ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ
07 вересня 2026 року Справа № 280/9226/26 м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., перевіривши матеріали адміністративного позову
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),
до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
02.09.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.04.2022 по 31.12.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основних та додаткових видів) з 01.04.2022 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основних та додаткових видів) з 01.01.2023 по 31.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 по 14.03.2024 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основних та додаткових видів) з 01.01.2024 по 14.03.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022, 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 пропорційно судові витрати, понесені у справі.
Також позовна заява містить клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку зазначено, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише 19.07.2026 після отримання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 на заяву щодо розрахунку його грошового забезпечення. В свою чергу, позивач до отримання відповіді не володів інформацією про розмір складових грошового забезпечення, а також не отримував таких відомостей при звільненні з військової служби.
Розглянувши подане клопотання, судом враховано наступне.
Відповідно до положень п.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Нормами ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набув чинності 19.07.2022 року, позивач мав звернутись до суду із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, яка, в свою чергу, у справах про звільнення працівника встановлює місячний строк звернення до суду з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до позиції Верховного суду України у постанові від 25.04.2023 № 380/15245/22 до 19 липня 2022 р. КзпП України не обмежував будь яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належності йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права».
При цьому, початок перебігу тримісячного строку для подання позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини).
У постанові від 25.07.2025 у справі № 620/4619/24 Верховний Суд дійшов висновку: на переконання колегії суддів, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що при виключенні зі списків особового складу відповідачем не було надано документального підтвердження розрахунку грошового забезпечення. Документальне підтвердження складових грошового забезпечення позивача ним було отримано лише 19.07.2026 у відповідь на адвокатський запит представника позивача.
Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін.
З огляду на усталену практику Верховного суду щодо початку перебігу строку звернення у цій категорії справ, для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Таким чином, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача з розміром та порядком розрахунку його грошового забезпечення під час звільнення, суд станом на розгляд питання про відкриття провадження вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з чим наявні підстави для поновлення строку на звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження суд зазначає наступне.
Спір виник із публічно-правових відносин, у яких відповідач є суб`єктом владних повноважень.
Зазначений спір згідно зі статтею 19 КАС України належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства і відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України підсудний окружним адміністративним судам.
Позовну заяву подано з додержанням вимог статей 122, 160-161 КАС України, підстав для повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження чи передачі за підсудністю не встановлено, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає відкриттю.
Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суддя вважає, що в даному випадку характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, а тому можливо призначити справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 171, 241, 243, 257, 262 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити ОСОБА_1 пропущений строк.
Відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/9226/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Справа буде розглянута протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Справа розглядатиметься одноособово суддею Лазаренком Максимом Сергійовичем в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 162 КАС України, разом із усіма письмовими та електронними доказами (які можливо доставити до суду), висновками експертів і заявами свідків на його обґрунтування. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Роз`яснити відповідачу, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст.159 КАС України).
Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.zp.court.gov.ua/sud0870/gromadyanam/csz/.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту прийняття.
Суддя М.С. Лазаренко