Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
з питання прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі
07 вересня 2026 року Справа № 520/25844/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду, дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) через свого представника, адвоката Глазову Олену Миколаївну, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 18 червня 2025 року по 31 грудня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 31 грудня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, Визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду пояснень та доказів на підтвердження цих пояснень) щодо проходження/не проходження позивачем станом на час звернення до суду із даним позовом військової служби - у випадку звільнення з військової служби - надати докази на підтвердження такого звільнення).
4 вересня 2026 року судом отримано від представника позивача заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано довідку від 9 липня 2026 pоку, підписану командиром військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_2 , в якій зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 з 11 грудня 2025 року.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суддя виходить з такого.
Даний позов поданий до Харківського окружного адміністративного суду 20 серпня 2026 року.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (надалі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, визначено:
працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті (ч. 1);
із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч. 2).
Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 (надалі - Рішення КСУ № 1-р/2025) визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 1 ст. 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Крім іншого, у вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив наступне:
"9. […] Конституційний Суд України вважає, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. […]
Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих ст.ст. 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих ст. ст. 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить ч. 1 ст. 8, ч. 7 ст. 43, ч. 1 ст. 55 Конституції України.[…]".
Враховуючи наведене, обмеження позивача, який є діючим військовослужбовцем, на звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року тримісячним строком, передбаченим ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції Закону № 2352-ІХ, не відповідатиме наведеним вище конституційним принципам.
Також суддя вважає за необхідне зазначити, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП відповідно до якої, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116), - не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-ХІІ) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби.
Згідно із ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 7 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно із п. 40 Положення № 1153/2008 у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється.
З аналізу наведених приписів слідує, що "переміщення" на нове місце військової служби та "звільнення з військової служби" не є тотожними поняттями.
За висновком судді норма ч. 2 ст. 233 КЗпП, відповідно до якої, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, підлягає застосуванню саме у разі звільнення військовослужбовця з військової служби.
Отже, виключення позивача зі списку особового складу певної військової частини у зв`язку із переміщенням до іншої військової частини не є звільненням з військової служби, а тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП.
Враховуючи наведене вище, суддя висновує, що позивач не порушив строки звернення до суду із даним позовом.
Позовна заява підсудна Харківському окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України; позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Разом із позовними вимогами у позові наведено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно із приписами ст.ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно із ч. 1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі відсутні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні, ця справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно, клопотання позивача підлягає задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 72, 77, 80, 122, 171, 241, 248, 256-258, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У Х В А Л И Л А:
1. Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі.
2. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. Запропонувати відповідачу надати суду протягом п`ятнадцяти днів після отримання даної ухвали відзив на позовну заяву та докази на підтвердження зазначеного у відзиві.
4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 надати до суду протягом п`ятнадцяти днів після отримання даної ухвали:
- копію документа щодо статусу Військової частини НОМЕР_1 (копію свідоцтва про реєстрацію або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або інший документ);
- належним чином засвідчені копії наказів (або витяги з них) про зарахування позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_1 та виключення зі списків особового складу військової частини;
- довідки про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період 18 червня 2025 року по 31 грудня 2025 року (із зазначенням окремих складових грошового забезпечення);
- доказ направлення відзиву та доданих до нього документів позивачу.
5. Запропонувати позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив разом із доказами на підтвердження направлення відповіді на відзив і доданих до неї документів відповідачу.
6. Запропонувати відповідачу у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь разом із доказами на підтвердження направлення заперечень і доданих до нього документів позивачу.
7. Роз`яснити відповідачу, що не подання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин, залежно від того, яке ці докази мають значення, - може матиме своїм наслідком визнання судом обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні.
8. Роз`яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов`язки, визначені у ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.
10. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінка: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Волгіна Н.П.