Справа № 506/1053/24
Провадження № 2/506/443/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Тростенюка В.А.,
секретаря судових засідань Грабової І.Г.,
за участю:
представника позивача адвоката Кресюн В.А.,
представника відповідача адвоката Сердюкова Б.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Захарівка позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агрофон» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору
встановив:
В провадженні Захарівського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Агрофон» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору.
Ухвалою Красноокнянського (нині - Окнянський) районного суду Одеської області від 22 квітня 2025 року закрито підготовче провадження по даній справі та призначено вказану справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 06 серпня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Кресюн В.А. до ПП «Агрофон» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору прийнято до провадження судді Тростенюка В.А. та призначено судове засідання.
Представник відповідача 19 серпня 2026 року подав до суду заяву в якій просить суд долучити до матеріалів справи копій документів, а саме копію акту прийому-передачі (повернення) земельної ділянки, яка є предметом позову у справі, докази надсилання на адресу позивача, а також копію листа ПП «Агрофон» від 01.08.2025 року, яке було подано до матеріалів справи раніше.
Представник позивача в судовому засіданні та в запереченні від 19.08.2026 року просить суд відмовити у долученні до матеріалів справи вище вказаних доказів у зв`язку з їх не належністю та недопустимістю.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав зазначену заяву, просив суд її задовольнити, долучивши докази до матеріалів справи.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 83 ЦПК України).
Отже, слід дійти висновку, що клопотання про долучення додаткових доказів було подано вже пізніше закінчення строку, встановленого законом та судом.
Згідно положень ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Крім того, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).
Натомість, сторона відповідача не зазначила та не надала докази існування обставин, які б унеможливлювали подання ним доказів у встановлений законом строк, тобто не обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від представника відповідача.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).
Крім того, 07.09.2026 року від представника позивача адвоката Кресюн В.А. надійшла заява про повернення в підготовче засідання та витребування доказів.
Заява мотивована тим, що на момент закриття підготовчого засідання у справі №506/1053/24 позивачу не було відомо про постанову Одеського апеляційного суду від 02.04.2026 р., а тому він був позбавлений можливості уточнити свої позовні вимоги.
У зв`язку з тим, що судом не були вирішені клопотання ОСОБА_1 заявлені в позовній заяві № 171/2 від 30.09.2024 р., в зміненій позовній заяві №221/4 від 05.12.2024 р. та 15.12.2024 р., в клопотанні про витребування доказів № 234/2 від 22.12.2024 р., в клопотанні про витребування доказів за № 33 від 25.02.2025 р. - витребувати від ПП «АГРОФОН» для огляду у судовому засіданні у якості доказів оригінал договору оренди земельної ділянки укладений між ПП «АГРОФОН» та ОСОБА_3 зареєстрований 03.01.2012 р. та Додаткову угоду б/н від 17.08.2016 р., а судом розглядається справа щодо договірних відносин, які виникли з договірних відносин між ПП «АГРОФОН» та ОСОБА_3 , який зареєстрований 03.01.2012 р. та додаткової угоди б/н від 17.08.2016 р., ПП «АГРОФОН» за власною ініціативою, оригінали вказаних договорів до суду не надав, на його адвокатський запит про видачу договорів оренди - державний реєстратор Ремінний О.О. надав відмову та заявив, що надасть такі документи лише на ухвалу суду, у інший спосіб отримати такі договори не має можливості, а наявність таких документів в цивільній справі є обов`язковим, огляд таких документів у судовому засіданні є обов`язковим, крім того, позивачу необхідно змінити предмет позову, з огляду на висновки, які зробив Одеський апеляційний суд у цивільній справі №506/1054/24 - щодо витребування земельної ділянки, та правовим висновком, який був зроблений Верховним Судом у справі № 204/6085/20 від 05.10.2022 щодо можливості повернення до стадії підготовчого засідання для зміни позовних вимог, також просив витребувати докази від відділу ЦНАП Окнянської селищної ради.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Кресюн В.А. заяву підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача адвокат Сердюков Б.Л. заперечував щодо зазначеної заяви, вважав дії позивача та його представника у даній справі на стадії розгляду справи по суті - зловживанням процесуальними правами та відповідно надав до суду заперечення на заяву і клопотання.
Суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, дослідивши матеріали позовної заяви та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2024 року ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області було відкрито провадження у справі.
Ухвалою Красноокнянського районного суду від 22 квітня 2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агрофон» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 06 серпня 2026 року прийнято цивільну справу № 506/1053/24 до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Нормами ЦПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.
Однак відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми прав до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 Верховний Суд зазначив, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого судового провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадії процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Отже заявляючи вимоги про повернення до стадії підготовчого провадження заявник має навести вагомі обставини, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
В постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Отже, заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження заявник має навести вагомі обставини, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
В даному випадку представник позивача обґрунтовує доцільність повернення до стадії підготовчого провадження необхідністю уточнення позовних вимог та витребування доказів.
Суд звертає увагу, що цивільна справа перебувала у провадженні Окнянського районного суду з 01 жовтня 2024 року, підготовче провадження у даній справі було відкрито 07 жовтня 2024, закрито 22 квітня 2025, та призначено до судового розгляду по суті.
Враховуючи вищевикладене, те, що підготовче провадження у справі проводилося досить тривалий час, отже представнику позивача було надано достатньо часу для реалізації його процесуальних прав, крім того представником позивача не доведено існування реальних обставин, які б перешкоджали йому надати до суду клопотання про витребування у підготовчому провадженні у встановлені строки.
Отже, суд не вважає наведені представником позивача причини поважними, а обставини для повернення на стадію підготовчого провадження - вагомими, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Кресюн В.А. про повернення до стадії підготовчого провадження.
При цьому суд наголошує, що необґрунтоване затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання в частині про визнання зловживання процесуальними правами, просив його задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти клопотання про визнання зловживання процесуальними правами, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що у сторони відповідача відсутні ознаки зловживання процесуальними правами.
Розглянувши клопотання про визнання зловживання процесуальними правами, заслухавши обґрунтування представника відповідача, заперечення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до положень частини 2 та 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно із частиною 1 статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.
З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.
Саме вказаний критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання процесуальними правами.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Красноокнянського районного суду від 22 квітня 2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агрофон» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 06 серпня 2026 року прийнято цивільну справу № 506/1053/24 до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.
Станом на 07 вересня 2026 року розгляд справи по суті не було розпочато.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З урахуванням вищевикладеного, будь яких зловживань процесуальними правами зі сторони відповідача судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття до представника позивача заходів примусу за зловживання процесуальними правами, оскільки відсутні докази того, що вказані дії відповідача здійснювались з метою затягування процесуальних строків розгляду справи та перешкоджання розгляду позову по суті у розумні терміни.
Керуючись ст. 44, 143, 189, 197, 200, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача Сердюкова Б.Л. про долучення до матеріалів справи доказів, залишивши їх без розгляду.
У задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Кресюн В.А. про повернення до стадії підготовчого провадження у цивільній справі № 506/1053/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агрофон» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору, відмовити.
У задоволенні клопотання представника відповідача Сердюкова Б.Л. про визнання зловживання процесуальними правами, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: