Справа № 466/2043/26
Провадження № 2/466/2181/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі
головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.
учасники справи
секретар Гураш М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Борисова Т.А., про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
в с т а н о в и в :
13.03.2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шолох Ольга Володимирівна, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та просить визнати за ним право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , яку спадкодавець раніше успадкував після смерті ОСОБА_4 .
Позивач є сином спадкодавця та спадкоємцем першої черги за законом. Стверджує, що на момент відкриття спадщини постійно проживав разом із батьком, а тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.
Для оформлення спадкових прав позивач звернувся до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Борисової Т.А., якою заведено спадкову справу № 45/2025. Під час її ведення встановлено наявність заповіту від 22.10.2015, посвідченого державним нотаріусом Анікейчик О.Н., реєстровий № 4-1466, за яким спадкоємицею визначена відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач стверджує, що відповідачка у шестимісячний строк після смерті спадкодавця заяву про прийняття спадщини не подавала, від спадщини не відмовлялася та фактично зі спадкодавцем не проживала, оскільки з 27.02.2018 відповідачка фактично проживає в Державі Ізраїль. При цьому в спадковій справі містяться відомості про її реєстрацію за адресою спадкодавця. Позивач вважає, що сама реєстрація місця проживання не підтверджує факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Крім того, 13.11.2025 відповідачка склала нотаріально посвідчену заяву, в якій підтвердила, що знала про смерть ОСОБА_3 , однак заяву про прийняття спадщини не подавала, а також була обізнана про оформлення позивачем спадкових прав на 1/3 частку квартири у м. Львові.
Позивач посилається на норми статей 1216, 1218, 1223, 1261, 1268, 1270, 1296, 328, 392 ЦК України, вважаючи, що він прийняв спадщину як спадкоємець першої черги за законом, тоді як відповідачка не прийняла спадщину за заповітом. Наявність заповіту та формальної реєстрації відповідачки за адресою спадкодавця, на думку позивача, перешкоджає нотаріальному оформленню його спадкових прав.
Як на правову позицію позивач посилається на постанову Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 751/344/23, відповідно до якої належним способом захисту у подібних правовідносинах є вимога про визнання права власності на спадкове майно, а питання фактичного проживання чи непроживання іншого спадкоємця зі спадкодавцем підлягає оцінці судом під час вирішення такого позову.
На підставі викладеного, просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 26.03.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження.
Відповідачка відзиву на позов не подала.
Сторони та їх представники в підготовче засідання не з`являлися.
Ухвалою від 21.04.2026 року закрито підготовче провадження в справі та призначено судовий розгляд.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник - адвокат Шолох О.В. подала заяву про розгляд справи у їх відсутності.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, причину неявки не повідомила.
Третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Борисова Т.А. в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, надіслала на адресу суду листа з проханням розглядати справу у її відсутності та повідомити про результати розгляду справи.
Згідно ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників процесу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За загальними нормами ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Частиною 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бориcовою Т.А. 04.09.2025р. було зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .
Згідно долученої до позову відповіді приватного нотаріуса Бориcової Т.А. від 16.10.2025р. №189/02-14 на ім`я ОСОБА_1 за результатами перевірки спадкової справи встановлено, що за життя батько заявника - ОСОБА_3 22 жовтня 2015 року склав заповіт на користь матері заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк ОСОБА_2 заяви про відмову від спадщини не подавала.
Однак, ОСОБА_2 була зареєстрована разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на день його смерті за однією адресою : АДРЕСА_2 .
При цьому із листа приватного нотаріуса Бориcової Т.А. від 16.10.2025 №189/02-14 вбачається, що за результатами перевірки спадкової справи та відомостей Спадкового реєстру нотаріус дійшла висновку про прийняття відповідачкою ОСОБА_2 спадщини.
Суд бере до уваги зазначений лист нотаріуса як письмовий доказ обставин, що стосуються оформлення спадщини та змісту спадкової справи, оцінює його разом з іншими доказами, наданими позивачем, відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.
Суд враховує і те, що позивач ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом шестимісячний строк не подав. Така заява ним подана нотаріусу лише 04 вересня 2025 року через більш як чотири роки після відкриття спадщини.
Як і у випадку з ОСОБА_2 , реєстрація позивача за однією адресою зі спадкодавцем дала підставу нотаріусу зробити висновок про проживання заявника разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняти заяву та зареєструвати спадкову справу.
У справі, що розглядається судом, позивач стверджує, що постійно проживав зі спадкодавцем на день його смерті, покликаючись лише на свою реєстрацію місця проживання разом зі спадкодавцем. Водночас вказує, що реєстрація відповідачки ОСОБА_2 , його матері, за тією ж адресою не є свідченням постійного її проживання зі спадкодавцем на день смерті та фактичного прийняття нею спадщини.
Такі його твердження є проявом суперечливої поведінки, порушенням принципу добросовісності, на недопустимості яких неодноразово наголошує Верховний Суд.
Такий висновок суд робить ще і з огляду на те, що пред`являючи позов, ОСОБА_1 зазначив адресою місця проживання відповідачки ОСОБА_2 АДРЕСА_2 . Усуваючи недоліки позовної заяви, позивач/його представник скеровували копію позовної заяви відповідачці ОСОБА_2 за тією ж адресою, тим самим підтверджуючи проживання відповідачки за вказаною адресою.
Тому відсутні підстави для обґрунтованого висновку про те, що відповідачка ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , спадщини не прийняла.
Відповідно, позивачем не доведено виникнення у нього права на спадкування спірної 1/3 частки квартири та, як наслідок, не доведено правових підстав для визнання за ним права власності на це майно в порядку спадкування.
Суд також враховує, що спадкодавець за життя розпорядився своїм майном шляхом складення заповіту від 22 жовтня 2015 року, яким визначив спадкоємцем ОСОБА_2 .
Таким чином, за наявності чинного заповіту спадкування за законом може мати місце лише у випадках, передбачених частиною другою статті 1223 ЦК України. Сам факт належності позивача до спадкоємців першої черги за законом не створює для нього права на спадкування за законом всупереч волі спадкодавця, викладеній у заповіті.
Щодо заяви відповідачки про визнання позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі.
Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, а у разі невідповідності визнання позову закону або порушення ним прав, свобод чи інтересів інших осіб - постановляє ухвалу про відмову у прийнятті такого визнання та продовжує судовий розгляд.
Отже, визнання позову відповідачем не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.
За змістом статей 13, 80, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих сторонами.
До позовної заяви позивачем долучено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 13.11.2025р., в якій вона позовні вимоги ОСОБА_1 про те, що вона не прийняла спадщину визнає. Не заперечує проти того, щоб син ОСОБА_1 одноособово прийняв спадщину після смерті її чоловіка і свого батька ОСОБА_3 .
Проте, ця нотаріально посвідчена заява від 13.11.2025р. була зроблена задовго до пред`явлення відповідного позову - 13.03.2026 року.
Така заява, зроблена до пред`явлення позову, не може вважатися визнанням відповідачкою позову в розумінні ст.206 ЦПК України, а є свідченням відсутності спору про право між сторонами.
У даній справі суд у відповідності до приписів ст.89 ЦПК України всебічно, повно, об`єктивно оцінюючи наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням робить висновок про відсутність спору між сторонами та намагання сторін за допомогою судового рішення, обходячи нотаріальне оформлення (перешкод для здійснення якого не встановлено), зареєструвати право власності на нерухоме майно за позивачем.
Безпідставним, з огляду на відсутність спору, є покликання позивача на приписи ст.392 ЦК України відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, суд вважає, що підстави для визнання за позивачем права власності на 1/3 частку спірної квартири в порядку спадкування відсутні. Позов до задоволення не підлягає.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Борисова Т.А., про визнання права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2026 року.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська