ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/2588/26
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, у якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у не зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності ОСОБА_1 , починаючи з 15.10.1982 по 01.07.2004 згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 та у відмові призначення пенсії за віком відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності ОСОБА_1 , починаючи з 15.10.1982 по 01.07.2004 згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У обґрунтування позову позивач вказала, що 15.09.2025 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV). Однак отримала рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 22.09.2025 №262940023618, яким їй відмовлено у призначенні пенсії та повідомлено, що до її страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 21.10.1982, оскільки титульний аркуш заповнений всупереч чинного законодавства, відсутня печатка підприємства, де вперше заповнювали трудову книжку. Для зарахування періодів трудової діяльності згідно трудової книжки рекомендовано надати уточнюючу довідку з місця першого працевлаштування.
Отримавши всі можливі архівні документи для підтвердження її трудової діяльності, позивач 11.12.2025 повторно звернулася із заявою про призначення пенсії через ВЕБ-портал електронних послуг ПФУ.
Рішенням ГУПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 18.12.2025 №262940023618 позивачу знову відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу і зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1982, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка підприємства; період роботи відповідно архівної довідки від 04.11.2025 №108-12782 з 04.09.1987, оскільки відсутні: дата звільнення, наказ та дата наказу на звільнення; період роботи відповідно архівного витягу від 31.10.2025 №Х-350, архівної довідки від 13.10.2025 №Х-350/1, наказу від 15.10.1982 №409, наказу від 14.10.1983 №373 з 15.10.1982 по 13.10.1983, оскільки дані документи надані в копіях.
Позивач зазначає, що у рішенні ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії від 22.09.2025 №262940023618 вказано, що для зарахування періодів трудової діяльності згідно трудової книжки достатньо надати уточнюючу довідку з місця першого працевлаштування, проте рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 18.12.2025 №262940023618 в призначенні пенсії відмовлено повторно, незважаючи на подані нею підтверджуючі документи. Позивач не погоджується з таким рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області, що спонукало її звернутися з позовом до суду.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити, зазначивши, що ГУ ПФУ в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням від 18.12.2025 №262940023618 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Стаття 26 цього Закону визначає умови для призначення пенсії: наявність у заявника віку 60 років та страхового стажу не менше 32 роки (з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року). Встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній страховий стаж 32 роки, оскільки за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1982, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка підприємства;
- відповідно архівної довідки від 04.11.2025 №108-12782 з 04.09.1987, оскільки відсутні: дата звільнення, наказ та дата наказу на звільнення;
- відповідно архівного витягу від 31.10.2025 №Х-350, архівної довідки від 13.10.2025 №Х-350/1, наказу від 15.10.1982 №409, наказу від 14.10.1983 №373 з 15.10.1982 по 13.10.1983, оскільки дані документи надані в копіях.
Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб до страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності; страховий стаж становить 31 рік 09 місяців 11 днів; особа матиме право на пенсійну виплату з 13.09.2028, або при набутті необхідного стажу роботи.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 15.09.2025 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
За принципом екстериторіальності її заяву розглянуло ГУ ПФУ в Рівненській області та рішенням від 22.09.2025 №262940023618 відмовило у призначенні пенсії, повідомивши, що до її страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 21.10.1982, оскільки титульний аркуш заповнений всупереч чинного законодавства, відсутня печатка підприємства, де вперше заповнювали трудову. Для зарахування періодів трудової діяльності згідно трудової книжки рекомендовано надати уточнюючу довідку з місця першого працевлаштування.
Позивач 11.12.2025 повторно звернулася із заявою про призначення пенсії через ВЕБ-портал електронних послуг ПФУ, до якої надала архівні довідки.
За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто ГУПФУ в Житомирській області та рішенням від 18.12.2025 №262940023618 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу і зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1982, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка підприємства; період роботи відповідно архівної довідки від 04.11.2025 №108-12782 з 04.09.1987, оскільки відсутні: дата звільнення, наказ та дата наказу на звільнення; період роботи відповідно архівного витягу від 31.10.2025 №Х-350, архівної довідки від 13.10.2025 №Х-350/1, наказу від 15.10.1982 №409, наказу від 14.10.1983 №373 з 15.10.1982 по 13.10.1983, оскільки дані документи надані в копіях.
Позивач не погоджується із відмовою у призначенні пенсії за віком та не зарахування її періодів роботи згідно трудової книжки до страхового стажу, що спонукало її звернутися до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік (60 років), а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Позивачці виповнилося 60 років 12 вересня 2025 року.
За приписами частини першої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).
Як регламентовано пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу ІV Порядку №22-1).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
У цьому спорі ключовим є питання, чи має позивач достатній страховий стаж (не менше 32 роки) на дату досягнення пенсійного віку.
В абзаці першому частини першої статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637, зі змінами).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Матеріалами справи підтверджено, що у позивачки наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 від 21.10.1982 , яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії, що не заперечується відповідачем.
Відмовляючи позивачці у призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Житомирській області до страхового стажу не зарахувало періоди роботи згідно вказаної трудової книжки, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка підприємства.
Відповідно до пункту 2.3 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412), всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 "Про трудові книжки працівників" передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.10.1982 вбачається, що до її оформлення позивач трудового стажу не мала.
Згідно записів №№1-3 позивач 15.10.1982 прийнята на Фарфоровий завод в складальний цех учнем складальника електрокерамічних виробів (наказ №409 від 15.10.82); 07.01.1983 їй присвоєна 2 розряд складальника електрокерамічних виробів (наказ №14 від 07.01.83); 13.10.1983 звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП УРСР (наказ №373 від 14.10.1983).
З вказаних записів трудової книжки можна зробити висновок, що трудова книжка була оформлена позивачці при її прийнятті на роботу .
Згідно із записами №№ 4-5 цієї ж трудової книжки позивач з 06.12.1983 по 04.07.1986 працювала в ПАТ «Київський завод реле і автоматики»;
№№ 6-7 позивач з 01.08.1986 по 08.06.1987 працювала в ЖКК Трест Київміськбуд -2;
№№ 8-10 - позивач з 16.07.1987 по 1988 працювала на заводі Точелектроприлад,
та 29.12.1990 (запис №11) звільнена в порядку переведення на орендне підприємство "Росток";
№№ 12-16 позивач з 30.12.1990 по 03.02.1997 працювала на орендному підприємстві "Росток" ;
№№17-18 - призначено допомогу по безробіттю;
№ 19 - з 19.04.1997 прийнята в шкільне державне об`єднання їдалень Жовтневого району;
№ 20 - у зв`язку з реорганізацією шкільного державного об`єднання їдалень Жовтневого району переведена в КП "Школяр - сервіс";
№№ 21-23 - з 26.06.1999 по 01.07.2003 - працювала в КП "Школяр - сервіс";
№ 23 - КП "Школяр - сервіс" реорганізовано шляхом приєднання до комунального підприємства "Школяр" Солом`янського району м.Києва;
№№24-25 - з 26.08.2003 по 25.08.2010 працювала в КП "Школяр" Солом`янського району м.Києва;
№№ 26-27 - з 13.10.2010 по 30.09.2012 позивач працювала в ТОВ "Агентство Союздрук" (звільнено у зв`язку з переводом у ТДВ "Агентство Союздрук");
№№ 28-29 - з 01.10.2012 по 31.12.2018 працювала у ТДВ "Агентство Союздрук" (звільнено у зв`язку з переводом у ТОВ "Преса столиці");
№№ 30-31 - з 01.01.2019 - 31.12.2019 працювала у ТОВ "Преса столиці" (звільнено у зв`язку з переведенням в ТДВ "Агентство Союздрук");
№ 32 з 01.01.2020 працює в ТДВ "Агентство Союздрук".
На думку суду, вказані записи свідчать про безперервність трудової діяльності позивача. Ці записи трудової книжки містять реквізити рішень (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади того органу, який їх видав, підпис уповноваженої особи; будь-які механічні виправлення при внесенні записів відсутні.
Крім того, позивач з метою підтвердження періоду роботи додатково надала разом із заявою про призначення пенсії архівні довідки, якими підтверджено її період роботи та нарахування заробітних плат:
- ТОВ "Полянківський Фарфор І" від 01.09.2011 №62;
- Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.09.2024 та від 13.11.2023 №108-13188 про підтвердження трудового стажу позивачки на ПАТ "Київський завод реле і автоматики" та у Шкільному державному об`єднанні їдалень Жовтневого району м. Києва;
- філії Київського міського центру зайнятості "Кар`єрний центр" від 07.11.2025 про перебування на обліку і проведенні допомоги по безробіттю в Жовтневому районному центрі зайнятості КМЦЗ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані ГУ ПФУ в Житомирській області в спірному рішенні від 18.12.2025 №262940023618 недоліки у заповненні трудової книжки (титульна сторінка не засвідчена печаткою підприємства) не можуть бути підставою для неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача і бути перешкодою в реалізації її конституційного права на соціальний захист, адже на підставі наданих документів (трудова книжка, архівні довідки) у сукупності вдається можливим встановити дату прийняття на роботу на Фарфоровий завод - 15.10.1982.
Отже, ОСОБА_2 підлягає зарахуванню до страхового стажу весь період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.10.1982.
Оскільки права позивачки порушені не діями, а саме спірним рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 18.12.2025 №262940023618, яке не відповідає усім фактичним обставинам, наведеним вище нормам права, а також принципу верховенства права, тому з метою повного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку, що вказане рішення належить скасувати як протиправне.
Разом з тим, повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів Пенсійного фонду, а тому суд не вправі підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України суд має повноваження застосувати інший спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За обставин цієї справи належним способом захисту та відновлення прав позивача буде зобов`язання відповідача після зарахування спірного періоду та перерахунку страхового стажу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2025 про призначення пенсії за віком.
З цих же підстав не підлягає задоволенню за передчасністю позовна вимога в частині призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, оскільки заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2129,92 грн., суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину сплаченого судового збору - 1064,96 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.12.2025 №262940023618 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1064,96 грн понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
07.09.26