ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа №160/24247/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
11 серпня 2026 року до через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2022-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (з розрахунку 8 діб невикористаної відпустки за 2022 рік, 20 діб невикористаної відпустки за 2023 рік, 15 діб невикористаної відпустки за 2024 рік, 25 діб невикористаної відпустки за 2025 рік) з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2022-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (з розрахунку 56 діб) з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в період з 04.05.2022 по 22.11.2025 позивач проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповідними записами у моєму військовому квитку та Витягом з наказу № 121 від 22.11.2025.
04 червня 2026 року засобами СЕДО Позивач звернувся до Відповідача з заявою про перерахунок грошового забезпечення і приведення його у відповідність до норм чинного законодавства України, що підтверджується супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. №1869/1973 від 10.06.2026.
В терміни передбаченні чинним законодавством України, Позивач не отримав від Відповідача відповіді на своє звернення.
На думку Позивача в порушення чинного законодавства Відповідач не включив щомісячну додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2022-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що пунктом 2 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану ; допомоги.
З вищевикладеного слідує, що при обчислені розміру компенсації військовослужбовцям за всі невикористані дні відпусток не враховуються виплачені їм одноразові додаткових видів грошового забезпечення. Тому додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, не підлягає врахуванню при обрахунку розміру компенсації за всі невикористані дні відпусток. Щодо доводів Позивача про те, що до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, має бути врахована додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 168, у пункті 6 розділу XXXI Наказу № 260 вказується, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. З огляду на зміст пункту 1 постанови №168, така доплата є винагородою, яка виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий, одноразовий характер такої додаткової винагороди.
Так, 7 травня 2026 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у зразковій справі № 280/8933/24 за позовом військовослужбовця про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (Постанова КМУ № 168). Розглядаючи цю справу, ВП ВС наголосила, що питання грошового забезпечення захисників України в умовах повномасштабної війни є надзвичайно чутливим і потребує особливо ретельного дослідження, водночас нагадавши, що у цій справі постало питання не стягнення самої додаткової винагороди, що підлягає виплаті відповідно до Постанови КМУ № 168, а винятково корегування такої виплати на індекс інфляції (індекс споживчих цін), що згідно з чинним законодавством допускається лише в частині тих доходів, які не мають разового характеру. Дослідивши природу додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою КМУ № 168, ВП ВС виснувала, що така додаткова винагорода є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим, відповідно до усталеної судової практики, приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.08.2024 у справі №640/13029/22 дійшла висновку, що визначена пунктом 1 первинної редакції Постанови № 168 додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців. Отже, зважаючи на зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка не може враховується до складу місячного грошового забезпечення при розрахунку грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки та дні додаткової відпустки.
Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25, зазначивши, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168, виплачується лише у період дії воєнного стану, в залежності від виконання завдань, її розмір не є сталим, тобто вона має тимчасовий характер, тому не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпустки.
На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 13.08.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в період з 04.05.2022 по 22.11.2025 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 від 28.04.2015.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №121 від 22.11.2025 старшого сержанта ОСОБА_1 , заступника командира бойової машини - навідника-оператора ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від "18" листопада 2025 року №86-РС у запас за підпунктом "г" - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжити військову службу) якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати таким, що вибув для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 22 листопада 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 23 листопада 2025 року.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік використана у кількості 10 діб, за 2023 рік використана у кількості 10 діб, за 2024 рік використана у кількості 15 діб, за 2025 рік не надавалась. На підставі п. 3 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зі змінами) виплатити грошову компенсацію за 68 (шістдесят вісім) невикористаних дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки (08 днів - за 2022 рік, 20 днів - за 2024 рік, 15 днів - за 2024 рік, 25 днів - за 2025 рік). Щорічна додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, передбачена статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за період з 04 травня 2022 року по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , не надавалась. Виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, у кількості 56 (п`ятдесят шість) календарних дні (Посвідчення учасника бойових дій (серія НОМЕР_4 від 04 квітня 2017 року).
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 щодо перерахунку та виплати розміру грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом З пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (з розрахунку 08 діб невикористаної відпустки за 2022 рік. 20 діб невикористаної відпустки за 2023 рік, 15 діб невикористаної відпустки за 2024 рік. 25 діб невикористаної відпустки за 2025 рік) з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з врахуванням раніше виплачених сум. 4. Здійснити перерахунок та виплату мені розміру грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2022-2025 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (з розрахунку 98 календарних днів) з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідь на звернення позивач від військової частини НОМЕР_1 не отримав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби 23.04.2024) визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається Міністром оборони України.
Відповідно до пункту 1 та абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення. У рік звільнення зі служби у разі невикористання військовослужбовцем щорічної основної або додаткової відпустки йому виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також за додаткову відпустку, передбачену статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», право на яку мають, зокрема, учасники бойових дій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби).
Пунктом 2 розділу I Порядку №260 установлено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, і винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168, пунктом 1-1 якої установлено виплату військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, щомісячної додаткової винагороди в розмірі від 30 000 до 100000 грн залежно від характеру та інтенсивності виконуваних завдань, пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.
Ключове значення для вирішення цього спору має пункт 6 розділу XXXI Порядку №260, яким визначено порядок обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні. У редакції, чинній на момент звільнення позивача, зазначений пункт передбачає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, чинна на момент звільнення позивача редакція пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 прямо виключає винагороди, у тому числі додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою №168 і віднесену пунктом 2 розділу I Порядку №260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зі складу розрахункової бази для обчислення компенсації за невикористані дні відпустки. Аналогічне виключення винагород передбачене і для інших видів виплат при звільненні - грошової допомоги для оздоровлення (пункт 6 розділу XXIII Порядку №260) та одноразової грошової допомоги у разі звільнення (пункт 5 розділу XXXII Порядку №260).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року в зразковій справі №280/8933/24 виснувала, що у пункті 2 розділу I Порядку №260 чітко зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а не щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який має постійний характер.
Верховний Суд у постанові від 10 червня 2026 року у справі №240/33823/23, застосовуючи наведений висновок Великої Палати Верховного Суду до подібних правовідносин щодо військовослужбовця Збройних Сил України, дійшов висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою №168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки встановлюється на період дії воєнного стану, її розмір не є сталим і визначається наказами командирів (начальників) залежно від виконання завдань та участі військовослужбовця у бойових діях, а тому не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, а також одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом і в постанові від 09 липня 2026 року у справі №240/4421/24, в якій суд касаційної інстанції прямо зазначив про відсутність підстав відступати від висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у справі №280/8933/24, як ухваленого пізніше і такого, що підлягає пріоритетному застосуванню.
За таких обставин, суд доходить висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою №168, яку позивач отримував під час проходження служби, за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і, відповідно до чинної на момент звільнення позивача редакції пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, не підлягає врахуванню до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Оскільки відповідач правомірно не врахував суми додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, при обчисленні позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, в його діях (бездіяльності) відсутня протиправність, а тому відсутні й підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату зазначеної компенсації.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Проаналізувавши обставини справи з урахуванням наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин і практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 9, 12, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова