Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 р. Справа № 520/31187/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати п. 1 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1121 від 13.10.2025 «Про результати проведення службового розслідування» в частині відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі, запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано представникам сторін до їх електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів (а.с. 67-68).
Представником відповідача надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про правомірність оскаржуваного наказу, оскільки згідно з матеріалами службового розслідування встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 , призначений наказом командира для супроводу до медичного закладу солдата ОСОБА_2 , належним чином не здійснив контроль за переміщенням останнього та допустив самовільне залишення солдатом ОСОБА_2 медичного закладу. Порушення молодшим сержантом ОСОБА_1 вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ (беззастережно виконувати накази командирів), а також знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, призвело до неналежного виконання ним вимог статті 112-2 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Звертає увагу, що позивач під час службового розслідування надав відповідні пояснення, а отже процедуру проведення службового розслідування дотримано. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Також відповідач подав додаткові пояснення у справі щодо надання доказів про ознайомлення позивача з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у яких заначив, що з урахуванням приписів статті 106, 109 Дисциплінарного статуту ЗСУ документів із підписом позивача про ознайомлення позивача із Наказом №1121 від 13.10.2025у ІНФОРМАЦІЯ_1 немає.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
ОСОБА_1 з 24.02.2022 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягом за наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №37 від 24.02.2022 та військовим квитком серії № НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки № 1915 від 06.03.2024 позивач в період з 24.02.2022 по 22.05.2022, з 01.08.2023 по 23.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи Харкові та Харківській, Запорізькій областях.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 11.07.2024.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 № 259 від 08.09.2025 молодшого сержанта ОСОБА_3 вважати таким, що вибув у службове відрядження до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), з 07 вересня 2025 року, для тимчасового виконання обов`язків головного сержанта роти у складі навчальних підрозділів в ході проведення базової загальновійськової підготовки.
Відповідно до Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) №1043 від 24.09.2025, за фактом того, що 24 вересня 2025 року о 16:55 год під час госпіталізації до стаціонарного відділення ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» виявлено відсутність курсанта 1-го відділення 5-го навчального взводу 1-ї навчальної роти НОМЕР_5 навчального батальйону солдата ОСОБА_2 , який 07 вересня 2025 року прибув у службове відрядження для проходження базової загально-військової підготовки із Військової частини НОМЕР_6 оперативно-тактичного з`єднання 2-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 ) та самовільно залишив територію лікувального закладу, призначене службове розслідування.
Висновком службового розслідування, датованим жовтнем 2025 року, запропоновано головному сержанту 1 навчальної роти НОМЕР_7 навчального батальйону молодшому сержанту ОСОБА_1 , який прибув до НЦПП для забезпечення адміністрації навчального підрозділу з Військової частини НОМЕР_2 , за неналежне виконання вимог ст. 11, ст. 112-2 Статуту внутрішньої служби ЗС України - оголосити догану.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1121 від 13.10.2025 «Про результати проведення службового розслідування`головному сержанту 1 навчальної роти НОМЕР_7 навчального батальйону молодшому сержанту ОСОБА_1 , який прибув до НЦПП для забезпечення адміністрації навчального підрозділу з Військової частини НОМЕР_2 , за неналежне виконання вимог ст. 11, ст. 112-2 Статуту внутрішньої служби ЗС України оголошено догану (п.1 Наказу).
Позивач, уважаючи зазначений наказ в частині відносно ОСОБА_1 протиправним, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 за №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.
Крім того, Президент України Указом від 24.02.2022 за №69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 за №548-ХІV (далі - Статут №548-ХІV).
Статтею 3 Статуту №548-ХІV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 11 Статуту №548-ХІV визначені загальні обов`язки військовослужбовців.
За приписами ст. 16 Статуту №548-ХІV кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту №548-ХІV визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 30 Статуту №548-ХІV начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно зі статтею 112-2 Статуту №548-ХІV головний сержант роти, зокрема, зобов`язаний:
здійснювати контроль за додержанням військовослужбовцями рядового і сержантського (старшинського) складу військової дисципліни, виконанням ними правил носіння військової форми одягу, доповідати командирові роти про застосовані ним заохочення і накладені на військовослужбовців рядового і сержантського (старшинського) складу стягнення;
стежити за виконанням розпорядку дня в підрозділі, вживати заходів для запобігання вчиненню правопорушень військовослужбовцями рядового і сержантського (старшинського) складу роти;
негайно доповідати командирові роти та головному сержанту батальйону про надзвичайні події в роті, факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів;
постійно працювати над удосконаленням особистого стилю роботи та керівництва, бути взірцем для особового складу роти щодо виконання службових обов`язків.
Дисциплінарна відповідальність військовослужбовців регламентується Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), дія якого поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України».
Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно з приписами статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до вимог статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
За стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (стаття 5 Дисциплінарного статуту).
При цьому, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 56 Дисциплінарного статуту визначено, що командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.
Положеннями статей 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до якого на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з вимогами статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до вимог частини 1 статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно з частиною 2 статті 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.04.2020 за №347 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України (далі - Порядок №347).
Пунктом 1 Розділу І Порядку №347 визначено, що цей Порядок визначає підстави, порядок проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, права та обов`язки посадових осіб під час проведення службових розслідувань.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку №347 службове розслідування проводиться в разі:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів;
- неправомірного застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки;
- порушення правил несення вартової або внутрішньої служб;
- розголошення змісту або втрати службових документів;
- установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань;
- установлення фактів завдання шкоди державі.
Згідно з п. 5. Розділу ІІ Порядку №347 службове розслідування має встановити:
- наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки;
- осіб, з вини яких трапилася подія або правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення;
- наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями (бездіяльністю) військовослужбовця;
- конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення;
- порушення норм законодавства або посадових інструкцій;
- ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;
- форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до вчиненого;
- причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню;
- чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків;
- наявність шкоди (у разі виявлення факту заподіяння шкоди державі - у чому полягає така шкода, її розмір, причини виникнення, а також винні особи).
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях складу дисциплінарного проступку за результатами службового розслідування, проведеного з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ і Порядку №347.
Відповідно до висновку службового розслідування за фактом самовільного залишення території лікувального закладу курсантом 1-го відділення 5-го навчального взводу 1-ї навчальної роти НОМЕР_5 навчального батальйону солдатом військової служби за призовом під час мобілізації па особливий період ОСОБА_2 встановлено, що Командиром 2-го навчального батальйону підполковником ОСОБА_4 здійснено доповідь начальнику НЦПП про те, що 24.09.2025 о 16:55 год під час госпіталізації у стаціонарне відділення ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області», курсант 1-го відділення 5-го навчального взводу 1-ї навчальної роти 2-го навчального батальйону солдат ОСОБА_2 самовільно залишив територію лікувального закладу.
Після встановлення факту відсутності солдата ОСОБА_2 було направлено пошукові групи із числа сержантів та офіцерів 2-го навчального батальйону для здійснення пошукових заходів на території лікувального закладу та прилеглій території, залізничному та автобусних вокзалах м. Івано-Франківськ.
Пошукові заходи результатів не дали, солдата ОСОБА_2 виявлено не було.
З пояснення молодшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) для забезпечення навчання базової загальновійськової підготовки, стало відомо, що 24.09.2025 молодший сержант ОСОБА_1 був призначений старшим для супроводу хворого до лікувального закладу. О 16:55 год, під час госпіталізації у стаціонарне відділення ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» курсанта 1 відділення 5 навчального взводу 1 навчальної роги НОМЕР_7 навчального батальйону солдата ОСОБА_2 виявлено його відсутність. На телефонні дзвінки солдат ОСОБА_2 не відповідав. Про факт самовільного залишення території лікувального закладу солдатом ОСОБА_2 молодший сержант ОСОБА_1 повідомив т. в. о. командира 1-ї навчальної роги НОМЕР_5 навчального батальйону старшого лейтенанта ОСОБА_5 .
За час проходження служби курсант 1-го відділення 5-го навчального взводу 1-ї навчальної роти НОМЕР_5 навчального батальйону солдат ОСОБА_6 зарекомендував себе з негативної сторони, про що свідчить службова характеристика, складена на останнього т. в.о. командиром 1-ї навчальної роти "2-го навчального батальйону старшим лейтенантом ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, зроблено висновок, що головний сержант 1 навчальної роти НОМЕР_7 навчального батальйону молодший сержант ОСОБА_1 неналежно виконав вимоги ст. 11, ст. 112-2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за що за результатами службового розслідування йому запропоновано оголосити догану.
Причин самовільного залишення солдатом ОСОБА_2 території лікувального закладу не встановлено.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 5. Розділу ІІ Порядку №347 службове розслідування має встановити конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення; порушення норм законодавства або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення.
Проте, ні висновком службового розслідування, ні оскаржуваним наказом зазначені обставини не встановлено.
Суд критично ставиться до посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач неналежно виконував наказ командира та здійснював неналежний контроль за пересуванням солдата ОСОБА_2 , оскільки такі обставини висновком службового розслідування також не встановлені.
Водночас, як установлено судом, позивач в письмовому поясненні зазначив, що після виявлення відсутності солдата ОСОБА_2 телефонував йому, проте на телефонні дзвінки солдат ОСОБА_2 не відповідав. Про факт самовільного залишення території лікувального закладу солдатом ОСОБА_2 молодший сержант ОСОБА_1 повідомив т. в. о. командира 1-ї навчальної роги НОМЕР_5 навчального батальйону старшого лейтенанта ОСОБА_5 .Після чого були вжиті заходи щодо пошуку даного військовослужбовця, проте дані заходи результату не дали.
Отже, позивач вживав заходів як головний сержант роти щодо пошуку військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач, всупереч наведеним вище нормативним вимогам, зокрема статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, не врахував характер та обставини вчинення правопорушення.
Відтак, факт неналежного виконання позивачем вимог, встановлених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, слід вважати недоведеним.
В ході судового розгляду справи відповідачем не доведена і обґрунтованість обрання до позивача саме такого виду стягнення як «догана» та, у разі наявності на думку відповідача підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, неможливість у даному випадку застосувати до останнього більш м`який вид стягнення, передбачений ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ, - «зауваження».
Суд зазначає, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №1340/4847/18.
Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом, з огляду на що суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем не було доведено до відома позивача про накладене дисциплінарне стягнення у порядку, визначеному ст. 97 Дисциплінарного статуту.
Внесення відомостей про накладене стягнення до службової картки позивача, про що зазначає позивач у додаткових поясненнях, не підтверджує особистого оголошення відповідачем позивачу рішення про накладене на останнього дисциплінарного стягнення.
Суд наголошує на тому, що внесення відповідачем відомостей про накладене дисциплінарне стягнення до службової картки та подальше ознайомлення позивача з карткою не виключають необхідності дотримання відповідачем положень ст. 97 Дисциплінарного статуту.
Враховуючи зазначене у сукупності, суд дійшов висновку про невмотивованість та протиправність п. 1 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1121 від 13.10.2025 «Про результати проведення службового розслідування», з огляду на що такий підлягає скасуванню у цій частині.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 1 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1121 від 13.10.2025 «Про результати проведення службового розслідування».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.