ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань зміни способу і порядку виконання рішення, встановлення судового контролю за виконання рішення суду
Справа № 500/6891/21
07 вересня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі №500/6891/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Суд вирішив:
"Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунку його пенсії з врахуванням довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області" №2021/1571 від 09.09.2021 та здійснення виплати з урахуванням виплачених сум.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області" №2021/1571 від 09.09.2021, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. сплаченого судового збору."
25.08.2026 до суду через представника адвоката Оринник Надію Сергіївну надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, у якій просить:
- змінити спосіб і порядок виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі №500/6891/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , нарахованої суми пенсії у розмірі 106912,35 грн;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надати до суду у 30-денний строк з моменту отримання копії ухвали звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/6891/21.
27.08.2026 від представника Головного управління ПФУ в Тернопільській області надійшли заперечення на заяву про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, в якому просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що вказана заява фактично стосується зміни суті резолютивної частини рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №500/8241/21. Також вказує, що сума пенсії, донарахована на виконання вказаного судового рішення, за період з 01.12.2019 по 30.04.2022 (місяць виконання судового рішення) становить 108010,40 грн, з яких виплачено 1098,05 грн, залишок невиплачених коштів становить 106912,35 грн.
Ухвалою суду від 31.08.2026 вказану заяву прийнято до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
При вирішенні по суті заяви в частині зміни способу та порядку виконання вказаного судового рішення суд виходить із таких міркувань.
Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.
Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.
Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
З цього приводу суд зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін слід дійти висновку, що судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, як про це зазначає відповідач (боржник), а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Судом встановлено, що судове рішення у справі №500/6891/21, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області" №2021/1571 від 09.09.2021, з урахуванням виплачених сум, набрало законної сили 21 січня 2022 року.
07.08.2026 представник адвокат Оринник Надія Сергіївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління ПФУ в Тернопільській області з адвокатським запитом, у якому просила, зокрема, надати інформацію про стан виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі №500/6891/21 в частині виплати заборгованості за період з 2019 року по день перерахунку пенсії. (арк. справи 48-50)
Листом від 10.08.2026 №1900-0506-8/37365 Головне управління ПФУ в Тернопільській області повідомило представника позивача, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі №500/6891/21 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки, виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області" №2021/1571 від 09.09.2021, внаслідок чого розмір пенсії з 01.05.2022 склав 10555,24 грн, а також нарахована доплата в сумі 108010,40 грн за період з 01.12.2019 по 30.04.2022. Частину нарахованої доплати в сумі 1098,05 грн виплачено відповідно до постанови КМУ від 14.07.2025 №821. Одночасно повідомлено, що заборгованість з доплати до пенсії буде проводитись згідно з чинним законодавством після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та ухвалення Кабінетом Міністрів України порядку їх використання. (арк. справи 49-50)
Згідно наданого представником Головного управління ПФУ в Тернопільській області до заяви від 27.08.2026 розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №Д N/А5889/7 по пенсіонеру ОСОБА_1 , як доказу виконання рішення суду у справі №500/6891/21, сума доплати внаслідок перерахунку пенсії за період з грудня 2019 по квітень 2022 року становить 108010,40 грн. (арк. справи 57)
При цьому представник боржника стверджує та не заперечується позивачем, що частина з донарахованої суми на виконання вказаного рішення суду в сумі 1098,05 грн сплачена боржником.
Натомість виплату решти донарахованої суми Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь позивача не здійснило, що свідчить про неповне виконання рішення суду боржником, а саме у частині виплати суми перерахованої пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 30 квітня 2022 року у розмірі 106912,35 грн на користь стягувача.
Отже, у розглядуваній ситуації наявний факт часткового невиконання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, судового рішення у справі №500/6891/21, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача внаслідок перерахунку пенсії доплати в сумі 106912,35 грн протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням.
Ураховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення в частині виплати нарахованої суми доплати пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 30 квітня 2022 року, що згідно розрахунку на доплату (з урахуванням часткової сплати) становить 106912,35 грн, спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі належить змінити на підставі абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) зазначеної суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22.
Суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, викладені у запереченнях, щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно із Законом №4094-IX, що діє з 19 грудня 2024 року, та про які зазначено судом вище.
Довід відповідача про те, що під час розгляду справи суд в межах спірних правовідносин не вирішував питання про виплату позивачу конкретних грошових сум суд оцінює критично, адже відповідна сума доплати пенсії самостійно нарахована відповідачем на виконання судового рішення у справі №500/6891/21, спору щодо неї немає, тобто така є виплатою, яка належить позивачу згідно з рішенням суду. Тож зазначена пенсійна виплата може бути стягнута з відповідача у порядку застосування судом інституту зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі імперативної норми абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України.
Крім того, суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.
Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.
У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 106912,35 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.
З огляду на вказане суд висновує, що заяву ОСОБА_1 в частині зміни способу і порядку виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 у справі №500/6891/21 слід задовольнити шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 30 квітня 2022 року, що становить 106912,35 грн.
Щодо заяви позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то слід зазначити наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців. Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним законом, а саме, Законом України «Про виконавче провадження».
Суд звертає увагу, що невчинення стягувачем дій, спрямованих на ініціювання виконання рішення суду в примусовому порядку, не звільняє боржника від обов`язку виконання такого судового рішення.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Згідно частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. (частина друга статті 382 КАС України)
Процедура розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення врегульована статтею 382-1 КАС України.
Так, за приписами цієї статті суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 зазначив, що застосування статті 382 КАС України має на меті саме забезпечення належного виконання судового рішення. При цьому, вказана стаття має свою підставу для застосування, а саме: невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Судом встановлено, що у розглядуваній ситуації наявний факт часткового невиконання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, судового рішення у справі №500/6891/21, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача внаслідок перерахунку пенсії доплати в сумі 106912,35 грн за період з 01.12.2019 по 30.04.2022.
З огляду на викладене, враховуючи тривалий період невиконання судового рішення з дня набрання ним законної сили (21.01.2022), а також передбачений частиною другою статті 382 КАС України обов`язковий судовий контроль за виконанням судових рішень у даній категорії справ, суд доходить висновку, що за відсутності доказів виплати нарахованої доплати до пенсії за період з 01.12.2019 по 30.04.2022 в сумі 106912,35 грн наявні обґрунтовані підстави вважати, що у разі невстановлення судового контролю шляхом зобов`язання боржника подати звіт про виконання ним рішення суду, - останнє може залишитися невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній судовій справі шляхом зобов`язання Головне управління ПФУ в Тернопільській області подати до Тернопільського окружного адміністративного суду, у 30-денний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про його виконання в частині виплати доплати в сумі 106912,35 грн, яка утворилась внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 30.04.2022.
Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України, а також містити посилання на докази, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які будуть достатніми і вичерпними.
Ненадання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення або невідповідність наданого звіту наведеним вище вимогам зумовлює виникнення у суду обов`язку накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378, 382, 382-1 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021у справі №500/6891/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати до пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 30 квітня 2022 року, що становить 106912 (сто шість тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 35 копійок.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання даної ухвали суду подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 22 грудня 2021 у справі №500/6891/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в частині виплати доплати в сумі 106912,35 грн, яка утворилась внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2019 року по 30 квітня 2022 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду в частині зміни способу та порядку виконання судового рішення подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду в частині зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 07 вересня 2026 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.