КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 року справа №320/62485/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 , щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2019 року по 10.01.2020 року, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2019 року по 10.01.2020 року, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 постановлено витребувати зазначені у резолютивній частині ухвали докази у Військової частини НОМЕР_4 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 постановлено повторно витребувати зазначені у резолютивній частині ухвали докази у Військової частини НОМЕР_4 .
21.07.2026 представником військової частини НОМЕР_2 скеровано клопотання на виконання ухвал суду, у якому вказано, що відповідач не може надати запитувані судом документи, оскільки ОСОБА_1 в період лютий-березень 2018 року не проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_4 . Позивач була зарахована до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 лише з 14 червня 2019 року, що підтверджується, як витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 14.06.2019 № 130, копія якого додається, так і копією військового квитка позивача, яка була долучена до позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 постановлено повторно витребувати зазначені у резолютивній частині ухвали докази у Військової частини НОМЕР_4 .
31.08.2026 на виконання ухвали суду представник позивача подала заяву, у якій вказав, що ОСОБА_1 , проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_5 з 30.03.2015 року по 13.06.2019 року, що підтверджується копією військового квитка ОСОБА_1 та довідкою ОК-7. Для всебічного розгляду справи надав копію довідки про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 13.06.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_4 з 14.06.2019 по 10.01.2020, що підтверджується військовим квитком та довідкою форми ОК-7. 11.09.2025 представником позивача було направлено до військової частини НОМЕР_4 адвокатський запит щодо надання інформації про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за весь період служби. Станом на день звернення до суду відповіді на зазначений запит отримано не було. ОСОБА_1 вказує, що самостійно отримати документи, необхідні для підтвердження розміру належної індексації, не має можливості, у зв`язку з чим просить суд витребувати у відповідача розрахунок грошового забезпечення із щомісячним зазначенням його складових та розрахунок індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 14.06.2019 по 10.01.2020. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при визначенні права на індексацію грошового забезпечення за спірний період підлягають застосуванню положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078. Позивач виходить із того, що останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців до березня 2018 року відбулося у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1294, а наступне підвищення відбулося лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704. Позивач вважає, що при нарахуванні індексації відповідач повинен був застосовувати березень 2018 року як місяць підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, а також враховувати положення абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 щодо визначення індексації-різниці. За твердженням позивача, для вирішення питання про наявність права на індексацію-різницю необхідно визначити розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року та суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці, після чого порівняти зазначені величини. У разі якщо розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, індексація повинна визначатися як різниця між цими показниками та виплачуватися до наступного підвищення посадових окладів. ОСОБА_1 зазначає, що обов`язок визначення розміру підвищення доходу, суми індексації у місяці підвищення доходу та встановлення факту перевищення або неперевищення підвищення доходу над сумою індексації покладається безпосередньо на роботодавця. Водночас, на думку позивача, відповідач під час нарахування грошового забезпечення врахував лише положення абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №1078 і не здійснив перевірку наявності підстав для виплати індексації-різниці відповідно до абзаців третього-шостого цього пункту. Позивач також посилається на правові висновки Верховного Суду щодо застосування січня 2008 року та березня 2018 року при визначенні порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а також щодо необхідності врахування положень абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 під час визначення права на індексацію-різницю. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає, що індексація грошового забезпечення за період з 14.06.2019 по 10.01.2020 підлягає перерахунку та виплаті з урахуванням положень абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 та застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу для цілей проведення індексації.
17.03.2026 представник військової частини НОМЕР_2 подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог.
Сторона відповідача зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078, а порядок і умови виплати грошового забезпечення визначаються законодавством та відповідними нормативно-правовими актами. Відповідач посилається на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до яких індексація проводиться у разі перевищення індексу споживчих цін порогу індексації у розмірі 103 відсотків, а також на норми Порядку №1078, якими визначено механізм проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців. На думку відповідача, у березні 2018 року, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок постійних складових грошового забезпечення. У зв`язку з цим березень 2018 року є місяцем підвищення доходу в розумінні пункту 5 Порядку №1078, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації повинно здійснюватися починаючи з квітня 2018 року. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у місяці підвищення доходу значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а подальше обчислення індексу здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення. Також відповідач наводить положення Порядку №1078 щодо умов нарахування індексації та індексації-різниці у випадку співвідношення розміру підвищення доходу і суми індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Відповідач стверджує, що після підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року індекс споживчих цін у спірний період не перевищував встановлений поріг індексації у розмірі 103 відсотків. У зв`язку з цим, на думку відповідача, підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2019 по 10.01.2020 не виникло. Відповідач вважає, що під час нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави стверджувати про допущення бездіяльності чи порушення норм законодавства щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період. Крім того, відповідач звертає увагу суду на обставини, пов`язані зі значним збільшенням видатків державного бюджету на потреби оборони України після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації, зазначаючи про суттєве зростання видатків Міністерства оборони України у 2022-2025 роках та збільшення бюджетного дефіциту, який покривається, зокрема, за рахунок внутрішніх і зовнішніх запозичень. На думку відповідача, наведені обставини свідчать про складну фінансову ситуацію в державі та необхідність спрямування наявних ресурсів насамперед на забезпечення обороноздатності держави та виплату грошового забезпечення діючим військовослужбовцям. У зв`язку з викладеним відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а доводи позивача такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлені судом обставини.
ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_4 з 14.06.2019 по 10.01.2020, що підтверджується військовим квитком та довідкою форми ОК-7.
11.09.2025 представником позивача було направлено до військової частини НОМЕР_4 адвокатський запит щодо надання інформації про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за весь період служби.
Військовою частиною НОМЕР_4 складено довідку про розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.06.2019 по 10.01.2020.
У довідці зазначено, що базовим місяцем визначено березень 2018 року.
Відповідно до довідки, індексація грошового забезпечення нараховувалась у таких розмірах: за період з 14 червня 2019 року - 76,20 грн; за липень 2019 року - 206,72 грн; за серпень 2019 року - 206,72 грн; за вересень 2019 року - 206,72 грн; за жовтень 2019 року - 206,72 грн; за листопад 2019 року - 206,72 грн; за грудень 2019 року - 216,31 грн; за період по 10 січня 2020 року - 69,84 грн.
У довідці також зазначені коефіцієнти індексації та прожитковий мінімум, які застосовувались при розрахунку індексації, а саме: за період з 14 червня 2019 року коефіцієнт індексації становив 7,0 %, прожитковий мінімум - 1 088,57 грн; а липень-листопад 2019 року коефіцієнт індексації становив 10,3 %, прожитковий мінімум - 2 007,00 грн; за грудень 2019 року коефіцієнт індексації становив 10,3 %, прожитковий мінімум - 2 102,00 грн; за період по 10 січня 2020 року коефіцієнт індексації становив 10,3 %, прожитковий мінімум - 678,06 грн. Загальна сума індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2019 по 10.01.2020, відповідно до довідки, становить 1 396,15 грн.
ОСОБА_1 не погоджується з визначеним Військовою частиною НОМЕР_4 розміром індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2019 по 10.01.2020, оскільки вважає, що при її нарахуванні відповідачем не були враховані вимоги абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078, щодо визначення та виплати індексації-різниці після підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року.
На виконання ухвали суду позивачем надано копію довідки військової частини НОМЕР_5 від 26.09.2025 №3921 «Про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (по складовим) ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 13.06.2019 року», якою підтверджується проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_5 в зазначений період та підтверджується поомісячний розмір нарахованого грошового забезпечення позивача. Судом встановлено, що згідно з наведеною довідкою до лютого 2018 року включно посадовий оклад позивача становив 605,00 грн, оклад за військовим званням - 35,00 грн, тоді як починаючи з березня 2018 року посадовий оклад позивача становив 2730,00 грн, а оклад за військовим званням - 600,00 грн, тобто відбулося суттєве збільшення постійних складових грошового забезпечення позивача. Зазначені зміни узгоджуються з набранням чинності з 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, та підтверджують правильність визначення березня 2018 року як місяця підвищення доходу позивача для цілей обчислення індексу споживчих цін відповідно до пункту 5 Порядку №1078.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом
Статтею 18 Закону України №2017-ІІІ від 05.10.2000 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №2017-ІІІ, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 1 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України встановлені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Приписами частини 2 статті 5 Закону №1282-XII, передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно із частини 7 статті 5 Закону №1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону №2017-ІІІ визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078), згідно з пунктом 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку №1078, оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 7 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1цього Порядку.
Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема, посадового окладу.
Згідно із пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік .
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість який не врегульовує питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення військовослужбовців, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, як складова конституційного права на соціальний захист.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.
Висновки про віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення та обов`язковість її нарахування та виплату знайшли своє відображення в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 по справі №638/9697/17 та від 19.07.2019 по справі №240/4911/18.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
З огляду на наведене обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття особи на службу.
01.12.2015 вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку, в тому числі п. 10-2 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2015 №1013.
Відповідно до пункту 2 Наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
Відповідно до пункту 14 Порядку №1078, роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Міністерство соціальної політики України.
В своєму листі від 28.01.2019 за вих. №6/0/215-19 Мінсоцполітики роз`яснює, що згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078, для військовослужбовця, якого прийнято на новостворену посаду у зв`язку із затвердженням змін до штатного розпису, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення, має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду.
Листом від 03.08.2020 №220/4621 Мінсоцполітики на звернення Міністерства оборони України повідомило, що починаючи з грудня 2015 року, з метою забезпечення єдиних умов нарахування індексації для усіх військовослужбовців, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення має здійснюватись з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду.
Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 у справі №400/3017/19 зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, тобто початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу, з якого значення індексу приймається за 1 або 100%, а приріст розраховується з наступного місяця; при цьому зміна розміру доплат, надбавок та премій на встановлення базового місяця не впливає.
Цей підхід послідовно підтримується і в подальшій практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 19.09.2024 у справі №400/7201/21, від 02.09.2024 у справі №280/4009/23 та від 24.10.2024 у справі №580/3369/22.
Верховний Суд також виходить із того, що повноваження відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, включаючи індексацію-різницю за абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, не є дискреційними, а обмежене бюджетне фінансування не впливає на право військовослужбовця на отримання такого виду грошового забезпечення.
У зв`язку з цим доводи відповідача про складну фінансову ситуацію в державі, значне зростання видатків на оборону у 2022-2025 роках та необхідність спрямування ресурсів на забезпечення обороноздатності не можуть братися судом до уваги як підстава для звільнення відповідача від обов`язку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу, оскільки цей обов`язок є державною гарантією та не залежить від стану бюджетного фінансування конкретного розпорядника коштів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2019 по 10.01.2020, із застосуванням березня 2018 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін з урахуванням вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити відповідну суму індексації.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що індекс споживчих цін у спірний період не перевищував встановленого порогу індексації у розмірі 103 відсотки, у зв`язку з чим підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення були відсутні, а відтак відсутня й будь-яка протиправна бездіяльність з боку військової частини.
Щодо застосування березня 2018 року як базового місяця.
Судом встановлено, що на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху відповідачем надано копію довідки військової частини НОМЕР_5 від 26.09.2025 №3921, якою підтверджується проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_5 у період з 30.03.2015 по 13.06.2019 та розмір нарахованого грошового забезпечення позивача за цей період. Зі змісту зазначеної довідки судом встановлено, що до лютого 2018 року включно посадовий оклад позивача становив 605,00 грн, а оклад за військовим званням - 35,00 грн, тоді як починаючи з березня 2018 року посадовий оклад позивача становив 2730,00 грн, а оклад за військовим званням - 600,00 грн. Зазначене підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача узгоджується з набранням чинності з 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, та підтверджує обґрунтованість позиції позивача щодо визначення березня 2018 року як місяця підвищення її доходу для цілей пункту 5 Порядку №1078.
Крім того, судом встановлено, що на виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем надано довідку від 20.01.2026 №н(вих.)-800-988 про розмір індексації грошового забезпечення позивача за період з 14.06.2019 по 10.01.2020, у якій базовим місяцем прямо визначено березень 2018 року, а розрахунок здійснено із застосуванням коефіцієнтів індексації 7,0 (за червень 2019 року) та 10,3 (за липень 2019 року - січень 2020 року), із визначенням загальної суми у розмірі 1 396,15 грн.
Суд зазначає, що застосований відповідачем у наданій довідці коефіцієнт індексації у розмірі 10,3, який відповідає індексу споживчих цін на рівні 110,3 відсотка, спростовує наведені у відзиві доводи про те, що індекс споживчих цін у спірний період не перевищував встановленого статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порогу індексації у 103 відсотки.
Водночас наявність у розрахунку різних сум індексації за кожен місяць спірного періоду свідчить про фактичне перевищення зазначеного порогу. Відповідно до статті 4 цього Закону та пункту 5 Порядку № 1078 саме перевищення порогу індексації є підставою для нарахування відповідних сум індексації.
Наведене спростовує позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву.
Зазначений підхід узгоджується зі сталою практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема викладеною у постановах від 19.09.2024 у справі №400/7201/21, від 02.09.2024 у справі №280/4009/23 та від 24.10.2024 у справі №580/3369/22, відповідно до якої підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів військовослужбовців, а зміна розміру доплат, надбавок та премій на визначення базового місяця не впливає.
Щодо застосування абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078.
Разом з тим суд зазначає, що надана відповідачем довідка від 20.01.2026 містить розрахунок виключно поточної індексації грошового забезпечення в порядку абзаців першого - другого пункту 5 Порядку №1078, що прямо підтверджується змінним характером визначених у ній сум (76,20 грн, 206,72 грн, 216,31 грн, 69,84 грн), обчислених відповідно до різних коефіцієнтів індексації по місяцях. Натомість індексація-різниця, право на яку врегульовано абзацами четвертим і шостим пункту 5 Порядку №1078, за самою своєю правовою природою має щомісячний фіксований (незмінний) розмір, що встановлюється одноразово станом на місяць підвищення доходу і не залежить від подальшої динаміки індексу споживчих цін до настання наступного підвищення тарифних ставок (окладів).
Отже, наявність у довідці від 20.01.2026 виключно змінних щомісячних сум свідчить про те, що відповідачем при проведенні перерахунку не здійснювалося порівняння розміру підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача у березні 2018 року із сумою можливої індексації, що склалася б у цьому місяці, а отже, питання наявності чи відсутності підстав для нарахування позивачу фіксованої індексації-різниці відповідно до абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078 відповідачем фактично не досліджувалося.
Оскільки саме на це посилалась позивач в обґрунтування позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем такого порівняння ні до звернення позивача до суду, ні під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, здійснений відповідачем у довідці від 20.01.2026, є неповним, оскільки не охоплює перевірки підстав для нарахування індексації-різниці відповідно до абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078.
Окрім цього судом встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду відповіді на адвокатський запит представника позивача від 11.09.2025 щодо надання інформації про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачем отримано не було, а перерахунок індексації грошового забезпечення (в частині поточної індексації за абзацами першим - другим пункту 5 Порядку №1078) здійснено відповідачем лише 20.01.2026, тобто після відкриття провадження у справі та на виконання ухвали суду про витребування доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача до суду відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нездійснення перерахунку індексації грошового забезпечення позивача. На цей момент відповідач не вчинив жодних дій для визначення належного позивачу розміру індексації, незважаючи на звернення його представника з відповідним адвокатським запитом.
Усунення цієї бездіяльності під час розгляду справи в частині проведення розрахунку поточної індексації не спростовує факту її вчинення та не звільняє відповідача від відповідальності за допущену бездіяльність. Водночас це виключає необхідність зобов`язувати відповідача вчиняти дії, які ним уже фактично виконані.
Водночас судом встановлено, що доказів фактичної виплати позивачу нарахованої суми індексації грошового забезпечення у розмірі 1 396,15 грн матеріали справи не містять. Відповідачем таких доказів суду не надано.
Суд враховує, що згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям своєчасне отримання грошового забезпечення у розмірах, встановлених законодавством, а саме лише нарахування належних сум без їх фактичної виплати не забезпечує реалізації права військовослужбовця на отримання грошового забезпечення у повному обсязі та не може вважатися належним виконанням відповідачем покладених на нього обов`язків.
Зазначений висновок узгоджується зі сталою практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 04.04.2024 у справі №160/2481/23 та від 29.10.2024 у справі №460/25695/23, згідно з якою факт невиплати військовослужбовцю нарахованої суми індексації грошового забезпечення свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності. Суд також враховує, що повноваження відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, включаючи індексацію-різницю за абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078, не є дискреційними, а обмежене бюджетне фінансування не впливає на право військовослужбовця на отримання такого виду грошового забезпечення.
У зв`язку з цим доводи відповідача про складну фінансову ситуацію в державі та значне зростання видатків на оборону у 2022- 2025 роках не можуть братися судом до уваги як підстава для звільнення відповідача від обов`язку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача є протиправною щодо нездійснення до звернення позивача до суду перерахунку індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, включаючи неповноту такого перерахунку в частині незастосування абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078, та щодо невиплати позивачу нарахованої суми індексації грошового забезпечення.
У зв`язку із цим суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача здійснити повний перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 14.06.2019 по 10.01.2020 із застосуванням березня 2018 року як базового місяця та з урахуванням вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078, і виплатити позивачу визначену за результатами такого перерахунку суму.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.
Позивач звільнена від сплати судового збору як учасник бойових ді.
Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
вирішив:
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 , щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2019 року по 10.01.2020 року, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2019 року по 10.01.2020 року, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.