Справа № 638/25629/25
Провадження № 2/643/4379/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі
головуючого судді Пасічника О.М.,
за участю секретаря судового засідання Горєлової А.С.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулося до Шевченківського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 293602,99 грн., судові витрати в розмірі 4404,04 грн. судовий збір,
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.02.2022 року Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та фізична особа - резидент України ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 1/4506161.
Відповідно до умов Кредитного договору, Позивач надає Відповідачу кредит у сумі 100000 гривень 00 копійок, строком користування до 21.02.2028 року, а Відповідач одержує та повертає кредит, сплачує проценти, комісії за користування кредитом згідно з графіком погашення кредиту.
Однак, станом на день подання позову до суду Відповідачем порушені умови Кредитного договору, а саме не повертається кредит у строки/терміни, передбачені графіком, не сплачуються проценти/прострочені проценти за користування кредитом.
Внаслідок невиконання умов Кредитного договору у Відповідача перед Позивачем станом на 10.12.2025 року є наявна заборгованість в загальному розмірі 293602,99 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу лист-вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, дану заборгованість не погашено. Оскільки неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором порушено законні права та інтереси банку, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом цивільних прав.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.01.2026 року справу передано на розгляд Салтівському районному суду міста Харкова.
25.02.2026 справа надійшла до Салтівського районного суду міста Харкова та розподілена у провадження судді Пасічнику О.М.
Ухвалою суду від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.
Позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому останній просив справу розглядати без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судові засідання призначені на 31.03.2026, 06.05.2026, 16.06.2026, 16.07.2026 та 07.09.2026 повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі поштовими конвертами з відміткою про відсутність адресату за вказаною адресою, зареєстрованого місця проживання. Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростовував доводи позивача. Своїм правом на відзив на позов відповідач не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи одночасне існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вирішив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 22.02.2022 відповідач ОСОБА_1 підписав з позивачем кредитний договір №1/4506161 та погодив наступні умови:
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 100000,00 грн. строком на 72 місяці - з 22.02.2022 року до 21.02.2028 року. Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту.
Кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичника. (п. 1.2 кредитного договору).
Для зарахування кредитних коштів позичальник повинен мати відкритий у банку поточний або поточний (картковий) рахунок (п. 1.3 кредитного договору).
Згідно з п. 1.4 кредитного договору За користування кредитом Позичальник щомісячно сплачує процентну винагороду (надалі - проценти) в розмірі 36.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором.
Комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (далі комісія) щомісячно , в розмірі 1,35% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. Договору.
Відповідно до 1.5 Договору, всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та умовах страхування життя Позичальника (надалі - Правила), які є публічною та невід`ємною частиною Договору та розміщені на Офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua. Правила застосовуються в тій частині, яка не суперечить положенням Договору (зокрема, не застосовуються положення щодо страхування життя позичальника). У разі суперечностей між положеннями Договору та положеннями Правил мають вищий пріоритет та застосовуються положення Договору.
Також відповідачем підписано Додаток №1 до Кредитного договору №1/4506161 22.02.2022 з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (в тому числі Графік платежів кредиту, ануїтет).
Як вбачається з платіжної інструкції №41857727-1 від 22.02.2022 позивач виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача суму у розмірі 100000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору 1/4506161 22.02.2022 року, наданим позивачем АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», відповідач станом на 10.12.2025 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 293602,99 грн., що складається з: простроченої заборгованості у розмірі 37588,60 грн, строкової заборгованості у розмірі 62411,40 грн., прострочених відсотків у розмірі 132852,99 грн., простроченої комісії у розмірі 60750,00 грн.
З наданої позивачем до суду виписки з рахунку за період 22.02.2022 по 10.12.2025 вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Положеннями ст. 1052 ЦК України визначено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ч.1 ст.526, ст.599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу ст. ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що між сторонами 22.02.2022 було укладено кредитний договір №1/4506161, внаслідок якого відповідач отримав в користування кредитні кошти в сумі 100000 грн.
Відтак, АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором порушив, кредитні кошти та проценти за користування ними не повертає в розмірах та в строки, визначені договором.
Надання кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією про перерахування кредитних коштів та випискою з рахунку відповідача.
Розрахунки заборгованості з тіла кредиту, надані позивачем, відповідачем не спростовані, своїх контррозрахунків або доказів належного виконання зобов`язань ним до суду не було надано.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 62411,40 грн. заборгованості за кредитом; 37588,60 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 132852,99 грн. прострочених відсотків.
Щодо вимоги позивача про стягнення комісії, суд зазначає наступне.
Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 60750 грн. простроченої комісії.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 60750 грн. простроченої комісії.
у Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.
В свою чергу Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.
За таких обставин, положення пункту 1.4.2 розділу 1 Кредитного договору 1.2 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати 1,35% від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21, від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача 60750 грн. простроченої комісії.
Таким чином, позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 232852,99 грн., з яких: 62411,40 грн. заборгованості за кредитом; 37588,60 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 132852,99 грн. прострочених відсотків.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесений судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Оскільки позов задоволено частково з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3492,79 грн. судового збору.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 95, 141, 263 - 265, 268, 273, 274, 280 - 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 1/45061616 від 22.02.2023 року у розмірі 232852,99 (двісті тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят дві) гривні 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» судовий збір у розмірі 3492,79 (три тисячі чотириста дев`яносто дві) гривні 79 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 42/4, код ЄДРПОУ 14361575;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Пасічник О.М.