Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
07 вересня 2026 року № 520/27924/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладену у формі рішення від 29.08.2025 року про розгляд заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, прийняти рішення щодо призначення з 01 вересня 2025 року ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю юридично прирівнює позивача до членів сім`ї та дає повне право на призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя у період з 10.11.2025 по 14.11.2025, з 22.12.2025 по 13.01.2026, з 29.06.2026 по 13.07.2026 та з 30.07.2026 по 31.07.2026 перебував у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, позивачка є ветераном праці.
22.08.2025 року позивач звернулась з письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про переведення з одного виду пенсії на інший.
Вказана заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника була обґрунтована тим, що чоловік позивачки - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, а отже його дружина, після його смерті, має право на призначенні пенсії в разі втрати годувальника.
Однак відповідач своїм рішенням від 29.08.2025 року відмовив в задоволенні заяви позивачки про призначення пенсії в разі втрати годувальника.
В основу такого рішення відповідачем було покладено висновок, що ОСОБА_1 не було надано доказів перебування в шлюбних відносинах з померлим ОСОБА_4 . Так, в оскаржуваному рішенні зазначається наступне: «Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
У зв`язку з тим, що в поданих документах відсутнє свідоцтво про укладання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), призначити пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за померлого ОСОБА_4 немає законних підстав».
Слід зазначити, що позивачкою разом з власною заявою було подано копію рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.04.2025 року у справі № 646/7822/23, згідно якого судом було встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 починаючи з серпня 2014 року по 12.10.2022 року.
З метою отримання інформації щодо наявності в додатках до заяви ОСОБА_1 копії вищевказаного судового рішення, представником позивачки було направлено запит до ГУ ПФУ у Харківській області, на який було отримано відповідь від 07.10.2025 року, яким відповідач підтвердив факт надання позивачкою копії рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.04.2025 року у справі № 646/7822/23.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу третього ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника
Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені ст. 29 Закону України № 2262-XII.
Зокрема, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
В абзаці першому ст. 30 Закону України № 2262-XII зазначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Одночасно ч. 2 ст. 30 Закону встановлено, що незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
У свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону № 2262-XIІ непрацездатними членами сім`ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Згідно зі статтею 31 Закону України № 2262-XIІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону України № 2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - довічно.
Статтею 41 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім`ї, який має право на таку пенсію.
Також, відповідно до пункту 1 частини другої статті 36 Закону України № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Ключовим правовим питанням спору є право позивачки на отримання пенсії в разі втрати годувальника, як жінки померлого військовослужбовця, яка проживала з ним без зареєстрованого шлюбу перед його смертю однією сім`єю (факт встановлено в судовому порядку).
Суд зазначає, що спосіб викладення ч. 2 та 4 ст. 30 Закону № 2262 ХІІ свідчить про чітке й однозначне визначення кола осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Зі змісту цих норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника - військовослужбовця, є персоніфікованим і вичерпним. Вони не містять правил, згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї такого померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, прикладом якого є спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.
Натомість ужиті в Законі № 2262-XIІ поняття чоловік та дружина позначають одного з подружжя, тобто особу, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим годувальником.
У цій справі суд встановив, що на момент смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрованого шлюбу між ним та позивачкою не існувало.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.04.2025 року у справі № 646/7822/23, було встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 починаючи з серпня 2014 року по 12.10.2022 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Частиною 4 ст. 3 СК України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поряд з цим за змістом ч. 1 і 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Статтею 27 СК України визначено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно зі ст. 36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Системний аналіз наведених норм СК України та ст. 30 Закону № 2262-ХІІ свідчить про те, що законодавець не ототожнює поняття сім`я у розумінні ст. 3 СК України з поняттям подружжя, яке використовується у ст. 30 Закону № 2262 ХІІ та охоплює лише осіб, між якими зареєстровано шлюб.
Верховний Суд у постанові від 24.02.2025 у справі № 240/12904/23 дійшов таких висновків:
у розумінні статті 30 Закону № 2262-XIІ та статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника.
Крім того, у постанові від 31.10.2019 (справа № 461/3169/17) Верховний Суд на підставі аналізу норм ст. 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (формулювання яких є подібним до приписів ст. 30 Закону № 2262-ХІІ) та норм Сімейного кодексу України дійшов таких висновків:
У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус подружжя чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-615а14, від 23.01.2020 у справі № 804/1501/18, від 14.05.2026 у справі № 580/1977/25.
А оскільки у ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 на дату його загибелі, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону № 2262-ХІІ.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення відповідача є правомірним та таким, що відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийняття оскарженого рішення.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тітов О.М.