ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа №160/13322/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо направлення звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) направити до органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відповідності до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 за зареєстрованим місцем проживання. Під час чергового оновлення військово-облікового документа в електронному кабінеті призовників, військовозобов`язаних та резервістів застосунку "Резерв+" позивачу стало відомо про внесення стосовно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку з приміткою "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП" та про звернення відповідача до органів Національної поліції України щодо його доставлення. Позивач зазначає, що жодних повісток за адресою свого зареєстрованого і фактичного проживання він не отримував, місця проживання не змінював, будь-яких інших сповіщень від відповідача також не одержував.
Позивач наголошує, що ані протокол, ані постанова у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього не складалися, до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку він не притягувався, а відтак відомості про таке порушення внесені до Реєстру безпідставно. Оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення не зафіксовано в установленому законом порядку, у відповідача, на думку позивача, були відсутні й підстави для звернення до органів Національної поліції України щодо адміністративного затримання та доставлення позивача. Внесення до Реєстру недостовірних відомостей та звернення до правоохоронних органів створюють, за твердженням позивача, реальну загрозу його праву на вільне пересування.
На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви роздруківки електронного військово-облікового документа та розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів із застосунку "Резерв+", витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, копію адвокатського запиту з доказами його направлення, копію листа-відповіді відповідача.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 1 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з чим справа вирішується за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України). Водночас саме по собі неподання відзиву не є підставою для задоволення позову: суд перевіряє обґрунтованість позовних вимог за наявними в матеріалах справи доказами та нормами законодавства, чинними на час виникнення спірних відносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 05.12.2019 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_3 . Зазначені обставини підтверджуються військово-обліковим документом та розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованими у застосунку "Резерв+".
Реєстрація місця проживання позивача за вказаною адресою підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 1213-329341-2017. Доказів зміни позивачем задекларованого (зареєстрованого) місця проживання матеріали справи не містять; датою уточнення позивачем своїх облікових даних у Реєстрі зазначено 16.12.2025.
Згідно з військово-обліковим документом позивача, сформованим у застосунку "Резерв+" 19.02.2026, позивач має категорію обліку "військовозобов`язаний", за постановою військово-лікарської комісії від 09.01.2026 визнаний придатним, а також має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 08.01.2027, тип відстрочки - бронювання (пункт 1 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"). У цьому документі графи "Причина звернення до Нацполіції" та "Дата звернення" не заповнені.
11.02.2026 відповідач рекомендованим поштовим відправленням №R067099292986 направив на адресу позивача ( АДРЕСА_3 ) повістку № 6602523 з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 25.02.2026 о 09 год. 00 хв. для уточнення даних. Зазначене поштове відправлення позивачу вручене не було і повернуте відправнику.
У зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою № 6602523 відповідач вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а також, посилаючись на пункт 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, направив звернення до територіального органу (підрозділу) поліції стосовно позивача.
Згідно з розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованими 30.03.2026, стосовно позивача міститься відмітка "Порушення правил військового обліку"; причиною звернення до Національної поліції зазначено "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП", датою звернення - 30.03.2026. Водночас розділ "Правопорушення" зазначених розширених даних містить запис "Дані в цьому реєстрі відсутні", тобто жодних відомостей про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, у Реєстрі не зафіксовано.
13.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом № 1304-26-1 (зареєстрований відповідачем за вхідним № 2306 від 16.04.2026), в якому просив надати інформацію про підстави внесення відповідних відомостей до Реєстру та про наявність або відсутність стосовно позивача протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.
Листом від 17.04.2026 № 1181 відповідач повідомив, що станом на 17.04.2026 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не складався, а постанова у справі про адміністративне правопорушення не виносилася.
Копії повістки № 6602523, опису вкладення та поштового повідомлення про вручення поштового відправлення № R067099292986 відповідач позивачу не надав, і матеріали справи їх не містять.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку та щодо звернення до органів Національної поліції України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин; порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; ведення персонально-якісного обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч. 1 ст. 34 цього Закону).
Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1951-VIII основними завданнями Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.
За приписами ч. 8 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII).
Отже, відповідач є органом ведення Реєстру, і саме на нього покладено обов`язок забезпечувати ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних стосовно військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в цьому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Стаття 7 Закону № 1951-VIII визначає перелік відомостей, які вносяться до Реєстру. Зокрема, згідно з пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Зі змісту наведеної норми випливає, що до Реєстру вносяться відомості не про сам факт неприбуття особи за викликом і не про суб`єктивну оцінку її поведінки посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а виключно про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210 або 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Більше того, законодавець прямо визначив і обов`язковий склад таких відомостей - дату, номер та короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення. Наявність відповідного протоколу та/або постанови є, таким чином, необхідною умовою внесення до Реєстру запису про порушення правил військового обліку: без цих документів відомості, передбачені пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII, об`єктивно не можуть бути сформовані.
Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а статтею 210-1 цього Кодексу - за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; частиною третьою кожної із цих статей передбачено відповідальність за вчинення відповідних дій в особливий період.
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а від їх імені розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Аналогічні повноваження закріплені і в пункті 9 Положення № 154, згідно з яким територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, відповідач є органом, уповноваженим на здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення цієї категорії, а тому в разі виявлення в діях особи ознак правопорушення був зобов`язаний реалізувати передбачену законом процедуру, а не обмежитися внесенням запису до Реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу (ч. 3 ст. 254 цього Кодексу).
Згідно з ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику. Частиною 7 цієї статті передбачено, що протокол не складається також у разі, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
Водночас, за приписами ч. 8 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Наведене свідчить, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі завершується прийняттям процесуального рішення: складенням протоколу з подальшим розглядом справи або, у випадках, визначених частинами шостою і сьомою статті 258 цього Кодексу, винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення. Жодного іншого способу зафіксувати факт вчинення особою такого правопорушення законодавство не передбачає.
Крім того, згідно зі ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487). Пунктом 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Абзацом третім пункту 56 Порядку № 1487 передбачено, що Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Аналогічно, пунктом 15 Порядку № 560 передбачено звернення керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Наведені норми послідовно пов`язують і внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку, і звернення до органів Національної поліції з єдиною правовою передумовою - установленим у передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення порядку фактом вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 або 210-1 цього Кодексу. Такий факт може бути зафіксований виключно протоколом про адміністративне правопорушення та/або постановою у справі про адміністративне правопорушення. За відсутності цих документів жодних правових підстав ані для внесення запису до Реєстру, ані для звернення до правоохоронних органів у територіального центру комплектування та соціальної підтримки не виникає.
У цій справі відповідач у листі від 17.04.2026 № 1181 прямо і недвозначно підтвердив, що станом на 17.04.2026 стосовно позивача протокол про адміністративне правопорушення не складався, а постанова у справі про адміністративне правопорушення не виносилася. Отже, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 чи 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у встановленому законом порядку не зафіксовано, а позивач до адміністративної відповідальності не притягувався.
Наведене узгоджується і зі змістом самого Реєстру: у розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих 30.03.2026, розділ "Правопорушення" стосовно позивача містить запис "Дані в цьому реєстрі відсутні". Тобто передбачені пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII відомості (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) до Реєстру не вносилися і не могли бути внесені через їх фактичну відсутність, тоді як відмітка про порушення позивачем правил військового обліку в Реєстрі є.
Таким чином, внесений відповідачем до Реєстру запис про порушення позивачем правил військового обліку не ґрунтується на жодному з передбачених законом джерел відомостей і за своїм змістом є недостовірним.
Суд ураховує також, що єдиною фактичною підставою для вчинення відповідачем оскаржуваних дій стало неприбуття позивача за повісткою № 6602523, направленою рекомендованим поштовим відправленням № R067099292986.
Відповідно до пункту 30-2 Порядку № 560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Вимоги до змісту повістки визначені пунктом 29 цього Порядку, а пунктом 30 передбачено, що у разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою, а у разі формування повістки за допомогою Реєстру - накладає на неї кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Згідно з пунктом 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого (зареєстрованого) місця проживання, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Матеріали справи не містять ані самої повістки № 6602523, ані опису вкладення, ані поштового повідомлення з відповідною відміткою чи інших документів поштового оператора, які б давали змогу встановити, що саме було вкладено у поштове відправлення № R067099292986 та з яких причин і коли воно повернуте відправнику. За таких обставин факт належного оповіщення позивача про виклик, з яким наведені норми пов`язують подальшу правову оцінку його поведінки, відповідачем не доведений, а підтвердних документів про отримання позивачем виклику, наявність яких є обов`язковою умовою застосування ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідача не було.
Разом з тим суд наголошує, що навіть встановлення факту неприбуття особи за належно врученою повісткою саме по собі не наділяє територіальний центр комплектування та соціальної підтримки правом вносити до Реєстру відомості про порушення правил військового обліку поза процедурою, визначеною Кодексом України про адміністративні правопорушення. Неприбуття за викликом є лише приводом для вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, а не самостійною підставою для внесення запису до Реєстру та для звернення до органів Національної поліції України.
Суд також враховує, що позивачу до 08.01.2027 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням, відомості про що внесені до Реєстру, а за постановою військово-лікарської комісії від 09.01.2026 його визнано придатним, тобто обов`язки, пов`язані з проходженням медичного огляду, позивачем виконані.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, вчинені всупереч наведеним положенням законодавства, а тому є протиправними.
Стаття 9 Закону № 1951-VIII надає призовнику, військовозобов`язаному та резервісту право отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, а також звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Отже, законодавство прямо передбачає можливість виправлення недостовірних відомостей Реєстру органом його ведення, яким у цій справі є відповідач.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень щодо того, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Частиною 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки судом установлено протиправність дій відповідача, які полягають у внесенні до Реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій: недостовірні відомості підлягають виключенню з Реєстру.
Ураховуючи, що звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення позивача було зумовлене саме внесеним до Реєстру записом про порушення правил військового обліку, а пункт 79 Порядку № 1487 покладає на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки обов`язок повідомляти Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення осіб, щодо яких надсилалося відповідне звернення, ефективним способом захисту порушеного права позивача є, поряд із виключенням недостовірних відомостей з Реєстру, зобов`язання відповідача повідомити органи Національної поліції України про таке виключення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів на спростування доводів позивача суду не надав і правомірності оскаржуваних дій не довів.
Згідно з ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовна заява у цій справі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на наведені норми та задоволення позовної заяви суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 2 662,40 грн, сплаченого згідно з квитанцією акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" № 294774385 від 02.05.2026.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) правил військового обліку.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повідомити органи Національної поліції України про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) правил військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова