КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 755/1629/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8492/2026 Головуючий у суді першої інстанції - Коваленко І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Універсал Банк", Акціонерне товариство "Таскомбанк", Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", Акціонерне товариство "Сенс Банк", про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет застави, визнання права власності, зобов'язання передати предмет застави,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просив: в рахунок часткового стягнення заборгованості ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перед ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що виникла за укладеним між ними Договором позики від 06 липня 2020 року та яка складає загальну суму 1 864 176, 00 (один мільйон вісімсот шістдесят чотири тисячі сто сімдесят шість гривень 00 копійок), звернути стягнення на предмети застави за Договором застави від 01.07.2023 року за їх оціночною вартістю, що становить 670 400, 00 грн. (шістсот сімдесят тисяч чотириста гривень 00 копійок), а саме на транспортні засоби згідно з переліком:
- транспортний засіб автомобіль AUDI, випуску 2012 року, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1390, державний номер НОМЕР_4 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 06.11.2020 видане ТСЦ 8045, оціночною вартістю 549 500, 00 грн (п`ятсот сорок дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.);
- транспортний засіб автомобіль SMART CITY, випуску 2000 року, кузов № НОМЕР_6 , об`єм двигуна 599 см. куб., державний номер НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі НОМЕР_8 від 30.08.2016 року видане ТСЦ 8044, оціночною вартістю 120 900, 00 грн (сто двадцять тисяч дев`ятсот гривень 00 коп.),
шляхом передачі предметів застави - 2 (двох) одиниць транспортних засобів загальною вартістю 670 400, 00 грн. (шістсот сімдесят тисяч чотириста гривень 00копійок), вказаних вище, у власність Позивача - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) згідно з договором застави від 01.07.2023 р та визнати за Позивачем - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) права власності на вказані транспортні засоби.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 06 липня 2020 року між позивачем та відповідачкою укладено Договір про надання позики.
Відповідно до пункту 3.1 Розділу 3 даного Договору сума позики становила 543 432, 00 грн. При цьому, згідно з п. 3.2. цього ж Договору Сторони визначили, що з метою захисту від інфляції, відповідно до приписів ч.2 ст. 524 ЦК України, визначається еквівалент отриманої суми позики відносно іноземної валюти - долара США, який складає 20 000, 00 доларів США за офіційним курсом, встановленим Національним банком України станом на день укладення Договору, який дорівнює 27,1716 грн за 1 дол. США. Факт отримання позики підтверджується розпискою від 06 липня 2020 року ОСОБА_2
23 жовтня 2020 року між позивачем та відповідачкою укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання позики від 06 липня 2020 року, за якою відповідачка отримала в борг додаткову суму коштів в розмірі 425 643,00 грн, що на день укладеної цієї Додаткової угоди становило еквівалент 15 000, 00 доларів США за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ на дату укладення цієї Додаткової угоди, який дорівнював 28,3765 за 1$ США.
Отримання даної суми коштів позичальником також підтверджено розпискою від 23.10.2020 року, де зазначається також, що відповідач зобов`язується повернути суму боргу - грошові кошти в розмірі 425 643,00 грн 31.07.2022.
27 липня 2022 року між позивачем та відповідачкою укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання позики від 06 липня 2020 року, за якою відповідачка отримала в борг додаткову суму коштів в розмірі 100 000,00 грн, що на день укладеної цієї Додаткової угоди становило еквівалент 2 734, 59 доларів США за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ на дату укладення цієї Додаткової угоди, який дорівнює 36,5686 за 1$ США.
Отримання даної суми коштів підтверджено розпискою від 27.07.2022 року, де зазначається, що відповідачка зобов`язується повернути суму боргу - грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн 31.12.2022.
Таким чином, загальна сума коштів, переданих позивачем відповідачці в борг склала 1 069 075,00 гривень, що в еквіваленті дорівнює 37 734,59 доларів США.
30 грудня 2022 року між позивачем та відповідачкою укладено Додаткову угоду №3 до Договору про надання позики від 06 липня 2020 року, якою пролонговано строк виконання зобов`язання, а саме відповідачка зобов`язується повернути всю фактично отриману в рамках вищезгаданого Договору про надання позику (з урахуванням всіх укладених Додаткових угод) у повному обсязі в строк до 30.11.2023 року. Крім того, сторони домовились, що повернення позики частково буде забезпечено заставою.
01 липня 2023 року між позивачем, як заставодержателем та відповідачкою, як заставодавцем, укладено Договір застави, відповідно до якого виконання зобов`язань позичальника з повернення вищевказаної позики було частково (в розмірі визначеної вартості предметів застави), забезпечено заставою.
Зокрема, у часткове забезпечення виконання зобов`язань (п.1.2 Договору застави) відповідачка передала в заставу індивідуально визначене рухоме майно, а саме належні їй на праві власності предмети застави - транспортні засоби, вказані нижче: - транспортний засіб автомобіль AUDI, випуску 2012 року, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1390, державний номер НОМЕР_4 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 06.11.2020 видане ТСЦ 8045, вартість оцінюється сторонами в розмірі 400 000 грн; - транспортний засіб автомобіль SMART CITY, випуску 2000 року, кузов № НОМЕР_6 , об`єм двигуна 599 см. куб., державний номер НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі НОМЕР_8 від 30.08.2016 року видане ТСЦ 8044, вартість оцінюється сторонами в розмірі 70000,00 грн.
20 листопада 2023 року між позивачем, як позикодавцем, та відповідачкою, як позичальником, укладено Додаткову угоду №4 до Договору про надання позики від 06 липня 2020 року, якою пролонговано строк виконання зобов`язання, а саме позичальник зобов`язується повернути всю фактично отриману в рамках вищезгаданого Договору про надання позику (з урахуванням всіх укладених Додаткових угод) у повному обсязі в строк до 20 червня 2024 року.
Заставу вищевказаного рухомого майна 14.06.2024 року було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
20 червня 2024 року відповідачка не виконала свої зобов`язання щодо повернення боргу позивачу.
З огляду на це, 01.07.2024 року позивач подав заяву до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна про реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмети забезпечувального обтяження та в порядку статей 27, 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» здійснено нотаріально завірене повідомлення Позичальнику про передачу обтяжувачу у власність предмети забезпечуваного обтяження в рахунок погашення частини боргу за Договором позики за вартістю, визначеною нами в Договорі застави, шляхом укладення договору про задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу, ринкова вартість об`єкта оцінки AUDI A1, номер кузова (VIN код) НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , рік випуску: 2012, станом на 19.07.2024 року становить 549 500, 00 грн.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу, ринкова вартість об`єкта оцінки: SMART CITY, номер кузова (VIN код) НОМЕР_6 , реєстраційний № НОМЕР_7 , рік випуску: 2000, станом на 18.07.2024 року становить 120 900, 00 грн.
Позивач вказував, що станом на 21.01.2025 року відповідачка не повернула отриману позику за Договором позики від 06.07.2020 року (з урахуванням всіх додаткових угод до нього) в розмірі 1 069 075,00 грн, що на момент отримання грошових коштів було еквівалентом 37 734,59 доларів США.
При цьому, посилаючись на приписи ч.2 ст. 524, ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, позивач зазначав, що відповідно до встановленого курсу гривні до долара США у розмірі 42,1551 гривні за 1 долар США, станом на 21.01.2025 року сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 1590705, 41 гривні.
Крім того, позивач зазначав, що 3% річних за 215 днів прострочення боргу склали 28 109,73 гривні, а неустойка в розмірі подвійної облікової ставки НБУ склали 198293, 41 грн за період з 21.06.2024 року по 12.12.2024 року (облікова ставка 13%), та 47 067, 45 грн за період з 13.12.2024 по 21.01.2025 року (облікова ставка 13,5%)
Таким чином, на момент звернення до суду загальний борг відповідачки перед позивачем складає 1864176,00 гривень, при цьому повернення цього боргу частково, а саме на суму 670400, 00 грн, забезпечено заставою рухомого майна оціночною вартістю 670400, 00 грн.
Позивач вказував, що він, як заставодержатель, реалізовує своє право звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття права власності на предмети застави.
01.07.2024 року позивач подав заяву до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна про реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмети забезпечувального обтяження та в порядку статей 27, 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» здійснено нотаріально завірене повідомлення Позичальнику про передачу обтяжувачу у власність предметів забезпечуваного обтяження в рахунок погашення частини боргу за Договором позики за вартістю, визначеною в Договорі застави, шляхом укладення договору про задоволення вимог застоводержателя.
Одночасно з цим повідомленням подано заяву до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна про реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмети забезпечувального обтяження.
Отже, після 20.06.2024 у зв`язку з невиконанням відповідачкою боргових зобов`язань перед позивачем, останній отримав право на набуття у власність транспортних засобів, що є предметом застави.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 06.07.2020 у розмірі 670000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5363,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1, а.с. 215-233).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши позов не частково, а в повному обсязі, зокрема в частині способу обрання захисту права, зазначеного у позовній заяві.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність спору між сторонами, адже у своїх письмових поясненнях відповідачка підтвердила лише обставини виникнення боргу, факт його існування, факт укладення договору застави, факт обізнаності про необхідність повернути борг або передати автомобілі.
Разом з тим, відповідачка підтвердила і те, що борг нею не повернуто, а предмети застави позивачеві нею не передано і вона продовжує ними користуватися. Заяви про визнання позову відповідачка в ході судового розгляду не робила.
Таким чином, відсутність висловлених відповідачкою заперечень проти передачі заставленого майна позивачеві жодним чином не свідчить про фактичну готовність відповідачки передати ці транспортні засоби позивачеві та не сприяє захисту прав позивача, адже фактичне повернення боргу та/або передання заставлено майна позивачеві не відбувається, борг не погашено.
При цьому, вказує, що ухваливши рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача грошових коштів, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, адже позивач просив суд задовольнити свої вимоги саме за рахунок предмета застави, яке витікає з укладеного договору застави.
Також, зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства України спосіб звернення стягнення на предмет застави заставодержатель визначає самостійно тобто в даному випадку саме прерогативою заставодержателя (а не суду), у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, є визначення того способу, з числа визначених Законом, який заставодержатель вважає для себе більш прийнятним та ефективним способом захисту власних прав (т. 2, а.с. 1-5).
У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідачки та представника третьої особи АТ "Універсал Банк" надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутністю. Інші учасники справи про причини своєї неявки суд не сповістили.
Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2020 року між сторонами укладено Договір про надання позики, предметом якого є надання позикодавцем ОСОБА_1 позичальнику ОСОБА_2 безвідсоткової поворотної матеріальної допомоги у грошовій формі. (а.с.17)
Відповідно до пункту 3.1 Розділу 3 даного Договору про надання позики сума позики становить 543 432, 00 грн.
Пунктом п. 3.2. цього ж Договору Сторони домовились, що відповідно до приписів ч.2 ст. 524 ЦК України, ними визначається еквівалент отриманої позичальником суми позики відносно іноземної валюти - долара США, який складає 20 000, 00 доларів США за офіційним курсом, встановленим Національним банком України станом на день укладення цього Договору, який дорівнює 27,1716 грн за 1 дол. США.
Факт отримання позики в сумі 543432,00 грн. підтверджується власноручно написаною відповідачем ОСОБА_2 розпискою від 06 липня 2020 року (а.с.18)
23 жовтня 2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання позики від 06 липня 2020 року, за якою відповідач отримала від позивача у борг додаткову суму коштів в розмірі 425 643,00 грн, що на день укладеної цієї Додаткової угоди становить еквівалент 15 000, 00 доларів США за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ на дату укладення цієї Додаткової угоди, який дорівнював 28,3765 за 1$ США. (а.с.19)
Факт отримання грошових коштів в сумі 425643,00 грн підтверджується власноручно написаною відповідачем ОСОБА_2 розпискою від 23.10.2020 року, в якій остання також зазначила, що зобов`язується повернути суму боргу - грошові кошти в розмірі 425 643,00 грн до 31.07.2022 року. (а.с.20)
27 липня 2022 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання позики від 06 липня 2020 року, за якою відповідач отримала в борг додаткову суму коштів в розмірі 100 000,00 грн, що на день укладеної цієї Додаткової угоди становило еквівалент 2 734, 59 доларів США за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ на дату укладення цієї Додаткової угоди, який дорівнює 36,5686 за 1$ США. (а.с.21)
Факт отримання грошових коштів в сумі 100 000,00 грн підтверджується власноручно написаною відповідачем ОСОБА_2 розпискою від 27.07.2022 року, в якій остання також зазначила, що зобов`язується повернути суму позики (включаючи всі отримані раніше суми за розписками від 06.07.2020 р. на суму 543 432,00 грн (20 000,00 $) та від 23.10.2020 р. на суму 425 643,00 грн (15 000,00 $)) до 31 грудня 2022 року. (а.с.22)
Таким чином, загальна сума коштів, переданих позивачем відповідачу у борг склала 1069075, 00 гривень, що в еквіваленті дорівнює 37 734,59 доларів США, і сторонами не заперечується.
30 грудня 2022 року між сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору про надання позики від 06 липня 2020 року, якою пролонговано строк виконання зобов`язання, а саме: відповідач зобов`язувалась повернути всю фактично отриману в рамках даного Договору суму позики (з урахуванням всіх укладених Додаткових угод) у повному обсязі в строк до 30.11.2023 року. Крім того, сторони домовились, що повернення позики частково буде забезпечено заставою транспортних засобів, для чого сторони укладають між собою відповідний договір застави. (а.с.23)
01 липня 2023 року між позивачем, як заставодержателем та відповідачем, як заставодавцем, укладено Договір застави, предметом якого відповідно до пункту 1.1., сторони визначили, що цей договір частково, в розмірі визначеної цим Договором вартості предметів застави, забезпечує вимоги заставодержавтеля на суму вартості предметів застави, які випливають із Договору позики (з урахуванням всіх додаткових угод до нього), укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого заставодавець зобов`язується перед заставодержавтелем повернути повну суму позики, отриману ним за Договором позики в строки і у порядку передбаченому Договором позики. (а.с.25-26)
Пунктом 1.2. Договору застави від 01.07.2023 року сторони погодили, що в часткове забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1. цього Договору, заставодавець, тобто відповідач, на умовах передбачених цим Договором, передає у заставу індивідуально визначене рухоме майно, а саме належні йому на праві власності предмети застави - транспортні засоби, вказані нижче:
- транспортний засіб автомобіль AUDI, випуску 2012 року, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1390, державний номер НОМЕР_4 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 06.11.2020 видане ТСЦ 8045, вартість оцінюється сторонами в розмірі 400 000 грн;
- транспортний засіб автомобіль SMART CITY, випуску 2000 року, кузов № НОМЕР_6 , об`єм двигуна 599 см. куб., державний номер НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі НОМЕР_8 від 30.08.2016 року видане ТСЦ 8044, вартість оцінюється сторонами в розмірі 70 000,00 грн. (а.с.25-26)
20 листопада 2023 року між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору про надання позики від 06 липня 2020 року, якою пролонговано строк виконання зобов`язання, а саме відповідач, як позичальник, взяла на себе зобов`язання повернути всю фактично отриману в рамках вищезгаданого Договору про надання позику (з урахуванням всіх укладених Додаткових угод) у повному обсязі в строк до 20 червня 2024 року. (а.с.24)
14.06.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савченко А.В. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №31396541 зареєстровано заставу рухомого майна, а саме: автомобіля легкового, марки SMART, модель CITY, тип загальний легковий КУПЕ-В, 2000 року випуску, колір - чорний; номер об`єкта: НОМЕР_6 ; номер державної реєстрації НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі НОМЕР_8 від 30.08.2016 року видане ТСЦ 8044 ; та автомобіля легкового, марки AUDI, моделі А1; тип - легковий - загальний ХЕТЧБЕК-В, 2012 року випуску, колір - синій, номер об`єкта: НОМЕР_3 , номер державної реєстрації: НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 06.11.2020, видане ТСЦ 8045, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №91854559 від 14.06.2024 року. (а.с.28-29)
На підтвердження належності транспортних засобів на праві власності відповідачу ОСОБА_2 позивачем в матеріалах справи наявні: свідоцтво про реєстрації транспортних засобів НОМЕР_8 від 30.08.2016 року видане ТСЦ 8044 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 06.11.2020, видане ТСЦ 8045 (а.с.а.с.30-31)
На підтвердження ринкової вартості транспортних засобів, позивачем додано Звіти про незалежну оцінку колісних транспортних засобів, виконаних директором ТОВ «Реал Експерт» Кожемякіною Г.А.
Так, за висновками Звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу: ринкова вартість об`єкта оцінки колісного транспортного засобу - AUDI A1, реєстраційний № НОМЕР_4 , рік випуску: 2012, номер кузова (VIN код) НОМЕР_3 , на дату оцінки 19 липня 2024 року становить 549 500, 00 грн. (а.с.36-44).
