Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 р. № 520/17243/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (61001, місто Харків, м. героїв Небесної Сотні, 36, код ЄДРПОУ 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26 61024, м.Харків, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. ВП № 75194724 від 11.06.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №520/8290/23, яке набрало законної сили 17.11.2023, судом 18.04.2024 видано виконавчий лист про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 пропорційно реально відпрацьованому часу, провівши обчислення, нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць.
Листом від 24.10.2023 №51.06-241/ССО Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області звернулося до Служби судової охорони з проханням збільшити кошторисні призначення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для виконання судових рішень на користь шести співробітників управління. У зазначеному зверненні окремо наведено відомості щодо рішення у справі №520/8290/23 на користь ОСОБА_1 .
Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 17.11.2023 №233 передбачено нарахування та виплату після надходження коштів ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 у розмірі 30000,00 грн пропорційно у розрахунку на місяць, у загальній сумі 305357,14 грн. Начальнику фінансово-економічного відділу - головному бухгалтеру доручено провести відповідні нарахування та виплати.
Наданий до матеріалів виконавчого провадження розрахунок потреби в коштах охоплює період з 24.02.2022 по 20.01.2023 та містить загальну суму додаткової винагороди 311808,76 грн, до якої включено 305357,14 грн за лютий-грудень 2022 року та 6451,61 грн за січень 2023 року.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданової О.В. від 04.06.2024 відкрито виконавче провадження ВП №75194724 з примусового виконання виконавчого листа №520/8290/23, виданого 18.04.2024 Харківським окружним адміністративним судом. Боржнику встановлено строк для виконання рішення суду - десять робочих днів.
Листом від 07.06.2024 №51.06-445 позивач повідомив державного виконавця про видання наказу від 17.11.2023 №233 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 305357,14 грн, а також про звернення до Служби судової охорони щодо збільшення кошторисних призначень для виконання судового рішення.
У зазначеному листі позивач вказав, що фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди буде проведена після надходження відповідних бюджетних асигнувань. До листа додано копію звернення від 24.10.2023 №51.06-241/ССО, розрахунок потреби в коштах та витяг із наказу від 17.11.2023 №233.
11.06.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ждановою О.В. винесено постанову ВП №75194724 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду в повному обсязі.
Як зазначено відповідачем у відзиві, підставою для накладення штрафу стало те, що нараховані кошти стягувачу не виплачені. Боржника також зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Не погодившись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вжив усіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення: здійснив розрахунок належної ОСОБА_1 додаткової винагороди, видав наказ про її нарахування та виплату, звернувся до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щодо виділення необхідного фінансування та повідомив державного виконавця про вчинені дії.
За доводами позивача, невиплата коштів зумовлена відсутністю необхідних бюджетних асигнувань, виділення яких не залежить від волевиявлення територіального управління. Позивач послався на те, що функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України, тоді як територіальне управління не має повноважень самостійно збільшувати кошторисні призначення та здійснювати платежі понад установлені бюджетні асигнування.
Позивач зазначив, що за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у кошторисі територіального управління на 2024 рік передбачено 1000,00 грн, на 2025 рік - 500,00 грн, на 2026 рік - 500,00 грн.
На підтвердження доводів щодо недостатності фінансування позивач послався на кошториси за 2024- 2026 роки та листи Служби судової охорони від 13.01.2026 №01.30-02.2-94/вн, від 20.02.2026 №01.30-02-493/вн, від 16.03.2026 №01.30-02-753/вн та від 17.04.2026 №01.30-02-1061/вн із додатками. Зокрема, позивач вказав, що згідно з листом від 13.01.2026 Службі судової охорони на 2026 рік за відповідною бюджетною програмою затверджено кошторисні призначення у загальній сумі 6094,4 тис. грн.
Позивач вважає, що державний виконавець при накладенні штрафу не врахував повідомлених об`єктивних причин невиконання рішення в частині виплати коштів та вжитих заходів для отримання фінансування. На переконання позивача, ненадходження відповідних бюджетних асигнувань є поважною причиною невиконання рішення, тоді як застосування відповідальності, передбаченої статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», допускається лише за умови невиконання рішення без поважних причин.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі.
У відзиві відповідач підтвердив перебування на виконанні виконавчого провадження ВП №75194724 та надходження листа позивача від 07.06.2024 №51.06-445 щодо видання наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, звернення за додатковими кошторисними призначеннями та проведення виплати після надходження бюджетних асигнувань.
Водночас відповідач зазначив, що за результатами розгляду наданих боржником документів державний виконавець установив невиконання рішення суду в повному обсязі, оскільки кошти ОСОБА_1 фактично не виплачені. З огляду на це відповідач вважає правомірним накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилаючись на обов`язковість судових рішень, відповідач наголосив, що боржник повинен самостійно вживати заходів для виконання рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця, та проявляти достатню розумність і обачність для уникнення негативних наслідків його невиконання.
На думку відповідача, державним виконавцем вжито заходів щодо примусового виконання виконавчого листа №520/8290/23 відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами.
Правові засади організації та порядку примусового виконання судових рішень визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а також розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів, крім рішень, що підлягають негайному виконанню.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначає вимогу виконати рішення протягом десяти робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів, та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що в разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, яке зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, обов`язковою умовою застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтями 63, 75 Закону №1404-VIII, є невиконання судового рішення у встановлений строк саме без поважних причин.
Суд зазначає, що факт неповного виконання судового рішення у встановлений виконавцем строк не є достатньою підставою для накладення штрафу. До прийняття відповідної постанови державний виконавець повинен з`ясувати причини невиконання рішення, перевірити повідомлені боржником обставини та надані на їх підтвердження докази, після чого встановити, чи мав боржник об`єктивну можливість виконати судове рішення і чи не було його невиконання зумовлене обставинами, які не залежали від волі боржника.
Накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, є заходом юридичної відповідальності. Відтак така відповідальність не може ґрунтуватися виключно на констатації відсутності повного виконання рішення, а потребує встановлення державним виконавцем усіх елементів відповідного правопорушення, зокрема відсутності поважних причин невиконання.
Поважними причинами в розумінні статей 63, 75 Закону №1404-VIII можуть бути визнані об`єктивні обставини, які унеможливили або істотно ускладнили виконання судового рішення, не залежали від волевиявлення боржника та не могли бути ним усунені шляхом учинення дій у межах наданих повноважень.
Аналогічний підхід до застосування статей 63, 75 Закону №1404-VIII викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 15.04.2020 у справі №811/1324/18 та від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.
При цьому обов`язковість судового рішення та необхідність його повного виконання не виключають обов`язку державного виконавця встановити, чи відбулося невиконання саме без поважних причин. Відсутність таких причин не презюмується лише з огляду на те, що рішення на час проведення перевірки виконано не в повному обсязі.
Пунктом 3 частини третьої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.
Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачам бюджетних коштів, розподіляє і доводить до них обсяги бюджетних асигнувань, а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно із частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Частинами першою та четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. Зобов`язання, взяті без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.
Судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №520/8290/23 Територіальним управлінням Служби судової охорони у Харківській області видано наказ від 17.11.2023 №233, яким передбачено нарахування та виплату ОСОБА_1 після надходження коштів додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 у розмірі 30000,00 грн пропорційно у розрахунку на місяць, у загальній сумі 305357,14 грн.
Таким чином, рішення суду виконано позивачем у частині проведення обчислення та нарахування ОСОБА_1 належної додаткової винагороди. Невиконаною залишилася частина рішення щодо фактичної виплати нарахованих коштів.
Водночас матеріалами справи підтверджено, що позивач не ухилявся від виконання судового рішення та вчиняв дії, спрямовані на отримання необхідного фінансування.
Так, листом від 24.10.2023 №51.06-241/ССО Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області звернулося до Служби судової охорони як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня з проханням збільшити кошторисні призначення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для виконання судових рішень, у тому числі рішення у справі №520/8290/23 на користь ОСОБА_1 .
Після відкриття виконавчого провадження ВП №75194724 позивач листом від 07.06.2024 №51.06-445 повідомив державного виконавця про видання наказу від 17.11.2023 №233, проведення розрахунку та нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 305357,14 грн, а також про звернення до розпорядника бюджетних коштів щодо виділення додаткових кошторисних призначень.
До вказаного листа позивач долучив копію звернення від 24.10.2023 №51.06-241/ССО, розрахунок потреби в коштах та витяг із наказу від 17.11.2023 №233.
Отже, державний виконавець був поінформований як про часткове виконання рішення суду, так і про конкретну причину, яка перешкоджала здійсненню фактичної виплати нарахованої суми.
Фактична відсутність у позивача достатніх бюджетних асигнувань підтверджується наявними у матеріалах справи кошторисами.
За бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у кошторисі Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на 2024 рік передбачено 1000,00 грн, на 2025 рік - 500,00 грн, на 2026 рік - 500,00 грн, тоді як сума нарахованої ОСОБА_1 додаткової винагороди становить 305357,14 грн.
Наведене свідчить, що встановлені позивачу кошторисні призначення об`єктивно не давали можливості здійснити виплату нарахованої суми.
Листом Служби судової охорони від 13.01.2026 №01.30-02.2-94/вн підтверджується, що на 2026 рік Службі судової охорони за бюджетною програмою КПКВК 0501150 затверджено кошторисні призначення у загальній сумі 6094,4 тис. грн для виконання значної кількості судових рішень, а територіальним управлінням запропоновано подати інформацію про відповідну потребу в коштах.
Листи Служби судової охорони від 20.02.2026 №01.30-02-493/вн, від 16.03.2026 №01.30-02-753/вн та від 17.04.2026 №01.30-02-1061/вн із додатками також підтверджують, що виконання судових рішень здійснювалося в межах фактично наявного фінансування та визначеної черговості, а загальна потреба у коштах перевищувала доведені бюджетні призначення.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено не лише відсутність фактичної виплати ОСОБА_1 , а й причини такої невиплати: недостатність установлених позивачу бюджетних призначень, відсутність у нього повноважень самостійно збільшити їх обсяг та залежність проведення виплати від виділення коштів розпорядником бюджетних коштів вищого рівня.
Суд ураховує, що Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та не наділене повноваженнями самостійно змінювати бюджетні призначення, збільшувати обсяги бюджетних асигнувань чи здійснювати платежі понад суми, установлені кошторисом.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу були виділені кошти в обсязі, достатньому для виплати ОСОБА_1 305357,14 грн, однак позивач не використав їх для виконання рішення суду або розпорядився ними всупереч їх цільовому призначенню.
Відповідачем також не наведено, які саме додаткові дії, передбачені законодавством та доступні позивачу в межах його повноважень, останній повинен був учинити для виконання рішення суду, але без поважних причин не вчинив.
Натомість зміст оскаржуваної постанови від 11.06.2026 свідчить, що державний виконавець обмежився констатацією невиконання рішення суду в повному обсязі у зв`язку з тим, що нараховані кошти не були фактично виплачені стягувачу.
Оскаржувана постанова не містить належної оцінки наказу від 17.11.2023 №233, яким проведено нарахування належної ОСОБА_1 суми, листа позивача від 07.06.2024 №51.06-445, звернення від 24.10.2023 №51.06-241/ССО щодо виділення додаткових асигнувань, кошторисів на 2024- 2026 роки та листування Служби судової охорони щодо фінансування виконання судових рішень.
Державний виконавець не зазначив, з яких підстав повідомлені боржником обставини не можуть бути визнані поважними причинами невиконання рішення в частині виплати; не встановив, чи надходило позивачу необхідне фінансування; не визначив, чи мав позивач реальну можливість виплатити ОСОБА_1 305357,14 грн у встановлений строк; не вказав, які конкретні дії, що могли забезпечити виконання рішення, позивач не вчинив.
Отже, відповідач фактично ототожнив неповне виконання судового рішення з його невиконанням без поважних причин, не встановивши обов`язкової умови для застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтями 63, 75 Закону №1404-VIII.
Посилання відповідача на обов`язковість судового рішення та обов`язок боржника самостійно вживати заходів для його виконання не спростовують установлених судом обставин.
Обов`язковість судового рішення не ставиться судом під сумнів. Водночас цей принцип не звільняє державного виконавця від обов`язку перед застосуванням штрафу встановити, що рішення не виконано саме без поважних причин.
Матеріали справи підтверджують, що позивач здійснив залежні від нього дії: провів обчислення та нарахування належної стягувачу суми, видав відповідний наказ, звернувся за додатковими бюджетними асигнуваннями та повідомив державного виконавця про виконані заходи й об`єктивні причини затримки виплати.
Тривалість невиконання рішення суду в частині фактичної виплати коштів не доводить відсутності поважних причин, оскільки протягом відповідного періоду об`єктивна перешкода у вигляді відсутності необхідних бюджетних асигнувань не була усунена, а позивач не мав законних повноважень самостійно збільшити фінансування.
Суд звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування не припиняє обов`язку Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №520/8290/23 у повному обсязі, не змінює змісту цього рішення та не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Позивач залишається зобов`язаним здійснити виплату ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Водночас накладення штрафу є заходом юридичної відповідальності, застосування якого можливе лише за наявності передбачених законом підстав, зокрема доведеного факту невиконання рішення без поважних причин.
За встановлених у цій справі обставин невиконання судового рішення в частині виплати нарахованої додаткової винагороди зумовлене об`єктивною відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, а не бездіяльністю позивача чи його свідомим ухиленням від виконання рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3, 5, 6 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно та розсудливо.
Оскаржувана постанова зазначеним критеріям не відповідає, оскільки прийнята без повного з`ясування обставин виконання судового рішення, без належної оцінки наданих боржником пояснень і доказів та без установлення факту невиконання рішення саме без поважних причин.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів, що станом на 11.06.2026 позивач мав реальну фінансову можливість виконати рішення суду в частині виплати коштів, але не зробив цього без поважних причин, а також не спростував установлених кошторисами обставин недостатності відповідного фінансування.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №520/8290/23 у частині виплати ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди було зумовлене об`єктивною відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, тоді як позивач здійснив нарахування належної суми та вчинив залежні від нього дії для отримання фінансування.
За таких обставин постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. від 11.06.2026 у виконавчому провадженні ВП №75194724 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу в розмірі 5100,00 грн є необґрунтованою та протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Позивач у цій справі є суб`єктом владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Витрати зі сплати судового збору не належать до визначених частиною другою статті 139 КАС України витрат, які підлягають стягненню на користь суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, сплачений Територіальним управлінням Служби судової охорони у Харківській області судовий збір у розмірі 2662,40 грн стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (61001, місто Харків, м. героїв Небесної Сотні, 36, код ЄДРПОУ 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26 61024, м.Харків, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. ВП № 75194724 від 11.06.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2026 року.
Суддя Н.А. Полях