ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа №160/21067/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
17.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Головне Дніпропетровській області управління Пенсійного фонду України в здійснити ОСОБА_1 з 06.05.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 29.08.2011 їй було призначено пенсію за вислугу років, а з 29.09.2023 - пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач уважає, що при обчисленні розміру пенсії за віком підлягав застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021 та 2022 роки, тоді як відповідач застосував показник за 2014-2016 роки, помилково розцінивши призначення пенсії за віком як переведення з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 зазначеного Закону.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Ремез К.І.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 29.08.2011 ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На підставі особистої заяви позивача з 29.09.2023 її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір цієї пенсії обчислено із застосуванням збереженого та осучасненого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
06.05.2026 позивач через свого представника звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою (зареєстрована за вх. № 46736/П-0400-26 від 06.05.2026), в якій просила перерахувати та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 04.06.2026 № 67971-46736/1-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в перерахунку пенсії відмовило. Підставою відмови зазначено, що позивача з 29.09.2023 переведено на пенсію за віком з урахуванням збереженого та осучасненого показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, а тому законні підстави для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021, 2022 роки, відсутні.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Натомість за частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у
зв`язку з втратою годувальника. Такого виду пенсійної виплати, як пенсія за вислугу років, цим Законом не передбачено.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини третьої статті 45 цього ж Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина третя статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлює порядок переведення з одного виду пенсії на інший тих пенсій, які призначені саме за цим Законом. Оскільки пенсія за вислугу років цим Законом не передбачена та призначається за Законом України «Про пенсійне забезпечення», який визначає інші підстави та інший порядок призначення пенсії, звернення особи, якій було призначено пенсію за вислугу років, за пенсією за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є призначенням пенсії за віком, а не переведенням з одного виду пенсії на інший.
За таких обставин розмір пенсії за віком підлягав обчисленню із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії, тобто за 2020, 2021 та 2022 роки.
Згідно із частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17 виснувала, що статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, натомість частина третя статті 45 цього Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а тому при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.
У тій самій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII. Наведене спростовує довід відповідача про те, що пенсію за вислугу років позивачу було призначено за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 27.11.2024 у справі № 560/11681/23, розглядаючи спір, у якому пенсію за вислугу років було призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», але обчислено відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: у такому випадку мало місце призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
У постанові від 13.05.2026 у справі № 420/26153/24 Верховний Суд, застосовуючи норми статей 40 та 45 Закону № 1058-IV, сформулював критерії розмежування: якщо попередній вид пенсії було призначено за Законом № 1788-XII (наприклад, пенсія за вислугу років), а особа звертається за призначенням пенсії за віком за Законом № 1058-IV, це є первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону; якщо ж особа змінює вид пенсії в межах Закону № 1058-IV, застосовується частина третя статті 45 Закону № 1058-IV із незмінністю показника середньої заробітної плати, використаного під час попереднього призначення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Цей висновок є усталеним. У постанові від 12.05.2026 у справі № 460/25663/23 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV не залежить від того, на підставі якого саме закону було призначено первинну пенсію; важливо, що попередня пенсія була призначена не за Законом № 1058-IV.
Отже, відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії з підстав здійснення переведення з одного виду пенсії на інший, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло без урахування наведених висновків Верховного Суду та застосувало частину третю статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до правовідносин, які нею не регулюються.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності відмови у перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії позивача, оформлені листом від 04.06.2026 № 67971-46736/1-01/8-0400/26, вчинені не на підставі норми права, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, і без урахування усіх обставин, що мають значення, а тому є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1065,00 грн, що підтверджується квитанцією від 16.07.2026 (ID 5797-7473-4796-7038). Водночас за підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а згідно з частиною третьою цієї ж статті при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. З урахуванням встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цього позову в електронній формі, становить 1064,96 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено, суд уважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в межах суми, що підлягала сплаті, тобто в розмірі 1064,96 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідно до частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати Головне Дніпропетровській області управління Пенсійного фонду України в здійснити ОСОБА_1 з 06.05.2026 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез