КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про визнання заяви про відвід судді необґрунтованою
07 вересня 2026 року № 320/34473/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у письмовому провадженні заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Вісьтак М.Я. від розгляду справи №320/34473/26 в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,
встановив:
Представник позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби у м.Києві та скасувати постанову про накладення штрафу № 29/4833 від 01.06.2026
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
У подальшому, 28.08.2026 року представник позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 28.08.2026 року та того ж дня передано судді Вісьтак М. Я. для розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу.
У подальшому, 03.09.2026 року до суду надійшла заява про забезпечення позову представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 постановлено заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі повернути заявнику без розгляду.
07.09.2026 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 скерувала до суду письмову заяву про відвід головуючого судді Вісьтак М.Я. від розгляду справи №320/34473/26.
Заява про відвід головуючого судді Вісьтак М. Я. не зумовлена незгодою позивача з окремим процесуальним рішенням суду, а ґрунтується на сукупності обставин, які, на переконання позивача, створюють обґрунтований сумнів у неупередженості судді та дотриманні встановленого законом порядку визначення складу суду. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вказує, що нею до Київського окружного адміністративного суду подано два окремі адміністративні позови до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві щодо двох різних постанов про накладення штрафу. За позовом щодо постанови № 29/4833 від 01 червня 2026 року сформовано справу № 320/34473/26, головуючим суддею у якій визначено Вісьтак М. Я. Інший позов щодо постанови № 28/4833 від 01 червня 2026 року подано окремо 18 червня 2026 року. Зазначені постанови також стали підставами для відкриття різних виконавчих проваджень: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 відповідно. У зв`язку з відкриттям виконавчого провадження № НОМЕР_1 представником позивача було подано окрему заяву про забезпечення позову, яка стосувалася саме постанови № 28/4833 та виконавчого провадження № НОМЕР_1. Попри це, зазначену заяву було зареєстровано у справі № 320/34473/26, яка стосується іншої постанови - № 29/4833, та передано судді Вісьтак М. Я. Заява була подана через підсистему «Електронний суд» 28 серпня 2026 року, однак, з причин, які позивачу невідомі, зареєстрована лише 03 вересня 2026 року та передана раніше визначеному складу суду у справі № 320/34473/26. 04 вересня 2026 року суддя Вісьтак М. Я. здійснила процесуальний розгляд цієї заяви із застосуванням статей 150, 151, 152 та 154 Кодексу адміністративного судочинства України та постановила ухвалу про її повернення без розгляду з підстав повторного долучення квитанції про сплату судового збору за попередню заяву від 28 серпня 2026 року. Таким чином, мало місце не лише технічне приєднання документа до неналежної справи, а його безпосередній процесуальний розгляд суддею та прийняття щодо нього судового рішення. Відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації відповідних документів за принципом випадковості та з урахуванням установлених законом критеріїв. Вісьтак М. Я. була визначена для розгляду справи № 320/34473/26 щодо постанови № 29/4833. Саме по собі це не означає її визначення для розгляду іншого адміністративного позову щодо постанови № 28/4833 та заяв про забезпечення такого позову. Оскільки позов щодо постанови № 28/4833 був окремо поданий до суду 18 червня 2026 року, заява про його забезпечення мала бути розглянута судом у провадженні якого перебуває відповідна справа. Наявність у судді Вісьтак М. Я. іншої справи щодо постанови № 29/4833 не створювала підстав для розгляду нею заяви щодо постанови № 28/4833. Отже, заява щодо постанови № 28/4833 та виконавчого провадження № НОМЕР_1 була розглянута складом суду, визначеним для іншого спору - щодо постанови № 29/4833. Позивач не ставить питання про правильність чи неправильність ухвали від 04 вересня 2026 року щодо повернення заяви та не використовує сам зміст цього процесуального рішення як підставу для відводу. Підставою заявленого відводу є обставина розгляду процесуального документа, що стосувався іншого адміністративного позову, складом суду, визначеним для розгляду справи № 320/34473/26. Таким чином, на переконання позивача, порушення встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України порядку визначення складу суду та сукупність наведених обставин створюють об`єктивно обґрунтований сумнів у неупередженості судді Вісьтак М. Я. та дотриманні гарантії розгляду справи судом, встановленим законом. З огляду на викладене позивач вважає, що наявні передбачені законом підстави для відводу головуючого судді Вісьтак М. Я.
Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статті 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно з Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.
Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.
Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Розглянувши заяву позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Вісьтак М. Я. у справі № 320/34473/26, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року було відмовлено у задоволенні заяви представника ФОП ОСОБА_1. про забезпечення позову в адміністративній справі № 320/34473/26.
У подальшому, 03 вересня 2026 року до суду надійшла інша заява представника позивача про забезпечення позову. Вказану заяву було зареєстровано в КП «Діловодство спеціалізованого суду» 03.09.2026 та того ж дня передано для розгляду головуючому судді Вісьтак М. Я.
Під час здійснення первинної перевірки процесуальних вимог, висунутих до заяви про забезпечення позову, судом було аналізовано додатки до неї, зокрема квитанцію (платіжну інструкцію) про сплату судового збору. За результатами огляду встановлено, що позивачем до заяви від 03.09.2026 було повторно додано тотожну платіжну інструкцію від 30.06.2026 (час 18:24, сума 998,40 грн), яка вже використовувалася для підтвердження сплати судового збору за подання попередньої заяви про забезпечення позову від 28.08.2026.
З огляду на тотожність наданої платіжної інструкції, суд установив факт відсутності належного документа про сплату судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі за подання нової заяви.
У зв`язку з цим, суд не здійснював фактичного розгляду нової заяви по суті та її оцінки, оскільки одразу встановив невиконання вимог статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України. Як наслідок, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року вказану заяву було повернуто заявнику без розгляду на підставі частини сьомої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи доводи позивача про наявність підстав для відводу судді Вісьтак М. Я., суд зазначає таке.
Відповідно до вимог процесуального законодавства для відведення судді мають бути встановлені та належним чином обґрунтовані конкретні обставини, які об`єктивно можуть свідчити про його упередженість, необ`єктивність або порушення принципу безсторонності. При цьому самі по собі припущення сторони про можливу упередженість судді, які не підтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для його відводу.
Зі змісту заяви про відвід та наведених у ній доводів судом не встановлено обставин, які б об`єктивно свідчили про особисту заінтересованість судді Вісьтак М. Я. у результаті розгляду справи, її упередженість або необ`єктивність.
Посилання позивача на те, що заява про забезпечення позову, яка, за твердженням заявника, стосувалася постанови № 28/4833 від 01.06.2026, була зареєстрована та розглянута в межах справи № 320/34473/26 (щодо постанови № 29/4833 від 01.06.2026), самі по собі не свідчать про упередженість судді. Наведені обставини стосуються порядку автоматизованої реєстрації, передачі та первинної перевірки процесуального документа і не містять даних, які б об`єктивно вказували на заінтересованість судді у результаті розгляду справи або на сформоване ним упереджене ставлення до позивача.
При цьому доводи позивача щодо неналежного визначення складу суду фактично зводяться до оцінки правильності процесуальних дій суду під час реєстрації та повернення відповідної заяви. Однак відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними діями чи рішеннями суду, а так само оцінка їх як таких, що здійснені з порушенням норм процесуального права, сама по собі не є доказом упередженості судді та не свідчить про наявність передбачених законом підстав для його відводу.
Більше того, позивачем не наведено та не підтверджено належними і допустимими доказами обставин, які б свідчили про те, що передача заяви на розгляд судді Вісьтак М. Я. була здійснена саме з метою вплинути на результат її розгляду або на подальший розгляд справи № 320/34473/26. Повернення заяви без розгляду через відсутність доказів сплати судового збору є процесуальним обов`язком суду, визначеним законом, а не виявом упередженості.
Таким чином, наведені позивачем обставини не підтверджують існування об`єктивних підстав для сумніву в неупередженості чи об`єктивності судді, а висновки позивача щодо можливого порушення гарантій безсторонності ґрунтуються на його власній суб`єктивній оцінці процесуальних дій суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими та не свідчать про наявність обставин, передбачених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв`язку з цим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про відвід судді Вісьтак М. Я.
З огляду на наведене та керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Визнати необґрунтованою заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Вісьтак М.Я. від розгляду справи №320/34473/26 в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу.
Матеріали адміністративної справи № 320/34473/26 - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Вісьтак М.Я.