ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/18461/26
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження
в адміністративній справі
07 вересня 2026 року м. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сидор Н.Т., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Городоцького відділу Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
в с т а н о в и л а :
до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Городоцького відділу Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Городоцького відділу Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору від 18.08.2026 у ВП №81732731.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Стаття 287 КАС України передбачає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі Закон №1404-VІІІ).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби встановлено ст. 74 Закону №1404-VІІІ.
Частина 1 ст. 74 Закону №1404-VІІІ (у редакції, чинній до 23.04.2026) передбачала, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналізуючи зазначені норми права, слід дійти таких висновків:
- оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснювалось до суду, який ухвалив судове рішення;
- оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснювалось до судів адміністративної юрисдикції.
Втім, Законом України від 07.04.2026 №4833-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» (далі Закону №4833-ІХ) внесено зміни, серед іншого, до Закону №1404-VІІІ.
Зокрема, пп. 1 8 п. 10 Закону №4833-ІХ частину першу статті 74 №1404-VІІІ викладено в такій редакції:
« 1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку».
Закон №4833-ІХ набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім: пунктів 1, 2, підпункту 1 пункту 4, пунктів 6, 9, підпунктів 1, 5, 6, 8, 11, 13, 15-18, 19 (щодо доповнення розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" пунктами 10-11, 10-12, 10-14) пункту 10, пункту 12 розділу I цього Закону, пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Оскільки Закон №4833-ІХ опубліковано в офіційному виданні «Голос України» 23.04.2026, то відповідні зміни до Закону №1404-VІІІ набрали чинності 24.04.2026.
Відтак, після внесених змін, дії, бездіяльність чи рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, в тому числі і постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, оскаржуються до того суду, який видав відповідний виконавчий документ, що перебуває на примусовому виконанні.
У цій справі позивач оскаржує постанову Городоцького відділу Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору.
Оскаржувана постанова винесена у межа виконавчого провадження №81732731, відкритого на виконання виконавчого листа Городоцького районного суду Львівської області №2/441/939/2025 від 04.08.2026.
Відповідно до статті 447-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, у випадку незгоди позивача з рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця у межах виконавчого провадження №81732731, позивач має право звернутись до Городоцького районного суду Львівської області, як суду, що видав виконавчий документ №2/441/939/2025 від 04.08.2026, із відповідною скаргою.
Натомість в порядку адміністративного судочинства ця позовна заява розгляду не підлягає.
Покликання позивача на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №175/1571/15 суд відхиляє, оскільки така сформована щодо попередньої редакції ч. 1 ст. 74 Закону №1404-VІІІ, чинної до внесення змін Законом №4833-ІХ.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на наведені норми та встановлені обставини, у відкритті провадження належить відмовити.
Частиною 6 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На виконання ч. 6 ст. 170 КАС України, суд роз`яснює, що ця справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 241-243, 248, 256 КАС України, суддя
п о с т а н о в и л а :
відмовити у відкритті провадження в справі №380/18461/23 за позовом ОСОБА_1 до Городоцького відділу Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови.
Роз`яснити позивачу, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.
Суддя Сидор Наталія Теодозіївна