Справа № 420/24816/26
У Х В А Л А
07 вересня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 12.08.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 , що перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 . При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 24 лютого 2022 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом. Листом від 06.06/2026 відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використана прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Разом із позовом заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця виникли в період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року. Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає поновленню.
Ухвалою судді від 14.08.2026 постановлено відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду; прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
31.08.2026 від представника відповідача військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив (вх. №ЕС/100080/26) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог або залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
У вказаному відзиві зазначили, що відповідно до пункту 6 постанови Уряду № 103, пункт 4 постанови Уряду № 704 було викладено в новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Редакція приміток додатків 1 та 14 при цьому і в подальшому не змінювалася. Відтак, базова величина, від якої обраховувався розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців та порядок їх обчислення і яка містилися у пункті 4 постанови Уряду № 704, з 24.02.2018 стала відображатися як постійна величина.
Також, до спірних правовідносин положення частини 1 статті 233 КЗпП України та рішення Конституційного суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 не застосовується, оскільки положення частини 1 статті 233 КЗпП України стосуються військовослужбовців, які проходять військову службу та на спірні правовідносини виникли під час проходження служби. В даному спорі, до спірних правовідносин застосовуються положення частини 2 статті 233 КЗпП України, оскільки спірні правовідносини виникли після звільнення з військової служби, відповідно строк звернення до суду складає три місяці з моменту одержання письмового повідомлення. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Ознайомившись з доводами представника відповідача, в контексті обставин справи, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що суддею, 14.08.2026 при відкритті провадження по справі №420/24816/26 було вирішено питання щодо можливості поновлення пропущеного строку звернення до суду з відповідним позовом та за результатами розгляду суд дійшов висновку, про не порушення позивачем строку звернення до суду, а тому клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 248, 257 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника відповідача Військової частини НОМЕР_5 (вх. №ЕС/100080/26 від 31.08.2026) про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА