Справа № 214/2728/25
2/214/1094/26
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
07 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Малаховської І.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Постригай А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/2728/25 за позовною заявою ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Мастило Юрій Іванович, до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу,
Встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.
Просив суд зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна та оголошення заборони на його відчуження на все майно що належить ОСОБА_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №42053898 від 18.02.2014.
В обґрунтування позову представник позивача Мастило Ю.І. зазначив, що на підставі виконавчого листа Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу №2-607/10/0408 від 04.05.2011 Саксаганським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження №42053898 та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , у межах суми звернення, яка складає - 221 036,57 грн та оголошено заборону на його відчуження.
Вказує, що на звернення адвоката Мастила Ю.І. щодо стадії зазначеного виконавчого провадження, Саксаганським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було повідомлено, що виконавче провадження №42053898 з виконання виконавчого листа № 2-607/10/0408 від 04.05.2011 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 221 036,57 грн перебувало на виконанні у цьому відділі з 18.02.2014 по 16.10.2014. При примусовому виконанні виконавчого листа у виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка внесена до відповідного реєстру.
Представник позивача зазначає, що 17.10.2014 виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.
Звертає увагу на те, що оскільки 16 жовтня 2014 року виконавчий лист було повернуто стягувачу, відповідно повторно пред`явити його до виконання стягувач міг в строк до 16 жовтня 2015 року.
Представник позивач ОСОБА_2 вказує на те, що відповіддю Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області від 23.09.2014 фактично підтверджено той факт, що в період з жовтня 2014 (повернення виконавчого листа стягувачу) до дня звернення з позовом до суду, органами державної виконавчої служби не проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 2-607/10/0408 від 04.05.2011. Також зазначає про те, що відсутні відомості про наявні виконавчі провадження щодо стягнення з позивача виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, тобто на час розгляду справи відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження, за якими ОСОБА_1 є боржником.
12 вересня 2019 року, згідно з положеннями Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», у результаті реорганізації АТ «Альфа-Банк» став правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» щодо його клієнтів та контрагентів. АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набув всіх прав за переданими йому активами, а також набув обов`язків боржників за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. У 2022 році було ухвалено рішення про зміну назви банку на АТ «СЕНС БАНК».
Окрім цього, представник позивача вказує на те, що на день звернення до суду з позовом, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, питання про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-607/10/0408, яка вважає себе правонаступником чи про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не вирішувалося.
Зазначає, що оскільки з жовтня 2014 року до даного часу відсутнє відкрите виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 , чинність арешту невизначеного майна є безпідставною та невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.
У відзиві на позов, представник АТ «СЕНС БАНК» Ременюк Т.О., вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, такими, що задоволенню не підлягають.
Представник відповідача Ременюк Т.О., вказує на те, що арешт накладено в межах виконавчого провадження з виконання рішення суду. Тому це не позбавляє Боржника, або особи, яка вважає, що право власності на спірне майно належить їй, просити державного виконавця про скасування арешту в межах виконавчого провадження. Зазначає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх інтересів як іпотекодержателя, оскільки згідно з приписами статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» звільнення майна з-під арешту в передбачений ним спосіб належить власнику майна, який не є стороною у виконавчому провадженні, оскільки у сторін виконавчого провадження є права та обов`язки, передбачені вказаним законом, зокрема, й заявляти державному виконавцю клопотання про зняття арешту, а також оскаржити дії державного виконавця у випадку відмови у цьому. Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України 2004 року.
Звертає увагу на те, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом №1404-VIII.
Представник відповідача Ременюк Т.О. наголошує на тому, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі N712/12136/18 (провадження N61-4726сво19). Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом в постанові Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 року у справі №577/4541/20.
У додаткових поясненнях у справі представник АТ «СЕНС БАНК» Ременюк Т.О. проти задоволення позову заперечує в повному обсязі з підстав, визначених у відзиві та звертає увагу Суду на висновок Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 року у праві 2/1522/11652/11, де зокрема зазначено, що законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі №1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону №1404-VIII). Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону №1404-VIII). Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з обранням невірного способу захисту, а також враховуючи вище зазначені висновки Великої Палати.
Представник позивача Мастило Ю.І. до зали судового засідання не з`явився, надав суду заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача АТ «СЕНС БАНК» до зали судового засідання не з`явився, надавши суду відзив на позов та додаткові пояснення.
Представник третьої особи Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, заяв, клопотань про відкладення розгляду справу суду не надав.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи проводиться в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького МУЮ Тимощук С.П. від 25.02.2014 у виконавчому провадженні ВП №42053898 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-607/10/0408, виданому 04.05.2011 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 221 036,57 грн накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику - лише в межах суми боргу (а.с.7).
З відповіді начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) від 14.03.2025 №28.11-34/69114 на запит представника позивача Мастила Юрія Івановича від 04.03.2025 встановлено, що згідно інформації з АСВП (спецрозділ) на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №42053898 з 18.02.2014 по 16.10.2014 з примусового виконання виконавчого листа № 2-607/10/0408 від 04.05.2011, виданого Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення боргу в сумі 221 036,57 грн з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк». Державним виконавцем 16.10.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 (відсутність у боржника майна) Закону України «Про виконавче провадження» - чинному на момент винесення постанови. Відповіддю підтверджено, що згідно Інформації з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, дійсно за реєстраційним номером 4868071 від 04.03.2014 зареєстровано обтяження на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №42053898 від 25.02.2014. Станом на день надання відповіді на запит відділ ДВС не може надати інформацію, оскільки після завершення виконавчі провадження в архіві відділу зберігаються три роки, після чого всі матеріали виконавчих проваджень знищуються відповідно до вимог п.9.9 Порядку роботи з документами в органах виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 (на теперішній час знищено всі виконавчі провадження, які заведені до 2022 року включно). Скасування арешту по завершеним виконавчим провадженням чітко визначено нормами ч.16 розділу VІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень». У відповіді вказані реквізити для оплати заборгованості (одержувач Саксаганський ВДВС у м. Кривому Розі) та вказана по виконавчому провадженню №42053898 сума для сплати боржником ОСОБА_1 - 243 640,23 грн (а.с.10-11).
Отже, наявними у справі доказами встановлено, що в провадженні Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу перебувала справа №2-607/10/0408 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 221 036,57 грн.
В подальшому на підставі зазначеного рішення суду було видано 04.05.2011 виконавчий лист №2-607/10/0408 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 221 036,57 грн, який у лютому 2014 року стягувачем було пред`явлено до примусового виконання до Саксаганського відділу ДВС Криворізького МУЮ та заведене виконавче провадження №42053898.
Виконавчий лист перебував на виконанні у Саксаганському відділі ДВС до 16 жовтня 2014 року та був повернутий стягувачеві - ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі п.2 ч.1 ст. 47 (відсутність у боржника майна) Закону України «Про виконавче провадження», який був чинним на момент винесення постанови.
В рамках виконавчого провадження №42053898 постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького МУЮ Тимощук С.П. від 25.02.2014 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-607/10/0408, виданому 04.05.2011 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 221 036,57 грн накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику - лише в межах суми боргу (а.с.7).
Таким чином судом встановлено, що рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» не виконано, боржником борг не погашено, виконавчий лист повернуто не суду, який видав виконавчий лист, а стягувачу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття
з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Оскільки Позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, останній не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Помилково, прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Отже, враховуючи, що з метою забезпечення виконання рішення суду арешт на майно ОСОБА_1 було накладено у зв`язку з тим, що він є боржником у виконавчому провадженні, тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19 (провадження №12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20 (провадження №61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20 (провадження №61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі №201/6486/20 (провадження №61-19066св20).
Керуючись статтями 255, 258, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
Постановив:
Провадження у справі №214/2728/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Мастило Юрій Іванович до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майназакрити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з моменту її підписання шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвалу складено та підписано без проголошення 07 вересня 2026 року.
Суддя І.Б. Малаховська