім того, позивач вказує, що посадові особи Укртрансбезпеки об`єктивно не встановили фактичну масу транспортного засобу, зважування не проводили, довідки про здійснення габаритно-вагового контролю водієві не видали і вимог п. 16, 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю не дотримали, а тому висновок про перевищення нормативних вагових параметрів зроблено формально, на припущеннях, що виключає відповідальність за абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що 15.04.2026 на підставі направлення на рейдову перевірку від 13.04.2026 у Полтавській області на автомобільній дорозі О1712162 «Млини - Піски» проведено рейдову перевірку, у тому числі документальний ваговий контроль транспортного засобу позивача, за результатами якого шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, зазначених у наданій водієм товарно-транспортній накладній, встановлено, що маса транспортного засобу з вантажем становить 34 040 кг і перевищує нормативно допустимі 24 тонни на 41 відсоток. Відповідач наголошує, що документальний габаритно-ваговий контроль передбачений підпунктом 5-1 пункту 2 та пунктом 16 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, проводився не в зоні габаритно-вагового контролю і не вимагає зважування транспортного засобу на спеціальному обладнанні; вимоги щодо видачі довідки стосуються контролю на стаціонарному або пересувному пункті. Відповідач також вказує, що автомобільна дорога О1712162 належить до доріг місцевого значення згідно з Переліком автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Полтавській області, у зв`язку з чим нормативно допустима вага при проїзді нею становить 24 тонни, а відсутність дорожніх знаків щодо позначення дороги як дороги місцевого значення (встановлення яких не належить до компетенції Укртрансбезпеки) не звільняє перевізника від обов`язку дотримуватися вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху та ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт». Процедуру розгляду справи про порушення відповідач вважає дотриманою, зокрема з посиланням на надіслане позивачу повідомлення про розгляд справи від 05.05.2026 № 35493/26.2/24-26.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 1 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.04.2026 о 13 год. 40 хв. на автомобільній дорозі О1712162 «Млини - Піски» у Полтавській області головним спеціалістом відділу державного нагляду (контролю) в Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 13.04.2026 зупинено автопоїзд у складі сідлового тягача MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом-цистерною SINAN TANKER (державний номерний знак НОМЕР_2 ), який належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_1 .
Під час перевірки водієм надано товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 15/04/1 від 15.04.2026, згідно з якою здійснювалося перевезення вантажу - конденсату газового (код ООН 3295, вуглеводні рідкі), вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ», вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙЛАЙН ТРЕЙДИНГ». У цій накладній зазначено: маса транспортного засобу без навантаження - 7 659 кг, маса напівпричепа без навантаження - 5 400 кг, маса нафтопродукту - 20 981 кг, загальна вага, у тому числі з вантажем, - 34 040 кг. Накладну підписано водієм позивача.
Посадовою особою відповідача проведено документальний габаритно-ваговий контроль шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу за наданими документами; зважування транспортного засобу не проводилося.
За результатами контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 003798 від 15.04.2026, у графі 8 якого («Повна маса, тонн») зазначено: нормативно допустима - 24 000 кг, фактична - 34 040 кг.
Крім того, складено акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР 048704 від 15.04.2026, в якому зафіксовано порушення: здійснення вантажних перевезень з порушенням вагових обмежень, а саме допустима вага транспортного засобу на дорозі місцевого значення 24 000 кг, фактична 34 040 кг, перевищення складає 41 відсоток, порушено вимоги п. 22.5 Правил дорожнього руху; у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», - перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу на 41 відсоток. У графі пояснень водія зазначено: «не було можливості забрать груз другим шляхом, його не існує, перевозимий груз не потребує погодження з поліцією». Акт підписано водієм. Матеріали перевірки надіслано позивачу супровідним листом від 16.04.2026 № 43177/36.2/27-26.
Повідомлення про розгляд справи про порушення надіслано позивачу 05.05.2026 за № 35493/26.2/24-26.
19.05.2026 начальником Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 012827, якою за порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» і п. 22.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСПРОМ» стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн. Копію постанови надіслано позивачу листом від 26.05.2026 №61744/26.2/27-26.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, передбачено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Відповідно до підпункту 15 пункту 5 цього Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Процедуру проведення перевірок на дорозі визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 № 141, далі - Порядок № 1567). Рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (п. 2); рейдова перевірка проводиться на підставі направлення, що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу (п. 4), шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення (п. 8). Згідно з п. 13 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт складається акт проведення рейдової перевірки, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
За правилами ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Статтею 8 цього Закону автомобільні дороги загального користування поділено на автомобільні дороги державного значення та автомобільні дороги місцевого значення, перелік яких затверджують обласні державні адміністрації один раз на три роки.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.2022 № 105, встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, фактичної маси, максимальні значення якої наведено в таблиці підпункту «б» цього пункту (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2026 № 427, чинній станом на 15.04.2026) окремо для автомобільних доріг державного значення та окремо для автомобільних доріг місцевого значення. Для комбінованих транспортних засобів максимальне значення фактичної маси становить: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 тонн для доріг державного значення та 24 тонни для доріг місцевого значення; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - відповідно 40 тонн і 24 тонни. Згідно з приміткою до підпункту «б» п. 22.5 ПДР до всіх інших автомобільних транспортних засобів, які використовуються для перевезення вантажів та не підпадають під наведені у цьому підпункті типи, застосовуються вагові обмеження загальної маси 40 тонн для доріг державного значення та 24 тонни для доріг місцевого значення.
Пункт 22.5 ПДР містить також приписи, згідно з якими рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється, а на ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.
Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР. Рух великовагових транспортних засобів здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п. 4). Абзацом другим п. 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879). Відповідно до підпункту 5-1 пункту 2 Порядку № 879 документальний габаритно-ваговий контроль - це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу; за підпунктом 11 пункту 2 точний габаритно-ваговий контроль - це визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання). Пунктом 16 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Згідно з п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20).
Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів і забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з такого.
Щодо факту перевищення нормативних вагових параметрів. Матеріалами справи цей факт підтверджено сукупністю узгоджених між собою доказів. Так, у товарно-транспортній накладній № 15/04/1 від 15.04.2026, наданій самим водієм позивача та ним підписаній, зазначено власну масу тягача 7 659 кг, власну масу напівпричепа 5 400 кг та масу вантажу 20 981 кг, що в сумі становить 34 040 кг; ця ж величина прямо вказана у графі накладної «Загальна вага, у т.ч. з вантажем» - 34 040 кг. Відповідні дані відображені у графі 8 акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 003798 від 15.04.2026 (нормативно допустима повна маса - 24 000 кг, фактична - 34 040 кг) та в акті проведення рейдової перевірки № ОАР 048704 від 15.04.2026. Перевищення нормативу становить 10 040 кг, тобто 41,8 відсотка (в актах і в оскаржуваній постанові округлено до 41 відсотка), що істотно перевищує допустиму похибку у 2 відсотки, передбачену абз. 2 п. 4 Правил № 30.
Більше того, факт перевищення визнається самим позивачем: у позовній заяві прямо зазначено, що «допустима вага транспортного засобу на дорозі місцевого значення 24000 кг, в той час як фактична вага транспортного засобу становила 34000 кг, що спричинило перевищення ваги, яке складає 41 %». Отже, обставина, яку позивач одночасно заперечує як недоведену, ним же й підтверджується. За таких умов твердження позивача про те, що висновок контролюючого органу ґрунтується виключно на припущеннях, є безпідставним.
Щодо посилання позивача на п. 22.5 ПДР. Суд зазначає, що у позовній заяві цей пункт наведено в редакції, яка втратила чинність: позивач цитує положення про «фактичну масу понад 40 т», навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 16 т, строєні 22 т, тобто редакцію, що діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.2022 № 105. Чинна ж на день виявлення порушення редакція п. 22.5 ПДР містить таблицю з диференціацією максимальних значень фактичної маси залежно від значення автомобільної дороги, за якою для автомобільних доріг місцевого значення таке значення для комбінованих транспортних засобів становить 24 тонни незалежно від кількості осей напівпричепа, а за приміткою до підпункту «б» обмеження у 24 тонни для доріг місцевого значення застосовується і до всіх інших вантажних транспортних засобів. Оскільки правова позиція позивача побудована на нормі в нечинній редакції, вона не може підтверджувати заявлених ним вимог.
Щодо доводу про відсутність дорожніх знаків 3.15 і 3.16. Цей довід не лише не спростовує висновків контролюючого органу, а й свідчить на користь правомірності оскаржуваної постанови. За змістом п. 22.5 ПДР дорожні знаки 3.15 та 3.16 на ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення можуть встановлюватися для руху з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь - із параметрами, визначеними для доріг державного значення. Отже, встановлення такого знака є способом підвищити, а не знизити базовий норматив. Норматив у 24 тонни для доріг місцевого значення діє в силу самого п. 22.5 ПДР і не потребує додаткового введення в дію дорожнім знаком; навпаки, саме за відсутності знаків 3.15 і 3.16 підстав для застосування підвищених (установлених для доріг державного значення) параметрів немає. Тому відсутність на ділянці дороги О1712162 знаків 3.15 і 3.16, на яку посилається позивач, означає, що на цій ділянці діяв саме базовий норматив 24 тонни.
Щодо доводу про неможливість встановити статус дороги. Позивач сам посилається на ДСТУ 4100:2021, за яким для доріг місцевого значення знак 5.66 «Номер маршруту (дороги)» має біле тло та індекс, що починається з літери «О» або «С». Дорога, на якій здійснювався рух, має індекс О1712162, тобто саме той літерний індекс, який за наведеним позивачем стандартом позначає дорогу місцевого значення. Цей індекс зазначено як у товарно-транспортній накладній, наданій водієм позивача, так і в акті проведення рейдової перевірки № ОАР 048704 та в акті № ОАВ 003798, а належність автомобільної дороги О1712162 до доріг місцевого значення підтверджується Переліком автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Полтавській області. Крім того, встановлення дорожніх знаків не належить до компетенції відповідача, а віднесення дороги до доріг місцевого значення здійснюється не дорожнім знаком, а в порядку ст. 8 Закону України «Про автомобільні дороги». Перевізник, який завчасно знав маршрут руху (він зазначений у товарно-транспортній накладній), мав можливість і був зобов`язаний врахувати вагові нормативи, встановлені для відповідної ділянки дороги.
Щодо доводу про непроведення зважування та недотримання п. 16 і 18 Порядку № 879. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку № 879), тобто ці два види контролю є самостійними і застосування одного з них не обумовлене проведенням іншого. Документальним габаритно-ваговим контролем є саме визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (підпункт 5-1 пункту 2 Порядку № 879), що за визначенням не передбачає зважування. Пункт 6 Порядку № 879 прямо встановлює, що виключно у зонах габаритно-вагового контролю здійснюється габаритно-ваговий контроль, «крім документального», а отже документальний контроль правомірно здійснюється і поза такими зонами, у тому числі під час рейдової перевірки на дорозі. Приписи Порядку № 879 про проведення контролю протягом не більше однієї години «з моменту заїзду транспортного засобу на ваги» (п. 16-1) та про видачу водієві довідки про здійснення габаритно-вагового контролю «за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті» (п. 18) за своїм змістом стосуються точного контролю на стаціонарному або пересувному пункті і на документальний контроль не поширюються. Відтак непроведення зважування та невидача довідки у цьому випадку не свідчать про порушення процедури і не спростовують установленого перевищення.
Щодо характеру вантажу та відсутності дозволу. Перевезення здійснювалося наливом у напівпричепі-цистерні, вантаж - конденсат газовий, тобто вантаж подільний, обсяг якого перевізник визначає самостійно під час завантаження. Пункт 22.5 ПДР прямо забороняє рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса яких перевищує визначені підпунктом «б» цього пункту параметри, у разі перевезення подільних вантажів. Це означає, що такий рух не міг бути легалізований і дозволом на участь у дорожньому русі: перевізник був зобов`язаний не отримати дозвіл, а завантажити транспортний засіб у межах допустимої для дороги місцевого значення фактичної маси у 24 тонни. Диспозиція абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III охоплює обидві ситуації, оскільки передбачає відповідальність за перевищення габаритно-вагових норм понад 30 відсотків як при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу, так і при перевезенні подільного вантажу. Дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, як і документа про внесення плати за проїзд, матеріали справи не містять, і на їх наявність позивач не посилається.
