ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 року справа № 380/16134/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зміни дати призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 03.02.2026, викладені у листі від 13.07.2026 №37802-39055/Я-02/8-1300/26 та скасувати її;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області змінити дату призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України №2262-ХІІ, встановивши дату її призначення та початку виплати з 03.02.2026;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату належної різниці між 5 нарахованою пенсією за вислугу років та фактично виплаченою пенсією за віком за період з 03.02.2026 по 30.03.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та є учасником бойових дій. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 02.02.2026 №27 позивача виключено зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення, у зв`язку з чим, на його переконання, право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII виникло у нього з 03.02.2026 - з наступного дня після звільнення зі служби. Позивач зазначає, що з 01.02.2025 він перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV, а після звільнення з військової служби мало місце саме первинне призначення пенсії за вислугу років, а не переведення з одного виду пенсії на інший. На думку позивача, відповідач протиправно застосував до спірних правовідносин загальні норми Закону України №1058-IV щодо призначення пенсії з дня подання заяви, безпідставно проігнорувавши імперативні спеціальні норми статті 50 Закону України №2262-XII, які визначають дату призначення пенсії за вислугу років з дня, наступного за днем звільнення зі служби. Позивач посилається на положення статей 6, 8, 19, 46 Конституції України, статті 50 Закону України №2262-XII, а також на практику Верховного Суду, вважаючи, що процедурні затримки формування матеріалів пенсійної справи органами Територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи органом Пенсійного фонду України не можуть позбавляти особу гарантованого законом права.
Ухвалою судді від 10.08.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначено Законом України №2262-XII, а формування грошового забезпечення, з якого проводяться призначення (перерахунок) пенсій, та обчислення вислуги років не входить до компетенції органів Пенсійного фонду України і належить до компетенції уповноважених органів відповідних міністерств і відомств. Відповідач наголосив, що з 01.02.2025 позивач отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України №1058-IV, яка згідно з довідкою-атестатом від 23.06.2026 №40 виплачена по 30.06.2026. На адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 31.03.2026 за вхідним номером реєстрації 17612/8 від уповноваженого органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли подання №71226 та документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Зважаючи на це, позивачу призначено пенсію за вислугу років з 31.03.2026 відповідно до Закону України №2262-XII, а підстави для призначення пенсії з 03.02.2026 відсутні. Відповідач також послався на частину третю статті 45 Закону України №1058-IV, згідно з якою переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши позов, відзив, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника кафедри управління персоналом інституту психологічної підтримки персоналу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та є учасником бойових дій.
Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 02.02.2026 №27 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 02.02.2026 виключено зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення. Згідно з цим наказом вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна - 38 років 06 місяців 01 день, пільгова - 02 роки 04 місяці 27 днів, загальна - 40 років 10 місяців 28 днів. Цим же наказом позивачу виплачено премію з 01.02.2026 по 02.02.2026 у повному обсязі та встановлено виплату надбавки за особливості проходження військової служби з 01.02.2026 по 02.02.2026, а зняття з котлового забезпечення проведено зі сніданку 03.02.2026.
З 01.02.2025 позивач перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України №1058-IV. Згідно з довідкою-атестатом від 23.06.2026 №40 пенсія за віком у розмірі 17605,02 грн виплачена по 30.06.2026, виплату пенсії припинено з 01.07.2026.
На адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 31.03.2026 за вхідним номером реєстрації 17612/8 від уповноваженого органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли подання про призначення пенсії №71226 та документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років. У поданні №71226 зазначено список документів для призначення пенсії, що додаються, зокрема заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.03.2026.
За результатами розгляду поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області згідно з протоколом за пенсійною справою №[номер приховано] від 31.03.2026 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII з 31.03.2026 довічно, загальний розмір пенсії за справою щомісячно становить 32044,15 грн.
05.07.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою №ВЕБ-13001-Ф-С-26-391354 щодо зміни дати призначення пенсії за вислугу років на 03.02.2026 - наступний день після звільнення з військової служби - та виплати належної різниці між пенсіями за період з 03.02.2026 по 30.03.2026.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.07.2026 №37802-39055/Я-02/8-1300/26 позивачу повідомлено про відсутність підстав для призначення (перерахунку) дати початку виплати пенсії з 03.02.2026 з посиланням на частину третю статті 45 Закону України №1058-IV, згідно з якою переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви.
Вважаючи відмову у зміні дати призначення пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).
Статтею 7 Закону №2262-XII передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII та Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), призначається одна пенсія за її вибором.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Статтею 50 Закону №2262-XII визначено строки призначення пенсій. Згідно з пунктом «б» частини першої статті 50 Закону №2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Згідно з ч.3 ст. 50 Закону №2262-XII пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Відповідно до статті 48 Закону №2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Статтею 10 Закону №2262-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» з 01.01.2007 на органи Пенсійного фонду України покладено функції з призначення (перерахунку) і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до названого Закону. При цьому визначення грошового забезпечення, з якого проводяться призначення (перерахунок) пенсій, та обчислення вислуги років належить до компетенції уповноважених органів відповідних міністерств і відомств, у яких проходили службу військовослужбовці, а органи Пенсійного фонду України визначають розмір пенсії на підставі документів, наданих уповноваженими органами відповідних міністерств і відомств.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-XII затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1). Відповідно до підпункту 4 пункту 5 розділу IV Порядку №3-1 особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, допомогу на дітей одиноким матерям, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 11 розділу I цього Порядку.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, врегульовані спеціальним Законом №2262-XII, який визначає окремі умови, порядок та строки призначення пенсії за вислугу років, тоді як Закон №1058-IV визначає загальні засади пенсійного страхування для цивільних осіб. За загальновизнаним принципом права у разі колізії загальної та спеціальної норм застосуванню підлягає спеціальна норма.
Пункт "б" статті 50 Закону №2262-XII як спеціальна норма чітко визначає, пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Згідно з ч.3 ст. 50 Закону №2262-XII пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Судом встановлено, що позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 02.02.2026, грошове забезпечення виплачено йому по 02.02.2026, у зв`язку з чим право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII виникло у позивача з 03.02.2026 - з наступного дня після звільнення зі служби. Документи для призначення пенсії за вислугу років надійшли до відповідача від уповноваженого органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 31.03.2026, тобто в межах дванадцятимісячного строку з дня виникнення права на пенсію.
Суд відхиляє посилання відповідача на частину третю статті 45 Закону №1058-IV як на підставу для визначення дати призначення пенсії з дня подання заяви, оскільки у спірних правовідносинах мало місце саме первинне призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до спеціального Закону №2262-XII як особі, звільненій з військової служби, а не переведення з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. До призначення пенсії за вислугу років позивач отримував пенсію за віком за іншим законом - Законом №1058-IV, а пенсію за Законом №2262-XII раніше не отримував. Наведене свідчить, що визначення дати призначення пенсії за вислугу років у цьому випадку регулюється саме статтею 50 Закону №2262-XII, а не загальними нормами Закону №1058-IV щодо переведення з одного виду пенсії на інший.
Суд враховує, що жодних інших додаткових умов для визначення дати призначення пенсії за вислугу років, зокрема таких, як дата фактичного надходження документів від Територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи дата реєстрації заяви органом Пенсійного фонду України, Закон №2262-XII не містить. Процесуальні затримки формування матеріалів пенсійної справи органами Територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи органом Пенсійного фонду України не можуть позбавляти особу гарантованого законом права на призначення пенсії за вислугу років з дня, наступного за днем звільнення зі служби, за умови дотримання нею дванадцятимісячного строку звернення.
Посилання відповідача на те, що визначення грошового забезпечення та обчислення вислуги років не входить до його компетенції, не спростовують висновків суду, оскільки предметом спору у цій справі є не визначення розміру пенсії чи обчислення вислуги років, а виключно визначення дати, з якої позивачу підлягає призначенню та виплаті пенсія за вислугу років, що належить до компетенції органу, який призначає пенсію, та безпосередньо регулюється статтею 50 Закону №2262-XII.
Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладена у листі від 13.07.2026 №37802-39055/Я-02/8-1300/26, у зміні дати призначення пенсії за вислугу років позивачу з 03.02.2026 є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача змінити дату призначення пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Закону №2262-XII, встановивши дату її призначення та початку виплати з 03.02.2026, а також провести виплату належної різниці між нарахованою пенсією за вислугу років та фактично виплаченою пенсією за віком за період з 03.02.2026 по 30.03.2026.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист його прав та інтересів від порушень з боку відповідача.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірності оскаржуваної відмови не довів.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів ст.139 КАС України, розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зміни дати призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 03.02.2026, викладену у листі від 13.07.2026 №37802-39055/Я-02/8-1300/26.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII, встановивши дату її призначення та початку виплати з 03.02.2026 та провести її виплату, з урахуванням виплачених сум.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.