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу: ринкова вартість об`єкта оцінки колісного транспортного засобу - SMART CITY, реєстраційний № НОМЕР_7 , рік випуску: 2000, номер кузова (VIN код) НОМЕР_6 на дату оцінки: 18 липня 2024 року становить 120 900, 00 грн. (а.с.45-53)
До позовної заяви долучено нотаріально посвідчене повідомлення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , датоване 01.07.2024 року, в якому позивач вимагає від відповідача протягом 30 днів з дати отримання цього повідомлення або а) виконати зобов`язання з повернення суми боргу в розмірі 1 529 688,58 грн, або б) передати позивачу у власність предмети забезпечувального обтяження в рахунок погашення частини боргу за Договором позики за вартістю, визначеною в Договорі застави, шляхом укладення договору про задоволення вимог заставодержателя. (а.с.27)
01.07.2024 року до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі заяви позивача про реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмети обтяження, в порядку статей 27, 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», про порушення ОСОБА_2 зобов`язання з повернення позики, приватним нотаріусом Савченко А.В. здійснено реєстрацію таких відомостей в Державному реєстрі обтяжень. (а.с.56)
Станом на 21.01.2025 року відповідачка отриману за Договором позики від 06.07.2020 року (з урахуванням всіх додаткових угод до нього) позику в розмірі 1069075,00 грн не повернула.
При цьому, згідно з розрахунками позивача, які не спростовані та фактично визнані відповідачкою, 3 % річних за 215 днів прострочення боргу становить 28109,73 грн., а неустойка в розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить 198293,41 грн. за період з 13.12.2024 по 21.01.2025 (облікова ставка 13,5 %).
Таким чином, на момент звернення позивача до суду загальний борг ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 складає 1864176,00 грн., при цьому повернення цього боргу частково, а саме на суму 670400,00 грн., забезпечено заставою рухомого майна оціночною вартістю 670400,00 грн.
Так, відповідно до положень 16 ЦК України кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір позики - це один із видів зобов`язань, спрямованих на передачу майна. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним. Це означає, що він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов`язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як сплатним, так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. Суб`єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дії з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості ( ч. 2 ст. 640 ЦК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми .
Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо в договорі немає умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. За відсутності іншої угоди проценти виплачують щомісяця до дня повернення суми позики.
У відповідності до ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Грошове зобов`язання по договору позики має бути виконане у гривнях.
За згодою сторін в договорі позики може бути визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті. У цьому випадку, сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлено договором або законом.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності до ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 Цивільного кодексу України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Застава - це спосіб забезпечення зобов`язань. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Підставами виникнення застави в Україні є закон і договір. Застава на підставі закону застосовується незалежно від волі сторін при відповідних правовідносинах, передбачених у законі.
Заставою може бути забезпечена дійсна вимога, зокрема така, що випливає з договору позики. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Нею можуть забезпечуватись вимоги, щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням, або неналежним виконанням зобов`язань, хоча такі вимоги можуть і не виникнути, якщо боржник належним чином виконає зобов`язання.
Сторони повинні домовитись про розмір забезпечення заставою таких вимог.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» застава забезпечує вимогу у тому обсязі, який існує на момент задоволення.
Заставою забезпечується основний борг, включаючи відсотки, необхідні витрати заставодержателя по утриманню заставленого майна, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках передбачених договором або законом - неустойка), а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.
Сторонами договору застави є заставодавець і заставодержатель. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про заставу» сторонами договору можуть бути фізичні особи, юридичні особи та держава.
За загальним правилом, реалізація предмета застави провадиться шляхом його продажу з публічних торгів у порядку виконавчого провадження; тому в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета застави. Рішення суду може передбачати й інші способи реалізації прав заставодержателя, зокрема,- 1) передачу рухомого майна у власність заставодержателя; 2) продаж заставодержателем предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою або на публічних тортах; 3) відступлення заставодержателю права грошової вимоги, якщо предметом забезпечення є грошова вимога; 4) переказ заставодержателю відповідної грошової суми, якщо предметом забезпечення є гроші або цінні папери.
Заставодержатель, який має намір звернути стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, зобов`язаний: 1) зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави; 2) надіслати боржнику та іншим особам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, відповідне письмове повідомлення, в якому визначається позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, що має намір застосувати заставодержатель, та міститься вимога до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет застави заставодержателю протягом ЗО днів з моменту реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави. Заставодержатель може самостійно обирати позасудовий спосіб, однак обраний ним спосіб не повинен порушувати прав та інтересів інших осіб.
Якщо предметом застави є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення заставодержателю відповідного права. Заставодержатель повинен повідомити заставодавця та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.
У разі, якщо предметом застави є гроші, задоволення забезпеченої заставою вимоги заставодержателя здійснюється шляхом переказу йому грошової суми, достатньої для повного задоволення цієї вимоги. Такий переказ може здійснюватися банком у порядку договірного списання. Якщо на момент звернення стягнення грошові кошти знаходяться у володінні заставодержателя та їх сума перевищує розмір забезпеченої заставою вимоги, заставодержатель зобов`язаний повернути надлишок боржнику.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувана в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом.
Як вже зазначалось вище, 01.07.2024 року ОСОБА_1 було подано заяву до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна про реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмети забезпечувального обтяження та в порядку статей 27, 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» здійснено нотаріально завірене повідомлення Позичальнику про передачу обтяжувачу у власність предмети забезпечуваного обтяження в рахунок погашення частини боргу за Договором позики за вартістю, визначеною нами в Договорі застави, шляхом укладення договору про задоволення вимог застоводержателя. Одночасно з цим повідомленням було подано заяву до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна про реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмети забезпечувального обтяження.
Отже, після 20.06.2024 року у зв`язку з невиконанням боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , останній отримав право на набуття у власність транспортних засобів, що є предметом застави.
Згідно зі статтями 23, 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статті 26 та 27 цього ж Закону регламентують позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та встановлюють порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання.
Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувана в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Закономю
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції від 27.04.2024 обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов`язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності, зобов`язання передати предмет застави:
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
У частині першій статті 574 ЦК України вказано, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно із частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (частини перша, друга статті 583 ЦК України).
У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (стаття 584 ЦК України).
Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частинами першою, другою, п`ятою, шостою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
У частині першій статті 591 ЦК України зазначено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
При цьому у статті 575 ЦК України наведено окремі види застав та вказано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Правове регулювання застави рухового майна здійснюється ЦК України, Законом України "Про заставу" та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Як установлено в частині першій статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пп. 2.3, 2.11 Договору застави від 01.07.2023 року, а саме «заставодержатель набуває право стягнення заборгованості заборгованості за рахунок предмету застави у випадку якщо позика, що забезпечена заставою, не буде повернута заставодержателю у встановленні Договором позики строки.
У випадку невиконання чи неналежного виконання Заставодавцем зобов`язань по Кредитному договору Заставодержатель, Заставодавець має право звернути стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на Предмет застави здійснюється Заставодержателем на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в позасудовому порядку відповідно до ст.ст. 24, 26, 27 Закоду України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Спосіб звернення стягнення на Предмет застави Заставодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.
Вартість предметів застави для цілей звернення стягнення, у разі набуття Заставодержателем права власності на предмети застави відповідає визначеній в п. 1.2. цього Договору або на підставі незалежної оцінки на момент стягнення. Якщо в результаті звернення стягнення на заставлене майно не призведе до повного задоволення вимог Заставодержателя за Договором позики, він має право отримати суму яка недостає для повного погашення заооргованості за рахунок звернення стягнення на інше майно Заставодавця в порядку, передбаченому чинним законодавством.»
Тобто у вказаному договорі сторони досягли згоди щодо способів звернення стягнення на предмет застави як на підставі рішення суду, так і шляхом позасудового врегулювання, а також передбачили можливість набуття права власності на предмети застави у порядку, передбаченому чинним законодавством.
За частиною першою статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
У частині сьомій статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
З метою звернення стягнення на предмет застави обтяжувач (заставодержатель, стягувач) повинен неухильно дотримуватись порядку дій, передбаченого спеціальним для цього виду правовідносин Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Згідно із частинами першою, четвертою статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Якщо предметом забезпечувального обтяження є два або більше об`єктів, обтяжувач отримує задоволення за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення забезпеченої обтяженням вимоги. У цьому разі обтяжувач самостійно визначає рухоме майно, на яке звертається стягнення.
Згідно з частинами першою - третьою статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувана або третіх осіб звернутися до суду.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Частиною четвертою статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру обтяжень на підставі заяви обтяжувана, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Порядок реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду визначений в статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". У частині першій цієї статті вказано, що обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто, Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлені певні зобов`язання заставодержателя на виконання дій до звернення з позовом до суду. Однак не передбачено жодних негативних наслідків невиконання такого зобов`язання при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
У пункті 4 частини другої статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.
А в частині третій вказаної статті зазначено, що якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
При цьому, в статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Відповідно до частини першої цієї статті обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувана в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувану права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувану відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
З системного аналізу пункту 4 частини другої статті 25 і статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вбачається, що суд з урахуванням специфіки застави може застосувати такий спосіб звернення стягнення як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувана в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання.
І таке рішення суду є підставою для реєстрації рухомого майна за заставодержателем чи особою, яка набула права власності на предмет забезпечувального обтяження.
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію щодо застосування статті 392 ЦК України і звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.
Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачається у статті 16 ЦК України.
У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтересах у межах існуючих правовідносин.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц.
Частково задовольняючи позов шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики, суд першої інстанції, встановивши, що матеріали справи містять докази про готовність відповідача добровільно передати рухоме майно, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання, а також те, що позивачем не надано відповідних доказів, які б підтверджували виникнення у позивача, як обтяжувача, перешкод у реалізації позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяження зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом, дійшов висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмети застави шляхом їх передачі у власність позивача.
При цьому, обгрунтовуючи своє рішення про можливість захисту порушених прав позивача шляхом стягнення з відповідачки на його користь заборгованості за договором позики, суд першої інстанції зазначив, що за змістом позовної заяви позивача цікавить отримання матеріальної компенсації, а не констатація судом наявності у відповідачки заборгованості перед позивачем за договором позики та відповідного обов`язку відповідачки виконати грошове зобов`язання - повернути суму грошових коштів, визначену у договорі позики та додаткових до неї угодах.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність /відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.
Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права, позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави шляхом передання права власності на предмет застави позивачу за оціночною вартістю.
Отже, стягуючи з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором, суд першої інстанції, у порушення вищенаведених положень цивільного процесуального закону, фактично самостійно змінив предмет позову, оскільки позивач таких вимог не заявляв.
За таких обставин, а також враховуючи те, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідачка визнала факт укладення правочинів, не заперечила як наявність у неї боргу у визначеному позивачем розмірі, так і те, що предмети застави позивачеві нею не передано, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави шляхом передання права власності на предмети застави позивачеві за оціночною вартістю, підлягають задоволенню.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Таким чином, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року -скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Універсал Банк", Акціонерне товариство "Таскомбанк", Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", Акціонерне товариство "Сенс Банк", про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет застави, визнання права власності, зобов'язання передати предмет застави - задовольнити.
В рахунок часткового стягнення заборгованості ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перед ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що виникла за укладеним між ними Договором позики від 06 липня 2020 року та яка складає суму 1864176 (один мільйон вісімсот шістдесят чотири тисячі сто сімдесят шість) 00 коп., звернути стягнення на предмети застави за Договором застави від 01.07.2023 року за їх оціночною вартістю, що становить 670 400, 00 грн. (шістсот сімдесят тисяч чотириста гривень 00 копійок), а саме:
- транспортний засіб автомобіль AUDI, випуску 2012 року, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1390, державний номер НОМЕР_4 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 06.11.2020 видане ТСЦ 8045, оціночною вартістю 549 500, 00 грн (п`ятсот сорок дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.);
- транспортний засіб автомобіль SMART CITY, випуску 2000 року, кузов № НОМЕР_6 , об`єм двигуна 599 см. куб., державний номер НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі НОМЕР_8 від 30.08.2016 року видане ТСЦ 8044, оціночною вартістю 120 900, 00 грн (сто двадцять тисяч дев`ятсот гривень 00 коп.),
шляхом передачі указаних одиниць транспортних засобів загальною вартістю 670 400, 00 грн. (шістсот сімдесят тисяч чотириста гривень 00копійок), вказаних вище, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) згідно з договором застави від 01.07.2023 р та визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на вказані транспортні засоби.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5363 (п'ять тисяч триста шістдесят три) грн. 20 коп.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 04 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова