ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 року справа № 380/15679/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2017 рр. в розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 28.01.2026, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести починаючи з 28.01.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2017 рр. в розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 24.05.2018. Зазначає, що для обчислення розміру пенсії при її призначенні відповідачем було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2017 рр., у розмірі 5377,90 грн. Стверджує, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проте позивачу пенсія не була належним чином проіндексована. Вказує, що положення пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, у частині визначення базового показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) суперечать статті 42 Закону №1058-IV, оскільки нівелюють призначення індексації. Наполягає, що під час перерахунку повинен збільшуватися саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично врахований при призначенні пенсії (5377,90 грн), а не умовний показник станом на 01.10.2017. Крім того, зазначає, що перерахована на виконання судового рішення пенсія має виплачуватися у загальному порядку фінансування пенсій у солідарній системі, а не з окремо виокремлених, лімітованих чи чергових видатків, передбачених для виконання судових рішень, оскільки такий механізм суперечить Закону №1058-IV та Конституції України, а без вирішення цього питання право позивача не буде реально поновлено. Тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 30.07.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 10.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення, яким виключно визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Зазначив, що механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, згідно з пунктом 5 якого у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. (3764,40 грн) на відповідний коефіцієнт, а кожен наступний перерахунок - з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника. Послався на те, що коефіцієнти збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 установлені постановами Кабінету Міністрів України №124, №251, №127, №118, №168, №185, №209 та №236 і застосовувалися саме до показника станом на 01.10.2017. Зазначив, що позивачу призначено пенсію за віком з 24.05.2018, позивач не працює, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії на дату призначення становив 9428,70 грн (5377,90 грн х 1,75323). Вказав, що станом на 01.03.2026 страховий стаж позивача становить 44 роки 10 місяців 02 дні, коефіцієнт страхового стажу - 0,44833, а розмір пенсійної виплати становить 9592,08 грн. Вважає, що пенсійна виплата обчислена відповідно до норм чинного законодавства, а твердження позивача про неправомірне незастосування показника за 2016-2017 рр. є необґрунтованими. Щодо вимоги про виплату пенсії у загальному порядку зазначив, що згідно з пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямками у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Послався на те, що діяльність Головного управління здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, а спрямування коштів на виплату таких пенсій може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком з 24 травня 2018 року, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
При призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2017 роки, у розмірі 5377,90 гривень.
Кабінетом Міністрів України було прийнято низку постанов, якими встановлювалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій:
- постановою від 20 лютого 2019 року №124 - коефіцієнт 1,17 з 01 березня 2019 року;
- постановою від 01 квітня 2020 року №251 - коефіцієнт 1,11 з 01 травня 2020 року;
- постановою від 22 лютого 2021 року №127 - коефіцієнт 1,11 з 01 березня 2021 року;
- постановою від 16 лютого 2022 року №118 - коефіцієнт 1,14 з 01 березня 2022 року;
- постановою від 24 лютого 2023 року №168 - коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року;
- постановою від 23 лютого 2024 року №185 - коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року;
- постановою від 25 лютого 2025 року №209 - коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року;
- постановою від 25 лютого 2026 року №236 - коефіцієнт 1,121 з 01 березня 2026 року.
Позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії шляхом послідовного застосування зазначених коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки (5377,90 грн), який був врахований при призначенні йому пенсії.
Листом від 07.07.2026 №1300-1003-8/106744 відповідач повідомив, що позивачу проведено перерахунки пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України про проведення індексації пенсій та Порядку №124 із застосуванням заробітної плати в Україні, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, збільшеної на відповідні коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121, тобто фактично відмовив у перерахунку із застосуванням показника, врахованого при призначенні пенсії.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058).
Стаття 40 Закону №1058 визначає порядок обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Частина друга статті 40 встановлює, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частина друга статті 42 Закону №1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та проведення щорічних індексацій) передбачає: «Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України».
Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі - Порядок №124).
Пункт 1 Порядку №124 визначає, що цим Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пункти 2 та 3 Порядку №124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена у 2018 році відповідно до Закону №1058, підпадає під дію цього Порядку. Пункт 5 Порядку №124 (на який посилається відповідач) встановлював у 2019 році: «перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати».
Ключовим питанням у даній справі є те, чи підлягає індексації відповідно до щорічних коефіцієнтів, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати (в даному випадку - 5377,90 гривень за 2016-2017 роки), який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу у 2018 році, чи індексації підлягає лише умовний показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 гривень), як стверджує відповідач.
У постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок щодо порядку індексації пенсій, призначених у 2019-2023 роках.
Верховний Суд у зазначеній постанові, аналізуючи положення частини другої статті 42 Закону №1058 та Порядку №124, дійшов висновку, що при індексації пенсій, призначених після 01 січня 2018 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки, коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України для проведення щорічної індексації з 01 березня, мають застосовуватися саме до того показника середньої заробітної плати, який був фактично врахований при призначенні (попередньому перерахунку) конкретної пенсії.
Верховний Суд вказав, що підхід Пенсійного фонду України, за яким для всіх пенсій (незалежно від року призначення та застосованого показника середньої заробітної плати) індексується лише усереднений показник станом на 01.10.2017 (3764,40 гривень), є таким, що не відповідає меті та змісту статті 42 Закону №1058 та призводить до необґрунтованого заниження розміру індексації для пенсій, призначених із застосуванням вищих показників середньої заробітної плати. Верховний Суд наголосив, що абзаци перший і другий пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який ураховувався для обчислення вказаної пенсії.
Отже, відповідно до висновків Верховного Суду у справі №200/5836/24, при проведенні індексації пенсії позивачу відповідач мав застосувати коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України, саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 гривень, який був врахований при призначенні йому пенсії у 2018 році.
Відповідач у своєму відзиві визнає, що застосовував інший підхід, а саме індексував показник 3764,40 гривень. Такі дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать висновкам Верховного Суду.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19). Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки (5377,90 грн) є протиправною.
Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке. Порушення права позивача на індексацію пенсії носить триваючий характер, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем. Відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а тому всі коефіцієнти застосовуються послідовно і кумулятивно. З огляду на шестимісячний строк звернення до суду (частина друга статті 122 КАС України) та дату подання позову судовому захисту підлягає перерахунок із застосуванням коефіцієнтів 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 - з 28.01.2026, а із застосуванням коефіцієнта 1,121 - з 01.03.2026. При цьому резолютивна частина рішення має містити усі коефіцієнти збільшення, оскільки поточний показник середньої заробітної плати математично включає всі попередні коефіцієнти, без відображення яких виконання рішення буде неможливим.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги про здійснення виплати перерахованої пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, встановленому Законом №1058, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи цю вимогу, позивач посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 запроваджено особливий механізм виплати пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, за яким така пенсія виплачується не в загальному порядку, а в межах окремо виокремлених бюджетних асигнувань, у порядку черговості, пропорційно наявному фінансуванню та з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди. Позивач вважає, що перерахована на виконання судового рішення пенсія не є окремим видом пенсійної виплати, а тому має виплачуватися з тих самих видатків, з яких фінансується відповідний вид пенсії для інших одержувачів.
Разом з тим суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною. Отже, на час вирішення цього спору нормативно-правовий акт, застосування якого позивач просить унеможливити, чинності не має.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 1 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямками у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Спірна вимога стосується не розміру пенсії позивача, а порядку виконання майбутнього судового рішення про перерахунок пенсії, тобто джерела та режиму фактичної виплати визначеної судом суми. Питання джерел фінансування виплати перерахованої за рішенням суду пенсії та порядку такої виплати виникне на стадії виконання цього рішення. На час звернення до суду та вирішення спору відповідач не приймав щодо позивача рішення про виплату перерахованої пенсії у режимі окремих лімітованих асигнувань, а тому спір у цій частині є передчасним.
За частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії. Належним способом захисту порушеного права позивача на індексацію пенсії є зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням належних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати. Вирішення ж наперед питання про конкретне джерело бюджетного фінансування такої виплати виходить за межі спірних правовідносин, що склалися на час звернення до суду, та не може бути предметом судового розгляду до виникнення відповідного порушення.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про здійснення виплати пенсії позивача у загальному порядку, встановленому Законом №1058, а не з видатків на виконання судових рішень, у зв`язку з чим у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
З огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 2129,92 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 28.01.2026, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) провести починаючи з 28.01.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір у розмірі 2129 (дві тисячі двадцять дев`ять) грн 92 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.