КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
07 вересня 2026 року 320/35417/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо примусового доставлення, формального проведення ВЛК, вилучення засобів зв`язку та позбавлення права на надання медичних документів 03 липня 2026 року,
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві від 03.07.2026 року в частині призову на військову службу за мобілізацією та направлення до військової частини.
Одночасно, з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 (точні номер та дата наразі невідомі, орієнтовно від 03.07.2026 або 04.07.2026 року) - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі,
- заборони Командуванню Військової частини НОМЕР_1 , командиру батальйону ОСОБА_2 та будь-яким іншим військовим посадовим (службовим) особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення, переведення, направлення у відрядження, відправки на проходження будь-яких видів підготовки (в тому числі базової загальновійськової підготовки, фахової, тактичної чи вогневої підготовки), відправки до зони ведення бойових дій, а також залучення до виконання будь-яких бойових розпоряджень, бойових завдань чи заходів військовослужбовця ОСОБА_1 за межі місця поточної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) - до набрання законної сили судовим рішенням у справі,
- заборони Командуванню Військової частини НОМЕР_1 , командиру батальйону ОСОБА_2 та іншим посадовим особам залучати військовослужбовця ОСОБА_1 до будь-яких заходів бойової, фізичної чи стройової підготовки, несення служби у будь-яких нарядах (у тому числі добових, гарнізонних, внутрішніх, робочих нарядах тощо), несення варти, виконання будь-яких господарських, будівельних, розвантажувальних або інших робіт, що передбачають будь-яке фізичне навантаження, перенесення вантажів або напруження опорно-рухового апарату - до набрання законної сили судовим рішенням у справі,
- зобов`язання Командування Військової частини НОМЕР_1 та її посадових осіб невідкладно, з моменту отримання цієї ухвали суду, організувати та направити військовослужбовця ОСОБА_1 до відповідного профільній військового госпіталю (або іншого закладу охорони здоров`я Міністерства оборони України) для проведення повного комплексного медичного обстеження профільними лікарями-спеціалістами з подальшим проведенням повторного медичного огляду військово-лікарською комісією (ВЛК) задля об`єктивного встановлення стану його здоров`я та реального ступеня придатності до військової служби.
В обґрунтування заяви зазначено, що призов позивача за мобілізацією відбувся з грубим порушенням процедури. При цьому, оскільки стан здоров`я позивача був досліджений лише формально, а сам медичний висновок не набув остаточного юридичного статусу на момент призову, існує реальна і невідворотна загроза того, що до ухвалення рішення суду командування Військової частини НОМЕР_1 , зокрема командир батальйону ОСОБА_2 , може направити позивача на проходження фахової підготовки або до зони ведення активних бойових дій.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026 року, заяву про забезпечення позову розподілено судді Кочановій П.В.
Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного.
Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду, далі -КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів частини 1, 4, 5, 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
При цьому, регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі № 1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19 та інших.
Отже, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Натомість, розгляд справи по суті це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення.
Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачами) наказів чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі накази чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Заявник просить зупинити дію наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 . Між тим, з листа Військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2026 №1439/14115 за результатом розгляду скарги позивача від 12.08.2026 №Р-70, вбачається, що військовою частиною НОМЕР_1 позивача направлено у відрядження до В/ч НОМЕР_2 .
Отже, позивач перебуває на військовій службі та зарахований до списків особового складу військової частини. Зупинення дії реалізованого наказу не припинить набутого статусу військовослужбовця, не скасує наказу військової частини про зарахування до списків і не звільнить особу від виконання обов`язків військової служби.
Верховний Суд у постанові від 14 травня 2026 року у справі № 620/183/23 наголосив, що право на відстрочку/правомірність стадії призову та право на звільнення з військової служби є різними правовими категоріями; після зарахування до списків особового складу відносини переходять у сферу проходження військової служби, а навіть установлена протиправність дій під час призову не породжує автоматичного звільнення поза підставами статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Наведене свідчить, що заявник просить суд зупинити дію наказу, який фактично є реалізованим та вичерпав свою дію, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви про забезпечення позову в цій частині.
Також суд враховує, що на підтвердження обставин, про які зазначено у позовній заяві та заяві про забезпечення позову, позивачем не надано жодних належних й допустимих доказів, які б на цьому етапі розгляду справи давали можливість суду бути переконаним у тому, що оскаржуваний наказ відповідача є "очевидно протиправним" поза обґрунтованим сумнівом.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі № 640/15534/22 вказав на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи, підлягають встановленню та оцінці судом на підставі зібраних у справі доказів й аналізу релевантних норм права, під час вирішення справи по суті.
Щодо заявлених заборон, суд зазначає, що останні охоплюють невизначене коло військових посадових осіб і фактично всі складові проходження позивачем військової служби: підготовку, наряди, варту, господарські роботи, переміщення, відрядження та виконання наказів. Вони не обмежені конкретним уже прийнятим рішенням, строком певного лікування, видом навантаження, підтвердженим медичним протипоказанням, або точно визначеною небезпекою.
Такий захід фактично створив би для позивача індивідуальний режим незалучення до виконання обов`язків військової служби, хоча законність проходження ним служби, накази командування частини та придатність до конкретних видів служби не є предметом поданого позову. Це істотно виходить за межі збереження існуючого становища, втручається у виключні повноваження військового командування щодо організації служби та є непропорційним з огляду на публічний інтерес обороноздатності під час воєнного стану.
Формулювання «будь-яким іншим військовим посадовим особам», «будь-які види підготовки», «будь-які наряди», «будь-які роботи» не визначає чітких меж судової заборони і створює ризик невиконуваності ухвали та невиправданого поширення її дії на осіб, повноваження і рішення, які суд не досліджував.
Щодо зобов`язання командування організувати госпіталізацію, повне комплексне обстеження та повторну ВЛК є позитивним, завершеним за змістом способом захисту права на медичне забезпечення. Разом з тим, така вимога відсутня в основному позові, а після її виконання наслідки будуть самостійними та не матимуть тимчасового характеру. Тому її задоволення в порядку забезпечення позову означало б фактичне вирішення не заявленого спору по суті.
Окрім того, суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 151 КАС України доповнено п. 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, у тому числі, який не допускається відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, тому у задоволенні заяви потрібно відмовити повністю.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини восьмої статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу складено та підписано 7 вересня 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.