Щодо розміру застосованої санкції. Перевищення нормативної фактичної маси становило 41,8 відсотка, тобто понад 30 відсотків, що відповідає диспозиції абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III і виключає застосування абзаців чотирнадцятого - шістнадцятого частини першої цієї статті, які встановлюють відповідальність за менші ступені перевищення. Санкція цієї норми - три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки неоподатковуваний мінімум доходів громадян для цілей застосування норм інших законів становить 17 грн, розмір штрафу складає 3 000 х 17 = 51 000 грн, що й було застосовано оскаржуваною постановою. Отже, і кваліфікацію порушення, і розмір штрафу визначено відповідачем правильно.
Щодо посилань позивача на судову практику про відсутність вини водія. Суд враховує, що ця практика сформована у справах про притягнення водія до адміністративної відповідальності за Кодексом України про адміністративні правопорушення, де вина є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення. У цій же справі до позивача застосовано не адміністративне стягнення, а адміністративно-господарську санкцію - адміністративно-господарський штраф за абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, суб`єктом відповідальності за яким є автомобільний перевізник як юридична особа. Підставою такої відповідальності є сам факт невиконання перевізником установлених вимог, а обов`язок виконувати вимоги законодавства у сфері перевезення вантажів і забезпечувати безпеку дорожнього руху покладено на перевізника ст. 34 Закону № 2344-III. Тому наведені позивачем правові позиції стосуються іншого правового інституту і до спірних відносин не застосовні, а посилання на суб`єктивне сприйняття водієм дорожньої обстановки не звільняє перевізника від відповідальності.
Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду справи про порушення. За результатами рейдової перевірки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 003798 від 15.04.2026 та акт проведення рейдової перевірки № ОАР 048704 від 15.04.2026, як цього вимагає п. 13 Порядку № 1567. Справу про порушення розглянуто в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника 19.05.2026, тобто на 34-й день з дня виявлення порушення (15.04.2026), у межах установленого п. 16 Порядку № 1567 двомісячного строку. Про час і місце розгляду справи позивача повідомлено листом від 05.05.2026 № 35493/26.2/24-26, тобто за 14 днів до розгляду, за встановленої п. 17 Порядку № 1567 вимоги повідомити не пізніше ніж за сім календарних днів. Позивач у позовній заяві сам підтверджує, що надавав пояснення у справі та був присутній під час її розгляду, отже його право на участь у процесі прийняття рішення реалізовано. Постанову винесено начальником Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, тобто керівником територіального органу Укртрансбезпеки, як це передбачено п. 19 Порядку № 1567.
Копію постанови від 19.05.2026 надіслано позивачу листом від 26.05.2026, тобто з порушенням установленого п. 21 Порядку № 1567 триденного (у робочих днях) строку на два робочі дні. Разом з тим суд зазначає, що за п. 22 Порядку № 1567 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу набирає чинності не раніше дня доведення її копії до автомобільного перевізника, а тому недотримання строку надсилання копії впливає виключно на момент набрання постановою чинності та на перебіг строку її оскарження і не свідчить про незаконність самої постанови. Позивач можливості судового захисту не позбавлений, позов подано і розглянуто по суті, тож жодних несприятливих наслідків для позивача ця обставина не спричинила.
Підсумовуючи, суд доходить висновку, що факт перевищення позивачем установлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу підтверджений належними та допустимими доказами і не спростований позивачем; порушення кваліфіковано відповідачем правильно, розмір адміністративно-господарського штрафу визначено відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, процедуру розгляду справи про порушення дотримано, а оскаржувану постанову винесено уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень. Доводи позовної заяви ґрунтуються на нормі в нечинній редакції та на хибному тлумаченні призначення дорожніх знаків 3.15 і 3.16, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевіривши оскаржувану постанову за цими критеріями, суд не встановив підстав вважати її протиправною.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач цей обов`язок виконав, надавши суду матеріали перевірки та довівши правомірність оскаржуваної постанови, натомість позивач обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, не довів.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За наведеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність підстав для їх задоволення, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСПРОМ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 012827 від 19.05.2026 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова